Постанова

від 11.02.2025 по справі 711/2174/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/27/25Головуючий по 1 інстанціїНомер провадження 22-ц/821/30/25 Справа №711/2174/22 Категорія: 307010000 Піковський В.Ю. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. судді секретарНовіков О.М., Гончар Н.І. Широкова Г.К.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача адвоката Плакущого С.В. на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 16.04.2024 (повний текст складено 26.04.2024, суддя в суді першої інстанції Піковський В.Ю.) та додаткове рішення цього ж суду від 08.05.2024 (повний текст складено 08.05.2024, суддя в суді першої інстанції Піковський В.Ю.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Друга Черкаська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Левицька Елеонора Антонівна, про визнання недійсною заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

у травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом,яким просила,після подальшихуточнень, визнати недійсною заяву ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , поданої до Другої Черкаської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) за порядковим № 648, у спадковій справі № 303/2021 СР № 67600934.

В обґрунтування вказала на те, що 13.06.2002 Черкаським міським відділом реєстрації актів громадянського стану було зареєстровано шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які після одруження отримали прізвища: чоловік ОСОБА_6 , дружина ОСОБА_6 .

18.09.2018 Черкаським МВ ДРАЦС ГТУ юстиції у Черкаській області зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Вважаючи своє розлучення фіктивним, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 продовжували спільно проживати за адресою: АДРЕСА_1 .

16.04.2021 чоловік позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 , який проживав разом з нею, але був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , помер.

Зважаючи на те, що сім`я ОСОБА_6 вважали своє розлучення фіктивним, то після передчасної смерті свого чоловіка, ОСОБА_4 , його дружина, позивач ОСОБА_1 24.04.2021 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою про визнання розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_4 фіктивним. На час звернення з позовом до суду цивільна справа №711/3329/21 про визнання розірвання шлюбу фіктивним знаходиться в провадженні суду.

Відповідно до свідоцтва на право власності на житло від 08.09.1997, виданого Придніпровським райвиконкомом м. Черкаси, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу № 105544930 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності: 23633947 від 29.11.2017, за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна, квартиру за адресою: АДРЕСА_3 з розміром частки 2/3.

Відповідно до витягу № 19781353 про реєстрацію права власності на нерухоме майно частка в розмірі 1/3 вищевказаної квартири належить ОСОБА_7 , яка є внучкою ОСОБА_3 .

Додає, що мати ОСОБА_4 була ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_3 .

За свого життя ОСОБА_4 заповіту не складав. Мати ОСОБА_4 ОСОБА_8 була його спадкоємцем за законом. У травні-серпні 2021 року ОСОБА_3 особисто заяви про прийняття спадщини до Другої Черкаської державної нотаріальної контори не подавала. У цей час за допомогою відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Е.А. для складання заяви про прийняття спадщини. Цього ж дня, така заява про прийняття спадщини ОСОБА_3 була складена та приватним нотаріусом Левицькою Е.А. засобами поштового зв`язку направлена до Другої Черкаської державної нотаріальної контори та включена до Єдиного реєстру заповітів та спадкових прав.

Однак, враховуючи фізичний та психічний стан ОСОБА_3 та наявність судових спорів вона станом на 26.01.2022 свідоцтво про право на спадщину не отримала, спадщину за законом від спадкодавця ОСОБА_4 не приймала.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.

Сторона позивача у цій справі доводить про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждала на психічну хворобу та потребувала стаціонарного лікування в умовах спеціалізованих лікувальних закладів у зв`язку з чим не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними під час написання заяви про прийняття спірної спадщини після смерті її сина.

Так при житті спадкодавця, її сина ОСОБА_4 , саме він піклувався про життя та здоров`я його матері ОСОБА_3 разом зі своєю дружиною (позивачем) та допомагав проходити їй стаціонарне лікування, зокрема, в КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня».

При цьому проходити стаціонарне лікування ОСОБА_3 завадила її внучка (відповідач) ОСОБА_2 , яка наполягла на передчасній виписці з лікарні всупереч рекомендаціям лікарів.

Зазначені дії відповідача були направлені на використання безпорадного стану ОСОБА_3 при боротьбі за спадкові права.

При виписці ОСОБА_3 із лікарні були надані лікарські рекомендації, а саме: продовжити лікування, згідно наданим порадам. Відповідно до епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 1004 відділення № 10 ОСОБА_9 при її виписці 29.04.2021 о 12 год. 50 хв. медичний діагноз був наступним: «Деменція при інших уточнених хворобах, класифікованих в інших рубриках Виражена сенільна деменція, депресивно-маячний синдром з емоційною неврівноваженістю, повною втратою самообслуговування та соціального функціонування». Крім цього, в цьому ж епікризі у розділі скарги: психічний стан при поступленні зазначено: «пересувається з допомогою, в кабінет введена під руки. Непосидяча. В контакті малопродуктивна. Дезорієнтована в місці і часі. Пам`ять різко знижена на всьому протязі», у розділі результат лікування: без змін».

09.07.2021 Придніпровським районним судом м. Черкаси у справі №711/3858/21, відкрито провадження за заявою ОСОБА_10 (баби по лінії матері внучки ОСОБА_3 ОСОБА_2 (відповідач), про визнання ОСОБА_3 недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна. У зазначеній справі 28.07.2021 за клопотанням заявника було призначено судово-психіатричну експертизу. Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 353 від 24.09.2021 ОСОБА_3 страждає на психічний розлад виражену геніальну деменцію з грубими емоційно-вольовими, інтелектуально-мнестичними розладами, афективно-маячними включеннями, в зв`язку з чим не здатна розуміти значення своїх дій та керувати ними.

По справі було встановлено, що у заявника ОСОБА_11 відсутні права на звернення до суду із заявою про визнання ОСОБА_3 недієздатною, встановлення опіки та призначення їй опікуна, та відсутні підстави для задоволення судом такої заяви. У зв`язку з цим, 20.10.2021 в задоволенні заяви ОСОБА_11 судом було відмовлено.

13.08.2021 до Придніпровського районного суду м. Черкаси звернулась із заявою внучка ОСОБА_3 ОСОБА_2 , про визнання ОСОБА_3 недієздатною, встановлення їй опіки та призначення опікуна. 16.08.2021 Придніпровським районним судом м. Черкаси у справі №711/5136/21, відкрито провадження у справі. Станом на дату смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) остаточне рішення по справі не було прийняте.

Також вказує, що у справі №711/4240/21, яка перебуває в провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси, суддя Кондрацька Н.М., 09.02.2022 адвокат Глущенко О.С., який діє в інтересах ОСОБА_2 (відповідач), надіслав до суду заяву в якій він вказує, що позивач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла, а тому просить провадження у справі зупинити до залучення у справі правонаступника ОСОБА_2 . Провадження у справі зупинено.

Окрім цього, 28.10.2021 Черкаським відділом поліції ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021250310002905 за ч.1 ст.135 КК України, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 залишила в небезпеці ОСОБА_3 , зачинивши її одну в квартирі на п`ятому поверсі без надання їй необхідної медичної допомоги та необхідних засобів для існування. Станом на 26.01.2022 (дату смерті ОСОБА_3 ) досудове розслідування у зазначеній справі тривало.

Відповідач ОСОБА_2 знала, що її баба, ОСОБА_3 має серйозні відхилення у психічному, фізичному та розумовому стані. Відповідач усвідомлювала те, що самостійно ОСОБА_3 , через проблеми зі здоров`ям, не зможе письмову заяву про прийняття спадщини подати особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. З огляду на це, ОСОБА_2 , допомогла в травні - серпні 2021 (точна дата не відома), ОСОБА_3 звернутись до приватного нотаріуса Левицької Е.А. для складання ОСОБА_3 заяви про прийняття спадщини, нотаріального засвідчення справжності підпису на оскаржуваному правочині, та наступного направлення цієї заяви засобами поштового зв`язку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Додає, що під час посвідчення справжності підпису у спірному правочині (заява про прийняття спадщини) приватним нотаріусом ОСОБА_12 у повній мірі не було виконано приписи законодавства щодо встановлення дієздатності особи.

Ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 29.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотанняпредставника позивача про призначенняу справі посмертної судово-психіатричної експертизи щодо дієздатності ОСОБА_3 при складанні нею заяви про прийняття спадщини від 06.05.2021 з посиланням на те, що встановлення зазначених обставин не матиме істотного значення для вирішення спору у справі.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 16.04.2024 позовні вимоги у справі відхилено. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності у неї спадкових прав, які вказуються в оспорюваній заяві про прийняття спадщини, оскільки 19.07.2022 рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/3329/21), яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу ДРАЦС у м. Черкаси про визнання розірвання шлюбу з ОСОБА_4 фіктивним та анулювання актового запису. Також суд вказав, що недієздатна ОСОБА_3 є такою, що прийняла спірну спадщину в силу закону незалежно від дійсності складеної нею заяви про прийняття спадщини.

Крім того, додатковим рішенням від 08.05.2024 задоволено частково заяву адвоката Глущенка О.С. про відшкодування судових витрат ОСОБА_2 у сумі 45000,00 грн. та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 20000,00 грн. з посиланням на те, що саме вказана сума буде спів мірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач, діючи через представника адвоката Плакущого С.В. подав 14.05.2024апеляційну скаргу,в якій,посилаючись напорушення судомнорм матеріальногота процесуальногоправа,просить рішеннясуду першоїінстанції скасуватита новимрішенням задовольнитипозовні вимогиу справі.Також скаржникомнаведено запереченняпроти ухвали Придніпровського районного суду міста Черкаси від 29.01.2024 про відмову у задоволенні клопотанняпро призначенняпосмертної судово-психіатричної експертизи.

В обґрунтування вказано на те, що ОСОБА_3 фактично була недієздатною особою та не могла вчиняти правочини без стороннього впливу. Однак суд у даній справі помилково відхилив клопотання про призначення посмертної судової психіатричної експертизи з даного питання. Суд безпідставно досліджував матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , що не стосується предмету доказування у даній справі. Суд помилково послався на судове рішення щодо спору про визнання розірвання шлюбу фіктивним, адже у вказаній справі не вирішувалося питання про спадкові права позивача. Натомість позивач прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, подавши відповідну заяву до нотаріуса. Крім того, позивач проживала до смерті свого чоловіка однією сім`єю не менше п`яти років.

Також представник позивача адвокат Плакущий С.В. подав 07.06.2024 апеляційну скаргу на додаткове рішення суду від 08.05.2024, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду, просив його скасувати та відмовити у відшкодуванні судових витрат відповідача ОСОБА_2 за рахунок позивача у справі.

Вказує, що адвокат відповідача Виноградової А.С. надав суду різні розрахунки понесених судових витрат від 12.03.2024, від 09.04.2024 та від 19.04.2024. Суд з порушенням вимог процесуального законодавства повернув адвокату відповідача розрахунки від 12.03.2024 та від 09.04.2024. Відповідач не надсилав сторонам докази понесених судових витрат, отже надавати їм оцінку суд не мав права. Суд не врахував, що адвокат відповідача Глущенко О.С. надав копії документів щодо правничої допомоги у справі №712/11930/23, а не цієї справи №711/2174/22; докази надані адвокатом Глущенко О.С. по договору про правничу допомогу від 10.12.2020 зі строком дії до 10.11.2023 з їх складенням у 2024 році; послідуючі додаткові угоди до договору, укладені після закінчення строку його дії, є неналежними доказами; розрахунки витрат на правничу допомогу ґрунтуються на неправдивих відомостях та містять неточності; адвокатом Глущенком О.С. вказано про участь у 24 судових засіданнях у той час як ряд засідань були судом перенесені; адвокат склав ряд документів, які не стосуються даної справи; заявлена сума перевищує ту, що вказано в попередньому розрахунку суми судових витрат; суд не врахував, що позивач є пенсіонером та особою з інвалідністю ІІ групи, отже не мав підстав стягувати з неї 20000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

У своїх відзивах на апеляційні скарги на основне та додаткове рішення суду першої інстанції представник Виноградової А.С. просив суд вказані скарги відхилити як необґрунтовані, а оскаржувані рішення залишити без змін, оскільки вважає їх законними та належним чином обґрунтованими.

Також при розгляду даної справи ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30.07.2024 року клопотання сторони позивача про призначення у справі посмертної судово - психіатричної експертизи було задоволено призначено відповідне експертне дослідження. Однак в зв`язку з неналежним виконанням позивачки покладеного обов`язку по оплаті експертного дослідження, матеріали справи 08.01.2025 було повернуто експертною установою до апеляційного суду без виконання.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що 13.06.2002 Черкаським міським відділом реєстрації актів громадянського стану зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (позивач у справі). Після одруження отримали прізвища: чоловік ОСОБА_6 , дружина ОСОБА_6 . Свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 від 13.06.2002 (т. 1 а.с. 28).

