Постанова

від 12.02.2025 по справі 766/23147/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

12лютого 2025року м. Херсон

Номер справи: 766/23147/21

Номер провадження: 22-ц/819/160/25

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого : Радченка С.В.

суддів: Базіль Л.В., Бездрабко В.О.

секретар: Вєрємєєнко В.О.

учасники справи:

представник позивача адвокат Крупіца О.С.

представник відповідача адвокат Головатенко К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Національного природногопарку «Нижньодніпровський» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 листопада 2024 року, ухваленого під головуванням судді Ус О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного природного парку «Нижньодніпровський» про визнання незаконними та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції

У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи його тим, що 25 жовтня 2021 року наказом керівника Національного природного парку «Нижньодніпровський» (далі НПП «Нижньодніпровський») від 25 жовтня 2021 року №67-ОС його було звільнено з посади начальника відділення Цюрупинського природоохоронного науково-дослідного відділення на підставі п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Зокрема посилався на те, що його звільнення є незаконним, оскільки з наказом про звільнення його ознайомили лише 16.11.2021 року, при цьому 25.10.2021 року він перебував у відрядженні у Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів для надання згоди на його призначення в.о. директора НПП «Нижньодніпровський», яким він був призначений наказом від 27.10.2021 року. 28.10.2021 року його не допустили на робоче місце та відсторонили від роботи, а директор парку повідомив йому про його звільнення. 27.10.2021 року йому видавали засвідчену трудову книжку, де були відсутні записи про звільнення. Посилаючись на те, що відповідачем була порушена низка положень чинного законодавства, просив визнати протиправним та скасувати наказ про його звільнення від 25.10.2021 року, поновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 27 листопада 2024 року позов задоволено.Визнано незаконним та скасовано наказ НПП «Нижньодніпровський» №67-ОС від 25.10.2021 року «Про звільнення». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Цюрупинського природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Нижньодніпровський».

Стягнуто з НПП «Нижньодніпровський» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 26 жовтня 2021 року по 27 листопада 2024 року в сумі 194741,40 грн., яка визначена без урахування утримання податку та інших обов`язкових платежів. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі платежу за один місяць.

Стягнуто з НПП «Нижньодніпровський» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн, витрати на правову допомогу 26000 грн, а разом 26908,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконним наказу, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача було здійснене без законних підстав, доказів іншого відповідачем суду не надано. Виходячи із встановленого факту незаконного звільнення також підлягали задоволенню інші позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводиособи, яка подала апеляційну скаргу.

На зазначене рішення суду НПП «Нижньодніпровський»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову,посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не оцінив докази та обставини по справі, дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог. Зокрема зазначають про те, що позивачем не було доведено факту порушення відповідачем норм трудового законодавства під час його звільнення. Так, зазначають про те, що позивач був відсутній на робочому місці 02.08.2021 року та 25.10.2021рокубез поважних причин, про причину невиходу на роботу не повідомив, що підтверджується наданими суду доказами, які суд першої інстанції належним чином не дослідив. Крім того, судом першої інстанції, в порушення норм матеріального права, було стягнуто середній заробіток за строк понад три роки, незважаючи на те, що позивач на день винесення рішення був офіційно працевлаштований та отримував заробітну плату.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

У письмовому відзиві, який надійшов на адресу апеляційного суду, представник позивача адвокат Крупіца О.С. просив відхилити доводи апеляційної скарги, як необґрунтовані та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

ОСОБА_1 був прийнятий на роботу з 01.02.2017 року до Цюрупинського природоохоронного науково-дослідного відділення начальником відділення згідно наказу начальника НПП «Нижньодніпровський» № 2-ОС від 30.01.2017 року.

Згідно наказу № 67-ОС від 25.10.2021 року ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника відділення Цюрупинського природоохоронного науково-дослідного відділення на підставі п.4 ч.1ст.40КЗпП України (прогул без поважних причин).

У якості підстави звільнення у вказаному наказі зазначено доповідні записки голови комісії із соціального страхування ОСОБА_2 від 28.08.2021 року, заступника начальника Цюрупинського природоохоронного науково-дослідного відділення ОСОБА_3 від 25.10.2021 року.

У вказаному наказі не міститься посилання на день та час, у який ОСОБА_1 було допущено прогул, та на обставини, які свідчать про відсутність ОСОБА_1 на роботі без поважних причин.

Зі змісту доповідної записки заступника начальника Цюрупинського природоохоронного науково-дослідного відділення ОСОБА_3 від 25.10.2021 року, на яку міститься посилання у тексті наказу, вбачається, що ОСОБА_1 не прибув в приміщення НПП «Нижньодніпровський» за адресою: м.Херсон, вул. Університетська, 136а 25.10.2021 року без поважних причин, про причину невиходу на роботу не повідомив.

Аналогічні відомості містить акт від 25.10.2021 року, складений заступником начальника Цюрупинського природоохоронного науково-дослідного відділення Давидовим В.А., інспекторами 1 категорії з охорони ОСОБА_4 , Черненко П.

Зі змісту доповідної записки голови комісії з соціального страхування ОСОБА_5 від 28.08.2021 року вбачається, що ним виявлено при перевірці листків непрацездатності, що 02.08.2021 року ОСОБА_6 був відсутній на робочому місці без поважних причин.

Акт про відсутність на роботі 02.08.2021 року ОСОБА_1 , табель виходу на роботу тощо суду не було надано.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконному звільненні, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 19 КЗпП України до початку роботи роботодавець зобов`язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про: місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобов`язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов`язків), дату початку виконання роботи; визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами; правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення) тощо.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такі заходи стягнення як догана або звільнення.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17 (провадження № 61-72св17) вказано, що "прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц)".

Зі змісту оскаржуваного наказу№67-ОС від 25.10.2021 року вбачається, що підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділення Цюрупинського природоохоронного науково-дослідного відділення є доповідна записка та акт голови комісії із соціального страхування ОСОБА_2 відповідно до яких ОСОБА_1 02.08.2021 року був відсутній на робочому місці без поважних причин та 25.10.2021 року не прибув в приміщення НПП «Нижньодніпровський» за адресою: м.Херсон, вул. Університетська, 136а без поважних причин, про причину невиходу на роботу не повідомив.

Сам наказ не міститься посилання на день та час, у який ОСОБА_1 було допущено прогул, та на обставини, які свідчать про відсутність ОСОБА_7 на роботі без поважних причин. Тобто вказаний наказ не містить повного формулювання підстав для звільнення ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані відповідачем доповідна записка та акт від 25.10.2021 року свідчать про не прибуття позивача до офісного приміщення Національного природного парку "Нижньодніпровський", тоді як згідно з його посадовою інструкцією до посадових обов`язків начальника відділення Цюрупинського природоохоронного науково-дослідного відділення національного природного парку "Нижньодніпровський" віднесено значний перелік завдань, що передбачають його безпосереднє перебування на території парку, яка охоплює тисячі гектарів землі та не містить визначення робочого місця. Слід також зазначити, що позивачем надано докази про отримання ним пропуску 25.10.2021 року та перебування в цей день у Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України, де ОСОБА_1 приймав участь у нараді з питань діяльності парку (лист заступника міністра № 925/7-11/25606/21 від 02.12.2021 р., копія заявки на видачу одноразової перепустки на ім`я ОСОБА_1 ). Зазначена обставина спростовує доводи апелянта щодо помилковості висновків суду першої інстанції в частині визначення обґрунтованості наказу про звільнення щодо прогулу 25.10.2025 року.

Доповідна записка від 02.08.2021 року з урахуванням довідки щодо наявності паперових та е-лікарняних, виданих ОСОБА_1 від 12.01.2022 року свідчить про те, що 02.08.2021 року він не перебував на лікарняному, але не свідчить про його відсутність на роботі.

Суд першої інстанції належним чином дослідивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження обов`язку ОСОБА_1 прибувати до офісного приміщення Національного природного парку "Нижньодніпровський", розташованого по вул. Університетська, 136а в м. Херсоні, та перебувати в ньому впродовж робочого часу у зазначені дні, перебувати на території парку та здійснювати свої обов`язки лише на підставі певних розпоряджень/наказів, а тому доповідна записка та акт від 25 жовтня 2021 року та доповідна записка від 28.08.2021 року не свідчать про його відсутність на роботі 02.08.2021 року та 25.10.2021 року.

Кодекс законів про працю України у ст. 40 визначає прогул як підставу для розірвання трудового договору з працівником з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому в Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів"від 06.11.1992 року № 9 розкривається зміст поняття «прогул», як відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня, або більше ніж три години безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Отже, відсутність працівника на роботі без поважних причин (прогул) за своєю природою є грубим порушенням трудової дисципліни і, як наслідок, тягне накладення одного з видів дисциплінарного стягненнядогану або звільнення, з дотриманням правил, встановлених статтями 147, 149 КЗпП України.

Прогул є порушенням трудової дисципліни, за що ст. 147 КЗпП України передбачено притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, у т.ч. накладання такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення і повинно здійснюватися за додержанням правил встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

Відсутність працівника має бути зафіксована. При цьому слід пам`ятати, що «відсутністю працівника на роботі» вважається перебування працівника поза територією підприємства або об`єкта, де він відповідно до трудових обов`язків повинен виконувати доручену йому роботу.

Тому відсутність працівника на робочому місці, але не на підприємстві, не вважається прогулом і його не можна буде звільнити.

Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до незгоди з висновками суду. Докази та обставини, на які посилається представник відповідача в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду попередньої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неправильного нарахування середнього заробітку за строк понад три роки, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.235 КЗпП України, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи той факт, що в даному випадку відсутня вина позивача в тривалому розгляді спору, суд першої інстанції вірно стягнув середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на зазначені вимоги закону, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, правильно визначивши, які правовідносини випливають із встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки наявними в справі доказами підтверджено, що під час звільнення ОСОБА_1 відповідачем було порушено норми трудового права.

Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись статтями374,375,381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного природного парку «Нижньодніпровський» залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2025 року.

Головуючий С.В. Радченко

Судді Л.В. Базіль

В.О. Бездрабко