Постанова

від 05.02.2025 по справі 363/4289/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 363/4289/23

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2360/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2025року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 червня 2024 року у складі судді Лукач О.П.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради, третя особа: комунальне підприємство «Координаційний центр з будівництва та земельних питань» Вишгородської міської ради, про скасування рішення органу місцевого самоврядування,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Вишгородської міської ради, у якому просив:

- скасувати рішення Вишгородської міської ради від 29 жовтня 2020 року № 70/53 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради (код згідно КВЦПЗ - 18.00), які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Вишгород (кадастровий номер 3221810100:01:174:0002) площею 2,3800 га;

- визнати противоправним та скасувати рішення Вишгородської міської ради від 24 лютого 2023 року №29/35 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,1 гектара, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003, у відповідності до викопіювання з кадастрової карт;

- зобов`язати Вишгородську міську раду, на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради, повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,1 гектара, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 ЗК України;

- відстрочити виконання рішення, в частині повторного розгляду клопотання про надання дозволу на розробку до закінчення воєнного стану.

Позов обґрунтовано тим, що у відповідності до наданих прав Земельним кодексом України і Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», 09 вересня 2021 року до канцелярії Вишгородської міської ради далі було подано клопотання, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,1 гектара, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти. У відповідь позивачем отримано листи від 08 жовтня 2021 року за №2-31/1391 і лист від 27 жовтня 2021 року за № 2-31/1505, згідно яких з`ясувалось, клопотання не було винесено на розгляд сесії Вишгородської міської ради в зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка знаходиться в межа земельної ділянки із кадастровим номером 3221810100:01:174:0002, яка рішенням Вишгородської міської ради від 29 жовтня 2020 року № 70/53 віднесена до земель загального користування, шляхом затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради (код згідно КВЦПЗ - 18.00), які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Вишгород (кадастровий номер 3221810100:01:174:0002) площею 2,3800 га, яка була розроблена КП «Координаційний Центр з Будівництва та Земельних питань Вишгородської міської ради».

Оскільки протягом 5 місяців Вишгородською міською радою не вчинялося дій щодо прийняття позитивного або негативного рішення і повідомлення про результати розгляду клопотання позивача, відповідач своїми діями проявив протиправну бездіяльність, порушив права позивача передбачені Земельним кодексом України і Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2022 року по справі №363/1037/22 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради Київської області, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 07 вересня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки; зобов`язано Вишгородську міську раду Київської області на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради розглянути клопотання ОСОБА_1 про дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки з дотриманням вимог статтею 118 ЗК України. В частині скасування рішення відповідача було відмовлено. Підставою для відмови став той факт, що на думку суду рішення відповідача про затвердження інвентаризації було прийнято раніше, ніж позивач подав клопотання про надання дозволу на розробку проекту, а тому не існувало жодних прав на цю земельну ділянку, які б могли бути порушені внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, а тому відсутні підставу задовольняти таку вимогу.

Позивач не погодився з рішенням суду і подав апеляційну скаргу, яка постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року залишена без задоволення. Позивач не погодився з постановою і подав касаційну скаргу. Постановою Верховного Суду від 12 червня 2023 року скарга залишена без задоволення.

На даний час відповідач, виконуючи рішення суду по справі №363/1037/22 виніс 24 лютого 2023 року рішення № 29/35, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, в зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:174:0001, яка відноситься до земель загального користування в межах якою законом не передбачено будівництво.

Позивач вважає рішення 29/35 є незаконним і таким що порушує його права. Оскільки, згідно Генерального плану, плану зонування і інформації з ДЗК земельна ділянка віднесена до земель садибної забудови, то доволі очевидно, що позивач має право отримати на цій ділянці землю для забудови. Відповідач прийняв рішення про затвердження технічної документації інвентаризації земель, якою була не тільки сформована земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:174:0002, а також, незаконного змінено цільове призначення частині земельної ділянки Генерального плану м. Вишгород.

Вважає, що в порушення вимог закону, інвентаризацією, частина Генерального плану «садибна забудова» була замінена на землі загального користування, що позбавило позивача можливості реалізувати свої права на отримання земельної ділянки в порядок і в спосіб передбачений законом. На момент проведення інвентаризації спірна ділянка вже мала категорію «Землі житлової та громадської забудови». Технічна документації із землеустрою щодо інвентаризації земель законом не віднесена до документації з землеустрою на підставі якої Вишгородська міська рада має право вносити зміни до Генерального плану міста, а тому Рішення відповідача №70/53, на думку позивача, є незаконним і підлягає скасуванню.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 червня 2024 року та задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції помилився у встановлені реального законного інтересу позивача при оскарженні рішення відповідача, що привело до недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленим.

Вказує, що звернувся за захистом порушеного права не тільки шляхом зобов`язання відповідача здійснити дії але за допомогою усунення перешкоди реалізації права, шляхом скасування незаконного рішення відповідача.