У подальшому 18.09.2018 відповідно до копії свідоцтва серії НОМЕР_2 Черкаським МВ ДРАЦС ГТУ юстиції у Черкаській області шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано (т. 1 а.с. 29).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер, про що складено відповідний актовий запис № 1371 Черкаським МВ ДРАЦС ЦМУЮ (м. Київ). Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 27).

ОСОБА_4 за життя був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ( т. 2 а.с.139-140).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина до якої входить 2 / 3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до свідоцтва на право власності на житло від 08.09.1997, виданого Придніпровським райвиконкомом м. Черкаси, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу № 105544930 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 23633947 від 29.11.2017, за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна, квартиру за адресою: АДРЕСА_3 з розміром частки 2/3.

Відповідно до витягу № 19781353 про реєстрацію права власності на нерухоме майно частка в розмірі 1/3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 належить ОСОБА_7 , яка є внучкою ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 209-213).

Встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється матір`ю ОСОБА_4 (свідоцтво про народження ОСОБА_4 : НОМЕР_4 від 29.09.1959 за актовим записом № 144), РНОКПП: НОМЕР_5 , паспорт громадянина України НОМЕР_6 виданий 16.04.2022 Придніпровським РВ у м. Черкаси УМВС України в Черкаській області, була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 26, 218).

З матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 232-250), вбачається, що у даній справі є заява про прийняття спадщини, подана ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка складена та засвідчена приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Центрального міжрегіонального управління МЮ України (м. Київ) Левицькою Е.А., направлена засобами поштового зв`язку до Другої Черкаської державної нотаріальної контори, яка включена до Єдиного реєстру заповітів та спадкових прав (т. 2 а.с. 232-235).

Заяви про прийняття спадщини також подали: позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син померлого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копію свідоцтва про смерть серія НОМЕР_7 актовий запис № 336 (т. 1 а.с. 200).

Заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 подали: її онук - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та онука - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1 а.с. 101-204).

Також встановлено, що 19.07.2022 рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/3329/21) відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу ДРАЦС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) про визнання розірвання шлюбу фіктивним та анулювання актового запису (т. 2 а.с. 155-157).

Зазначене рішення суду набрало законної сили 22.09.2022 після апеляційного перегляду (т. 2 а.с. 158-160). Перегляд в касаційному порядку також лишив його в силі (т. 2 а.с. 161-165).

З медичної карти амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , епікризів медичної карти стаціонарного хворого та висновку судово-психіатричної експертизи № 353 від 24.09.2021 (т. 2 а.с 117, 128-136) вбачається, що ОСОБА_3 страждає на психічний розлад виражену сенільну деменцію з грубими емоційно-вольовими, інтелектуально-мнестичними розладами, афективно-маячними включеннями, в зв`язку з чим не здатна розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Позивач у справі вважає, що внаслідок психічної хвороби ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати, отже складена нею заява про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має бути визнана недійсною.

Правовідносини між сторонами справи, які ґрунтуються на вказаних вище фактичних обставинах, мають таку правову регламентацію.

Згідно зістаттями 1216,1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини першою статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК Українипередбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Устатті 1258 ЦК Українизазначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 ЦК України.

Статтями 1261-1265 ЦК передбачено п`ять черг спадкування за законом,які у визначеному законодавством порядку закликаються до спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК Українипередбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спір у справі стосується спадкового майна, що увійшло до складу спадщини ОСОБА_4 .

Так за обставин цієї справи після смерті ОСОБА_4 заяву про прийняття спадщини 12.05.2021 за вх. № 688 подав його син - ОСОБА_14 , в якій зазначив, що єдиним спадкоємцем після смерті його батька, є його баба - ОСОБА_8 , інших спадкоємців в заяві не зазначено.

При цьому позивач зазначає, що метою звернення з цим позовом до суду є захист її спадкових прав щодо спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_4 .

Апеляційний суд враховує, що згідно положень ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ним Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту прав визначені ст.16 ЦК України. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зазначені положення законодавства кореспондуються також із роз`ясненнями, наданими Пленумом ВСУ судам України у п.2 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд констатує, що особа має право звернутися до суду за захистом саме своїх прав, свобод чи інтересів. Право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені оспорюваними у справі діями, правочинами чи актами.

Особа, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого вона не є, має довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином такий правочин порушує (зачіпає) її права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 з 13.06.2002 по 18.09.2018.

Спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто коли позивач за змістом вищенаведених приписів ЦК України не входила до кола спадкоємців, так як не перебувала у шлюбі зі спадкодавцем.

