Ухвала

від 12.02.2025 по справі 380/27181/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа №380/27181/23

адміністративне провадження № К/990/2394/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Хохуляка В.В., Гімона М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Спорт Груп» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024 по справі №380/27181/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Спорт Груп» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Спорт Груп» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області №52930 від 17.10.2023 про відповідність критеріям ризиковості платника податку, зобов`язання виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Спорт Груп» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 позов задоволено. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024 задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі №380/27181/23 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Спорт Груп» до Головного управління ДПС у Львівській області, Комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Спорт Груп» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024 по справі №380/27181/23.

Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Спорт Груп» залишено без руху, установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску, викладення передбачених частиною 4 статті 328 КАС України підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.

В межах встановленого строку скаржником надіслано заяву про виконання вимог ухвали суду, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, уточнено підстави касаційного оскарження.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Спорт Груп» вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку долученим доказам, та жодним чином не спростував доводів позивача. Також скаржником вказано, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні невірно застосував положення пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №340/1098/20, від 05.01.2021 у справі №640/11321/20, від 19.11.2021 у справі №140/17441/20, від 16.12.2020 у справі №340/474/20, від 05.01.2021 у справі №640/10988/20, від 05.01.2021 у справі №640/11321/20.

Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, доводи касаційної скарги не містять спростування висновків суду апеляційної інстанції щодо досліджених доказів, зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку касаційного оскарження скаржником надано накази на відпустку директора з 22.11.2024 по 23.12.2024, з 24.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 16.01.2025, що перешкоджало скаржнику вчасно звернутися до суду.

Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 329 Кодексу учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Касаційну скаргу подано вдруге, раніше подану касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 22.11.2024, яка доставлено до електронного кабінету скаржника в системі «Електронний суд» 22.11.2024 о 21:10 год, повторно касаційну скаргу подано 17.01.2025, тобто майже через два місяці після отримання ухвали про повернення первинної касаційної скарги.

Верховний Суд зауважує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання верховенства права, а точніше, одного з його елементів - правової визначеності.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

В той же час, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Тобто, єдиною поважною причиною пропуску строку звернення до суду, на думку заявника, є перебування директора позивача у відпустці.

Разом з тим, перебування директора у відпустці у період з 22.11.2024 по 16.01.2025 за власним рішенням позивача є суб`єктивною обставиною та не доводить існування об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами/труднощами для своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк або у максимально короткий термін після закінчення цього строку.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 329, 332, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Спорт Груп» про поновлення строку касаційного оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024 по справі №380/27181/23.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Спорт Груп» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024 по справі №380/27181/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.А. Васильєва В.В. Хохуляк М.М. Гімон