Ухвала

від 12.02.2025 по справі 400/9567/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

м. Миколаїв

12 лютого 2025 р.справа № 400/9567/24

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Агроскан", вул. Соборна, 10а, кв. 3, м. Миколаїв, 54017,

до відповідачіввідповідач 1: виконавчий комітет Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв,54001, відповідач 2: Комісія з питань упорядкування розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг на території м. Миколаєва виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54005,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачівАдміністрація Заводського району Миколаївської міської ради, вул. Погранична, 9, м. Миколаїв, 54020,

провизнання незаконним та скасування рішення, викладеного в акті № 3 від 26.07.24 р. в частині п. 4

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агроскан (далі - позивач або ТОВ Агроскан) звернулось з позовом до Комісії з питань упорядкування розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг на території м. Миколаєва виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - відповідач 1 або Комісія), виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - відповідач 2 або виконком ММР), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів адміністрація Заводського району Миколаївської міської ради (далі - третя особа або Адміністрація), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 26 липня 2024 р., викладене в акті № 3 та затверджене керуючим справами виконкому ММР в частині п. 4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки у м. Миколаєві в Заводському районі навпроти житлового будинку № 52 по вул. Лазурній та примусовий демонтаж тимчасової споруди розміщеної на цій ділянці.

На обґрунтування своїх вимог позивач пояснив, що ТОВ Агроскан на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна, а саме будівля, розташована в м. Миколаєві по вул. Лазурна, буд. 52/14. 3 жовтня 2024 р. на цій будівлі було розміщене попередження від Адміністрації про необхідність звільнити самостійно зайняту земельну ділянку. 7 жовтня 2024 р. представники Адміністрації розпочали демонтаж будівлі, в якості правової підстави пославшись на акт Комісії від 26 липня 2024 р. № 3. Позивач вказує на те, що Комісія не наділена повноваженнями приймати самостійні рішення про демонтаж тимчасових споруд, а знесення самочинно збудованого об`єкту можливе лише на підставі рішення суду.

Від відповідача 2 надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що позивач по суті оскаржує акт обстеження земельної ділянки, який не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а лише фіксує певну інформацію.

Для розгляду даної заяви суд призначив судове засідання.

Представники сторін були належним чином повідомлені про дату і час проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

В судове засідання представники учасників справи не прибули, від відповідача 2 та третьої особи надійшли клопотання про розгляд заяви за їх відсутності.

Стаття 205 ч. 9 КАС України передбачає, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта суд розглядає справу в письмовому провадженні.

На підстави наведеної норми суд розглянув заяву про закриття провадження у справі в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі. При цьому суд виходить з наступного.

Як слідує із змісту позовної заяви, позивач вважає незаконним рішення Комісії від 26 липня 2024 р., оформлене актом № 3 обстеження зайнятих земельних ділянок (далі - акт № 3), яким передбачено вжиття заходів щодо демонтажу споруди, яка належить позивачу та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Спірні правовідносини врегульовані Порядком демонтажу незаконно встановлених об`єктів виносної торгівлі, пересувних об`єктів виносної торгівлі, нестаціонарних об`єктів сфери послуг соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення на території м. Миколаєва, затвердженого рішенням міської ради від 7 липня 2011 р. № 7/13 (далі - Порядок № 7/13).

Так, Порядком № 7/13 передбачено, що:

- Порядок демонтажу незаконно встановлених об`єктів виносної торгівлі, пересувних об`єктів виносної торгівлі, нестаціонарних об`єктів сфери послуг соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення на території м. Миколаєва визначає порядок та підстави демонтажу об`єктів виносної торгівлі, пересувних об`єктів виносної торгівлі, нестаціонарних об`єктів сфери послуг соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення (далі - об`єктів), розміщених на території м. Миколаєва з порушеннями вимог чинного законодавства (п. 1);

- демонтаж - це зняття об`єкта чи його складової частини з місця установки (п. 2);

- виявлення об`єктів, розміщених на території м. Миколаєва з порушеннями вимог чинного законодавства, здійснюється комісією з питань упорядкування розміщення об`єктів самостійно за результатами проведених планових заходів державного нагляду (контролю), відповідно до затверджених графіків (планів), або позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю).

Планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються міським головою до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб`єктом господарювання письмової заяви до органів місцевого самоврядування про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов`язкової звітності, поданих суб`єктом господарювання;

перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів комісією з питань упорядкування розміщення об`єктів;

звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства;

неподання у встановлений термін суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

На виконання цих повноважень, 26 липня 2024 р. відбулось засідання Комісії, оформлене актом № 3.

В описовій частині акту № 3 (п. 4) зазначено, що розгляд питання відбувся на підставі листа Адміністрації від 11 липня 2024 р. щодо об`єкта нерухомості (павільйон з фундаментом зі склопакетами коричневого кольору) по вул. Лазурна, 52/7. Власником об`єкта є ТОВ Буд-Південь-Комфорт-2016. Як встановлено Комісією, об`єкт нерухомості розташовано без документів на право користування земельною ділянкою та без визначення місця його розташування у зв`язку з відсутністю паспорта прив`язки.

У зв`язку з цими обставинами, Комісія вирішила Адміністрації та Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції ММР вжити відповідні заходи щодо демонтажу споруди та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

При цьому, як вказано відповідачем 2 у відзиві, тимчасова споруда, а саме павільйон з фундаментом зі склопакетами коричневого кольору, який розміщено по вул. Лазурна, 52/7 та тимчасова споруда по вул. Лазурна, 52/14, є однією і тією ж спорудою.

У разі встановлення комісією з питань упорядкування розміщення об`єктів факту незаконного розміщення об`єкта, виконавчий орган міської ради, до відання якого відноситься вирішення організація розміщення та діяльності об`єкту, що підлягає демонтажу, не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту встановлення такого факту розміщує в газеті «Вечерний Николаев» та на офіційному веб-сайті міської ради оголошення із попередженням щодо необхідності самостійного демонтажу об`єкта його власником протягом 10 (десяти) робочих днів з дня оприлюднення повідомлення, та попередження щодо примусового демонтажу у разі невиконання вимоги та настання інших правових наслідків, передбачених чинним законодавством (п. 5 Порядку № 7/13).

3 жовтня 2024 р. відповідне письмове попередження Адміністрації було розміщено на об`єкті позивача.

За приписами п. 7. Порядку № 7/13, у разі невиконання власником об`єкта вимоги у встановлений термін, заступник міського голови, до повноважень якого відноситься сфера підприємництва, на підставі висновку комісії з питань упорядкування розміщення об`єктів направляє письмове повідомлення до уповноважених державних органів щодо вжиття відповідних заходів реагування з метою припинення порушення вимог чинного законодавства України.

До письмового повідомлення додаються:

- висновок комісії з питань упорядкування розміщення об`єктів із зауваженнями власника об`єкта (у разі наявності) та особливої думки членів комісії (у разі наявності);

- довідкові матеріали про відсутність документів дозвільного характеру на розміщення об`єкта, з урахуванням інформації, отриманої від державного адміністратора, стосовно відсутності у суб`єкта господарювання підстав на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності за принципом мовчазної згоди тощо.

Таким чином, як слідує з наведеного нормативного регулювання, Комісія не наділена повноваженнями на прийняття самостійного обов`язкового до виконання рішення про демонтаж об`єктів та звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок - вона тільки виявляє такі об`єкти і попереджає власників про необхідність добровільного демонтажу об`єкта, одночасно доводячи до відома настання негативних наслідків у виді примусового демонтажу у разі добровільного невиконання такого попередження. У випадку, коли власник не погоджується з таким рішенням Комісії і добровільно не демонтує об`єкт, Комісія передає матеріали у виді висновку до заступника міського голови, який надсилає повідомлення до уповноважених державних органів щодо вжиття відповідних заходів реагування, тобто по суті рішення Комісії носить лише рекомендаційний характер, тоді як рішенням, яке створює правові наслідки, є повідомлення заступника міського голови.

Позивачем не надано доказів того, що заступником міського голови реалізовано вищеописане повноваження та надіслано відповідне повідомлення.

У постанові Верховного Суду від 8 липня 2021 р. у справі № 520/5778/2020 викладено такий висновок:

Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції, розглядаючи цю справу, дійшов правильного висновку про те, що акт обстеження земельної ділянки - це документ, в якому викладена інформація, що відображає ситуацію, що склалась під час використання фізичними та юридичними особами земельних ділянок із зазначенням в них, у разі наявності, порушень вимог чинного законодавства.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що акт обстеження земельної ділянки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору; такий акт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії Департаменту щодо здійснення заходу самоврядного контролю за використанням земель проведено обстеження орендованої позивачем земельної ділянки не порушують прав позивача та не зумовлюють виникнення для нього будь - яких негативних наслідків.

Аналогічні висновки під час вирішення спору у подібних правовідносинах зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17 та Верховним Судом, зокрема, у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 640/4550/19.

У цих справах було наголошено, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача.

Зокрема, частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З огляду на вищезазначене, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Дії по складанню акта обстеження земельної ділянки та висновки, викладені в акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків та є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті обстеження не суперечить чинному законодавству. Така інформація акта може бути підтверджена або спростована судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта. (рішення суду доступне за посиланням в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/98187546).

За приписами ст. 242 ч. 6 КАС України, ці висновки Верховного Суду є обов`язковими для суду першої інстанції.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що акт № 3 є документом, що фіксує певну інформацію, яка стосується об`єкту перевірки і сам по собі, без подальшої реалізації викладених у ньому висновків заступником міського голови, не створює для позивача негативних наслідків, а тому не може бути розцінений судом в якості рішення суб`єкта владних повноважень, який може бути предметом оскарження в суді.

Відповідно до ст. 238 ч. 1 п. 1 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Стаття 239 ч. 1 КАС України передбачає, що у випадку закриття провадження у справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

В тій же постанові Верховного Суду від 8 липня 2021 р. у справі № 520/5778/2020, закриваючи провадження у справі Суд зазначив: Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо позовних вимог слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, зазначені вище вимоги у справі № 520/5778/2020 не можуть бути вирішені судом будь-якої юрисдикції.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушення прав позивача у правовідносинах з відповідачем, проте висновок суду про відмову у задоволенні позову на цій підставі є помилковим, оскільки те, що акт обстеження земельної ділянки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, а дії по складанню цього акта не породжують обов`язкових юридичних наслідків, є підставою для закриття провадження у справі, а не підставою для відмови у позові..

Отже, вимоги позивача про визнання протиправним та скасувати рішення Комісії від 26 липня 2024 р., оформлене актом № 3, який є актом про обстеження зайнятих земельних ділянок, не може бути розглянуто в окремому провадженні, а викладена в акті № 3 інформацію може бути предметом правової оцінки суду виключно у разі виникнення спору про законність рішень чи дій відповідного суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені висновки цього акта.

Як передбачено ст. 7 ч. 1 п. 5 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Суд роз`яснює позивачу його право подати клопотання про повернення судового збору.

Відповідно до ст. 256 ч. 1-2 КАС України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Керуючись ст. ст. 238, 239, 241, 248, 256, 294 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву виконавчого комітету Миколаївської міської ради про закриття провадження у справі, задовольнити.

2. Провадження в адміністративній справі № 400/9567/24, закрити.

3. Роз`яснити ТОВ "Агроскан" право подати до Миколаївського окружного адміністративного суду клопотання про повернення судового збору.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.

5. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя А. О. Мороз