Вирок

від 13.02.2025 по справі 216/6148/24

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/6148/24

провадження 1-кп/216/375/25

ВИРОК

іменем України

13 лютого 2025 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № №12024041230001493 від 04.07.2024 року відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця с. Карпівка Широківського району Дніпропетровської області, громадянина України, раніше не судимого, одруженого, який має на утриманні малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює водієм ТОВ «Криворізький хлібозавод №1», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачення, визнане судом доведеним

04.07.2024 приблизно в 11 годин 45 хвилин водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ А21R22», р.н. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ТОВ «Криворізький хлібозавод №1», рухався по сухому дорожньому покриттю проїзної частини вул. Української з боку вул. Петра Калнишевського в напрямку вул. Свято-Миколаївської м. Кривого Рогу, в світлий час доби зі швидкістю руху близько 50 кілометрів на годину.

У цей час до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 ПДР України та дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР України, який розташований поряд з будинком № 3 по вул. Українській м. Кривого Рогу (Центрально-Міський район), наблизився малолітній пішохід ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та почав перетинати вказану проїзну частину по пішохідному переходу, рухаючись з права на ліво по ходу руху автомобілю «ГАЗ А21R22», р.н. НОМЕР_1 .

Водій ОСОБА_5 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу через проїзну частину, який знаходиться поряд з будинком № 3 по вул. Українській м. Кривого Рогу, повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 2.3 (б); 18.1 Правил дорожнього руху України.

Діючи з кримінальною протиправною недбалістю, водій ОСОБА_5 проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не зменшив швидкість, та не зупинив керований ним автомобіль «ГАЗ А21R22», р.н. НОМЕР_1 , щоб дати дорогу малолітньому пішоходу ОСОБА_8 , чим порушив вимоги п.п. 2.3 (б); 18.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких: «2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: ... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ...»; «18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека..», виконання яких було необхідною та достатньою умовою для запобігання ДТП, чим допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_8 .

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 згідно з висновком експерта отримав тілесні ушкодження у виді: відкритого перелому кісток лівої гомілки (діафізів великогомілкової та малогомілкової кісток) у середній третині зі зміщенням, забійної рани правого стегна, обличчя, тулуба, лівого плеча, саден кінцівок, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Відповідно до висновку експерта між порушенням водієм ОСОБА_5 вимог п.п. 2.3 (б), 18.1 Правил дорожнього руху України та настанням наслідків заподіяння тяжких тілесних малолітньому потерпілому ОСОБА_8 , є прямий причинний зв`язок.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище, ступень тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому. Підтвердив вчинення ним вищезазначеного злочину за обставин, вказаних вище, надавши відповідні показання. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно зазначені час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Повідомив, що засуджує свої дії та на теперішній час добровільно відшкодував потерпілому матеріальні збитки. Показав, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не заперечує висновки експертиз та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування. Також пояснив, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось. Зазначив, що розуміє наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. Окремо обвинувачений зазначив, що працює водієм ТОВ «Криворізький хлібозавод №1», це його єдине джерело доходів за рахунок якого він утримує родину, у тому числі і двох малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інших доходів не пов`язаних з керуванням транспортними засобами він не має.

Законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_9 та представник потерпілого адвокат ОСОБА_4 повідомили, що розуміють наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України та не заперечують проти проведення судового розгляду згідно визначених ч. 3 ст. 349 КПК України правил.

Окремо представник потерпілого адвокат ОСОБА_4 підтвердив, що обвинуваченим у повному обсязі відшкодовані матеріальні збитки, завдані кримінальним правопорушенням. Зазначив, що після вчинення ДТП з першого дня обвинувачений надавав малолітньому потерпілому матеріальну допомогу, опікувався його станом здоров`я, приносив ласощі, висловлював жаль щодо вчиненого правопорушення та по теперішній час продовжує допомагати родині потерпілого.

Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).

Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію представників потерпілого, обвинуваченого, суд приходить до висновку, що у цій справі дотримані необхідні та достатні гарантії справедливого судового розгляду і відмова обвинуваченого від дослідження доказів у повному обсязі не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.

Ураховуючи наведене, визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, суд зі згоди всіх присутніх учасників судового розгляду вирішив не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння обвинуваченим вказаних вище кримінальних правопорушень та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено.

Призначення покарання

Дані про особу обвинуваченого

ОСОБА_5 раніше не судимий, одружений, який має на утриманні малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює водієм ТОВ «Криворізький хлібозавод №1», за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий має постійне місце проживання.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Під час судового розгляду обвинувачений вину визнав повністю, щиро розкаявся, засудив свої дії, повідомив, що усвідомив суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення та недопустимість подібних дій, добровільно та у повному обсязі відшкодував потерпілому матеріальні збитки, завдані кримінальним правопорушенням.

Враховуючи наведене, а також позицію обвинуваченого під час судового провадження, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд у відповідності до вимог ст. 66 КК України визнає його щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Застосовне законодавство

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 69-1 КК України за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Мотиви призначення покарання

Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання за вчинення вказаного вище кримінального правопорушення у виді мінімального розміру санкції ч. 2 ст. 286 КК, а саме у виді позбавлення волі на строк 3 роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами з урахуванням того, що робота обвинуваченого пов`язана з керуванням транспортними засобами та є його єдиним джерелом доходу. Зважаючи на те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному та відшкодував завдані збитки, вважав можливим на підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_4 підтримав думку прокурора та окремо зазначив, що у нього відсутні сумніви у щирості каяття обвинуваченого з огляду на його поведінку після вчинення кримінального правопорушення.

Обвинувачений, при призначенні покарання покладався на розсуд суду, однак, просив врахувати, його щире каяття відшкодування матеріальних збитків, нагальну необхідність у керуванні транспортним засобом під час виконання його професійних обов`язків.

Враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відноситься до неумисних тяжких злочинів характер та конкретні обставини його скоєння; дані про особу обвинуваченого, вказані вище, визнання обвинуваченим своєї вини, його щире каяття, добровільне відшкодування завданих матеріальних збитків, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також засади диспозитивності кримінального провадження та позицію його сторін, суд приходить до висновку, що покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що відсутні умови і підстави призначення обвинуваченому більш суворого покарання.

Зважаючи на те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, відшкодував, завдані кримінальним правопорушенням матеріальні збитки, враховуючі відомості зазначені у досудовій доповіді, згідно яких виправлення обвинуваченого можливо без позбавлення його волі - суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст.ст. 75,76 КК України на строк 2 роки.

Суд вважає вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Щодо призначення додаткового покарання

Згідно санкції ч. 2 ст. 286 КК України, зазначене у цій частині статті діяння, карається позбавленням волі з позбавленням права керувати транспортними засобами або без такого.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286, ст. 287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з врахуванням обставин конкретної справи і з обов`язковим мотивуванням прийнятого рішення.

Суд враховує, що виконання обвинуваченим професійних обов`язків пов`язано з керуванням транспортними засобами. Відтак позбавлення його права керувати транспортними засобами не буде справедливим та необхідним покаранням у такому випадку та більш того може негативно відобразитись на інтересах малолітніх дітей, які перебувають на утриманні обвинуваченого.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2ст. 286 КК України, зважаючи на обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення та на особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює водієм ТОВ «Криворізький хлібозавод №1», його ставлення до вчиненого правопорушення, яке виражається в тому, що ОСОБА_5 усвідомив неправомірність своїх дій, щиро розкаюється, відшкодував завдані збитки а також враховуючи позицію представника потерпілого, суд приходить до висновку про можливість не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку

Щодо запобіжного заходу

Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.

При цьому, суд враховує, що на час ухвалення вироку щодо ОСОБА_5 не застосовано жодного запобіжного заходу та не покладені процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Ураховуючи, відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також характеризуючі відомості щодо особи обвинуваченого, щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу або покладення процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Щодо інших питань

Цивільний позов у кримінальному провадженні ухвалою суду від 03 лютого 2025 року залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Питання про процесуальні витрати в загальному розмірі 6058 гривень 24 копійок, пов`язані з проведенням судових експертиз, суд вирішує у відповідності до ст. 124 КПК України.

Арешт, накладений ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 липня 2024 року у справі № 216/4832/24 (н/п 1-кс/216/1485/24) на транспортний засіб "ГАЗ А21R22" реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 12.11.2020 року належить на праві власності ТОВ «Криворізький Хлібзавод №1» - підлягає скасуванню.

Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст. 128-129, 369-371, 373-377 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3(три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч.ч. 1, 3 ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на засудженого такі обов`язки :

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи № СЕ-19/104-24/2751-ІТ від 29.07.2024, в розмірі 4543, 68 грн. та експертизи № СЕ-19/112-24/10003-ІТ від 08.08.2024, в розмірі 1514, 56 грн., в загальній сумі 6058 (шість тисяч п`ятдесят вісім) гривень 24 копійок.

Арешт, накладений ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 липня 2024 року у справі № 216/4832/24 (н/п 1-кс/216/1485/24) на транспортний засіб "ГАЗ А21R22" реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 12.11.2020 року належить на праві власності ТОВ «Криворізький Хлібзавод №1» - підлягає скасуванню.

Речовий доказ - автомобіль "ГАЗ А21R22" реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_10 , після набрання вироком законної сили, повернути власнику - ТОВ «Криворізький Хлібзавод №1».

Речовий доказ оптичний диск з відеозаписом обставин дорожньо-транспортної пригоди від 04.07.2024р. та документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору та представникам потерпілого.

Суддя ОСОБА_11