Постанова

від 23.01.2025 по справі 920/298/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 920/298/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Жукова Володимира Миколайовича

на рішення Господарського суду Сумської області від 06.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі

за позовом першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сумської обласної ради

до Фізичної особи-підприємця Жукова Володимира Миколайовича ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Сумське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Сумський агролісгосп»,

про зобов`язання звільнити земельну ділянку лісогосподарського призначення.

У судовому засіданні взяли участь: прокурор - Колодяжна А. В. та представник відповідача - Брайко Ю. В.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У березні 2023 року перший заступник керівника Сумської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі Сумської обласної ради (далі - позивач та/або Міськрада) до Фізичної особи-підприємця Жукова Володимира Миколайовича (далі - відповідач та/або ФОП Жуков В. М. ) в якому просив суд зобов`язати ФОП Жукова В. М. звільнити земельну ділянку лісогосподарського призначення кадастровий номер 5924785000:02:001:0315, що перебуває в комунальній власності територіальної громади сіл, селищ, міст області в особі Сумської обласної ради від розміщених на ній споруд, альтанок та навісів кафе «Козацький стан».

1.2. Позовні вимоги із посиланнями, зокрема, на положення статей 5, 9 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), статей 19, 55, 56, 57, 84, 152, 164, 213 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 319, 319, 321, 391, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) арґументовані тим, що відповідач на спірній земельній ділянці лісогосподарського призначення самовільно, без укладення договору щодо користування землею, розмістив на ній споруди, альтанки та навіси кафе «Козацький стан», які створюють перешкоди у її використанні за призначенням.

1.3. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.03.2023 залучено до участі у справі Сумське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Сумський агролісгосп» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, відповідно до інформаційної довідки від 21.03.2023 № 326490659 земельна ділянка кадастровий номер 5924785000:02:001:0315 площею 7,8675 га перебуває в комунальній власності територіальної громади сіл, селищ, міст області в особі Сумської обласної ради.

Рішенням Сумської обласної ради від 19.10.2000 «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб» та матеріалами лісовпорядкування визначено, що указана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Сумського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Сумський агролісгосп» (далі - ДП «Сумський агролісгосп» та/або третя особа).

07.02.2017 між ДП «Сумський агролісгосп» як постійним лісокористувачем та ФОП Жуковим В. М. укладено угоду на період виготовлення документації по оформленню тимчасового довгострокового користування лісами ДП «Сумський агролісгосп» (далі - Угода).

Згідно з преамбулою вказаної Угоди сторони дійшли згоди щодо благоустрою лісової ділянки ДП «Сумський агролісгосп» з метою покращення її рекреаційних, культурно-оздоровчих властивостей, санітарного стану, охорони від самовільних рубок, пожеж, засмічення побутовими та промисловими відходами без обмеження виконання своїх службових обов`язків лісовою охороною.

Пунктом 4 Угоди визначений термін її дії - 1 рік. Угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами. Угода вважається продовженою на той строк і на тих же умовах, якщо протягом останнього місяця до її закінчення не було надіслано повідомлення про її розірвання.

Відповідно до матеріалів справи зазначена лісова ділянка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 5924785000:02:001:0315. У той же час, на вказаній лісовій ділянці розміщені споруди кафе « Козацький стан ».

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що всі тимчасові споруди біля кафе «Козацький стан», які розміщені на спірній земельній ділянці, були зведені для ведення господарської діяльності в межах Угоди від 07.02.2017.

26.10.2022 листом № 97 ДП «Сумський агролісгосп» повідомило ФОП Жукова В. М. про виявлення самовільно споруджених об`єктів (кафе «Козацький стан») на земельній ділянці, розташованій на території Нижньо-Сироватської ОТГ, Сумського району за межами населеного пункту (квартал 107 , виділ 39), площею 0,3 га (кадастровим номером 5924785000:02:001:0315) та наголосило на необхідності звільнення земельної ділянки лісогосподарського призначення та приведення її у придатний до використання стан, у зв`язку із відсутністю у відповідача будь-яких документів, що посвідчували право користування даною земельною ділянкою та спорудження (зведення) на ній об`єктів. Крім того, ФОП Жукова В. М. повідомлено, про те, що Угода від 07.02.2017 станом на дату даного листа не діє.

26.12.2022 під час проведеної геодезичної зйомки інженером-геодезистом ОСОБА_2 зафіксовано, що на земельній ділянці кадастровий номер 5924785000:02:001:0315 розміщено будівлю кафе « Козацький стан », а також альтанки та навіси.

19.01.2023 Державна інспекція архітектури та містобудування України листом № 449/05/13-23 повідомила Прокурора, що дозвільних документів на виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5924785000:02:001:0315 за адресою: Сумська область, с. Старе Село, ДП «Сумський агролісгосп» у Реєстрі будівельної діяльності відомостей щодо реєстрації/видачі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, розташованих на зазначеній земельній ділянці, не виявлено.

27.01.2023 листом № 818-23 ДП «Сумський агролісгосп» повідомило Прокурора, що строк дії Угоди від 07.02.2017 на 2023 рік ФОП Жукову В.М. не продовжувався.

13.03.2023 листом № 01-24/155 Сумська обласна рада зауважила, що вона як власник земельної ділянки будь-які правочини щодо надання у користування спірної земельної ділянки чи її частини для розміщення кафе чи використання в інших господарських цілях ФОП Жукову В. М. не укладала.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено факт того, що ФОП Жуков В. М. використовує у своїй господарській діяльності земельну ділянку лісогосподарського призначення, кадастровий номер 5924785000:02:001:0315, комунальної власності шляхом розміщення споруд, альтанок та навісів кафе « Козацький стан» без будь-яких правових підстав.

3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.03.2024 у справі № 920/298/23 (суддя Котельницька В. Л.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 ( Михальська Ю. Б. - головуючий, судді: Іоннікова І. А., Тищенко А. І.) позов задоволено; зобов`язано ФОП Жукова В. М. звільнити земельну ділянку лісогосподарського призначення кадастровий номер 5924785000:02:001:0315, що перебуває в комунальній власності територіальної громади сіл, селищ, міст області в особі Сумської обласної ради від розміщених на ній споруд, альтанок та навісів кафе «Козацький стан».

3.2. Місцевий господарський суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що Прокурор подав позовну заяву з дотриманням вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та статті 23 Закону України «Про прокуратуру», звернувся з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - власника земельної ділянки в особі Сумської обласної ради, зазначив, в чому на його думку полягають порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, підстави для звернення до суду з позовом.

При цьому суди наголосили, що наявною в матеріалах справи плановою геодезичною зйомкою від 26.12.2022, в якій відображені перетини площ земельних ділянок кадастрові номери 5924785000:01:003:0459 та 5924785000:02:001:0315 із площею ділянки кафе, а також розміщені на земельних ділянках будівля, альтанки, навіси, огорожа, підтверджується факт розміщення біля кафе «Козацький стан» тимчасових споруд, три з яких (альтанки) розміщені на земельній ділянці кадастровий номер 5924785000:01:003:0459, інші - на спірній земельній ділянці кадастровий номер 5924785000:02:001:0315.

Тимчасові споруди на спірний земельній ділянці розміщені відповідачем самовільно, будь-які договори щодо користування земельною ділянкою, щодо розміщення на ній тимчасових споруд власником (територіальною громадою сіл, селищ, міст області в особі Сумської обласної ради), користувачем земельної ділянки (ДП «Сумський агролісгосп») з відповідачем не укладалися, рішення з цих питань позивач не приймав.

Також, суди виснували, що на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Сумської області від 06.03.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 920/298/23, ФОП Жуков В. М. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову, направити справу № 920/298/23, на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

4.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.3. На обґрунтування підстав касаційного оскарження, скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права, а саме:

положення статті 376 ЦК України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справах № 810/5680/15 та № 814/2645/15, від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18 та від 21.09.2022 у справі № 540/1808/19. У контексті наведеного скаржник зауважує, що: у цій справі відсутні дві з обов`язкових та визначальних обставин, які дають позивачу право на звернення до суду із позовом про знесення самочинного будівництва, а саме винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та встановлення факту невиконання відповідачем вимог зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення; позивачем не надано докази коли саме та ким були зведені спірні споруди; не відповідає дійсності посилання позивача, що Угода є припиненою, оскільки вона діє і на даний час, а в позовних вимогах не зазначено, яким саме шляхом відповідач має звільнити земельну ділянку лісогосподарського призначення;

положення статей 73, 74, 78, 80 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 920/1461/13. У контексті наведеного скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій винесли оскаржувані рішення виключно на підставі матеріалів геодезичної зйомки, яка на його думку, не є допустимим доказом;

положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 226 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №920/1461/13, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 01.06.2021 у справі № 925/9129/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц. У контексті наведених доводів скаржник зауважує, що Прокурором не обґрунтовано правових підстав для здійснення перевірки законності розміщення тимчасових споруд на спірний земельній ділянці, в той час як прямий обов`язком виявлення таких порушень покладений на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр).

Також скаржник зауважує, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 стосовно того, предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення щодо якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Скаржник наголошує, що між позивачами та відповідачами відсутній спір, та не має певної матеріально-правової вимоги. Так за твердженням скаржника, оскільки інтереси держави фактично порушені не були, позивач не має спору по відношенню до відповідача, у зв`язку з недоведеністю підстав звернення Прокурора в інтересах держави, оскільки не порушено право на вільне володіння, розпорядження земельною ділянкою, Прокурором не здійснені дії, щодо притягнення до відповідальності компетентним на це органом, а саме Державною інспекцією архітектури та містобудування України, а тому є всі підстави для залишення позову без розгляду.

