Постанова від 12.02.2025 по справі 340/5099/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 340/5099/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кіровоградське рудоуправління» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року (суддя Савонюк М.Я., повне судове рішення складено 14 жовтня 2024 року) в справі № 340/5099/24 за позовом Акціонерного товариства «Кіровоградське рудоуправління» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Кіровоградське рудоуправління» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - ГУ ДПС), Державної податкової служби України (далі - ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 травня 2024 року №6352/0406 про сплату штрафу у розмірі 49 602,29 грн, визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги від 18 липня 2024 року №22035/6/99-00-06-03-02-06.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволенні позову.

Посилаючись на роз`яснення ТПП України від 06 серпня 2024 року «Щодо засвідчення форс-мажорних обставин», апелянт вказує, що позивач не зобов`язаний надавати до контролюючого органу сертифікат, тому вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на те, що позивач не надав сертифікату на засвідчення форс-мажорних обставин як одну з підстав відмови у задоволенні позову, є необґрунтованим.

Також вважає безпідставним позицію контролюючого органу, з якої погодився суд першої інстанції, про не подання позивачем заяви щодо неможливості виконання своїх податкових обов`язків, а якщо позивач вважається таким, що має можливість своєчасно виконати податкові обов`язки, у разі настання обставин непереборної сили (форс - мажор), на нього не розповсюджується вимога подання такої заяви, але повинна застосовуватися загальна норма про урахування обставин, передбачених пп. 112.8.9 п. 112.8 ст. 112 ПК України, що звільняють від фінансової відповідальності.

При цьому звертає увагу, що ПК України передбачена процедура повідомлення платниками контролюючого органу про наявність форс-мажору та інших обставин на стадії надання заперечень на акт перевірки.

Позивач своєчасно подав до контролюючого органу заперечення з наданням документів і пояснень щодо підстав звільнення від фінансової відповідальності, тобто виконав вимогу закону, а відповідачами не розглянуто звернення позивача щодо форс-мажору по суті за правилами п. 86.7. ст. 86 ПК України, тобто відповідачі не зробили висновків щодо наявності або відсутності обставин непереборної сили та їх впливу на виконання позивачем податкових обов`язків.

Судом першої інстанції не спростовано аргументовану позицію позивача щодо прострочення орендної плати внаслідок впливу непередбачуваних та непереборних обставин (форс-мажор), які виключають його відповідальність, чим порушено вимоги пп. 112.8.9 п. 112.8 ст. 112 ПК України.

Також зазначає, що рішення за наслідками адміністративного оскарження, яке залишає податкове повідомлення-рішення в силі, є протиправним, оскільки протиправним є оскаржуване повідомлення-рішення, за наслідками прийняття такого рішення наступає обов`язок позивача сплатити незаконні фінансові санкції, а також нараховується пеня на суму несплачених штрафних санкцій, тому це рішення також створює для позивача негативні наслідки.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС проведено камеральну перевірку з питання дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати АТ «Кіровоградське рудоуправління».

За результатами перевірки складено акт від 09.04.2024 року №3655/11-28-04-06/4/0019189, яким встановлено порушення вимог пункту 287.3 статті 287 ПК України, а саме - несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб за період з 30.08.2022 по 30.01.2024. Відповідальність за дане порушення передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України.

Не погодившись з результатами перевірки, позивач подав до ГУ ДПС письмові заперечення від 26.04.2024 № 80 на акт камеральної перевірки. У запереченнях вказав, що не може бути притягнутий до фінансової відповідальності, оскільки несплата зумовлена зупиненням господарської діяльності товариства внаслідок воєнних дій на території країни, що є форс-мажорними обставинами згідно з листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Листом від 07.05.2024 №4612/б/11-28-04-06-05 ГУ ДПС повідомив позивача, що за результатами розгляду заперечення позивача на акт про результати камеральної перевірки щодо питання дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання від 09.04.2024 № 3655/11-28-04-06/4/00191891 висновки акту визнані правомірними та залишені без змін.

На підставі акта камеральної перевірки ГУ ДПС у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.05.2024 №6352/0406, згідно з яким до АТ «Кіровоградське рудоуправління» застосовано штрафні санкції в розмірі 5% в сумі 49602,29 грн за затримку на 26 календарних днів сплати узгодженого грошового зобов`язання в сумі 992045,00 грн.

22.05.2024 позивачем направлено до ДПС України поштою скаргу на податкове повідомлення-рішення, яка отримана останньою 24.05.2024.

07.06.2024 ДПС прийнято рішення №17024/б/99-00-06-03-02-06 про продовження строку розгляду скарги до 22.07.2024 (включно).

Рішенням ДПС України від 18.07.2024 №22035/6/99-00-06-03-02-06 податкове повідомлення-рішення від 09.05.2024 №6352/0406 залишене без змін, а скарга - без задоволення.

Врахувавши не надання доказів подання будь-яких заяв та документів щодо неможливості виконання своїх податкових обов`язків до ГУ ДПС, тобто не доведення обставини неможливості виконання податкового обов`язку шляхом подання відповідної заяви та документів до контролюючого органу відповідно до вимог Порядку №225, а лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилається позивач, не є сертифікатом Торгово-промислової палати України, яким засвідчено форс-мажорні обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для застосування до позивача підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України в розрізі звільнення його від фінансової відповідальності з підстав наявності форс-мажорних обставин та, відповідно, про обґрунтованість застосування до позивача штрафних фінансових санкцій на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України та правомірність податкового повідомлення-рішення від 09.05.2024 №6352/0406.

Крім того, оскільки рішення про результати розгляду скарги від 18.07.2024 №22035/6/99-00-06-03-02-06 прийнято ДПС у порядку, в межах встановленого ПК України строку та по суті заявлених вимог, суд першої інстанції вважав, що таке рішення є правомірним та підстави для його скасування відсутні.

З цього питання судом першої інстанції враховано правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 29.01.2019 у справі №826/10853/17, згідно з якою рішення ДПС України про результати розгляду скарги не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право, а тому безпосередньо не порушують права та інтереси позивача.

Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі акту камеральну перевірку з питання дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати АТ «Кіровоградське рудоуправління» від 09 квітня 2024 року №3655/11-28-04-06/4/0019189, яким встановлено порушення АТ «Кіровоградське рудоуправління» пункту 287.3 статті 287 ПК України в частині несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб за період з 30 серпня 2022 року по 30 січня 2024 року, відповідальність за що передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, ГУ ДПС у Кіровоградській області 09 травня 2024 року прийнято податкове повідомлення-рішення №6352/0406, яким до АТ «Кіровоградське рудоуправління» застосовано штрафні санкції в розмірі 5% в сумі 49 602,29 грн за затримку на 26 календарних днів сплати узгодженого грошового зобов`язання в сумі 992 045,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС від 18 липня 2024 року №22035/6/99-00-06-03-02-06 податкове повідомлення-рішення від 09 травня 2024 року №6352/0406 залишене без змін, а скарга платника - без задоволення.

Спірним в цій справі є питання наявності підстав для застосування до позивача штрафу за порушення терміну сплати узгоджених податкових зобов`язань у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За положеннями пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, податкові зобов`язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Спір у даній справі виник щодо наявності правових підстав для застосування до позивача санкції, встановленої пунктом 124.1 статті 124 ПК України, за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов`язання.

З 1 січня 2021 року набрали чинності положення пункту 79 Закону України від 16 січня 2020 року №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (з урахуванням змін, внесених Законом України від 17 грудня 2020 року №1117-IX), якими статті 123, 124, 126 і 128 ПК України фактично викладено в нових редакціях.

За вказаними змінами відповідальність за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з 1 січня 2021 року регулюється статтею 124 ПК України.

Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що у відповідності до підпункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, цієї нормою установлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

У постановах від 3 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Позиція Верховного Суду полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

За позицією позивача він не може бути притягнутий до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

При цьому позивач вважає, що підтвердженням наявності таких обставин є лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким ТПП засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, а суд першої інстанції не спростував позицію позивача щодо прострочення орендної плати внаслідок впливу непередбачуваних та непереборних обставин (форс-мажор), які виключають його відповідальність, чим порушено вимоги пп. 112.8.9 п. 112.8 ст. 112 ПК України.

Надаючи оцінку таким доводам апелянта суд зазначає таке.