Посилається на те, що без скасування незаконного рішення відповідача, оскаржуваним рішенням не досягнути головного завдання цивільного судочинства, а саме ефективного захисту порушеного права, тому, що відповідач відмовить у задоволенні клопотання про надання дозволу в зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка розташована на землях з цільовим призначенням «для загального користування», яке було встановлено техінвентаризацією, затвердженою не скасованим рішенням і тому позивачу знову доведеться звертатися до суду.

Звертає увагу суду на те, що рішення відповідача не тільки перешкоджає реалізації права позивача, але і винесене незаконно, тобто таке яким затверджено техінвентаризацію, яке не відповідає вимогам закону порушуючи права громадян України на отримання земельної ділянки у власність у відповідності до Генерального плану м. Вишгород.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належно.

Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, що згідно з посвідченням серія НОМЕР_1 від 14 грудня 1996 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с. 36).

07 вересня 2021 року позивач звернувся до голови Вишгородської міської ради Момот О.В. з клопотанням про надання земельної ділянки, у якому просив на підставі посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 , а також відповідно до пункту 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та частини шостої статті 118 ЗК України, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,1 гектара, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003, у відповідності до викопіювання з кадастрової карт, яке виконавчим комітетом Вишгородської міської ради отримана 09 вересня 2021 року (а.с. 22, 26-32, 62-65).

У відповідь на вказану заяву (клопотання) ОСОБА_1 вх.№2-31/3-5218 від 09 вересня 2021 року, виконавчий комітет Вишгородської міської ради у листі №2-31/1391 від 08 жовтня 2021 року, зазначив, що, враховуючи інформацію, викладену в заяві та наданого графічного матеріалу з бажаним місцем розташування земельної ділянки, нанесеним на фрагмент із публічної кадастрової карти, було встановлено, що земельна ділянка, яка розглядається позивачем, як можлива для надання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) знаходиться в межах земельної ділянки із кадастровим номером 3221810100:01:174:0002. Рішенням Вишгородської міської ради земельну ділянку із кадастровим номером 3221810100:01:174:0002 віднесено до земель загального користування м. Вишгород, відповідно до п. «а» частини четвертої статтею 83 ЗК України. Вищевикладена умова унеможливлює підготовку проекту рішення про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на території м. Вишгород, в районі с/т «Енергетик» в межах території, що позначена на графічних матеріалах, доданих до вказаної заяви (а.с. 33-34).

На заяву ОСОБА_1 вх. №2-31/3-5763 від 23 жовтня 2021 року про надання інформації, 27 жовтня 2021 року виконавчий комітет Вишгородської міської ради у листі вих. № 2-31/1505 надав відповідь про те, що земельна ділянка за кадастровим номером 3221810100:01:174:0002 була віднесена до земель загального користування на підставі рішення №70/53 від 29.10.2020 сімдесятої сесії VII скликання Вишгородської міської ради «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Вишгородської міської ради», копію якого долучено до листа та надіслано ОСОБА_1 (а.с. 23-25, 67).

Згідно «Скриншот №4» з електронних сервісів ДГК щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:174:0002, площею 2,38 га, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: землі загального користування, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, територія обмежена землями СТ «Енергетик», ДП «Київська ЛНДС» та промисловий майданчик « Карат », 10 жовтня 2019 року зареєстровано обмеження у використанні земельної ділянки, вид - зона особливого режиму забудови, санітарні зони, відстань, розриви (а.с. 30).

Установлено, що позивач раніше звертався у суд із позовом до відповідача про скасування рішення Вишгородської міської ради від 29 жовтня 2020 року № 70/53 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради (код згідно КВЦПЗ - 18.00), які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Вишгород (кадастровий номер 3221810100:01:174:0002) площею 2,3800 га; визнання протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради Київської області, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 07 вересня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії.

За наслідками вирішення спору рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2022 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради Київської області, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 07 вересня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

зобов`язано Вишгородську міську раду Київської області на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради розглянути клопотання ОСОБА_1 про дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки з дотриманням вимог статті 118 ЗК України.

У задоволенні вимог про скасування рішення Вишгородської міської ради від 29 жовтня 2020 року № 70/53 відмовлено.

Вказане рішення суду мотивовано тим, що позивач звернувся до Вишгородської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак порушене ним питання у передбачений чинним законодавством України спосіб не розглянуто, рішення не прийнято, що є підставою для визнання протиправною бездіяльності Вишгородської міської ради та зобов`язання її розглянути подане клопотання у відповідності до вимог статті 118 ЗК України.

За результатами розгляду позовних вимог про скасування рішення Вишгородської міської ради від 29 жовтня 2020 року № 70/53 суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для їх задоволення, оскільки право ОСОБА_1 щодо спірної земельної ділянки виникло з дати його звернення до органу влади - 09 вересня 2021 року, а на той час вже діяло оскаржуване рішення, яким визначено правовий статус земельної ділянки, в межах якої знаходиться бажана для отримання позивачем земельна ділянка. Отже, на час прийняття Вишгородською міською радою оскаржуваного рішення у позивача не існувало жодних прав на цю земельну ділянку, які б могли бути порушені внаслідок його прийняття.

Постановою Верховного суду від 12 червня 2023 року за наслідками перегляду справи в касаційному порядку рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року залишено без змін (а.с.125-135).

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 зазначено, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2024 року у справі № 554/527/23 зроблено висновок, що суд закриває провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Усправі, яка переглядається, установлено, що ОСОБА_1 повторно звернувся у суд із вимогами до відповідачапро скасування рішення Вишгородської міської ради від 29 жовтня 2020 року № 70/53 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради, які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Вишгород (кадастровий номер 3221810100:01:174:0002) площею 2,3800 га за наслідками вирішення яких судом знову ухвалено рішення по суті спору.

Разом з тим, вирішуючи указані вимоги районним судом не звернуто увагу на висновки, викладені судом у справі № 363/1037/22, про недоведеність порушення рішенням Вишгородської міської ради від 29 жовтня 2020 року № 70/53 прав ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що право щодо спірної земельної ділянки у позивача виникло 09 вересня 2021 року, коли на той час вже діяло рішення органу влади, яким визначено правовий статус земельної ділянки, в межах якої знаходиться бажана для отримання позивачем земельна ділянка (а.с. 125-128).

Установлено, що ухвалені у справі № 363/1037/22 районним судом та судом апеляційної інстанції судові рішення постановою Верховного Суду від 12 червня 2023 року залишено без змін (а.с.129-135).

З огляду на викладене не давало правових підстав до повторного вирішення зазначених вимог і та обставина, що у даній справі позивачем оспорювалося рішення міської ради від 24 лютого 2023 року № 29/35 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,1 гектара, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003, а у справі № 363/1037/22 предметом розгляду були вимоги про визнання протиправною бездіяльність міської ради, яка полягала у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання позивача від 07 вересня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,1 гектара, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2022 року визнано доведеним, що на момент прийняття Вишгородською міською радою рішення від 29 жовтня 2020 року № 70/53 щодо земельної ділянки кадастровий номер 3221810100:01:174:0002 площею 2,3800 га у позивача не існувало жодних прав на цю земельну ділянку, які могли б бути порушені внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

Отже, суд належним чином не врахував, що є таке, що набрало законної сили судове рішення, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав й знову ухвалив рішення по суті спору.

Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що під час вирішення спору судом допущено порушення вимог процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 червня 2024 року в частині вирішення вимог про скасування рішення Вишгородської міської ради від 29 жовтня 2020 року № 70/53 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради, підлягає скасуванню із закриттям у цій частині провадження у справі.

Рішення суду першої інстанції про відмову в позові в решті вимог ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Відмову в позові суд мотивував недоведеністю решти позовних вимог.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 186-1 ЗК України, чинними на час виникнення спірних правовідносин, розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет відведення. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі № 372/3519/17 (провадження № 61-9176св19) зазначено, що орган місцевого самоврядування за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою має право вчинити лише такі дії: надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16 (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 450/2477/19 (провадження № 61-17933св20) зроблено висновок, що рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди".

При цьому колегія суддів звертає увагу, що скасування рішення у судовому порядку не є підтвердженням переважного права позивача перед іншими громадянами на передачу спірної земельної ділянки йому у власність.

Вишгородська міська рада діяла в межах наданих їй повноважень і підстав для визнання противоправним та скасування рішення Вишгородської міської ради від 24 лютого 2023 року №29/35 суд не вбачає.

Крім того, розглядаючи спір у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 450/3693/18 (провадження № 61-4944св21) зазначив, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробленню проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розроблення такого проєкту самостійно.

Таким чином, дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.

За змістом частини п`ятої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

При цьому, як встановлено судом, виконавчий комітет Вишгородської міської ради 24 лютого 2023 року повторно розглянув заяву позивача від 09 вересня 2021 року та рішенням № 29/35 й відмовив у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003 у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, у зв`язку з тим, що земельна ділянка, яка розглядалася, як можлива для надання у власність у відповідності до поданих графічних матеріалів розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:174:0001, яка відноситься до земель загального користування.

Отже, районний суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про визнання противоправним та скасування рішення Вишгородської міської ради від 24 лютого 2023 року № 29/35, про зобов`язання Вишгородську міську раду, на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради, повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,1 гектара, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 ЗК України.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди позивача з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення в частині відмови у задоволенні вимог про визнати противоправним та скасувати рішення Вишгородської міської ради від 24 лютого 2023 року №29/35 та зобов`язання Вишгородську міську раду, на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради, повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,1 гектара - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 червня 2024 року в частині вирішення вимог про скасування рішення Вишгородської міської ради від 29 жовтня 2020 року № 70/53 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради, скасувати й провадження у цій частині закрити.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 лютого 2025 року.

Суддя-доповідач:

Судді: