Вирок

від 12.02.2025 по справі 161/7311/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/7311/22 Провадження №11-кп/802/144/25 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1 Доповідач : ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового

засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12021035580001350, № 12022030580001455, № 12024030580000396 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцька Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, має на утриманні малолітню дитину, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 09.09.2021 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 210 годин;

- 21.12.2021 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 2 ст. 190 , ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, 13.05.2022 вироком Волинського апеляційного суду - вирок суду першої інстанції від 21.12.2021 скасовано в частині призначеного покарання та призначено нове покарання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік та покладено на останнього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання. Вирок Луцького міськрайонного суду від 09 вересня 2021 року про засудження ОСОБА_7 за ст.190 ч.1 КК України до покарання у виді громадських робіт тривалістю 210 годин - визначено виконувати самостійно.,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 357 та ч. 2 ст. 389 КК України та призначено покарання:

-за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

-за ч. 1 ст. 190 КК України - у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

-за ч. 3 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

-за ч. 2 ст. 389 КК України - у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначено за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.09.2021, більш суворим покаранням, що призначено за даним вироком, визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 71, 72 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначено за вироком Волинського апеляційного суду від 13.05.2022, більш суворим покаранням, що призначено за даним вироком, остаточно визначити ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України (епізод вчинення крадіжки телевізора марки «Sony», моделі «KDL-50W805B», що мало місце 27.01.2024 в період часу з 16:45 год. по 16:53 год., в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , в кримінальному провадженні № 12024030580000396 від 28.01.2024) - виправдано на підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу кримінального правопорушення.

Запобіжний захід ОСОБА_7 залишено попередній - у виді тримання під вартою до вступу даного вироку в законну силу.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 15.02.2024.

Визначено стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави судові витрати в розмірі 4499,66 (чотири тисячі чотириста дев`яносто дев`ять гривень шістдесят шість копійок) гривень за проведення судових експертиз.

Вироком суду вирішено питання арештованого майна та речових доказів.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням дату, час та місці, діючи з прямим умислом, спрямованим на заволодіння паспортом громадянина України, шляхом привласнення знайденого, незаконно заволодів паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 22.11.2014 Нововолинським МВС УДМС у Волинській області на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Нововолинськ Волинської області, який є важливим особистим документом, що перебуває в офіційному обігу, має необхідні реквізити і містить інформацію, яка засвідчує факти, що мають юридичне значення.

Крім того, він же, 23.06.2021, близько 14:50 год., перебуваючи за адресою: Волинська область, м. Луцьк, проспект Соборності, 16-В, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та керуючись метою незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману, який виразився у повідомленні завідомо неправдивої інформації щодо зобов`язання повернути взятий ним на прокат велосипед, у дійсності не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання щодо його повернення, після надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_11 в якості застави паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 22.11.2014 Нововолинським МВ УДМС у Волинській області на ім`я сторонньої особи - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Нововолинськ Волинської області, заволодів велосипедом чорного кольору без маркувальних позначень, ринкова вартість якого згідно висновку експерта № СЕ-19/103-21/755-ТВ від 20.09.2021 становить 5730 грн., чим спричинив потерпілому - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_11 майнової шкоди на вищевказану суму.

