Ухвала

від 07.02.2025 по справі 456/4533/24

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/4533/24

Провадження № 4-с/456/3/2025

УХВАЛА

Іменем України

07 лютого 2025 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого суддіПисарева О.Ю.,

за участю секретаря судового засіданняСтасів О.Я.

представника приватного виконавця РепакаВ.В.

представника заінтересованої особи Джуфер-Босик В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Львів Пиць Андрія Андрійовича, заінтересована особа Комунальне підприємство «Стрийводоканал»,

в с т а н о в и в :

13.12.2024 на адресу суду надійшла скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Львів Пиць Андрія Андрійовича, заінтересована особа Комунальне підприємство «Стрийводоканал», у якій просить визнати неправомірними дії приватного виконавця Пиць Андрія Андрійовича щодо скаржника ОСОБА_1 і законного представника ОСОБА_2 ; скасувати постанову приватного виконавця Пиць Андрія Андрійовича про відкриття виконавчого провадження №76696627 від 03.12.2024 р.; скасувати постанови про арешт коштів боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №76696627 від 03.12.2024 р., зобов`язати приватного виконавця Пиць Андрія Андрійовича зняти арешт, накладений на грошові кошти, що містяться на рахунках, що мають спеціальне призначення; неправомірно стягнуті кошти в сумі 3917,65 грн з ОСОБА_2 і переведені на рахунок приватного виконавця Пиць Андрія Андрійовича, повернути в повному обсязі на рахунок, з якого вони були стягнуті.

В обґрунтування скарги заявник покликається на те, що27.08.2024 Стрийським міськрайонним судом Львівської області було видано судовий наказ №456/4533/24 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Стрийводоканал» 2930,75 грн боргу та сплачений судовий збір по 121,12 грн. з кожного. Вказує, що про виконавче провадження стало відомо після блокування рахунків в банку їй та її сину. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження та арешт рахунків не отримувала. Зазначає, що постанова про арешт рахунку видана 03.12.2024, а вже 04.12.2024 з рахунку її сина було списано 3917,65 грн. Заявник повідомив, що арешт було також накладено на її пенсійний рахунок, що порушує її права на отримання пенсійних виплат. Вважає, що виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов`язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що знаходяться на цьому рахунку. На телефонне та письмове звернення з клопотанням про необхідність вжиття заходів щодо скасування вищевказаної постанови про арешт коштів, приватний виконавець Пиць A.A. жодних дій спрямованих на відновлення порушених прав позивача не здійснив та арешт не скасував. Вказує, що до постанови не було додано чеків на підтвердження витрат виконавчого провадження. Вважає, що приватний виконавець ПицьA.A. здійснив неправомірні дії, порушує законодавство під час виконавчого провадження, здійснює арешт її рахунків та її сина ОСОБА_2 без підстав і незаконно стягує з них кошти, що призводить до порушення їхніх прав та інтересів.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.12.2024 року скаргу прийнято до провадження, призначено судове засідання по справі.

В судове засідання 23.12.2024 з`явився представник заінтересованої особи, Гулій В.П. не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила. Приватний виконавець виконавчого округу міста Львів Пиць А.А. в судове засідання також не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. У зв`язку із неявкою у судове засідання скаржника та заявленим клопотанням приватного виконавця, судове засідання відкладено на 08.01.2025 року.

В судове засідання 08.01.2025 з`явився представник заінтересованої особи, Гулій В.П. не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила. Про розгляд справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення судової повістки на вказану нею адресу у скарзі (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з судовою повісткою за №0600996321352). Проте конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою». Приватний виконавець виконавчого округу міста Львів Пиць А.А. в судове засідання також не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. У зв`язку із неявкою у судове засідання скаржника та заявленим клопотанням приватного виконавця, судове засідання відкладено на 22.01.2025 року. При цьому, судом протокольною ухвалою суду визнано явку ОСОБА_1 обов`язковою.

В судове засідання 22.01.2025 з`явився представник заінтересованої особи, представник приватного виконавця РепакВ.В. в судове засідання не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, представник заявника в судове засідання не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. У зв`язку із заявленими клопотаннями представника приватного виконавця та представника скаржника, судове засідання відкладено на 28.01.2025 року.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.01.2025 року задоволено клопотання представника заінтересованої особи від 24.01.2025 року про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку.

27.01.2025 представник приватного виконавцяадвокат Репак В.В. через Електронний суд подав письмові заперечення, у яких просив відмовити в задоволенні скарги та стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

В судовому засіданні 28.01.2025 представник заявника КарпінецьВ.Ю.заявила клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу на ознайомлення із відзивом, яке було задоволено судом та розгляд справи відкладено.

В судове засідання 07.02.2025 представник заявника КарпінецьВ.Ю.не з`явилась, подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

У зв`язку із неподанням доказів поважності причини неявки в судове засідання, належним повідомленням представника заявника про час та дату судового засідання, яка була узгоджена, зокрема, із нею, в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи протокольною ухвалою суду відмовлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Представник приватного виконавця РепакВ.В. в судовому засіданні щодо задоволення скарги заперечив та повідомив, що скарга боржниці є безпідставною, а доводи, викладені в ній, не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджуються з приписами законодавства про виконавче провадження. Просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича та скасування постанов.

Представник заінтересованої особи Комунального підприємства «Стрийводоканал» в судовому засіданні щодо задоволення скарги заперечила.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що 27.08.2024 Стрийським міськрайонним судом Львівської області видано судовий наказ по справі №456/4533/24 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Стрийводоканал» заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 2930,75грн., а також судового збору в розмірі по 121,12грн. з кожного.

Судовий наказ набрав законної сили 23.09.2024 та був виданий заявнику.

03.12.2024 на підставі вищевказаного судового наказу та заяви про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76696627, яку скеровано боржнику для виконання, стягувачу до відома, що підтверджується списком №961 рекомендованих листів.

03.12.2024 року приватним виконавцем Пиць А.А. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження згідно якої визначено стягнути з боржника 382,50 грн.

03.12.2024 року приватним виконавцем Пиць А.А. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 305,18 грн.

03.12.2024 року приватним виконавцем Пиць А.А. винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження згідно якої визначено стягнути з боржника загальну суму додаткових витрат в розмірі 178,10 грн.

03.12.2024 року приватним виконавцем Пиць А.А. винесено постанову про арешт коштів боржника.

10.12.2024 року на адресу приватного виконавця від боржниці ОСОБА_1 надійшла заява про зняття арешту з рахунків.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області №456/4533/24 від 11.12.2024 року судовий наказ від 27 серпня 2024 року, виданий Стрийським міськрайонним судом Львівської області за заявою Комунального підприємства «Стрийводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення скасовано.

Листом від 08.01.2025 року приватний виконавець повідомив боржницю про те, що внаслідок цілеспрямованої кібератаки на державні реєстри України тимчасово припинено роботу всіх Державних реєстрів держателем яких є Міністерство юстиції України, в тому числі, роботу автоматизованої системи виконавчих проваджень, до якої виконавцями вносяться відомості про прийняті рішення у виконавчому провадженні. Також повідомлено, що після відновлення роботи системи виконавчого провадження приватним виконавцем виконаються всі необхідні виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження та зняття всіх арештів на підставі ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області. Зазначено, що станом на 08.01.2025 приватним виконавцем не стягувалося жодних коштів по виконавчому провадженню №76696627.

20.01.2025 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.5 ч.1 ст. 39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» (скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню).

20.01.2025 року приватним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частинипершої статті2Закону України«Про виконавчепровадження» виконавчепровадження здійснюєтьсяз дотриманнямтаких засад: верховенстваправа;обов`язковості виконаннярішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності;гласності та відкритості виконавчого провадження;розумності строківвиконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

В силу пункту 1-1 частини першої статті 3Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню судові накази.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 258 ЦПК Українисудовими рішеннями є, зокрема судові накази.

Згідно частин першої, другої статті 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В силу статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно пункту п`ятого частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вимог заявниці, які стосуються ОСОБА_2 , а саме: визнання неправомірними дій приватного виконавця Пиць Андрія Андрійовича щодо законного представника ОСОБА_2 , скасування постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №76696627 від 03.12.2024 р., повернення в повному обсязі неправомірно стягнутих коштів в сумі 3917,65 грн з ОСОБА_2 і переведені на рахунок приватного виконавця Пиць Андрія Андрійовича, на рахунок, з якого вони були стягнуті.

Судом встановлено, що на підставі судового наказу, виданого 05.11.2024 Стрийським міськрайонним судом Львівської області №456/4533/24 приватним виконавцем 03.12.2024 було відкрито два виконавчі провадження: №76696627, боржником у якому виступала ОСОБА_1 та №76696998, боржником у якому виступав ОСОБА_2 .

Таким чином скаржником в даній справі є особа, яка не є стороною виконавчого провадження № 76696998 щодо примусового виконання судового наказу №456/4533/24 виданого 05.11.2024 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області.

Статтею 447-1 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В той же час, ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою у виконавчому провадженні, в якому вона не виступає стороною.

Пунктом 1 частини першоїстатті 19 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Статтею 15 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»(далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

При цьому, згідно із частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження №76696998 і не наділена процесуальним правом щодо оскарження дій приватного виконавця Пиць А.А. в межах провадження № 76696998, де боржником являється ОСОБА_2 , в порядку статті 447 ЦПК України, відсутні підстави для розгляду вимог скарги в порядку цивільного судочинства, що стосується боржника ОСОБА_2 .

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року по справі №823/359/18.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, в частині заявлених вимог, які стосуються ОСОБА_2 , а саме: визнання неправомірними дій приватного виконавця Пиць Андрія Андрійовича щодо законного представника ОСОБА_2 , скасування постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №76696627 від 03.12.2024 р., повернення в повному обсязі неправомірно стягнутих коштів в сумі 3917,65 грн з ОСОБА_2 і переведені на рахунок приватного виконавця Пиць Андрія Андрійовича, на рахунок, з якого вони були стягнуті, провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Щодо вимоги заявниці про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.12.2024 №76696627.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинаєпримусове виконаннярішення напідставі виконавчогодокумента,зазначеного устатті3цьогоЗакону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 статті ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленомустаттею 27цього Закону.

Як встановлено судом судовий наказ у справі №456/4533/24 від 27 серпня 2024 року було скасовано ухвалою суду від 11.12.2024 року, яка цією ж датою набрала законної сили.

Встановлені вище судом обставини підтверджують те, що станом на 03.12.2024, тобто на дату відкриття виконавчого провадження судовий наказ скасований не був. Відтак, дії приватного виконавця по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.12.2024 №76696627 та відповідна постанова винесені з дотриманням положень Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо вимоги заявниці про скасування постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні від 03.12.2024 №76696627.

Протиправність вказаної постанови заявник мотивує тим, що виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, не пересвідчився у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що знаходяться на цьому рахунку.

Оцінюючи даний аргумент заявниці суд враховує наступне.

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, в тому числі, звернення стягнення на кошти боржника. Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частиною першою статті 18 Закону «Про виконавче провадження» встановлено, що на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закону «Про виконавче провадження»).

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Частиною 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеномустаттею 35-1Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 19-1Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно достатті 26-1Закону України "Про теплопостачання",статті 18-1Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно доЗакону України"Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Частиною 2ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченомупунктами 10,15частини першої статті 34 цього Закону.

У постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що «судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах.Стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження»встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьоїстатті 52 Закону України «Про виконавче провадження»повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертоюстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до висновку, викладеного в постановою Верховного Суду від 26 вересня 2024 року у справі №338/1549/21, колегія суддів погоджується з тим, що саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьоїстатті 52 Закону України «Про виконавче провадження»повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертоюстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.

Судом враховано, що постановою про арешт коштів боржника від 03.12.2024 у виконавчому провадженні №76696627 постановлено накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та /або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Окрім того, в заяві ОСОБА_2 про зняття арешту з рахунків, адресованій приватному виконавцю не зазначено реквізити рахунку боржниці, з якого необхідно зняти арешт.

Отже, судом не встановлено протиправності дій приватного виконавця при винесенні постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні від 03.12.2024 №76696627.

Слід зазначити, що постановою від 20.01.2025 у виконавчому провадженні №76696627 знято арешт з усіх рахунків, що належать боржнику ОСОБА_1 .

З врахуванням наведеного, вимога заявниці про скасування постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні від 03.12.2024 №76696627 не підлягає задоволенню.

В ході судового розгляду встановлено, що приватним виконавцем з ОСОБА_1 не стягувалося жодних коштів по виконавчому провадженню №76696627. Доказів протилежного скаржником не подано. Виконавче провадження постановою від 20.01.2025 закінчене на підставі п.5 ч.1 ст. 39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» (скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню).

Відтак, аналізуючи дії приватного виконавця Пиць А.А. у виконавчому провадженні №76696627 у сукупності із встановленими судом обставинами, суд дійшов висновку про те, що дії приватного виконавця не суперечать та відповідають нормамЗакону України «Про виконавче провадження», а відтак скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

В запереченні на скаргу приватний виконавець Пиць А.А. в особі свого представникаадвоката Репака В.В. просить стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича судові витрати по справі, а саме: витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00грн.

На підтвердження цих витрат долучено: ордер та договір про надання правничої допомоги №1 від 21.01.2025 року, згідно якого вартість за одну годину роботи адвоката становить 2000 грн., а за участь у судових засіданнях в суді першої інстанціїв межах міста Львова 3000 грн. за одне судове засідання; рахунок №1, в якому міститься опис наданих послуг та їх вартість; платіжна інструкція №23290 від 27.01.2025 року про оплату за правничі послуги в сумі 3000 грн.

Будь-яких заперечень щодо обґрунтованості та співмірності понесених судових витрат скаржником та його представником не заявлено.

Загальні положення про порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентуєтьсястаттею 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першоїстатті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другоюстатті 137 ЦПК Українипередбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до положеньстатті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позовуна відповідача,у разі відмови в позовіна позивача, у разі часткового задоволення позовуна обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Аналогічні за змістом положення закріпленні й устатті 452 ЦПК України, якою передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до частини восьмоїстатті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 137 ЦПК Українипередбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5ст.137 ЦПК).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд вважає за можливе стягнення з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 13, 133, 137, 255, 260, 261, 353, 447-453 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В частині заявлених вимог, які стосуються ОСОБА_2 , а саме: визнання неправомірними дій приватного виконавця Пиць Андрія Андрійовича щодо законного представника ОСОБА_2 , скасування постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №76696627 від 03.12.2024 р., повернення в повному обсязі неправомірно стягнутих коштів в сумі 3917,65 грн з ОСОБА_2 і переведені на рахунок приватного виконавця Пиць Андрія Андрійовича, на рахунок, з якого вони були стягнуті, закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича - відмовити.

Клопотання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: 79053, м. Львів, вул. Янева, 23, офіс 1, під`їзд 1) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду виготовлено 12.02.2025.

Головуючий суддя О. Ю. Писарев