Окремо, із посиланнями на положення статі 310 ГПК України, скаржник вказує, що підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи повністю на новий розгляд є те, що суди прийняли рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Співвласником спірних споруд, та фактично користувачем є не відповідача, а зовсім інша людина, права якої наразі також порушуються, а саме: ОСОБА_4 .

4.4. Прокурор у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову - без змін.

4.5. Сумська обласна рада у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову - без змін.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані рішення та постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги..

5.3. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник серед іншого зазначив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 226 ГПК України, а саме не враховано правові висновки, викладені у постановах від 30.01.2019 у справі № 920/1461/13, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 01.06.2021 у справі № 925/9129/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц та від 26.06.2019 у справі № 13/51-04.

Таким чином, з викладеного слідує, що першочерговим під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі є з`ясування наявності чи, навпаки, відсутності підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Сумської обласної ради в суді та відповідно дослідження обставин обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України, а також дотримання Прокурором процедури, встановленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

У статті 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Отже прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи така відповідь взагалі не отримана, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У справі, яка розглядається, Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Сумської обласної ради, в якому просив зобов`язати ФОП Жукова В. М. звільнити земельну ділянку лісогосподарського призначення кадастровий номер 5924785000:02:001:0315, що перебуває в комунальній власності територіальної громади сіл, селищ, міст області в особі Сумської обласної ради від розміщених на ній споруд, альтанок та навісів кафе «Козацький стан». Водночас наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах Прокурор обґрунтував бездіяльністю позивача щодо захисту належним чином інтересів держави, невжиття ним заходів щодо повернення земельних ділянок лісогосподарського призначення. При цьому Прокурор зазначав, що використання ФОП Жуковим В. М. спірної земельної ділянки без належних на те підстав невід`ємно пов`язане з порушенням останнім законодавчо визначеного порядку використання лісів, які згідно з положеннями частин першої, другої, третьої статті 1, частин першої, другої статті 7 ЛК України є національним багатством і об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання земельних ділянок, що обумовлює беззаперечний підвищений суспільний інтерес до правильного застосування законодавства у даній сфері.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення кадастровий номер 5924785000:02:001:0315 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває в комунальній власності територіальної громади сіл, селищ, міст області в особі Сумської обласної ради.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, Сумська обласна рада наділена усіма можливими засобами правового захисту комунального майна, зокрема і шляхом звернення з позовом до суду.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Аналогічного змісту положення щодо лісів визначені статтями 7, 8 ЛК України (у редакції станом на дату звернення Прокурора до суду з позовом у даній справі).

У статті 14 Конституції України та статті 1 ЗК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Разом з тим, частиною другою, третьою статті 1 ЛК України визначено, що ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

З огляду на викладене, ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання земельних ділянок, що обумовлює беззаперечний підвищений суспільний інтерес до правильного застосування законодавства у даній сфері.

За змістом статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прокурором у позові наголошено, що незаконне утримання та використання ФОП Жуковим В. М. спірної земельної ділянки порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та порядок використання корисних властивостей лісу як складової частини лісового фонду України, та відповідно майнові інтереси держави щодо володіння та розпорядження даними об`єктами права власності.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (статті 13, 14), ЗК України (статті 78, 92, 93, 102-1,116, 123), ЛК України (статті 7, 8, 17, 18, 84).

Правовідносини, що пов`язані з позбавленням держави правомочностей володільця, а, як наслідок, і права розпорядника землі, становлять «суспільний», «публічний» інтерес.

Прокурор наголошував на тому, що ФОП Жуков В. М. без законних на те підстав, у порушення порядку, передбаченого чинним законодавством, користується земельною ділянкою лісогосподарського призначення. Такі дії відповідача не лише порушують вимоги діючого законодавства, а також позбавляють як народ України, так і кожного громадянина захищеного Конституцією права володіння землею у встановленому законом порядку.

Відповідно до вищевказаних приписів український народ як власник спірного об`єкта (земельної ділянки) на час виникнення спірних правовідносин делегував Сумській обласній раді повноваження щодо здійснення права власності від імені Українського народу, в їх інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Вказане, як правильно зазначено апеляційним господарським судом, свідчить про беззаперечну наявність інтересу держави щодо законності використання землі. Недотримання ж встановленої процедури набуття права користування на землю суперечить державному, а як наслідок і суспільному інтересу.

