Рішення

від 10.02.2025 по справі 155/1955/24

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/1955/24

Провадження №2/155/103/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2025 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Сметани В.М.,

при секретаря судового засідання Воронюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Горохівської міської ради Луцького району Волинської області, Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Райдуга» про визнання права на земельну частку (пай)

УСТАНОВИВ:

Позивач 26 листопада 2024 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів про визнання права на земельну частку (пай).

Свої позовні вимоги мотивує, що вона з 1983 року була членом колгоспу імені Карла Маркса, який був розташований в селі Терешківці, Горохівського району Волинської області, її членство в даному суб`єкті господарювання не було припинене.

Зазначає, що 21 лютого 1992 року колгосп ім. Карла Маркса був реорганізований у селянську спілку «Райдуга», а пізніше 03 березня 2000 року реорганізована у сільськогосподарський кооператив «Райдуга».

Вказує, що рішенням Терешківської сільської ради народних депутатів Горохівського району Волинської області від 30 травня 1995 року №3/4 Терешківцівською сільською Радою народних депутатів Горохівського району Волинської області, 30 травня 1995 року видано державний акт на право колективної власності на землю.

Також, зазначає, що у списку членів ПОСП «Райдуга», що додається до державного акту на право колективної власності на землю, відсутні записи про видачу сертифіката на право на земельну частку (пай) на її ім`я.

Враховуючи вищезазначене, просить визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 2,161 в умовних кадастрових гектарах із земель резерву (земельні ділянки з кадастровими номерами №0720887700:00:001:0217, №0720887700№001№0215) на території колишньої Терешківцівської сільської ради Горохівського району Волинської області.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 12 грудня 2024 року було відкрито провадження.

На адресу суду, надійшла заява про уточнення позовної вимоги, в якому просила визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 2,161 в умовних кадастрових гектарах із земель запасу та/або резерву на території колишньої Терешківцівської сільської ради Горохівського району Волинської області.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення. В поданих додаткових письмових поясненнях вказувала, що вона пропустила строк звернення до суду з вказаним позовом з поважних причин, а також що судова практика щодо застосування строків позовної давності є різною, та не усі суди їх застосовують.

Представник відповідача Горохівської міської ради Луцького району Волинської області, в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнають в повному обсязі, не заперечує щодо задоволення.

Представник відповідача ПОСП «Райдуга», в судове засідання не з`явився, подав заву про розгляд справи у його відсутності, щодо прийняття рішення покладається на розсуд суду.

Протокольною ухвалою суду від 06 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до копії архівної довідки №583/3.38 від 28 жовтня 2024 року, виданої Державним архівом Волинської області Волинської обласної військової адміністрації, в протоколі загальних зборів членів колгоспу імені Карла Маркса с. Терешківці Горохівського району Волинської області від 10 березня 1983 року, ОСОБА_1 (так у документі) значиться серед членів колгоспу. В перевірених протоколах загальних зборів та правління колгоспу імені Карла Маркса с.Терешківці Горохівського району Волинської області з 1983 року по 2000 роки відомостей про виключення ОСОБА_1 зі складу членів колгоспу не виявлено (а.с.39).

Згідно з копії архівної довідки №586/01.18 від 29 жовтня 2024 року, виданої Державним архівом Волинської області Волинської обласної військової адміністрації, в протоколі загальних зборів членів колгоспу імені Карла Маркса с.Терешківці Горохівського району Волинської області від 10 березня 1983 року №1 є відомості про розкрупнення колгоспу «Шлях Леніна» і на базі відділків сіл Ощів та Терешквці створити новий колгосп ім. Карала Маркса і прийняти статут колгоспу. Вирішили прийняти статут колгоспу (текст так у документі). В протоколі загальних зборів членів колгоспу імені Карла Маркса с.Терешківці Горохівського району від 21 лютого 1992 року №1 є рішення реорганізувати колгосп імені Карла Маркса в селянську спілку «Райдуга» (так у документі). В протоколі загальних зборів селянської спілки «Райдуга» с.Терешківці Горохівського району від 03 березня 2000 року №2 є рішення створити сільськогосподарський кооператив з назвою «Райдуга» (так у документі) (а.с.40).

Частина 2 статті 14 Конституції України, визначає, що право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 статті 55 Конституції України, яка передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені чи порушуються, створені чи створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші обмеження прав і свобод.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно з ст.125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно з ст.126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

За положеннями статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який посвідчує право власності.

Враховуючи викладене і відсутність іншого способу відновлення порушеного права, позивач обґрунтовано звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права шляхом визнання за ним права на земельну частку (пай) в судовому порядку.

