Ухвала

від 12.02.2025 по справі 752/11948/13-к

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/11948/13-к

Провадження №: 1-кп/752/57/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2025 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представників ОСОБА_5 (представляє потерпілого ОСОБА_6 ), ОСОБА_7 (представляє потерпілого ОСОБА_8 ), ОСОБА_9 (представляє цивільного відповідача фізичну особу - підприємця ОСОБА_10 ),

у ході проведення відкритого судового засідання з розгляду кримінального провадження № 12013110010003434,відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.03.2013, за обвинуваченням ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Грабів Рівненського району Рівненської області, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Голосіївським районним судом міста Києва здійснюється судовий розгляд зазначеного кримінального провадження, в якому ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортними засобами, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При цьому, вперше обвинувальний акт з висунутим проти ОСОБА_4 обвинуваченням надійшов до суду у липні 2013 року, за ухвалою від 12.07.2016 був повернутий прокурору та, в подальшому надійшов до суду у вересні 2016 року.

У кримінальному провадженні змінювався склад суду.

14.01.2025 в судовому засіданні постало питання щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності.

Зокрема обвинувачений просив звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження.

У той же час, з пояснень обвинуваченого з`ясовано, що він свою провину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнає та усвідомлює, що клопоче про його звільнення від відповідальності за так званих нереабілітуючих обставин і питання його виправдання не поставатиме, добровільно й усвідомлено надає свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Прокурор, представники потерпілих та цивільного відповідача обґрунтованих заперечень щодо заявленого клопотання не навели.

Прокурор вказав на право обвинуваченого клопотати про звільнення від кримінальної відповідальності.

Заслухавши сторін, суд дійшов висновку про можливість задоволення заявленого клопотання, зважаючи на наступне.

Згідно з представленим суду у вересні 2016 року обвинувальним актом 11.03.2013 приблизно о 07:35, у світлу пору доби, воді ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки "RENAULT AE 430-197", державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки "KRONE SDP 27", державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись зі швидкістю приблизно 55-60 км/год, по першій смузі руху транспортних засобів проїзної частини вул. Академіка Заболотного в м. Києві зі сторони вул. Столичного Шосе у напрямку площі "Одеська", наближаючись до автозаправної станції "WOG", розташованої за адресою вул. Академіка Заболотного 31-Ж, в місті Києві порушив вимоги пунктів "б" п. 2.3, п. 12.1 та п. 13.1 Правил дорожнього руху, а саме: будучи неуважним та неправильно зреагувавши на зміну дорожньої обстановки, не обрав безпечну швидкість руху та не дотримався безпечної дистанції до автомобіля марки "FORD-SIERRA", державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_8 , який рухався попереду вищевказаного транспортного засобу в попутному напрямку. У зв`язку з вище вказаними порушеннями ОСОБА_4 , останній керуючи зазначеним транспортним засобом з напівпричепом лівою, передньою, боковою, частиною свого транспортного засобу допустив зіткнення з задньою правою частиною автомобіля марки "FORD-SIERRA" під керуванням ОСОБА_8 , спричинивши дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої водій ОСОБА_8 отримав середнього ступеню тілесне ушкодження, а пасажир автомобіля "FORD-SIERRA" - ОСОБА_6 отримав тяжке тілесне ушкодження.

Таким чином, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

У ч. 4 ст. 286 КПК України закріплено, що у разі здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

За приписами ч. 1 ст. 44 КК України та ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2 ст. 49 КК України).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

За приписами ст. 12 КК України у редакції, станом як на 11.03.2013, так і на 12.02.2025 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, кваліфікувалося і кваліфікується як тяжкий злочин, за вчинення якого передбачалося застосування покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти до восьми років з конфіскацією майна.

Пунктом п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України установлено, що особа, у разі вчинення тяжкого злочину, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня його вчинення і до дня набранням вироком законної сили минуло десять років.

Обставин, які б вказували на наявність підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. 2, 3 ст. 49 КК України як-то ухилення обвинуваченого від слідства чи суду, вчинення інших кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні не встановлено, відповідних підтверджуючих документів не подано, адже ОСОБА_11 не перебував у розшуку, не прибував до слідчого із зізнанням, не є таким, що був затриманий.

Як слідує з відомостей персонально-довідкового обліку Міністерства внутрішніх справ України (вимоги на судимість), ОСОБА_11 не перебував у статусі підозрюваного обвинуваченого, засудженого в інших кримінальних провадженнях, вироки щодо нього з 2013 року на 2025 рік не постановлювалися.

Враховуючи викладене, оскільки відповідно до ст. 49 КК України строки давності притягнення обвинуваченогоОСОБА_11 до кримінальної відповідальності на момент розгляду відповідного клопотання закінчилися, зокрема 11.03.2023, кримінальне провадження підлягає закриттю зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

При цьому, обставини невизнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого діяння не є фактором, що унеможливлює постановлення судового рішення про закриття кримінального провадження. Так, згідно з правовою позицією, викладеною Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду у постанові від 26.03.2020 у справі № 730/67/17-к визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Також доцільним видається зважити на постанову від 12.09.2022 у справі № 203/241/17 Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, де вказується, що особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.

Також Суд ураховує, що в постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 522/2652/15-к вказується, серед іншого, що суддя районного суду при постановленні ухвали, відповідно до ст. 372 КПК України, не повинен вирішувати питання про встановлення вини обвинуваченої особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У вищезгаданій постанові від 26.03.2020 у справі № 730/67/16-к указується, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання особою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання.

Таким чином, невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення йому судом суті обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Невідповідностей приписам ст. 49 КПК України або ж інших обставин, які б слугувати передумовою для відмови у задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності судом не встановлено.

Заявлені потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_12 цивільні позови по суті не вирішуються і залишаються судом без розгляду в порядку ст. 129 КПК України, адже у кримінальному провадженні обвинувальний вирок не постановлюється і воно закривається без вирішення питання про реабілітацію обвинуваченого чи визнання його винуватості, а тому потерпілі не позбавлені права вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

Закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності за п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України є нереабілітуючою підставою, з чого слідує, що особа не звільняється від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. Наведене обґрунтовано випливає з положень ч. 1 ст. 129 КПК України, згідно з якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Таке мотивування суду відповідає позиції Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 161/694/20.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні після надходження до суду обвинувального акта не обирався і не застосовувався.

Наявність процесуальних витрат, арештів не встановлено.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до правил, передбачених ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 283-288, 369-372, 376, 395 КПК України, ст. 12, 44, 49 КК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12013110010003434, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.03.2013 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Речовий доказ: автомобіль марки Renault AE 430 - 19Т, державний номерний знак НОМЕР_4 з напівпричепом Crone SDP-27, державний номерний знак НОМЕР_2 залишити у володінні/користуванні належного власника.

Цивільні позови ОСОБА_8 та ОСОБА_12 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 12.02.2025 о 17:00.

Суддя ОСОБА_1