Суспільство, український народ як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на статті 1, 3, 6- 8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд правомірно виходив з того, що можливі порушення відповідачем встановленого законом порядку користування лісами, які визначені Конституцією України, ЛК України, іншими законодавчими та підзаконними нормативними актами у цій сфері є підставою для вжиття заходів прокурорського реагування, у тому числі й шляхом звернення із позовною заявою до суду в інтересах держави, що полягають у забезпеченні додержання законодавчого порядку їх використання.

За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції про те, що звернення Прокурора з вимогою про звільнення земельної ділянки у цій справі є задоволенням суспільної потреби у відновленні законності під час вирішення суспільно важливого та соціально значущого питання, є правомірними.

Відповідно, Прокурор у даному випадку на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту в спірних правовідносинах.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій установлено, що при наявності порушень інтересів держави позивач (Сумська обласна рада) не вживав жодних заходів до їх усунення.

Так, як убачається з матеріалів справи, з метою усунення порушень законодавства окружною прокуратурою у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено до Сумської обласної ради як уповноваженого органу у спірних правовідносинах лист від 09.02.2023 про вжиття заходів реагування шляхом звільнення земельної ділянки лісогосподарського призначення від незаконно розміщених споруд.

Однак, згідно з наданою відповіддю будь-яких заходів Сумською обласною радою вжито не було.

Більше того, листом Сумської обласної ради від 13.03.2023 повідомлено прокуратуру про неможливість самостійно звернутися з позовною заявою до суду у зв`язку з обмеженим фінансуванням щодо сплати судового збору, необхідного для подачі відповідного позову до суду.

Інших доказів, які б свідчили про вжиті заходи чи намір щодо їх вжиття в майбутньому Сумською обласною радою надано не було.

Вказане свідчить про нездійснення суб`єктом владних повноважень захисту законних інтересів держави та відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття Прокурором заходів представницького характеру та пред`явлення відповідного позову, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними.

Щодо посилань скаржника на те, що у цій справі до повноважень Держгеокадастру відноситься нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, та органів державного архітектурно-будівельного контролю, до компетенції яких відноситься питання законності будівництва, колегія суддів зазначає таке.

Так, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).

Наведена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Разом з цим, при визначенні органу, в інтересах якого пред`являється позов, прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах. Отже, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

Аналогічний висновок містить в постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 05.08.2021 у справі № 911/1236/20, від 11.08.2021 у справі № 927/719/20.

Ураховуючи те, що у даному випадку спірна земельна ділянка перебуває в комунальній власності територіальної громади сіл, селищ, міст області в особі Сумської обласної ради, а позов заявлений Прокурором у цій конкретній справі спрямований саме на захист прав власника земельної ділянки, апеляційний господарський суд цілком правомірно виснував про те, що такий позов правомірно заявлено Прокурором в інтересах держави в особі Сумської обласної ради.

З огляду на встановлене, приймаючи до уваги, що представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави, невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського про те, що Прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Сумської обласної ради у суді при зверненні із цим позовом, що спростовує доводи скаржника про представництво інтересів держави всупереч вимогам статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

У зв`язку із викладеним вище відхиляються доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій положень статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 226 ГПК України із посиланнями на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 30.01.2019 у справі № 920/1461/13, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 01.06.2021 у справі № 925/9129/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц та від 26.06.2019 у справі № 13/51-0418, оскільки аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду, у тому числі з огляду на те, що у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів.

5.4. Посилання скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 376 ЦК України, викладених у постановах від 06.03.2019 у справах № 810/5680/15 та № 814/2645/15, від 29.01.2020 у справі №822/2149/18 та від 21.09.2022 у справі № 540/1808/19 колегію суддів відхиляються з огляду на таке.

По-перше, як убачається зі змісту позовної заяви та оскаржуваних судових рішень, Прокурор позовні вимоги заявлені у цій справі положеннями статті 376 ЦК України не обґрунтовував, а суди попередніх інстанцій під час розгляду названої справи також не застосовували до спірних правовідносин положення вказаної статті, відповідно будь-яких висновків щодо застосування цієї норми права не викладали.

По-друге, положення статті 376 ЦК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, адже спір стосується знесення тимчасових спору та не пов`язаний із нерухомим майном, що відповідає правовим висновкам, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22.

5.5. Верховний Суд також звертає увагу на те, що матеріали справи не містять та скаржник не надав жодних доказів на підтвердження належності спірних тимчасових споруд ОСОБА_4 , про права, інтереси, та обов`язки якого, за твердженням скаржника, прийнято оскаржувані рішення та якого не було залучено до участі у справі, в зв`язку з чим Верховний Суд зазначає, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 та пунктом 8 частини 1 статті 310 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що, в свою чергу, виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови з цієї підстави.

5.6. Решта доводів касаційної скарги не може бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Жукова Володимира Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 06.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 920/298/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

С. К. Могил