Ухвала

від 10.02.2025 по справі 127/2532/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/2532/20

Провадження №11-кп/801/306/2025

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2024, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,

в с т а н о в и в:

Оскаржуваною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 29.09.2020 за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

Своє рішення суд мотивував тим, що факт виправлення засудженого ОСОБА_7 через сумлінну поведінку та ставлення до праці не відповідає фактичним обставинам справи.

Засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною та невмотивованою, просить її скасувати, а його клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання задовольнити. Вважає, що суд першої інстанції своїм рішенням створив моральне катування людини з інвалідністю в умовах ув`язнення.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Як вбачається з роз`яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму ВСУ від 26.04.2002 № 2 Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього дані беруться в їх сукупності.

З наведеного слідує, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці, а також досягнення цілей покарання.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 відбуває покарання у виді 4 років позбавлення волі у Державній установі «Вінницька виправна колонія (№86)» на виконання вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 29.09.2020.

Станом на 26.12.2024 засуджений відбув більш ніж 3/4 строку покарання, що надає йому формальне юридичне право на застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, відповідно до ст. 81 КК України.

З матеріалів провадження ґрунтовних даних про поведінку засудженого ОСОБА_7 , його ставлення до праці та його особу, які б свідчили, що процес виправлення досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим покарання у виді позбавлення волі перестає бути доцільним і свідчить про можливість звільнення від подальшого відбування покарання умовно-достроково, судом не встановлено.

Як встановлено судом, ОСОБА_7 , який неодноразово судимий та відбував покарання у місцях позбавлення волі, за час відбування покарання в установі характеризується посередньо, до дисциплінарної відповідальності притягувався один раз, чотири рази заохочувався адміністрацією установи. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, легко піддається чужому впливу, по відношенню до представників адміністрації поводиться ввічливо, з метою поблажливого ставлення до себе, спальне місце та приліжкову тумбочку намагається утримувати у чистоті та порядку, не завжди має охайний зовнішній вигляд, намагається дбайливо ставитися до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує їх тільки за призначенням. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи, намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування, однак достатніх навичок для самостійного їх виконання немає, намагається дотримуватися правил протипожежної безпеки, заходи виховного та режимно-профілактичного характеру відвідує, але не завжди робить для себе належні висновки. Приймає участь в програмі диференційованого виховного впливу "Підготовка до звільнення", до підвищення наявного загальноосвітнього рівня та вдосконалення не прагне. Підтримує соціально-корисні зв`язки з матір`ю. Виконавчих листів до установи не надходило.

Крім цього, судом першої інстанції взято до уваги, що рішенням комісії установи (протокол № 8 від 21.03.2023) засудженому задоволено в умовно-достроковому звільненні, як особі, що довела своє виправлення. Рішення комісії установи скасовано, наказ № 70/ОД-24 від 24.01.2024 на виконання вказівки Вінницької окружної прокуратури Вінницької області № 50-21014/23 від 25.12.2023. Рішенням установи (протокол № 3 від 06.02.2024), засудженому відмовлено в умовно-достроковому звільненні, як особі, що не довів своє виправлення.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, водночас, вивчивши відомості про особу засудженого, його схильність до вчинення злочинів, з огляду на суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, його поведінку протягом строку відбування покарання, та наголошуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується у кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням усіх відомостей провадження у сукупності, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для досягнення цілей покарання, умовно-дострокове звільнення на цьому етапі відбування покарання засудженим, є недоцільним.

Враховуючи наведене, суд вважає, що апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою й належним чином вмотивованою та підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2024, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4