Частиною 9 статті 5 ЗК України, (у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті шостої цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Згідно з п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року за №720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Згідно з п.4,5 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95, розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу,товариству окремо приймається районною державною адміністрацією. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Згідно із ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до абзацу 2,3 пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і вразі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі останній відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою підчас передач землі у колективну власність.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 була членом колгоспу імені Карла Маркса, проте в списку громадян-членів ПОСП «Райдуга» не зазначена, в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) ПОСП «Райдуга» відсутні записи про видачу сертифіката на право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 , можна зробити висновок про технічне не включення в списки уповноваженими особами ПОСП «Райдуга», та не може позбавити її права на земельну частку (пай).

Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає таке.

Як вбачається з копії Державного акта на право колективної власності на землю серії ВЛ, даний акт видано селянський спілці «Райдуга», місцезнаходження село Терешківці, Горохівського району Волинської області, у тому, що вказаному влансику землі передається у колективну власність 1189.3 гектарів землі в межах згідно планом. Землю передано у колективну власність для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Терешківцівської сільської ради народних депутатів від 30 травня 1995 року №3/4 (а.с.50).

Також судом встановлено що відповідно до копії відповіді на адвокатський запит №29-3-0.334-4468/2-24 від 01 листопада 2024 року, в списку громадян-членів ПОСП «Райдуга», що додається до державного акту на право колективної власності на землю, в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) ПОСП «Райдуга» відсутні записи про видачу сертифіката на право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 . У відділі №4 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин відсутній сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_1 (а.с.55).

Як роз`яснено судам у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», зі змінами й доповненнями, член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

У пункті 6 прикінцевих і перехідних положень ЦК України, вказано, що правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін (стаття 75 ЦК УРСР).

Згідно з вимогами статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (стаття 80 ЦК УРСР).

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 4 статті 267 ЦК України, встановлено, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено під час судового розгляду, право на позов у ОСОБА_1 винекло ще у 1995 році, тобто після видачі Державного акта на право колективної власності на землю.

З позовом про визнання права на земельну частку (пай) позивач звернувся лише 26 листопада 2024 року, обґрунтовуючи своє звернення, що вона має право на земельну частку (пай), оскільки була членом колгоспу ім.Карла Маркса та пропустила строк з поважних причин, оскільки хронічно хворіла.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» і «міг довідатись», застосованих у ст. 261 чинного ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з нормами ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч.2 ст.78 цього ж Кодексу, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ч.1 ст.81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

ОСОБА_1 була членом колгоспу ім. Карла Маркса, а отже могла знати про своє право на земельну частку (пай), в тому числі і від інших працівників. Той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права раніше, позивачем не доведено. Крім того, розпаювання земель колишніх колгоспів, яке почало проводитися з 1993 року, є загальновідомим фактом, яке проводилося відкрито, гласно.

Тому, звернувшись до суду 26 листопад 2024 року, позивач пропустив встановлений законодавством строк звернення до суду з цим позовом, оскільки про порушення своїх прав дізналася або повинна була дізнатися з часу отримання ПОСП «Райдуга» Державного акта (1995 рік) та проведення розпаювання земель, однак у цей строк позивач до суду не звернувся.

Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного суду від 04 серпня у справі № 617/537/19.

Відповідно до ч.1 ст.120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з ч.1 ст.122 ЦПК України, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ч.1 ст.123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч.1 ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Звертаючись до суду, позивач ОСОБА_1 не навела обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду із позовом.

Долучена до позовної заяви медична документація щодо стану здоров`я позивача датована починаючи з 2000 року. Будь яких доказів і обґрунтувань неможливості звернутись до суду для захисту свого порушеного права до 2000 року позивач не навела і доказів не надала.

Відповідно до ч.3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За таких обставин справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки з моменту порушення прав ОСОБА_1 минуло більше трьох років, а доказів, які вказували б на поважність причин пропуску строку позовної давності нею не наведено.

Керуючись ст.14, 55, 129 Конституції України, п.п.2, 4, 5 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст.2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Горохівської міської ради Луцького району Волинської області, Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Райдуга» про визнання права на земельну частку (пай) відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторонами у справі є:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Горохівська міська рада Луцького району Волинської області, місцезнаходження: місто Горохів, вулиця Шевченка, 17, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ: 04051276.

Відповідач: Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Райдуга», місцезнаходження: село Мирне, вулиця Лесі Українки, 5, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ: 00700358.

Дата складання повного тексту рішення 10 лютого 2025 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М. Сметана