Крім того, він же, засуджений вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.09.2021 за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 210 годин. З 04.11.2021 ОСОБА_7 поставлений на облік у Луцькому РВ філії ДУ «Центр пробації» у Волинській області, при цьому, 22.11.2021 належним чином письмово ознайомлений з умовами відбування покарання у виді громадських робіт, а також про передбачену кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК України за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, про що в останнього відібрано підписку. Того ж дня ОСОБА_7 направлено до КП «Ласка», що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Мамсурова, 9 Волинської області, та зобов`язано приступити до виконання громадських робіт з 23.11.2021. Однак, ОСОБА_7 , будучи відповідно до ст. 37 КВК України зобов`язаним додержуватись встановлених відповідно до закону порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитись до праці, працювати на визначених для нього об`єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з метою ухилення від відбування призначеного судом покарання у виді громадських робіт в період часу з 23.11.2021 по 05.07.2022 не з`явився до місця відпрацювання громадських робіт та призначене вироком суду покарання не відбув. Надалі, 05.07.2022 ОСОБА_7 на його прохання направлено до іншого місця відпрацювання громадських робіт, а саме до Луцького міськрайонного суду Волинської області, що за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, 3 Волинської області, куди зобов`язано прибути та приступити до виконання громадських робіт з 14.07.2022. З`явившись до місця відпрацювання громадських робіт лише 15.07.2022, однак, того дня фактично не приступивши до їх відпрацювання, в подальшому засуджений ОСОБА_7 , діючи з єдиним умислом, спрямованим на умисне ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, в період часу з 16.07.2022 по 21.11.2022 без поважних причин не з`явився для відбування громадських робіт та призначені вироком суду громадські роботи у визначеному обсязі не відпрацював, що згідно вимог ст. 40 КВК України є ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт.

Крім того, він же, 04.02.2024, в період часу з 04:23 год. по 05:58 год., перебуваючи за адресою: м. Луцьк, вул. Бібліотечна (Козакова), 1 Волинської області, у приміщенні під`їзду №4, діючи умисно, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав велосипед марки «Ardis Alpina», вартість якого згідного висновку експерта № СЕ-19/103-24/4202-ТВ від 28.03.2024 складає 7515,36 грн., чим спричинив ОСОБА_12 майнову шкоду на вищевказану суму.

Крім того, він же, 14.02.2024, в період часу з 11:00 год. по 14:00 год. (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи в приміщенні будівлі, що за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, повторно, таємно заволодів велосипедом марки «Геркулес», вартість якого згідно висновку експерта № СЕ-19/103-24/45665-ТВ від 05.04.2024 складає 5066,67 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_13 збитків на вищевказану суму.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України при наступних обставинах, зокрема, ОСОБА_7 , 27.01.2024 в період часу з 16:45 год. по 16:53 год., перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, повторно, таємно заволодів телевізором марки «Sony», моделі «KDL-50W805B», вартість якого згідно висновку експерта № СЕ-19/103-24/4201-ТВ від 28.03.2024 складає 9 400 грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_14 , яка являється його матір`ю, збитків на вищевказану суму.

Суд першої інстанції, за наслідками дослідження обставин кримінального провадження, дійшов висновку, що вказане вище обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України за епізодом від 27.01.2024 таємного викрадення чужого майна повторно, а саме таємне заволодіння телевізором марки «Sony», моделі «KDL-50W805B», не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки відсутній склад та подія інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення.

У поданій апеляційній скарзі прокурор вважає, що оскаржений вирок в частині призначеного покарання та виправдання ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України за епізодом від 27.01.2024 підлягає скасуванню. Зазначає, що суд першої інстанції фактично виправдав ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України за епізодом від 27.01.2024 лише на підставі показань самого обвинуваченого та потерпілої, не надавши належної оцінки наданим стороною обвинувачення доказам, які були дослідженні в судовому засіданні. В оскарженому вироку взагалі не надано оцінку суперечностям між показаннями обвинуваченого, потерпілої, яка змінила свої показання в суді та письмовими доказами. Прокурор просить повторно дослідити ряд доказів, які судом першої інстанції досліджені, на його думку, з порушенням та неповно.

Також апелянт вказує на невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого. Крім того, призначаючи покарання суд не розмежував стадії та порядок призначення покарання, та як наслідок неправильно застосував положення ч. 4 ст. 70 КК України і ч. 1 ст. 71 КК України.

Прокурор просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 389, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік; за 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_7 призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.09.2021, більш суворим покарання, що призначено за даним вироком, ОСОБА_7 визначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. за ч. 2 ст. 389 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.12.2021, зміненого вироком Волинського апеляційного суду від 13.05.2022, у виді позбавлення волі на строк 6 місяців, та призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

В доповненні до апеляційної скарги прокурор загалом підтримує апеляційні вимоги, однак акцентує увагу, що судом першої інстанції неправильно визначено розмір судових витрат на залучення експертів, які підлягають стягненню з обвинуваченого, а які слід покласти на рахунок держави.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, яка підтримала свою апеляційну скаргу в повному обсязі, зміни та доповнення в частині стягнення судових витрат, думку обвинуваченого та його захисника, які частково заперечили подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Із матеріалів кримінального провадження, вбачається, що воно розглянуте судом першої інстанції у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, висновки суду про фактичні обставини кримінального провадження та винуватість ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 389 КК України, ніким із учасників кримінального провадження не оскаржуються, тому апеляційним судом не перевіряються.

Перевіряючи вирок в частині виправдання ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України за епізодом викрадення чужого майна 27.01.2024, колегія суддів не погоджується з мотивами апеляційної скарги сторони обвинувачення, з огляду на наступне.

За правилами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо в судовому засіданні.

Так, відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України за епізодом викрадення чужого майна 27.01.2024 в судовому засіданні дослідив докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_7 , безпосередньо допитав обвинуваченого та потерпілу ОСОБА_14 та, на думку колегії суддів, дійшов обгрунтованого висновку про необхідність виправдати обвинуваченого за вказаним вище епізодом.

В ході судового розгляду та з врахуванням показань потерпілої ОСОБА_7 щодо епізоду крадіжки ОСОБА_7 телевізора марки «Sony», моделі «KDL-50W805B», яка мала місце 27.01.2024 в період часу з 16:45 год. по 16:53 год., в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , суд першої інстанції дійшов висновків, що в діях ОСОБА_7 по даному епізоду відсутній склад та подія інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Прокурор під час апеляційного перегляду просила повторно дослідити докази через неналежну, на її думку, оцінку місцевим судом. Разом з тим, сторона обвинувачення не наводила належних обґрунтувань того, що докази були досліджені судом першої інстанції не повністю чи з порушеннями, а підстав, передбачених частиною третьою статті 404 КПК України, для їх дослідження апеляційним судом встановлено не було, тому колегією суддів відмовлено у їх дослідженні.

Нормами ст. 404 КПК України чітко регламентовано, що за клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджувалися місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Такими чином, сам факт непогодження сторони обвинувачення з висновками суду першої інстанції щодо оцінки доказів не є підставою для їх дослідження апеляційним судом.

Так, судом першої інстанції належним чином оцінено показання обвинуваченого ОСОБА_7 , надані в судовому засіданні місцевого суду, який не визнав свою вину за епізодом вчинення крадіжки з його місця проживання телевізора марки «Sony», моделі «KDL-50W805B», що мало місце 27.01.2024 в період часу з 16:45 год. по 16:53 год. Вказав, що згаданий телевізор купувався безпосередньо ним та його рідним братом, який в даний час перебуває за кордоном.

Потерпіла в судовому засіданні щодо епізоду вчинення крадіжки ОСОБА_7 телевізора марки «Sony», що мало місце 27.01.2024 повідомила наступне. 27.01.2024, коли вона виявила, що в квартирі на стіні немає телевізора, зателефонувала до ОСОБА_7 , однак він не брав трубки, при цьому, замки у вхідних дверях не були пошкоджені, тому вона зрозуміла, що даний телевізор забрав її син - ОСОБА_7 . В подальшому, в ході розмови з її меншим сином останній повідомив, що даний телевізор він купляв разом з ОСОБА_7 . Після затримання ОСОБА_7 , вона розмовляла з ним і останній повідомив, що це він взяв телевізор і заніс в ломбард і розповів в який. Надалі вона повідомила про розмову з ОСОБА_7 працівникам поліції, зокрема, операм та слідчому та повідомила де телевізор. Потерпіла звернула увагу суду на те, що даний телевізор їй не належить, оскільки вона його не купувала. Будь-яких претензій матеріального та морального характеру потерпіла до обвинуваченого не має та мати не буде. Також, потерпіла зазначила, що її молодший син ОСОБА_15 не надавав їй права на розпорядження даним телевізором.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку ст. 225 КПК України.

