Ухвала

від 05.02.2025 по справі 705/4213/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/248/25 Справа № 705/4213/21 Категорія: ч.2 ст.240 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаряОСОБА_5 прокурораОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 вересня 2024 року щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, яким

ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Маньківка Уманського району Черкаської області, громадянина України, одруженого, на утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого директором ДП «Підприємство ДКВС України «№92» - заступником начальника ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№92) з виробництва», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення та виправдано його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Вирішена доля речових доказів відповідно до ст.100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

В обвинувальному акті зазначено, що відповідно до вимог ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Відносини щодо забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян, регулюються Кодексом України про надра. Статтею 1 Кодексу України про надра визначено, що надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Статтею 4 Кодексу України про надра передбачено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади. Родовища корисних копалин, як визначено в статті 5 Кодексу України про надра, - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання. В статті 6 цього ж Кодексу зазначено, що корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколищнього природного середовища. Статтею 13 вказаного Кодексу передбачено, що користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Відповідно до статті 17 Кодексу України про надра гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється. Стаття 19 Кодексу України про надра визначає, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Статтею 24 Гірничого закону України визначено перелік документів, що дають право на проведення гірничих робіт, а саме: спеціальний дозвіл на користування надрами; акт про надання гірничого відводу (крім користувачів нафтогазоносними та бурштиноносними надрами); технічний проект, затверджений і погоджений у встановленому порядку; геолого-маркщейдерська, технічна та обліково-контрольна документація (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми). Постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30 травня 2011 року затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, яким врегульовано питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначено процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін. Відповідно до вимог п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.1995 право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу за формою додатку № 1.

Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 92)», код ЄДРПОУ 08681063, юридична адреса: Черкаська область. Уманський район, село Старі Бабани - засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України, що здійснює управління ним безпосередньо або через міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань та входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Одним із основних видів діяльності ДП «Підприємство ДКВС України (№ 92)», є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю.

Відповідно наказу Державної пенітенціарної служби України № 67 о/с від 13.07.2012 ОСОБА_8 призначено директором підприємства установи - заступником начальника Старобабанівської виправної колонії УДПтСУ в Черкаській області (№ 92) з виробництва. 22.09.2016 між ОСОБА_8 та Державною пенітенціарною службою України в особі Голови Державної пенітенціарної служби України ОСОБА_10 укладено контракт № 66-16. Відповідно до зазначеного контракту ОСОБА_8 призначається на посаду директора ДП «Підприємство Старобабанівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України Черкаської області (№ 92)». Згідно з п.1.4. контракту керівник підприємства установи виконання покарань є за посадою заступником начальника Старобабанівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України Черкаської області (№ 92) з виробництва. Відповідно до п. 2.1. контракту керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовує його виробничо-господарську та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства та створення соціально-побутових умов, передбачених законодавством, статутом підприємства та цим контрактом.

Відповідно наказу Державного секретаря Міністерства юстиції України № 405/к від 30.01.2017 ОСОБА_8 вважається таким, що з 31.01.2017 обіймає посаду директора ДП «Підприємство ДКВС України (№ 92)» заступника начальника державної установи «Старобабанівської виправної колонії (№ 92)» з виробництва. Згідно з ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», органи і установи виконання покарань є правоохоронними органами України. Статтею 18 КК України передбачено, що до службових осіб належать керівники установ, міністерств, відомств та особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків в установах і організаціях

Крім того, відповідно до примітки ст. 364 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Таким чином, ОСОБА_8 , займаючи вказані посади, є службовою особою правоохоронного органу з моменту призначення на посаду.

З метою видобування корисних копалин ДП «Підприємство ДКВС України (№ 92)» отримано спеціальний дозвіл на користування надрами № 4836 від 26.12.2008. Мета користування надрами - видобування незмінних гранітів, придатних для виробництва блоків та облицювальних виробів для зовнішнього облицювання будівель, порушені вивітрюванням та відходи гранітів придатні для виробництва каменю бутового та щебеню для дорожнього будівництва за межами населених пунктів на території ділянки № 1 Старо-Бабанівського родовища граніту на загальній площі 4,9 га.

Крім того, ДП «Підприємство ДКВС України (№ 92)» отримано Акт про надання гірничого відводу № 2527 від 08.05.2013 з метою розробки Старо-Бабанівського родовища граніту, термін чинності зазначеного акту до 14.03.2016.

Наступний Акт про надання гірничого відводу № 3328 отримано ДП «Підприємство ДКВС України (№92)» лише 03.05.2018.

Проте, всупереч вимогам вищевказаних нормативно-правових актів, ОСОБА_8 , займаючи посаду директора ДП «Підприємство ДКВС України (№ 92)» заступника начальника державної установи «Старобабанівської виправної колонії (№ 92)» з виробництва, будучи службовою особою, діючи умисно, спільно з невстановленими особами, достовірно знаючи, що термін дії Акту про надання гірничого відводу сплинув, а також про відсутність нового Акту про надання гірничого відводу, не видав в силу своїх повноважень керівника державного підприємства відповідні розпорядчі акти про припинення робіт з видобування корисних копалин, а навпаки організував виробничо-господарську діяльність ДП «Підприємство ДКВС України (№ 92)» щодо видобутку корисних копалин, що призвело з 15.03.2016 по 02.05.2018 до незаконного видобування 7698 кубічних метрів граніту, який відповідно до «Переліку корисних копалин загальнодержавного значення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994, відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення.

При цьому, ОСОБА_8 не вчинив необхідних дій з метою поновлення або отримання нового Акту про надання гірничого відводу у встановленому законом порядку.

В обвинувальному акті зазначено, що в результаті умисних дій ОСОБА_8 , ДП «Підприємство ДКВС України (№ 92)» здійснило незаконне видобування з Старо-Бабанівського родовища корисних копалин загальнодержавного значення, а саме граніту.

Наведені дії обвинуваченого ОСОБА_8 стороною обвинувачення кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 240 КК України, а саме: незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Оскражуваним вироком ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку районного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить закрити кримінальне провадження в порядку п.12 ч.2 ст.284 КПК України на підставі п.41 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна відповідальність.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що місцевим судом у виправдувальному вироку не зазначено мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення, крім того диспозиція вказаної норми не передбачає відповідальності за видобування копалин загальнодержавного значення без Акту про надання гірничого відводу. Отже суд допустивши неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність дійшов висновку про недоведеність того, що в діях обвинуваченого є склад інкримінованого йому діяння.

Крім того, відповідно до змін внесених у ч.2 ст.17 Кодексу України про надра, гірничий відвід надається виключно для гірничих об`єктів, розробки родовищ корисних копалин на яких здійснюється підземним способом, а саме шахт та рудників. Тобто, враховуючи зміни в законодавстві, на даний час надання гірничого відводу ДП «Підприємство ДКВС(№92)» не передбачено.

Таким чином, ЗУ від 01.12.2022 №2805-IX фактично було скасовано кримінальну відповідальність за незаконне видобування корисних копалин за відсутності акту про надання гірничого відводу, оскільки наразі отримання такого акту не передбачено діючими нормами законодавства і його відсутність не є будь-яким порушенням, а тому законодавцем фактично було виключено з числа кримінально караних діянь видобування корисних копалин загальнодержавного значення за відсутності акту про надання гірничого відводу, адже такий акт наразі не потрібний.

В запереченні на апеляційну скаргу прокурора, обвинувачений ОСОБА_11 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а рішення суду - без змін. Свої доводи мотивує тим, що закриття кримінального провадження у порядку, встановленому ст. 479-2 КПК України з підстав, передбачених ст. 284 КПК України можливе виключно за умови втрати чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. В той же час, кримінальна відповідальність за інкримінований йому злочин, а саме за незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення встановлена ч. 2 ст. 240 КК України, яка є чинною як на час ухвалення оскаржуваного вироку, так і на теперішній час. Тобто, в даному випадку закон, який встановлює кримінальну відповідальність не втрачав чинність, а відтак і відсутні належні підстави для застосування положень п. 4-1 ч, 1, п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, доводи обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника, які заперечили проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Провівши повторне часткове дослідження доказів за клопотанням прокурора, колегія суддів приходить до переконання про передчасність висновку щодо виправдання ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Цих вимог закону місцевим судом дотримано не було.

Приймаючи рішення про виправдання Дзюмана в інкримінованому діянні, місцевий суд на підставі внесених змін 28.03.2023 Законом України від 01.12.2022 №2805-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_11 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, оскільки диспозиція вказаної норми не передбачає відповідальність за видобування корисних копалин загальнодержавного значення без акту про надання гірничого відводу. При цьому зазначивши, що законодавцем фактично було виключено з числа кримінально карних діянь видобування корисних копалин загальнодержавного значення за відсутності акту про надання гірничого відводу, адже такий акт наразі не потрібний.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції необгрунтовани, який суперечить нормам кримінального процесуального права.

Так, відповідно до норми ст.4792 КПК України, суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

За відсутності згоди підозрюваного на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що підозрюваним вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 або 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Таким чином законодавцем визначена чітка процедура щодо закриття кримінального провадження з підстав втрати чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що він, займаючи посаду директора ДП «Підприємство ДКВС України (№92)» заступника начальника державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)», будучи службовою особою, діючи умисно, достовірно знаючи, що термін дії Акту про надання гірничого відводу сплинув 14.03.2016, не видав відповідні розпорядчі документи про припинення робіт з видобування корисних копалин, а навпаки організував виробничо-господарську діяльність ДП «Підприємство ДКВС України (№ 92)» щодо видобутку корисних копалин, що у період з 15.03.2016 по 02.05.2018 (дата отримання нового Акту про надання гірничого відводу) призвело до незаконного видобування 7698 кубічних метрів граніту, який відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення.

При цьому, з досліджених в суді першої інстанції доказів вбачається, що ДП «Підприємство ДКВС України (№92)» був отриманий спеціальний дозвіл на користування надрами від 26.12.2008 № 4836 для видобування незмінних гранітів на території ділянки № 1 Старобабанівського родовища граніту на загальній площі 4,9 га. Вказаний дозвіл був чинний на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 240 КК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), кримінальна відповідальність була передбачена за порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Статтею 24 Гірничого закону України визначено перелік документів, що дають право на проведення гірничих робіт, а саме: спеціальний дозвіл на користування надрами; акт про надання гірничого відводу (крім користувачів нафтогазоносними та бурштиноносними надрами); технічний проект, затверджений і погоджений у встановленому порядку; геолого-маркщейдерська, технічна та обліково-контрольна документація (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми). Постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30 травня 2011 року затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, яким врегульовано питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначено процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін. Відповідно до вимог п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.1995 право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу за формою додатку № 1.

Районний суд дослідивши докази сторони обвинувачення фактично виправдав ОСОБА_11 з тих підстав, що диспозиція норми ч.2 ст.240 КК України на момент ухвалення судового рішення не передбачає відповідальності за видобування корисних копалин загальнодержавного значення без акту про надання гірничого відводу.

Законом України від 01.12.2022 № 2805-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» фактично було скасовано кримінальну відповідальність за незаконне видобування корисних копалин за відсутності акту про надання гірничого відводу, оскільки наразі отримання такого акту не передбачено діючими нормами законодавства і його відсутність не є будь-яким порушенням.

Враховуючи наявність змін у цьому законі, суд не з`ясував думку обвинуваченого ОСОБА_11 щодо закриття кримінального провадження у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлюється кримінальна протиправність діяння.

Крім того виправдовуючи ОСОБА_11 за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, суд першої інстанції виклав перелік досліджених доказів, але не провів належного аналізу та оцінки, як кожного з них окремо, так і їх сукупності. Суд першої інстанції обмежився лише тим, що зазначив про те, що «законодавцем фактично було виключено з числа кримінально карних діянь видобування корисних копалин загальнодержавного значення за відсутності акту про надання гірничого відводу, адже такий акт наразі не потрібний і зробив висновок про те, що оскільки диспозиція норми ч.2 ст.240 КК України не передбачає відповідальність за видобування корисних копалин загальнодержавного значення без акту надання гірничого відводу, тому в діях ОСОБА_11 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України».

Окрім іншого, місцевий суд у своєму вироку навів показання свідка ОСОБА_12 , який повідомив, що працює головним спеціалістом відділу контролю за геологічним вивченням та використанням надр Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України. В березні 2019 року посадовими особами було проведено планову перевірку підприємства Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 92). Під час перевірки було встановлено, що ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№92)» після закінчення терміну дії Акту про надання гірничого відводу (14 березня 2016 року) до отримання нового Акту про надання гірничого відводу від 03.05.2018 року № 3328 здійснювало незаконне видобування граніту Старо-Бабанського родовища. Право на користування надрами повинно здійснюватися на підставі спеціального дозволу та засвідчується відповідним актом про надання гірничого відводу, а після закінчення дії акту підприємство не має права на видобуток. Гірничий відвід не є дозвільним документом, але видобуток корисних копалин повинен проводитись у межах визначених у акті гірничого відводу. Відсутність акту гірничого відводу на той час не надавала права на видобуток корисних копалин. На час проведення повторної перевірки новий акт гірничого відводу вже був, тобто порушення вже були усунуті та жодних наслідків з боку Державної служби геології та надр України не було.

Однак місцевий суд не надав жодної оцінки цим показанням, як окремо так і в сукупності з іншими доказами дослідженими в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції не містить належної оцінки доказів та не відповідає вимогам вмотивованості, обґрунтованості та законності, а зроблений судом висновок щодо відсутності в діях ОСОБА_11 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України є передчасним.

У разі істотного порушення кримінального процесуального закону, вирок суду підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.409 КПК України.

Таким чином, судом першої інстанції були допущені такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які не дозволили постановити законне та обґрунтоване рішення, а тому ці порушення є істотними в розумінні ст.412 КПК України, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду даного кримінального провадження слід врахувати висновки і мотиви з яких скасований виправдувальний вирок щодо Дзюмана, які є обов`язковими для суду першої інстанції.

У зв`язку із скасуванням вироку місцевого суду за наведеними підставами, колегія суддів судової палати не входить в обговорення решти доводів апеляційної скарги прокурора щодо його необгрунтованості і вважає, що вони повинні стати предметом дослідження під час нового розгляду справи.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 404, 405, ч.1 п.6 ст. 407, 415, 416, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - задовольнити частково.

Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.09.2024 щодо ОСОБА_8 - скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя -

Судді -