Постанова

від 11.02.2025 по справі 754/5228/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

11 лютого 2025 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/4432/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Поливач Л. Д.,

за участю секретаря Марченка М. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва" та ОСОБА_1

на рішення Деснянського районного суду м. Києва

від 12 вересня 2024 року

в складі судді Коваленко І. І.

у цивільній справі №754/5228/22 Деснянського районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_1

до Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва",

третя особа - директор Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва" Карабаєв Даніель Таїрович,

про визнання незаконним та скасування наказу про переведення, стягнення різниці в заробітку та відшкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

07 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, з урахуванням уточнень, просила:

визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 29 квітня 2022 року №177-К "По особовому складу" "Про переведення", яким її переведено з посади начальника відділу кадрової роботи на посаду інспектора відділу кадрової роботи Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва" (далі - КНП "КДЦ Дніпровського району м. Києва, Підприємство);

поновити її на роботі на посаді начальника відділу кадрової роботи КНП "КДЦ Дніпровського району м. Києва";

стягнути з відповідача різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 02 травня 2022 року по 12 вересня 2024 року у розмірі 265 193,28 грн;

стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що у період з 26 вересня 2019 року до 30 квітня 2022 року вона працювала на посаді начальника відділу з кадрової роботи КНП "КДЦ Дніпровського району м. Києва", а 29 квітня 2022 року наказом №177-К директора КНП "КДЦ Дніпровського району м. Києва" Карабаєва Д. Т. її з 02 травня 2022 року переведено з посади начальника відділу з кадрової роботи на 1,0 посади інспектора відділу з кадрової роботи з оплатою праці, визначеною колективним договором.

Вважала, що наказ відповідача від 29.04.2022 є таким, що грубо порушує норми трудового законодавства, а також її права, як працівника, оскільки наказ видано без жодних фактичних підстав, які є необхідними для застосування переведення ні іншу посаду. Наказ про переведення ґрунтується на доповідній записці, яка містить неправдиву інформацію про те, що вона була відсутня на роботі.

Розмір виплаченої їй заробітної плати є значно нижчим ніж її середня заробітна плата за попередньою роботою, що є порушенням її прав, у зв`язку з чим з відповідача має бути стягнута різниця в заробітку за час виконання позивачем нижчеоплачуваної роботи внаслідок незаконного переведення.

Також вказувала, що незаконними діями відповідача їй було завдано моральної шкоди, яка виражається в погіршенні стану здоров`я, моральних стражданнях, перебуванні в стані нервового напруження, розпачу, зневіри, хвилювання, необхідності витрачати сили на доведеність незаконності дій відповідача, що вимагає додаткових зусиль для організації життя.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва рішенням від 28 листопада 2022 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22 травня 2024 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, оскільки за загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Суди в порушення статей 12, 89, 263 ЦПК України на зазначене уваги не звернули, не з`ясували належно фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не перевірили доводів позивача й не надали належної правової оцінки поданим ним доказам.

Зазначене вище перешкоджає суду касаційної інстанції без встановлення вказаних фактичних обставин ухвалити правильне рішення по суті спору.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Під час нового розгляду справи рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» від 29.04.2022 №177-К, яким ОСОБА_1 переведено з посади начальника відділу кадрової роботи на посаду інспектора відділу з кадрової роботи.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу з кадрової роботи КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва».

?Стягнуто з КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, за період з 02.05.2022 по 31.07.2024 у розмірі 239 638,91 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивачка була ознайомлена з оспорюваним наказом від 29.04.2022 та заперечень з даного приводу не висловила, а навпаки приступила до виконання обов`язків за новою посадою, більше двох місяців пропрацювала, отримувала заробітну плату на новій посаді, після чого звернулася до суду з даним позовом.

Судом також не взято до уваги пояснення позивачки про те, що вона отримала наказ від 29.04.2022, проаналізувала його та повернула керівнику 03.05.2022, поставила підпис про ознайомлення та жодних заперечень не висловила; на наказі не зафіксувала жодних зауважень, що вона не згодна.

Суд дійшов помилкового висновку, що наказ №177-К від 29.04.2022 є протиправним та незаконним, оскільки в матеріалах справи наявні докази дотримання процедури видачі такого наказу, а саме штатна структура закладу погоджена з районною державною адміністрацією; переведення позивачки на іншу посаду погоджено з профспілковою організацією; позивачку належним чином повідомлено до моменту її фактичного переведення та зміни істотних умов праці.

Судом неправильно застосовано положення Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" та не враховано практику з даних правовідносин, викладену в постанові Верховного Суду від 23.02.2022 у справі №947/22198/20.

Вважав, що Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" надає роботодавцю можливість переводити працівника на іншу роботу в умовах воєнного стану без його згоди, якщо така дія необхідна для захисту інтересів роботодавця та громадськості. А якщо працівник добровільно погоджується на переведення, то умови, передбачені ч. 1 ст. 3 цього Закону, зокрема необхідність обґрунтування переведення як вимушеного кроку через військову агресію, не є обов`язковими. Зауважив, що ОСОБА_1 надала свою згоду на переведення та приступила до виконання нових обов`язків.

Вказував, що переведення позивачки відбулося, згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України з урахуванням ч. 2 ст. 3 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", тобто без завчасного повідомлення про зміну істотних умов праці, а не на підставі ч. 1 ст. 3 цього ж закону, як стверджує позивачка. Додав, що ч. 1 ст. 3 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" не було необхідності застосовувати, оскільки є згода працівника на переведення, а тому суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про недоведеність відповідачем наявності умов, що обумовлюють можливість застосувати ч. 1 ст. 3 вказаного Закону.

При розгляді справи суд першої інстанції не врахував постанови Верховного Суду від 09.07.2021 у справі №333/4222/19, від 18.01.2023 у справі №466/1680/21, від 01.07.2020 у справі №385/118/18, постанову Верховного Суду України від 23.03.2016 у справі №6-2748цс15.

Суд не взяв до уваги, що на Підприємстві з 01.05.2024 вносилися зміни до штатної структури адміністративно-господарської служби КНП "КДЦ Дніпровського району м. Києва" та до штатної структури кабінетів по наданню стоматологічних послуг, що спростовує висновки суду про недоведеність відповідачем обставин зміни в організації виробництва і праці лише щодо посади позивачки.

Зазначав, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не взято до уваги того, що ОСОБА_1 в позовній заяві посилалася на те, що відповідач здійснив зміну штатного розпису з порушенням, а саме, на її думку, без погодження з органом управління Підприємства - Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, та поруч з цим не оскаржувала наказ від 27.04.2022 №96 "Про затвердження штатної структури адміністративно-господарської служби". Додав, що в матеріалах справи наявні письмові докази, які підтверджують, що в квітні 2022 року директором КНП "КДЦ Дніпровського району м. Києва" було затверджено нову штатну структуру адміністративно-господарської служби згідно вимог закону.

Судом не враховано, що посада, на яку позивачка бажає поновитися, не існує і створити таку посаду Підприємство не має законних повноважень, так як необхідна згода Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації. Проте, позивачка не заявляла клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації без дій якої рішення суду про поновлення на посаді буде неможливим. На думку відповідача, за таких обставин, позов ОСОБА_1 пред`явлено до неналежного складу учасників, що згідно практики Верховного Суду є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

За наведених обставин просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12.09.2024 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про переведення, поновлення на роботі та стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Позивачка, заперечуючи проти апеляційної скарги відповідача, подала відзив, в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній відповідачем частині просила залишити без змін.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог про стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи та відшкодування моральної шкоди, позивачка також подала апеляційну скаргу.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 235 КЗпП України та неповно з`ясував обставини справи щодо фактично виплаченого відповідачем доходу в серпні-вересні 2024 року.

Суд не врахував наявну в матеріалах справи довідку №103 від 02.09.2024 про заробітну плату ОСОБА_1 , надану відповідачем, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність доказів доходу за серпень 2024 року.

Вказувала, що відповідач не надав інформації про її заробітну плату за вересень 2024 року, посилаючись на те, що такі відомості надаються працівникам після фактичної виплати заробітної плати. А відтак дану інформацію вона не могла надати суду до ухвалення оскаржуваного рішення 12 вересня 2024 року. Зауважила, що до апеляційної скарги долучає довідку №133 від 29.10.2024 про її дохід за вересень 2024 року.

Судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, незважаючи на те, що було встановлено порушення трудових прав позивача.

Відповідач, заперечуючи проти апеляційної скарги позивачки, подав відзив, в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Позивачка та її представник - ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених в ній. В задоволенні апеляційної скарги відповідача просили відмовити.

Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу КНП "КДЦ Дніпровського району м. Києва" підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених в ній. В задоволенні апеляційної скарги позивачки просила відмовити.

Третя особа - директор КНП "КДЦ Дніпровського району м. Києва" Карабаєв Д. Т., належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, і дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивачки не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Наказом КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» від 27 грудня 2019 року №270 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу кадрів КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва», який з 04 січня 2022 року перейменовано на відділ з кадрової роботи.

У період з 24 лютого до 28 лютого 2022 року ОСОБА_1 , обіймаючи посаду начальника відділу кадрів медичного закладу, робота якого у період дії воєнного стану не була зупинена, була відсутня на робочому місці й не виконувала посадові обов`язки. У подальшому тривалий час не інформувала адміністрацію про місцезнаходження й лише 25 березня 2022 року повідомила про місцеперебування й за наслідками встановлених обставин було відкориговано табель обліку робочого часу.

Переглядаючи справу, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначене свідчить про те, що відбулося самовільне відсторонення позивача від виконання своїх посадових обов`язків, посада якої належить до професійної групи «Керівники», що призвело до виникнення ускладнень в кадровій роботі підприємства.

За лютий 2022 року у КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» не було опрацьовано заяви про відпустки працівників підприємства, а також графіки роботи працівників та табелі обліку робочого часу, що спричинило несприятливі наслідки для закладу, а також постійно виникали проблеми з виконанням розпоряджень Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації та Міністерства охорони здоров`я України.

Аналогічна ситуація почала складатися в питаннях кадрової роботи і в березні 2022 року.

У подальшому питання роботи кадрів було покладено на начальника адміністративно-господарської служби ОСОБА_3 .

Згідно з доповідною, складеною 11 квітня 2022 року начальником адміністративно-господарської служби ОСОБА_3 на ім`я директора КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» про стан діяльності адміністративно-господарської служби підприємства в умовах збройної агресії, службою не вдалося належним чином виконати обов`язки у зв`язку з відсутністю всього складу відділу з кадрових питань, починаючи з 25 лютого 2022 року, що призвело до кадрової аварії - програмні комплекси, в яких працюють інспектори з кадрів та бухгалтерія, не містять актуальної інформації з кадрових питань, що може негативно вплинути на роботу закладу та допущення помилок під час нарахування та виплати заробітної плати працівникам, їх розрахунку при звільненні. До програмного комплексу «Медичні кадри» з 25 лютого 2022 року жодних записів не було внесено у зв`язку з чим закладом може бути надана до контролюючих органів не точна інформація, що стосується працівників закладу.

Згідно з наказом Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації від 24 лютого 2022 року №121/1 «Про створення оперативного штабу» керівникам закладів охорони здоров`я наказано, зокрема забезпечити безперебійність роботи підпорядкованих закладів в цілодобовому режимі в умовах воєнного стану.

На виконання вказаного наказу протоколом доручень від 28 лютого 2022 року, напрацьованим на нараді у директора КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва», необхідно було забезпечити роботу підпорядкованих підрозділів згідно з встановленим режимом роботи та надати графіки роботи на період з 28 лютого 2022 року до 04 березня 2022 року при зміні режиму роботи працівників надавати коригувальні графіки; надати пропозиції щодо персонального складу працівників щодо порядку надання медичної допомоги (дистанційно, амбулаторно). Також керівникам структурних підрозділів щодня до 10-00 год надавати на електронну пошту закладу списки працівників, які вийшли на роботу.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 березня 2022 року №414 «Про облік та табелювання медичних працівників, які надають медичну допомогу поза основним місцем роботи в період воєнного стану на території України» надано рекомендації щодо організації роботи медичного закладу в умовах воєнного стану й установлену інформацію щотижня передавати до Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації.

Наказом від 28 лютого 2022 року №68 директора КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» «Про особливий режим роботи закладу в умовах воєнного стану», затверджено списки працівників, які тимчасово виконують посадові обов`язки дистанційно згідно з додатком №1, серед яких прізвище ОСОБА_1 відсутнє, а також прийнято інші рішення, серед яких пунктом 4 передбачено, що на період, зазначений у пункті 1 даного наказу (з 01 березня до 11 березня 2022 року) покладено обов`язки начальника відділу з кадрової роботи на начальника адміністративно-господарської служби на ОСОБА_3 .

Наказом директора КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» від 14 березня 2022 року №78 внесено зміни до наказу від 28 лютого 2022 року №68, яким встановлено на період з 01 березня до 31 березня 2022 року особливий графік роботи закладу охорони здоров`я; працівників, які не мають можливості дістатися на робочі місця вважати такими, що знаходяться у вимушеному простої та встановлено оплату праці в цей період, а також оновлено список осіб, що працюють дистанційно, серед яких позивач відсутня.

Крім того, з метою налагодження роботи відділів КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» ОСОБА_3 , як безпосереднім начальником ОСОБА_1 , було складено 18 квітня 2022 року доповідну, в якій запропоновано об`єднати відділ з кадрових питань та відділ документообігу і діловодства, призначити начальником новоствореного відділу ОСОБА_5, яка частково виконувала обов`язки позивача під час її відсутності.

Наказом КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» від 27 квітня 2022 року №96 «Про затвердження штатної структури адміністративно-господарської служби КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» у зв`язку із самовідстороненням в умовах дії правового режиму воєнного стану відділом з кадрової роботи в повному складі від виконання завдань та обов`язків, передбачених Положенням про відділ з кадрової роботи, затвердженим наказом КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» №1 від 04 січня 2022 року та фактичним припиненням функціонування відділу, викликане неналежним виконанням обов`язків начальником відділу з кадрової роботи ОСОБА_1 , беручи до уваги доповідну начальника адміністративно-господарської служби ОСОБА_3 та з метою організації ефективної роботи підприємства в частині кадрової роботи, керуючись статтею 64 ГК України, пунктами 3.9, 5.3.- 5.5 Статуту підприємства, Законом України «Про організацію трудових відносин в мовах воєнного стану», затверджено штатну структуру адміністративно-господарської служби КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва».

27 квітня 2022 року нова штатна структура адміністративно-господарської служби відповідача була затверджена і погоджена з Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією, згідно з якою займана ОСОБА_1 посада ліквідована. Вказана штатна структура вводиться в дію з 01 травня 2022 року.

Того ж дня, доповідною начальника адміністративно-господарської служби ОСОБА_3 запропоновано директору КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» Карабаєву Д. Т. перевести ОСОБА_1 із займаної посади на 1,0 посади інспектора з кадрів.

Згідно з листом від 29 квітня 2022 року №6 Первинної профспілкової організації КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» остання вказала, що якщо адміністрація закладу вважає за доцільне замість звільнення працівника, перевести такого працівника на іншу посаду, що не протипоказана працівникові за станом здоров`я, тим більше що, у зв`язку із веденням бойових дій на території міста Києва в закладі зупинилася робота відділу з кадрових питань, слід терміново виправити наслідки, як для самого підприємства, так і для працівників, в частині належного обліку стажу роботи, наявних відпусток, у зв`язку з чим не вбачає протиправних дій адміністрації КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» щодо переведення начальника відділу з кадрової роботи ОСОБА_1 на посаду інспектора з кадрів.

Наказом КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» від 29 квітня 2022 року №177-К переведено начальника відділу з кадрової роботи КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» ОСОБА_1 з 02 травня 2022 року із займаної посади на 1,0 ставки посади інспектора відділу з кадрової роботи КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» з оплатою праці, визначеною колективним договором. З указаним наказом позивач ознайомилася 03 травня 2022 року та заперечень не висловила.

В оспорюваному наказі про переведення позивачки зазначено, що у зв`язку із неефективною роботою відділу з кадрової роботи в умовах правового режиму воєнного стану та не виконанням відділом завдань та обов`язків, передбачених положенням про відділ з кадрової роботи, затвердженого Наказом КНП "КДЦ Дніпровського району м. Києва" №1 від 04.01.2022, відповідно до штатної структури адміністративно-господарської служби підприємства, затвердженої наказом КНП "КДЦ Дніпровського району м. Києва" №96 від 27.04.2022, у зв`язку з нагальною виробничою необхідністю поновлення належного кадрового документообігу, порушеного у зв`язку із відсутністю всього складу працівників відділу з кадрової роботи протягом березня-квітня 2022 року та з метою подальшої ефективної роботи підприємства з кадрових питань, а також керуючись ст. 3 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", КЗпП України, за погодженням профспілкового комітету, перевести ОСОБА_1 - начальника відділу з кадрової роботи на посаду інспектора відділу з кадрової роботи КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва».

Листом від 08 червня 2022 року №103-Т-3324,3324/1-2024 Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила ОСОБА_1 , що не вбачає порушень вимог трудового законодавства при введенні в дію структури та штатної чисельності КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва», а також зміни істотних умов праці в частині переведення на нижчу посаду; після ознайомлення 03 травня 2022 року з наказом №177 від 29.04.2022 ОСОБА_1 заперечень щодо переведення не надала, а в умовах воєнного стану зміна істотних умов праці, зокрема переведення на нижчу посаду допускається у разі продовження роботи за тією ж спеціальністю чи кваліфікацією і не потребує завчасного повідомлення працівника за два місяці.

Після підписання штатної структури адміністративно-господарської служби КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» її було передано на погодження до органу управління, оскільки відповідно до пункту 3.9 Статуту КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників і штатний розпис. Структуру та штатний розпис підприємства затверджує його директор за погодженням з уповноваженим органом Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією.

Судом також встановлено, що заробітна плата за посадою інспектора відділу кадрової роботи є нижчою середньої заробітної плати за посадою начальника відділу з кадрової роботи, яка до переведення обіймала ОСОБА_1 .

Сукупний аналіз наведених фактичних обставин вказує на те, що ОСОБА_1 переведено на іншу посаду, у зв`язку з неефективною роботою відділу з кадрової роботи в умовах правового режиму воєнного стану та не виконання відділом завдань і обов`язків, передбачених положенням про відділ з кадрової роботи, затвердженого Наказом КНП "КДЦ Дніпровського району м. Києва" №1 від 04.01.2022.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з наявності правових підстав для скасування оспорюваного наказу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки вирішуючи спір, суд не врахував, що КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та здійснює некомерційну господарську діяльність.

Відповідно до частини першої статті 52 Господарського кодексу України (далі - ГК України) некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис (частини друга та третя статті 64 ГК України).

Статутом КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва», затвердженим розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 14 квітня 2021 року №263 (у редакції розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 28 жовтня 2021 року №853) (далі - Статут) визначено, що підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на збереження та зміцнення здоров`я населення та досягнення інших соціальних результатів без мети одержання прибутку (пункт 1.6).

Підприємство у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства охорони здоров`я України, рішеннями Київської міської ради, розпорядженнями Київського міського голови, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, наказами Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), іншими нормативно-правовими актами, а також цим Статутом (пункт 1.5).

Пунктом 2.1 Статуту також визначено, що підприємство створено, як заклад охорони здоров`я, метою діяльності якого є реалізація державної політики у сфері охорони здоров`я, спрямованої на забезпечення потреб населення в медичній допомозі. Основним завданням та предметом діяльності підприємства, зокрема, є надання населенню вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників і штатний розпис. Структуру і штатний розпис підприємства затверджує його директор за погодженням з Уповноваженим органом - Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією (пункт 3.9 Статуту).

Згідно посадової інструкції ОСОБА_1 , як начальника відділу кадрів, начальник відділу кадрів належить до професійної групи «Керівники».

Начальник відділу кадрів, серед іншого, очолює роботу із забезпечення підприємства працівниками потрібних професій, спеціальностей і кваліфікації згідно з рівнем та профілем отриманої ними підготовки та ділових якостей. Вирішує питання найму, звільнення, переведення працівників, контролює їх розстановку і правильність використання у підрозділах підприємства. Організовує своєчасне оформлення приймання, переведення і звільнення працівників згідно з трудовим законодавством, положеннями, інструкціями і наказами керівника підприємства, облік особового складу. Видання довідок про теперішню та минулу трудову діяльність працюючих, збереження і заповнення трудових книжок та ведення встановленої документації з кадрів. Організовує табельний облік, складання і виконання графіку відпусток, контроль за станом трудової дисципліни в підрозділах підприємства і додержання працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку, розробляє заходи щодо поліпшення трудової дисципліни, зниження витрат робочого часу, контролює їх виконання; забезпечує складання встановленої звітності з обліку особового складу та роботи з кадрами; керує працівниками відділу кадрів.

Статтею 139 КЗпП України визначено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року у справі №387/326/20 роз`яснював, що у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором. Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідно до змін, внесених Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119?ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Основоположні права громадян, пов'язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.

Разом з тим, відповідно до статті 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Так, вказаним Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 було встановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Статтею 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43,44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Тобто у період дії воєнного стану, норми КЗпП України застосовуються із обов`язковим врахуванням положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Так, частиною третьою статті 32 КЗпП України встановлено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

В той же час, статтею 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. У період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Зазначене свідчить про те, що у період з 24 березня 2022 року (набрання чинності Закону України №2136-IX від 15 березня 2022 року) до 19 липня 2022 року (набрання чинності Закону України №2352-ІХ від 01 липня 2022 року) з причин, передбачених статтею 3 Закону № 2136 роботодавець мав право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди: 1) лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій; 2) інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Законодавство про працю не визначає перелік обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, задля переведення працівника на іншу роботу без його згоди, роботодавець самостійно оцінює обставини та добирає аргументи, що мали місце на конкретному підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до Переліку секторів критичної інфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 року №1109, підприємство відповідача відноситься до операторів об`єктів критичної інфраструктури за типом основної послуги - забезпечення надання спеціалізованої медичної допомоги, в підсекторі медична допомога сектору охорона здоров`я.

Відповідно до стаття 21 Закону України «Про критичну інфраструктуру», основними завданнями операторів критичної інфраструктури є, зокрема, забезпечення захисту об`єктів критичної інфраструктури, а саме створення, налагодження та підтримання функціонування ефективної системи фізичної безпеки, безпеки операційних систем та кібербезпеки; організація заходів з реагування на інциденти, кризові ситуації, а також ліквідації їх наслідків на об`єктах критичної інфраструктури у взаємодії з іншими суб`єктами національної системи захисту критичної інфраструктури. Оператори критичної інфраструктури зобов`язані, зокрема, забезпечити захист об`єктів критичної інфраструктури.

Разом з тим, ухилення позивача від виконання власних посадових обов`язків призвело до виникнення істотних ризиків порушення порядку функціонування об`єкта критичної інфраструктури, що і викликало необхідність нагальних заходів зі сторони оператора об`єкта критичної інфраструктури, відповідача у справі, щодо реагування на вказану кризову ситуацію на об`єкті критичної інфраструктури та ліквідацію її наслідків з метою захисту діяльності об`єкта критичної інфраструктури.

Отже, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи, зокрема, те, що у період з 24 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року ОСОБА_1 , займаючи посаду начальника відділу кадрової роботи медичного закладу, робота якого у період дії воєнного стану не була зупинена, була відсутня на робочому місці й не виконувала посадові обов`язки. Надалі, тривалий час не інформувала адміністрацію про місцезнаходження й лише 25 березня 2022 року повідомила про місце перебування, що останньою не спростовано, що своєю чергою призвело до фактичної зупинки роботи відділу кадрової роботи як в частині належного забезпечення дотримання трудових прав та обов`язків працівників, так і в частині діяльності самої медичної установи в цілому, як критичної інфраструктури, а також нагальну необхідність належної організації роботи медичного закладу в умовах воєнного стану, тобто безперебійної роботи в цілодобовому режимі.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» в процесі проведених змін в організації своєї діяльності було правомірно переведено ОСОБА_1 з посади начальника відділу кадрової роботи на посаду інспектора відділу (за тією ж спеціальністю та кваліфікацією).

З урахуванням всього вищевикладеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що суд першої інстанції невірно надав аналіз доказам, що є в матеріалах справи, а тому дійшов не обґрунтованого висновку про незаконність переведення позивачки на іншу посаду, а відтак відсутні підстави для задоволення позову. Позивач не була позбавлена права на працю та з роботи не звільнена, а переведення із займаної посади на іншу посаду з оплатою праці, визначеною колективним договором в умовах воєнного стану, є правомірним.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що не мають правового значення доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд безпідставно відмовив їй у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та невірно здійсним розрахунок невиплаченої заробітної плати.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у відповідності до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва" - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 вересня 2024 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва" про визнання незаконним та скасування наказу про переведення, стягнення різниці в заробітку та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2025 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

Л. Д. Поливач