Надані потерпілою в судовому засіданні показання, на переконання колегії суддів, є послідовними, надають можливість відтворити обставини події, яка відбулася 27.01.2024 та узгоджуються не тільки з показаннями обвинуваченого, а й письмовими доказами наявними в матеріалах кримінального провадження. Покликання прокурора в апеляційній скарзі, що потерпіла навмисно змінила свої показання в суді є голослівними. Враховуючи, що при виявленні зникнення телевізора та подачі заяви про його крадіжку вона надавала відому їй на той момент інформацію. З її показань вбачається, що на етапах досудового розслідування вона повідомляла слідство про те, що телевізор не є її власністю, надалі вказувала про наявність інформації про купівлю телевізора марки «Sony» її синами. Таким чином, в судовому засіданні суду першої інстанції потерпіла надала інформацію, якою володіла на момент судового розгляду та прокурором не наведено обґрунтованих доводів, щоб ставити під сумнів достовірність наданих потерпілою показань.

Окрім того, фактично докази надані стороною обвинувачення підтверджують факт, що ОСОБА_7 забрав телевізор з квартири за адресою: АДРЕСА_3 , та здав його до ломбарду, однак враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини купівлі вказаного телевізора марки «Sony» самим обвинуваченим та його братом факт, що обвинуваченим було здійснено крадіжку, не доведено.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин кримінального провадження, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, в ході судового слідства, не знайшло свого підтвердження обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України, зокрема, з приводу крадіжки телевізора марки «Sony», моделі «KDL-50W805B», тому суд дійшов обгрунтованого висновку про виправдання ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки в його діях по даному епізоду відсутній склад та подія інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції доходить висновку, що вони є достатньо обґрунтованими, законними та підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок частково та ухвалити новий вирок.

Згідно п. 4 ч. 1, ст. 409, ч. 1 ст. 413 КПК підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 65 КК суд призначає покарання, не тільки в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, а й відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, та з роз`яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох кримінальних правопорушеннях, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70 так і ст. 71 КК України: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 KK України за сукупністю кримінальних правопорушень, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК України; потім - за сукупністю кримінальних правопорушень, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків.

Такий же правовий висновок щодо порядку застосування ч. 4 ст. 70 КК України викладено об`єднаною палатою Верховного Суду в постанові від 25.06.2018 № 511/37/16-к (провадження № 51-830км 18) згідно якого в окресленому вище випадку процес призначення покарання проходить наступні стадії: 1) призначення покарання за злочин, вчинений до постановлення попереднього вироку; якщо вчинено декілька таких злочинів, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК, то покарання призначається за кожен злочин окремо; 2) визначення покарання за сукупністю вказаних злочинів (частини 1-3 ст. 70 КК); 3) призначення покарання за сукупністю злочинів, встановлених новим та попереднім вироками, і зарахування у строк покарання повністю або частково відбутого покарання за попереднім вироком (ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК); 4) призначення покарання за злочин, вчинений після постановлення попереднього вироку; якщо вчинено декілька таких злочинів, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК. то покарання призначається за кожен злочин окремо; 5) визначення та призначення покарання за сукупністю вказаних злочинів (частини 1-3 ст. 70 КК); 6) призначення остаточного покарання за сукупністю вироків (ч. 1 ст. 71 КК).

У кримінально-правовій ситуації, коли вчинення нового злочину в період іспитового строку стає фактичною підставою для визнання (скасування) призначеного за попереднім вироком покарання у виді позбавлення волі, від відбування якого звільнялась особа, таким що належить відбувати реально, його самостійне виконання при застосуванні ч. 4 ст. 70 КК не допускається за наявності підстав для подальшого призначення остаточного покарання за правилами ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу.

Як зазначено Верховним Судом, виходячи із законодавчих приписів, у разі, якщо порушується хоча б один із принципів кримінального права, то руйнуються окремі елементи відповідної структури, і як наслідок - рішення суду містить помилку.

Зазначених обставин суд першої інстанції не врахував, не розмежував стадій та порядок призначення покарання, внаслідок чого допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів враховує обставини, які були правильно взяті до уваги судом першої інстанції, ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, частково відшкодував завдану шкоду, має постійне місце проживання, однак раніше судимий, вчинив ряд кримінальних правопорушень, які відносяться до різної категорії тяжкості, в тому числі й тяжких злочинів.