Таким чином, незалежно від обґрунтованості доводів позивача у справі про недійсність оспорюваної заяви про прийняття спадщини, наведених як у позовній заяві, так і в поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_1 прав щодо спадкового майна свого колишнього чоловіка не має, отже не має процесуальної можливості у судовому порядку захищати неіснуюче право.

Апеляційний суд враховує, що 19.07.2022 рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/3329/21), яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу ДРАЦС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) про визнання розірвання шлюбу з ОСОБА_4 фіктивним та анулювання актового запису (т. 2 а.с. 155-157).

Відтак аргументи скаржника про те, що суд помилково послався на судове рішення щодо спору про визнання розірвання шлюбу фіктивним, слід оцінити критично, адже дана обставина стосується встановлення наявності у позивача спадкових прав щодо спадщини її колишнього чоловіка ОСОБА_4 , а саме чи входить позивач до кола спадкоємців та до якої черги спадкування.

Та обставина,що позивачприйняла спадщинупісля смертісвого чоловіка,подавши відповіднузаяву донотаріуса,у разіне включенняїї докола спадкоємцівне свідчитьпро наявністьспадкових праву такоїособи.

Апеляційний суд при перегляді даної справи також враховує, що саме по собі подання заяви про прийняття спадщини особою, яка, як встановив суд, не є родичкою спадкодавця та за відсутності судового рішення про встановлення факту її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років, не свідчить, що вона є спадкоємцем правовий висновок ВС у постанові від 08.05.2024 у справі № 711/7022/22.

Не можна також погодитися з доводами скаржника про те, що позивач проживала до смерті ОСОБА_4 однією сім`єю з ним не менше п`яти років (тобто входить до спадкоємців четвертої черги спадкування ст. 1264 ЦК Украни), адже вона на час відкриття спадщини мала іншу адресу зареєстрованого місця проживання.

Також пріоритет у спадкуванні мають спадкоємці вищих черг, зокрема, син ОСОБА_4 , який подав заяву про прийняття спадщини.

Нижча черга спадкування може реалізувати своє право на прийняття спадщини лише в разі відсутності спадкоємців попередніх черг спадкування, що приймають спадщину.

Тобто за обставин даної справи позивач не має підстав стверджувати про те, що вона може доводити про наявність у неї спадкових прав спадкоємця четвертої черги, адже таке коло спадкоємців до прийняття спадщини не допускається у зв`язку з наявністю попередніх черг спадкування.

Одночасно апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково зазначив, що відповідно до приписів ч.4 ст.1268 ЦК України недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, адже у справі відсутні докази того, що ОСОБА_3 при складанні нею заяви про прийняття спадщини від 06.05.2021 була недієздатною особою, чи особою, цивільну дієздатність якої обмежено, адже відповідне рішення суду з даного приводу не приймалося та законної сили не набрало. Крім того, висновком експерта не було встановлено і дефекту волі при складенні ОСОБА_3 заяви про прийняття спадщини від 06.05.2021.

З цих же підстав апеляційний суд констатує, що в ухвалі від 29.01.2024 суд першої інстанції помилково зазначив про відхилення клопотання позивача про призначення у справі посмертної судової психіатричної експертизи з посиланням на те, що ОСОБА_3 прийняла спірну спадщину як недієздатна особа в силу закону.

Однак, враховуючи те, що суд першої інстанції відмовив в позові ОСОБА_2 саме в зв`язку з відсутністю в неї порушеного права, колегія суддів приходить до висновку про те, що вищевказаний висновок не потягнув прийняття неправильного рішення судом в цілому, тому має бути залишено без змін.

Далі, надаючи оцінку апеляційним посиланням представника позивача адвоката Плакущого С.В. в скарзі на додаткове рішення суду від 08.05.2024, апеляційний суд враховує таке.

Згідно з ч.1ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі відмови у позові на позивача.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує (незалежно від клопотань учасників судового розгляду): чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, щорозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів усправі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (як у даній справі).

Згідно з частиною третьоюстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, щоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.

Далі, положеннямист.59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з обґрунтувань оскаржуваного додаткового рішення від 08.05.2024 судом першої інстанції належним чином враховано, що витрати ОСОБА_2 на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.будуть співмірними обсягу наданих юридичних послуг та складності справи, а також відповідатимуть часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

У даному випадку апеляційний суд враховує, зокрема, тривалий розгляд справи судом протягом 3-х років з призначенням судових експертиз та великою кількістю проведених судових засідань, що сторонами не заперечується.

Аргументів, які б спростовували такі висновки суду у справі апеляційна скарга представника позивача на додаткове рішення не містить та не доводить, що стягнута судом сума в розмірі 20000,00 грн. не відповідає засадам необхідності та розумності витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

При цьому мають бути відхилені посилання скаржника на різні розрахунки судових витрат відповідача, адже судом у справі оцінювався саме остаточний розрахунок від 19.04.2024, де вказано усі наявні на той час роботи щодо надання правничої допомоги.

Аргументи скаржника про те, що суд з порушенням вимог процесуального законодавства повернув адвокату відповідача розрахунки від 12.03.2024 та від 09.04.2024 на правильність вирішення питання про розподіл судових витрат не впливають.

Не можна погодитися з посиланнями скаржника на те, що відповідач не надсилав сторонам докази понесених судових витрат, отже надавати їм оцінку суд не мав права, адже позивачу у справі (щодо якого вирішується процесуальне питання про розподіл судових витрат) відповідні докази надсилалися т.3 а.с.52.

Зазначення невірного номера справи у розрахунках адвоката відповідача, на чому наголошує скаржник, за наявної можливості у суду встановити те, в якій саме справі надавалася правнича допомога, як і помилкові дати складення тих чи інших документів, самі по собі не свідчать, що стороною не доведено понесення відповідних судових витрат.

Також за доведеності представництва інтересів відповідача ОСОБА_2 адвокатом Глущенком О.С. у даній справі на підставі, зокрема, ордеру від 29.12.2020 (т.2 а.с.101) неточності у даті складення додаткових угод до договору про правничу допомогу, на чому наголошує скаржник, правового значення не має.

Апеляційний суд не погоджується з посиланнями скаржника на те, що адвокатом Глущенком О.С. вказано про участь у 24 судових засіданнях у той час як ряд засідань були судом перенесені, адже явка адвоката на засідання, яке не відбулося з незалежних від нього підстав, також свідчить про надання ним своєму клієнту послуг з представництва інтересів.

Ураховуючи тривалий розгляд справи судом першої інстанції, апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника про те, що заявлена сума судових витрат відповідача перевищує ту, що вказано в попередньому розрахунку, адже з плином часу такі витрати зазнали істотних змін щодо їх обсягу.

Слід оцінити критично також аргументи скаржника про те, що позивач є пенсіонером та особою з інвалідністю ІІ групи, отже суд не мав підстав стягувати з неї 20000,00 грн. витрат на правничу допомогу, так як нормами процесуального законодавства не передбачено окремого порядку розподілу судових витрат сторін на правничу допомогу в залежності від таких обставин.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже додаткове рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 08.05.2024 у даній справі слід залишити без змін.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід віднести на рахунок державного бюджету, оскільки позивача звільнено від його сплати як особу з інвалідністю ІІ групи за приписами п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

Крім того, задовольняючи відповідне клопотання сторони суд вважає , що позивачу слід повернути з державного бюджету сплачений нею згідно квитанції ID 9086-5453-3826-0134 від 23.05.2024 судовий збір за апеляційний розгляд справи в сумі 1610,40 грн., який визначений до сплати апеляційним судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 17.05.2024 у зв`язку з тим, що представник позивача адвокат Плакущий С.В. при подачі апеляційної скарги (та вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження) не долучив до неї доказів наявності в особи пільг по сплаті судового збору.

До того ж, колегія суддів вважає, що клопотання сторони відповідача про стягнення з позивачки 6000 грн. на користь ОСОБА_2 пронесених нею витрат на правову допомогу при розгляді даної справи судом апеляційної інстанції підлягає до задоволення, оскільки вказані витрати відповідають принципу співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг, належним чином підтверджені та ніким належним чином не оспорені чи спростовані.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п ос та но ви в :

апеляційну скаргу на рішення від 16.04.2024 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення від 08.05.2024 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 16.04.2024 та додаткове рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 08.05.2024 у даній цивільній справі залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді віднести на рахунок державного бюджету.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір за апеляційний розгляд справи в сумі 1610,40 грн., сплачений нею згідно квитанції ID 9086-5453-3826-0134 від 23.05.2024.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6000 грн. в рахунок відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу при апеляційному розгляді справи.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 12.02.2025.

Суддя-доповідач

Судді