Постанова

від 11.02.2025 по справі 136/970/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/970/14-ц

Провадження № 22-ц/801/158/2025

Категорія: 7

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 рокуСправа № 136/970/14-цм. Вінниця

Вінницький апеляційнийсудускладі колегіїсуддівсудовоїпалати зрозглядуцивільнихсправ: головуючого судді Міхасішина І.В.,

суддів : Копаничук С.Г., Стадника І.М.

за участю секретаря судового засідання: Кахно О.А.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Вінниця цивільнусправу №136/970/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно,

за апеляційноюскаргою особи яка не брала участі у розгляді справи ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Липовецького районного суду з позовом до Брицької сільськоїради Липовецькогорайону Вінницькоїобласті провизнання прававласності нанерухоме майно.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 28.05.2011 року рішенням загальних зборів уповноважених членів Спілки Співвласників майна реорганізованого КСП "Промінь" с. Брицьке йому, ОСОБА_1 було виділено у вартість належних майнових паїв приміщення №7 (телятник), (літ. «А», загальною площею 1578,9 м.кв., що складається з телятника « 1-1», площею 1564 м.кв., комори « 1-2», площею 6,0 м.кв., комори « 1-3», площею 8,8 м.кв.), 1976 року побудови, що розташований в АДРЕСА_1 , вартістю 106962,34 гривень. Вказана будівля була передана згідно акта приймання - передачі від 01.06.2010 року. Оскільки будівлі були збудовані в 1976 році без дозволу на виконання будівельних робіт, будь - які документи на нього були відсутні, в зв`язку із чим позивач був змушений виготовити технічний паспорт, звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж будівлі, що встановлюють відповідність будівлі вимогам надійності та безпечної експлуатації. В подальшому, при оформленні права власності на вказану будівлю та реєстрації її в передбаченому чинним законодавством порядку в Державній реєстраційній службі, згідно вимог чинного законодавства, обов`язкова наявність у суб`єкта містобудування земельних ділянок, на яких розміщені такі об`єкти, документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт. Однак, як зазначає Головне управління Держземагенства у Вінницькій області в своєму листі, згідно положень ст.134 Земельного Кодексу України для того щоб оформити земельну ділянку під будівлею спочатку необхідно оформити та зареєструвати в передбаченому чинним законодавством порядку право власності на будівлі (споруди), які знаходяться на даній земельній ділянці.

Наведені норми законодавства прямо суперечать вимогам п.30 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань регулювання містобудівної діяльності» від 20.11.2012 року №5496-VI, де зазначено, що власник (користувач) земельної ділянки може через ДАБІ України ввести в експлуатацію, і в подальшому зареєструвати в органах Укрдержреєстру речове право власності на об`єкти нерухомого майна, які на ньому розташовані.

Внаслідок викладених обставин Державна реєстраційна служба у Липовецькому районі відмовляє йому, ОСОБА_1 , у прийнятті та реєстрації права власності на вищевказаний об`єкт нерухомості. Ураховуючи наведене позивач вважає, що в даному випадку порушуються його права та охоронювані законом інтереси, що стосуються його права власності на нерухоме майно, відтак просив суд здійснити захист його прав у визначений законодавцем спосіб шляхом визнання права власності на вищевказане нерухоме майно.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення №7 (телятник), (літ. «А», загальною площею 1578,9 м.кв., що складається з приміщення телятника « 1-1», площею 1564 м.кв., комори « 1-2», площею 6,0 м.кв., комори « 1-3», площею 8,8 м.кв.), 1976 року побудови, що розташований в АДРЕСА_1 , вартістю 106962,34 гривень.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Ухвалою від 04 грудня 2024 року Вінницький апеляційний суд поновив особі яка не брала участі у розгляді справи ОСОБА_2 строкнаапеляційне оскарження рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року. Відкрив апеляційне провадження у справі. Ініціював відновлення Липовецьким районним судом Вінницької області втраченого (знищеного) провадження в цивільній справі № 136/970/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою від 03 січня 2025 року Липовецьким районним судом Вінницької області відмовлено в відновленні втраченого судового провадження у справі № 136/970/14-ц.

У статті374ЦПКУкраїнивичерпно визначеноперелікповноваженьсуду апеляційноїінстанціїзарезультатами розглядуапеляційноїскарги,відповіднодоякого судапеляційноїінстанціїмає право: 1)залишитисудоверішення беззмін,аскаргубез задоволення; 2)скасуватисудоверішення повністюабочастковоі ухвалитиувідповіднійчастині новерішенняабозмінити рішення; 3)визнатинечиннимсудове рішеннясудупершоїінстанції повністюабочастковоу передбаченихцимКодексомвипадках ізакритипровадженняу справіувідповіднійчастині; 4)скасуватисудоверішення повністюабочастковоі увідповіднійчастинізакрити провадженняусправіповністю абочастковоабозалишити позовнузаявубезрозгляду повністюабочастково; 5)скасуватисудоверішення інаправитисправудля розглядудоіншогосуду першоїінстанціїзавстановленою підсудністю; 6)скасуватиухвалу,щоперешкоджаєподальшому провадженнюусправі,інаправитисправу дляпродовженнярозглядудо судупершоїінстанції; 7)скасуватиухвалупро відкриттяпровадженняусправі іприйнятипостановупро направленнясправидлярозгляду доіншогосудупершої інстанціїзавстановленоюпідсудністю; 8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 17 частини першої цієї статті.

Законодавство надає суду апеляційної інстанції повноваження, зокрема, приймати та досліджувати докази, перевіряти законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, переглянути справу по суті заявлених вимог тощо. Так, суд апеляційної інстанції вправі скасовувати судове рішення повністю або частково та ухвалювати нове рішення у відповідній частині або змінювати судове рішення, якщо суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи; обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи; суд першої інстанції порушив норми процесуального права або неправильно застосував норми матеріального права тощо.

Тож апеляційний суд, будучи судом встановлення, дослідження та з`ясування питань про факти, може встановлювати обставини справи, приймати, досліджувати та надавати оцінку доказам.

У розумінні приписів статті 494 ЦПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження або у разі перегляду судового рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у відновленні втраченого судового провадження чи відновлено його частково, зобов`язаний ухвалити відповідне судове рішення у межах своєї компетенції та повноважень.

У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 753/6745/17 (провадження № 61-10424св20) зроблено висновок про те, що перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 03 січня 2025 року залучено в якості правонаступника відповідача Брицької сільської ради- Турбівську селищну раду Вінницького району Вінницької області.

В судовому засіданні особа, яка не брала участі у розгляді справи ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просив суд її задовольнити, рішення суду першої скасувати та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мельник В.О. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив суд відмовити у її задоволенні, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Представник Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.

Відповідно доположень статті263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали та обставини справи,вивчивши долучені до апеляційної скарги документи та аргументи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Судом встановлено, що позивачеві ОСОБА_1 було вирішено передати в рахунок майнових паїв об`єкт нерухомого майна, що належав КСП "Промінь", на що вказує Протокол зборів №1 уповноважених членів спілки співвласників майна КСП "Промінь" від 22.05.2011 року.

Факт передачі майна було проведено відповідно до накладної, відповідно до якої зазначено приміщення №7 (телятник), його загальну вартість, в обсязі майнових паїв належних ОСОБА_1 , що міститься в матеріалах справи.

Як убачається із технічної документації на приміщення №7 (телятник), місце розташування якого АДРЕСА_1 , що складений ТОВ "Вінстратегія - будекспертиза", вартість приміщення телятника становить 106962 грн. та складається воно з: Приміщення телятника літ. « 1-1», загальною площею 1564 м.кв., комори літ. « 1-2», загальною площею 6,0 м.кв., комори літ. « 1-3», загальною площею 8.8 м.кв., 1976 р. побудови.

Відповідно до довідки виданої виконкомом Брицької сільської ради Липовецького району від 23.12.2013 року, адреса приміщення телятника визначено, АДРЕСА_1 .

За результатами проведеного ТОВ "Вінстратегія - будекспертиза" технічного обстеження нежитлової будівлі сільськогосподарського призначення: телятника, АДРЕСА_1 , було встановлено відповідність технічного стану наведених вище нежитлових будівель вимогам надійності і безпечної експлуатації будівель та споруд.

Задля офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, позивач звернувся до Державної реєстраційної служби з метою внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному чинним законодавством. Проте йому було відмовлено, оскільки згідно норм діючого законодавства, передбачена обов`язкова наявність у суб`єкта містобудування земельних ділянок, на яких розміщені такі об`єкти, документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт.

Як слідує із листа від 20.11.2013 року Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, згідно положень ст.134 Земельного Кодексу України для того щоб оформити земельну ділянку під будівлею спочатку необхідно оформити та зареєструвати в передбаченому чинним законодавством порядку право власності на будівлі (споруди), які знаходяться на даній земельній ділянці, що прямо суперечить нормам п.30 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань регулювання містобудівної діяльності» від 20.11.2012 року №5496-VI, де зазначено, що власник (користувач) земельної ділянки може через ДАБІ України ввести в експлуатацію, і в подальшому зареєструвати в органах Укрдержреєстру речове право власності на об`єкти нерухомого майна, які на ньому розташовані.

Суд першої інстанції, з урахуванням визнання позову відповідачем, задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , та визнав за ним право власності на приміщення №7 (телятник), (літ. «А», загальною площею 1578,9 м.кв., що складається з приміщення телятника « 1-1», площею 1564 м.кв., комори « 1-2», площею 6,0 м.кв., комори « 1-3», площею 8,8 м.кв.), 1976 року побудови, що розташований в АДРЕСА_1 , вартістю 106962,34 гривень.

ОСОБА_2 , вважаючи, що вказане рішення суду першої інстанції порушує його права як співвласника майна реорганізованого КСП «Промінь», подав апеляційну скаргу, в якій посилався на те, що позивач звернувся до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Зазначив, що спірне майно належало членам бувшого КСП «Промінь» на праві спільної сумісної власності і лише вони вправі вирішувати питання про виділ і передачу такого майна, а тому саме члени КСП мають бути відповідачами у справі.

Згідно зістаттею 356 ЦК Українивласність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (стаття 358 ЦК України).

Постановою КабінетуМіністрів Українивід 28 лютого 2001 року №177 затверджено Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, згідно з яким комісія з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки (далі комісія), створена з метою забезпечення захисту прав на пайовий фонд майна членів колективних сільськогосподарських підприємств (далі підприємства), в тому числі реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства (п. 1).

Рішення загальних зборів підприємства, а у разі реорганізації підприємства рішення загальних зборів колишніх членів підприємства, що є співвласниками цього майна, обов`язкове для виконання комісією. Комісія підзвітна у своїй діяльності зборам співвласників (п. 2).

Комісія відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: проводить уточнення складу активів і пасивів та їх вартості у підприємстві, де відбулася фактична передача майна; визначає структуру пайового фонду майна; визначає розміри паїв колишніх членів підприємства, що не були ними одержані в натурі, грошима або цінними паперами під час припинення членства, а також виявляє осіб, які є їх власниками; розглядає заяви осіб щодо визнання за ними права на майновий пай та правильності розрахунку вартості паїв; вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність (п. 4).

Рішення комісії оформляються протоколом, що підписується головою і секретарем комісії, а затверджується зборами співвласників у порядку,встановленому співвласниками (п. 15).

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що співвласники майна колективного сільськогосподарського підприємства мають право отримати свій майновий пай в натурі з виділенням конкретного майна лише на підставі рішення загальних зборів співвласників.

При цьому, згідно з пунктами 2.4, 2.5 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 20.05.2008 року №315, управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється загальними зборами співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.

Таким чином, оскільки майно колективних сільськогосподарських підприємств належить на праві спільної часткової власності його членам, його співвласники здійснюють свої права за спільною згодою і жоден зі співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників, рішення щодо виділення в натурі частки з майна повинно прийматися на загальних зборах співвласників одностайно.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 08.04.2019 у справі №132/2483/16-ц та від 18.12.2019 у справі №131/475/16-ц.

Із поданих ОСОБА_2 до апеляційної скарги документів, а саме копії свідоцтва про прийняття спадщини, встановлено, що ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняв спадщину, яка складається з права на майновий пай, а тому вирішення даного спору напряму стосується його прав та інтересів.

Згідно ізчастиною1статті 48 ЦПК Українисторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Статтею 50 ЦПК Українивизначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Згідно з частинами першою, другою, третьоюстатті 51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Пред`явлення позову доненалежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки замінаненалежного відповідачаздійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17квітня 2018 року у справі №523/9076/16.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі №761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Таким чином, із змісту позовних вимог, а саме визнання права власності на нерухоме майно на приміщення №7(телятник),(літ.«А»,загальною площею1578,9м.кв.,що складаєтьсяз приміщеннятелятника «1-1»,площею 1564м.кв.,комори «1-2»,площею 6,0м.кв.,комори «1-3»,площею 8,8м.кв.),1976року побудови,що розташованийв АДРЕСА_1 , відповідачами, окрім вказаного позивачем відповідача, є також і усі власники майнових паїв реорганізованого КСП «Промінь», оскільки рішення, що стосується майна, яке підлягає передачі певній особі прямо впливає на їх права та інтереси, як осіб, які теж мають право на набуття такого майна.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач визначив відповідачем Брицьку сільську раду Липовецького району, хоча з матеріалів справи вбачається, що співвласниками майна реорганізованого КСП «Україна» є усі його члени, які мають майнові паї. Однак, окремо співвласники майна реорганізованого КСП «Промінь» до участі у справі не залучались та це питання судом першої інстанції на обговорення не ставилось та відповідно вирішено не було.

Без залучення вказаних осіб розгляд справи та ухвалене за наслідками такого розгляду рішення не слід вважати такими, що відповідають обставинам, що мають значення для справи, та вимогам закону.

Оскільки судом першої інстанції справу розглянуто у неналежному суб`єктному складі, а в апеляційного суду відсутні повноваження щодо залучення до розгляду справи співвідповідачів в порядку статті 51 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з вказаних підстав з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав не залучення до участі в справі всіх належних відповідачів.

Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене та керуючись статтями ст.ст.367,374,375,381-384ЦПК України,апеляційний суд, -

постановив :

Апеляційну скаргу особи яка не брала участі у розгляді справи ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19травня 2014рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 доБрицької сільськоїради Липовецькогорайону Вінницькоїобласті провизнання прававласності нанерухоме майно,відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1604,43 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: С.Г. Копаничук

І.М. Стадник