Обставиною, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 є щире каяття.

Обставини, що обтяжують його покарання, відсутні.

Як слідує з матеріалів провадження, обвинувачений ОСОБА_7 раніше судимий вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.09.2021 за ч. 1 ст. 190 КК до покарання у виді 210 годин громадських робіт.

Як установив суд, 23.06.2021 та в період до цієї дати, тобто до постановлення вироку від 09.09.2021, ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 357 КК України та ч. 1 ст. 190 КК України.

Окрім того, вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.12.2021 ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України (злочин вчинено 05.08.2021) до покарання у виді обмеження волі на 2 роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік. Вироком Волинського апеляційного суду від 13.05.2022 вироку суду першої інстанції скасовано в частині призначеного покарання та призначено нове покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік. Визначено вирок від 09.09.2021 про засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 210 годин виконувати самостійно.

Після ухвалення вказаного вироку - в період з 23.11.2024 по 21.11.2022, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України, а також 04.02.2024 та 14.02.2024 - вчинив злочини, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України.

За таких обставин спочатку необхідно призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 357 КК України та ч. 1 ст. 190 КК України у межах санкцій вказаних статей, а саме у виді обмеження волі, потім покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, після чого за правилами ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень із врахуванням вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.09.2021 - у виді обмеження волі.

Надалі ОСОБА_7 необхідно призначити покарання за ч. 2 ст. 389 КК України та ч. 4 ст. 185 КК України у межах санкцій вказаних статей, а саме за ч. 2 ст. 389 КК України у виді обмеження волі; за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, та покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК України - у виді позбавлення волі.

Остаточне покарання ОСОБА_7 слід визначити із врахуванням невідбутого покарання, призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.12.2021, зміненого вироком Волинського апеляційного суду від 13.05.2022 - у виді обмеження волі, яке підлягає приєднанню, за правилами ст. 72 КК України. Тобто за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного ОСОБА_7 за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.12.2021, зміненого вироком Волинського апеляційного суду від 13.05.2022, та призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Призначене покарання за своїм видом та розміром, на думку колегії суддів, буде необхідним та достатнім покаранням, відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, сприятиме його виправленню та попередженню вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Щодо покликань апеляційної скарги, що сума судових витрат зазначена у вироку суду 4499,66 гривень не відповідає загальній вартості витрат на залучення експертів у кримінальному провадженні, то вони є слушними та в означеній частині вирок підлягає скасуванню.

Так, враховуючи, що ОСОБА_7 виправданий за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за епізодом від 07.01.2021, тому судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи, якою встановлено вартість телевізора (висновок №СЕ-19/103-24/4201-ТВ) у сумі 1135,92 слід покласти на рахунок держави.

Разом з тим, як встановлено під час апеляційного розгляду з обвинуваченого необхідно стягнути судові витрати за проведення судових товарознавчих експертиз під час досудового розслідування за фактами вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 190 КК України у сумі 5635,58 гривень, що правильно зазначено прокурором та підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду в частині призначеного покарання та стягнення судових - скасуванню.

На підставі наведеного і керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 409 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання та стягнення судових витрат скасувати.

Призначити ОСОБА_7 покарання:

-за ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

-за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_7 призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2021 року, більш суворим покаранням, що призначено за даним вироком, ОСОБА_7 визначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

-за ч. 2 ст. 389 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

-за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року, зміненого вироком Волинського апеляційного суду від 13 травня 2022 року, та призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави судові витрати в розмірі 5 635,58 гривень (п`ять тисяч шістсот тридцять п`ять гривень п`ятдесят вісім копійок) за проведення судових експертиз.

Судові витрати на залучення експертів за епізодом таємного викрадення чужого майна 27 січня 2024 року у сумі 1135,92 гривень (одна тисяча сто тридцять п`ять гривень дев`яносто дві копійки) покласти на рахунок держави.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: