Постанова

від 11.02.2025 по справі 320/11566/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/11566/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Білоноженко М.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Файдюка В.В., Черпака Ю.К.,

при секретарі: Литвин С.В.,

за участю:

прокурора: Сташенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Львівської обласної прокуратури на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року про залишення позову без розгляду по справі за адміністративним позовом Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах Держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ТзОВ «Гранд Видобування» про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року залишено зазначений позов без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка з`явилася у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Заступник керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах Держави з позовом до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати протокол засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 10.02.2017 №3837;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології і надр України від 07.03.2019 №69 в частині надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Гранд Видобування», згідно з п. 12 Додатку 1 «Перелік спеціальних дозволів на користування надрами, які надаються згідно з підпунктом першим пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615»;

- визнати протиправними та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 26.05.2021 №6514, виданий ТОВ «Гранд Видобування».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року, відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

До позовної заяви прокурором було додано заяву про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовуючи яку позивач зазначає, після прийняття Держгеонадрами та ДКЗ оскаржуваних рішень органи прокуратури не володіли усіма документами, що стали підставою для прийняття таких рішень. В ухвалі про відкриття провадження у справі, судом наголошено, що питання дотримання строків звернення до суду буде вирішено після отримання пояснень інших учасників справи.

Представниками Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Суд першої інстанції досліджуючи доводи заяви прокурора про поновлення строку звернення до суду та клопотання Державної служби геології та надр України про залишення позовної заяви без розгляду дійшов висновку, що ключовим питанням щодо строків звернення позивача до суду є визначення, коли прокурор був обізнаний чи повинен був дізнатись про наявність порушень з боку відповідачів під час вчинення спірних дій та прийняття рішення у формі протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 10.02.2017 №3837 та видачі наказу Державної служби геології і надр України від 07.03.2019 №69 в частині надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Гранд Видобування», згідно з п. 12 Додатку 1 «Перелік спеціальних дозволів на користування надрами, які надаються згідно з підпунктом першим пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615» та, відповідно, про наявність підстав для звернення до суду з позовом.

Залишаючи зазначений позов без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи значний пропуск строку звернення до суду у цій справі, поважність причин такого пропуску повинні бути настільки важливими, ґрунтовними та вагомими, що поновлення таких строків, повинно переважати над ставленням під сумнів багаторічних суспільних відносини, що склалися за ці роки.

Водночас, оскільки спірні рішення є актами індивідуальної дії, на переконання суду, у даному випадку відсутнє триваюче правопорушення, а тому означені доводи позивача відхиляються судом як необґрунтовані.

Суд зазначає, що позивач, який наділений законом повноваженнями здійснювати процесуальне керівництво в кримінальних провадженням, маючи доступ до інформації щодо погодження та надання спеціального дозволу на користування надрами, не був позбавлений можливості подавати запити до державних органів, зокрема, до Міністерства енергетики України, Державної служби геології та надр України для необхідної інформації та доказів. Більше того, у відповідності до норм КПК України та посадових обов`язків в межах відповідного кримінального провадження, незалежно від дати розголошення відомостей досудового розслідування, прокуратура мала володіти інформацією про підстави для звернення до адміністративного суду значно раніше, ніж звернулася з позовом.

Отже, судом першої інстанції зазначено, що вчинення, із значним затягуванням певних слідчих дій, відповідними органами в межах кримінального провадження, не може мати наслідком автоматичного поновлення строку звернення з позовом до адміністративного суду.

Також, суд першої інстанції зазначив, що регулярні звернення прокурора, з метою витребування ним документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає, що ключовим питанням у даній справі є дотримання прокурором строку звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

На відміну від загального правила, сформульованого у абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України, про те, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів, для обчислення строку звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень необхідно встановити, що саме стало підставою для пред`явлення позову та коли ці підстави виникли.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 цієї ж статті визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку, підставою пропуску звернення до суду прокурор зазначає, що після прийняття Держгеонадрами та ДКЗ оскаржуваних рішень органи прокуратури не володіли усіма документами, що стали підставою для прийняття таких рішень.

Так, 29.09.2023 за №12-1051вих23 Львівською обласною прокуратурою на адресу Державної служби геології і надр України скеровано запит про надання інформації відносно тих надрокористувачів, які здійснюють свою діяльність на території Львівської області на підставі спеціальних дозволів, виданих згідно п.п. 1 п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615.

Листом Держгеонадр від 10.10.2023 року №5997/03-4/2-23 надано список запитуваних надрокористувачів, без долучення матеріалів відносно кожного.

У подальшому, після опрацювання отриманого списку надрокористувачів, обласною прокуратурою листом від 23.10.2023 №12-1051вих23 скеровано лист про надання можливості ознайомлення із матеріалами відносно кожного надрокористувача, запитуваного у листі, на підставі чого прокурором обласної прокуратури 25.10.2023 здійснено ознайомлення із такими, що підтверджується відповідною датою цифрового носія на відкопійованих матеріалах.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що підстави для звернення з даним позовом у Львівської обласної прокуратури виникли лише після ознайомлення з необхідними матеріалами справи Держгеонадр, а саме після 25.10.2023.

У свою чергу, з даним позовом прокуратура звернулася 29.12.2023 року, тобто в межах тримісячного строку, визначеного абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України, що підтверджується трекінгом Укрпошти 0505144022828, який міститься в матеріалах справи (а.с.95).

Зазначені обставини, які є підставами для реалізації прокурором повноважень із звернення до суду з даним позовом, хоч існували з 2017-2021 років, однак стали відомі прокурору значно пізніше, у 2023 році.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що дата отримання (29.09.2023) прокурором матеріалів від уповноваженого у сфері раціонального використання надр органу не змінює моменту, з якого прокурор знав або повинен був дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії з реалізації своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави, і ця подія не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.

Щодо посилань відповідача Державної комісії України по запасах корисних копалин, у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду, на те, що оскаржувані протокол, наказ та дозвіл у свій час оприлюднювалися на офіційних сайтах та в реєстрах суб`єктів владних повноважень не є доказом обізнаності прокурора про їх наявність, не свідчить про те, що з цього дня виникли підстави, що дають прокурору право на пред`явлення позову, та саме по собі не може бути днем відліку строку звернення до суду, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021 (введено в дію Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021), яким рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органам вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування теж не може вважатися днем відліку строку чи підставою звернення до суду, оскільки воно не містить відомостей про правопорушення, осіб, що їх вчинили. Це рішення є лише приводом для організації роботи прокуратури у відповідному напрямку.

Як вже вище зазначалося судом, на виконання вимог ч.ч. 3,4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», 29.09.2023 за №12-1051вих23 Львівською обласною прокуратурою на адресу Державної служби геології і надр України скеровано запит про надання інформації відносно тих надрокористувачів, які здійснюють свою діяльність на території Львівської області на підставі спеціальних дозволів, виданих згідно п.п. 1 п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615.

Листом Держгеонадр від 10.10.2023 року №5997/03-4/2-23 надано список запитуваних надрокористувачів, без долучення матеріалів відносно кожного.

У подальшому, після опрацювання отриманого списку надрокористувачів, обласною прокуратурою листом від 23.10.2023 №12-1051вих23 скеровано лист про надання можливості ознайомлення із матеріалами відносно кожного надрокористувача, запитуваного у листі, на підставі чого прокурором обласної прокуратури 25.10.2023 здійснено ознайомлення із такими, що підтверджується відповідною датою цифрового носія на відкопійованих матеріалах.

Після аналізу отриманих відповідей та ознайомлення із матеріалами відносно кожного надрокористувача, прокурор встановив ознаки порушення закону та інтересів Держави і, відповідно, підстави для звернення до суду з позовом, оскільки станом на момент звернення до суду з позовом, на думку прокурора, порушення законодавства триває.

У свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що учасник справи не довели, а суд першої інстанції не встановив обставин, які б свідчили про те, що прокурор знав про вказані порушення раніше, ніж 25.10.2023, після ознайомлення з матеріалами відносно кожного надрокористувача.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що в даному випадку, тримісячний строк звернення до суду слід обчислювати з 25.10.2023, і зважаючи на те, що Заступник керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах Держави звернувся до суду з позовом 29.12.2023, тримісячний строк звернення позивачем до суду дотримано.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.12.2024 року по справі №420/14551/23.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення з даним позовом до суду та наявність законних підстав для залишення позову без розгляду, відповідно до пункту ст. 240 КАС України, а тому оскаржувану ухвалу необхідно скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

У зв`язку з вищезазначеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, відповідно оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.240, 242, 308, 310, 315, 320, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року про залишення позову без розгляду - скасувати.

Справу за адміністративним позовом Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ТзОВ «Гранд Видобування» про визнання протиправним та скасування рішення направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: В.В. Файдюк

Ю.К. Черпак

Повний текст виготовлено 12.02.2025 року