Законом України від 12 травня 2022 року №2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі - Закон №2260-ІХ), який набрав чинності 27 травня 2022 року, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, згідно з якими тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного станув Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного станув Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.

Підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного станув Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.

Крім того, Законом № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено положеннями наступного змісту: «У разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.».

Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, встановлені статтею 112 ПК України, відповідно до пункту 112.1 якої особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За положеннями пункту 112.8 статі 112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є, зокрема, вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору) (підпункт 112.8.9).

Позивач посилається на лист ТПП України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 як на підставу звільнення від відповідальності та доведеність настання форс-мажорних обставин.

ТПП України листом від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану і це є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Цей лист адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

За визначенням, наведеним у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР (далі Закон № 671/97-ВП), форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою статті 14-1 Закону № 671/97-ВР торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

За усталеною позицією Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку.

У постановах від 05 грудня 2023 року у справі №917/1593/22, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 Верховним Судом зазначено, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

За позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі №818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16, має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

Як вказано вище, настання форс-мажорних обставин у контексті застосування підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України позивач обґрунтовує листом ТПП від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1.

Верховним Судом у постановах від 07 червня 2023 року у справі №912/750/22, від 15 червня 2023 року у справі №910/8580/22, від 29 червня 2023 року у справі №922/999/22, від 28 серпня 2023 року у справі №910/6234/22, від 16 вересня 2024 року у справі №520/6236/23 зазначено, що лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є ні сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", ні документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини, а також не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Підстави вважати на підставі вказаного листа, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів, відсутні, тому кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Отже, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що лист ТПП від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для позивача у питанні звільнення від відповідальності за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання.

Позивачем не надано сертифікату ТПП, виданого у встановленому порядку відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», щодо неможливості виконання свого податкового обов`язку щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених ПК України.

Крім того, позивач не звертався до контролюючоо органу із заявою про неможливість виконання свого податкового обов`язку в порядку підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Аргумент апелянта про відсутність у нього обов`язку звертатися до контролюючого органу із заявою про неможливість виконання податкових обов`язків суд відхиляє та вказує, що суд першої інстанції не робив висновку про невиконання позивачем обов`язку із подання заяви про неможливість виконання податкових обов`язків.

Проте позивач як платник податків у разі неможливості виконання податкового обов`язку зі сплати у встановлені законом строки сплати узгоджених сум грошового зобов`язання мав право подати таку заяву, чого позивачем не зроблено.

Стосовно доводів апелянта про нерозгляд ГУ ДПС поданих до заперечень на акт перевірки документів стосовно наявності форс-мажорних обставин суд зазначає таке.

Дійсно, позивачем подано до ГУ ДПС заперечення від 26 квітня 2024 року на акт камеральної перевірки, в яких вказано, що не може бути притягнутий до фінансової відповідальності, оскільки несплата зумовлена зупиненням господарської діяльності товариства внаслідок воєнних дій на території країни, що є форс-мажорними обставинами згідно з листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1.

Листом від 07 травня 2024 року №4612/б/11-28-04-06-05 ГУ ДПС повідомив позивача, що висновки акту визнані правомірними та залишені без змін.

Враховуючи приведені вище висновки суду стосовно того, що лист ТПП України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для позивача у питанні звільнення від відповідальності за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання, суд відхиляє доводи апелянта про порушення контролюючим органом пункту 86.7 статті 86 (в частині нерозгляду поданих документів із запереченнями на акт перевірки) та підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 (в частині неврахування наявності форс-мажорних обставин як підстави для звільнення від фінансової відповідальності) ПК України.

Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість застосування до позивача штрафних фінансових санкцій на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України податковим повідомленням-рішенням від 09 травня 2024 року №6352/0406.

Крім того, позивачем оскаржується рішення ДПС про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення.

Суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що рішення про результати розгляду скарги платника позивача є рішенням, прийнятим за результатами процедури адміністративного оскарження, не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки платника податків, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право, а тому безпосередньо не порушують права та інтереси позивача.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року у справі №826/10853/17.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кіровоградське рудоуправління» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року в справі № 340/5099/24 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року в справі № 340/5099/24 за позовом Акціонерного товариства «Кіровоградське рудоуправління» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 12 лютого 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 12 лютого 2025 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов