Ухвала від 13.02.2025 по справі 568/1783/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 568/1783/24

Провадження № 1-кп/568/27/25

13 лютого 2025 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні в м.Радивилів Рівненської області клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні №42024180000000021, внесене 20 березня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1, ч.3 ст.368 КК України, -

з участю прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

захисників адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Радивилівського районного суду Рівненської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1, ч.3 ст.368 КК України.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , посилаючись на те, що продовжують існувати ризики, передбаченіст.177 КПК України, які стали підставою для застосування цього виду запобіжного заходу. Так, обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та суворість покарання, яке йому загрожує, в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих правопорушень, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, у тому числі шляхом залякування та підкупу, вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисниками обвинуваченого ОСОБА_3 подано клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, обгрунтовуючи тим, що згідно медичних документів ОСОБА_3 потребує оперативного втручання.

Прокурор в судовому засіданні підтримав своє клопотання з викладених у ньому підстав, просив його задовольнити та продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , оскільки інші види запобіжних заходів не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки. У задоволенні клопотання сторони захисту про заміну запобіжного заходу просив відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисники адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заперечили проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та просили обрати запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, а саме у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив врахувати, що в умовах слідчого ізолятора він немає можливості отримати належну медичну допомогу, яка йому життєво необхідна.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 заперечив проти клопотання прокурора, оскільки не вбачає ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які б стали підставою для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просить обрати обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Доцільність обрання більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою також обгрунтовується тим, що ОСОБА_3 потребує термінового оперативного втручання по заміні металоконструкції, оскільки має важкий перелом руки. Захисник наголосив, що ухвалою суду від 08 листопада 2024 року було зобов`язано начальника ДУ«Рівненській слідчийізолятор» тазавідувача Рівненськоїміської медичноїчастини філіїДУ «Центрохорони здоров`яДержавної кримінально-виконавчоїслужби України»у Волинськійта Рівненськійобластях з урахуванням результатів обстеження та встановленого діагнозу організувати та забезпечити проведення медичного лікування (планового оперативного втручання) обвинуваченому ОСОБА_3 . Вказана ухвала суду не виконана, а саме оперативне втручання ОСОБА_3 не проведено.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 також заперечив проти продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказуючи, що ОСОБА_3 потребує невідкладного медичного лікування, відповідно до наявних медичних документів. Вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з тримання під вартою, а саме домашнього арешту, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 та дозволить останньому отримати належну медичну допомогу.

Відповідно до ч.3ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 08 листопада 2024 року обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 19 грудня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Строк дії ухвали до 16 лютого 2025 року.

При вирішенні питання про обрання, зміну, скасування або продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (ч. 1 ст. 178 КПК).

Відповідно до приписів ч.1 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання

Таким чином, виходячи зі змісту ст.201 КПК України, підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням обвинуваченого чи захисника є, в тому числі, наявність нових обставин, які не були предметом судового розгляду, або зміна обставин обвинувачення, зменшення встановлених в провадженні ризиків.

Із наведеного вбачається, що слідчий суддя, суд може змінити запобіжний захід на менш чи більш обтяжливий для підозрюваного, обвинуваченого лише у випадку, якщо в ході судового розгляду буде з`ясовано наявність таких суттєвих обставин, передбачених ст.178 КПК, які не були установлені під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Існування кожного, вказаного у ч.1 ст.177 КПК України, ризику має підтверджуватися фактами, наявність яких повинна бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України».

При цьому в усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (п. 62 рішення від 16.12.2010 у справі «Боротюк проти України».

Згідно з ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Оцінюючи питання щодо ризиків, які були встановлені в ухвалах суду від 08 листопада 2024 року та 19 грудня 2024 року, суд зауважує, що за загальним правилом наявності обґрунтованої підозри та навіть одного ризику згідно ст.177 КПК України, достатньо для застосування такого винятково суворого запобіжного заходу як тримання під вартою до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (ч.1, 2 ст. 177, п.4 ч.2 ст. 183 КПК України).

З часом ризики, що мали місце при застосуванні запобіжного заходу, зменшуються. Проте забезпечувальна функція запобіжного заходу вимагає, щоб запобіжний захід не лише усунув ризик, а й забезпечив виконання підозрюваним чи обвинуваченим його обов`язків, щоб загальна мета кримінального провадження була досягнута. Для цього суддя з`ясовує в сукупності всі обставини, як того вимагає ст. 178 КПК України.

Санкцією ч.1 ст.114-1 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років; санкцією ч.3 ст.368 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, тобто, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів.

Врахувавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши наявні матеріали справи, суд бере до уваги те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких злочинів передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1, ч.3 ст.368 КК України, при цьому суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість його пред`явлення, суспільну небезпеку злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_3 .

Що стосується ступеня можливого настання заявлених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, у вигляді можливого переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу з боку обвинуваченого на свідків в даному кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, досліджуючи вказане питання, для продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу, можливість існування яких була встановлена в попередніх ухвалах суду, якими обвинуваченому був обраний та продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зазначені прокурором в клопотанні - суд погоджується зі стороною обвинувачення про наявність достатніх підстав вважати, що такі існують, а саме те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, та враховуючи тяжкість покарання у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаних злочинів, може переховуватися від суду, як і ймовірний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

При цьому судом враховуються дані особи обвинуваченого, як то соціальні зв`язки, перебування на утриманні неповнолітніх дітей, сімейний стан, стан здоров`я, а також період його тримання під вартою, однак, при цьому тяжкість покарання, яке передбачене законом у виді позбавлення волі на строк до десяти років, вже сама по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду, ускладнивши тим самим здійснення правосуддя, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання в АДРЕСА_1 , одружений, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Зважаючи на те, що за змістом п. 3 ч. 1 ст.178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, тому виявлення фактів та доказів, котрі свідчать про зміни стану здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, може, ураховуючи це в сукупності з іншими обставинами, обумовлювати прийняття рішення про зміну запобіжного заходу на менш чи більш обтяжливий. Адже наведені обставини містяться у переліку тих, які мають враховуватися при обранні запобіжного заходу.

Водночас, суд бере до уваги наявність медичної документації щодо незадовільного стану здоров`я обвинуваченого, в яких зазначений діагноз після обстеження ОСОБА_3 , та необхідність його лікування, а саме планового оперативного втручання.

Зокрема, відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 від 22.10.2024 року, наданої завідувачем Рівненської міської медичної частини Держаної кримінально-виконавчої служби України» у Волинській та Рівненських областях вбачається, що 11.10.2024 року ОСОБА_3 проведено консультацію травматолога та ренгенографію плечової кістки та встановлено діагноз: «Псевдоартроз середньої третини лівої плечової кістки з металоостеосинтезом». Рекомендовано оперативне втручання, а саме металоостеосинтез лівої плечової кістки в плановому порядку із заміною металоконструкції. Матеріально-технічною базою медичної частини не передбачено виконання таких операції.

Ухвалою суду від 08 листопада 2024 року було зобов`язано начальника ДУ «Рівненській слідчий ізолятор» та завідувача Рівненської міської медичної частини філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Волинській та Рівненській областях, відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 р. № 239/5/104, з урахуванням результатів обстеження та встановленого діагнозу організувати та забезпечити проведення медичного лікування (планового оперативного втручання) обвинуваченому ОСОБА_3 .

На виконання ухвали суду завідувачем Рівненської міської медичної частини Державної кримінально-виконавчої служби України» у Волинській та Рівненських областях повідомлено суд, що 26.11.2024 року було скеровано лист до КП «Рівненська обласна клінічна лікарня ім.Ю.Семенюка» РОР щодо узгодження дати планового оперативного лікування ув`язненого ОСОБА_3 .

Директором КП «Рівненська обласна клінічна лікарня ім.Ю.Семенюка» РОР повідомлено керівника Рівненської міської медичної частини про те, що на даний час в зв`язку з технічними перебоями з подачі електроенергії та відсутності вільного ліжкового фонду у стаціонарі ОЦ ОТВ неможливо узгодити дату госпіталізації ОСОБА_3 .

Зазначена медична документація та відомості, що в ній містяться, свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_3 є особою, яка потребує медичного нагляду, враховуючи діагностоване захворювання. Належний медичний нагляд та надання хворому медичних послуг є необхідними заходами, спрямованими на забезпечення невід`ємного права особи на життя.

Стороною обвинувачення не надано доказів того, що за місцем утримання під вартою, ОСОБА_3 забезпечена можливість отримання медичної допомоги належної якості у зв`язку з наявним захворюванням, оскільки під час перебування справи в провадженні суду, з огляду на надану медичну документацію, яка стосується стану здоров`я обвинуваченого, та вжиття судом заходів щодо надання необхідної медичної допомоги ОСОБА_3 , його стан здоров`я не покращився, оперативне втручання не проведене.

Також, слід зазначити, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню встановлених у судовому засіданні, передбачених ст.177 КПК України ризиків, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом, тобто, постановлення обвинувального вироку. (пп. «а» п.1 ст. 5 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод).

У відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У розумінні ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини, Протоколи до Конвенції та Рішення ЄСПЛ є частиною національного законодавства.

В рішенні «Ухань проти України» від 18 грудня 2008 р. ЄСПЛ зазначає, що стаття 3 Конвенції 1950 р. покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я осіб, позбавлених волі, допускаючи при цьому, що медична допомога, яка доступна в установах системи виконання покарань, не завжди може бути на тому ж рівні, що й у найкращих громадських медичних закладах. Незважаючи на це зауваження, держава має забезпечити належний захист здоров`я ув`язнених, зокрема, шляхом надання необхідної медичної допомоги.

Відповідно ч.ч. 1, 2, 6 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

За викладених обставин, зважаючи на стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 , необхідності отримання своєчасної кваліфікованої медичної допомоги, та можливості запобігання вказаних у клопотанні ризиків шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання прокурора відмовити, а клопотання сторони захисту задовольнити, змінивши запобіжний захід ОСОБА_3 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання, відповідно до приписів та за умов передбачених ст. 181 КПК України, з покладанням на ОСОБА_3 певних додаткових обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, строком на 2 місяці, так як саме такий запобіжний захід на даний час з огляду на встановлені обставини забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та надасть можливість запобігти вирогідним ризикам.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 194, 202, 331, 369-372, 376, 392 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 відмовити.

Клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт задоволити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м.Саки Автономної Республіки Крим, жителю АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, строком на 60 днів до 05 квітня 2025 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за першою вимогою до суду та прокурора, у встановлений ними час;

- не залишати житло за адресою АДРЕСА_1 , цілодобово,за виключенням випадків надання медичної допомоги;

- утримуватися від спілкування (будь-яким чином, в тому числі за допомогою телефонних та електронних засобів зв`язку) зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності);

- носити електронний засіб контролю.

Встановити строк дії ухвали терміном на 60 (шістдесят) днів з моменту постановлення ухвали, а саме до 05 квітня 2025 року включно.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю, та те, що у разі невиконання кримінальних процесуальних обов`язків, які покладаються на нього під час застосування неізоляційного запобіжного заходу, може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Обвинуваченого ОСОБА_3 негайно доставити до місця проживання АДРЕСА_1 та звільнити з-під варти.

Контроль за виконанням ухвали щодо організації виконання запобіжного заходу у вигляд цілодобового домашнього арешту з носінням засобів електронного контролю покласти на Кременецький районний відділ поліції ГУНП в Тернопільській області.

Копію ухвали направити до ВП №2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області, Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області для виконання, Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор» для відому, прокурору для контролю.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогоКПК України, якщо таку скаргу не було подано. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з часу отримання повного тексту ухвали.

Суддя ОСОБА_1