Постанова

від 21.01.2025 по справі 910/10553/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа№ 910/10553/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Дєлов В.В. (поза межами приміщення суду);

від відповідача: Акуленко А.В.;

від третьої особи: не з`явились;

за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024, повний текст рішення складено 24.09.2024

у справі № 910/10553/23 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Голден Кіз»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 2 098 754,95 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 закрито провадження у справі в частині стягнення 649 851,89 грн основного боргу. Позов задоволено повністю. Стягнуто Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Голден Кіз» 1 448 903,06 грн основного боргу, 31 481,32 грн судового збору та 40 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/10553/23, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити сплату судового збору за подання цієї апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі; прийняти дану апеляційну скаргу; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/10553/23 повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю; судові витрати покласти на позивача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.

На думку скаржника, звертаючись до суду позивач не взяв до уваги, що при вирішенні питання щодо розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію слід керуватись нормативно-правовими актами, які встановлювали та встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди, таким актами є накази Міненерго від 28.03.2022 № 140 та № 206 від 15.06.2022.

Скаржник зазначає, що враховуючи висновки викладені в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 та постанові Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 640/10894/22 відповідач повинен керуватись виключно наказами № 140 та 206 при здійсненні розрахунків за договорами з ВДЕ, додатковим підтвердженням тому слугує обставина, що у справі № 910/4439/23 не було встановлено (констатовано) порушення Гарантованим покупцем договірних зобов`язань за договором з ВДЕ. З урахування зазначеного, враховуючи висновки Верховного Суду, Гарантований покупець діяв в рамках нормативно-правових актів, виконував свої зобов`язання, отже, наявні всі підстави для застосування п. 5.1, 5.2 договору, ст. 617 ЦК України, і суд першої інстанції мав би відмовити позивачу у задоволенні його позову.

Скаржник вказує на те, що в матеріалах справи відсутній будь-який опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. А відсутність заявленої вимоги про стягнення штрафу та пені, свідчить про очевидне зменшення часу, необхідного для підготовки заяви та складність тощо, натомість з акту приймання-передачі послуг від 23.02.2023 вбачається, що його предметом є додаткова робота щодо підготовки позовної заяви про стягнення основної заборгованості, штрафу та пені з Гарантованого покупця за актом купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року та лютий 2022 року. Вартість послуг за актом від 26.01.2023 вже включала в себе підготовку в подальшому відповіді на відзив та інших необхідних процесуальних документів, представлення інтересів позивача у судовому процесі під час розгляду вказаної позовної заяви, крім того, яка саме робота, в чому вона полягала, скільки часу на неї було витрачено, в акті та будь-яких інших документах, зокрема, в обов`язковому для подання описі, який не було подано - не зазначено.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Узагальнені доводи письмових пояснень у справі

Відповідач у письмових поясненнях, поданих до суду 02.12.2024, зазначив про те, що за даними бухгалтерського обліку станом на момент ухвалення рішення та на даних час, розмір неоплати складає 1 448 902,97 грн а не 1 448 903,06 грн, як стягнуто судом, з огляду на зазначене, на переконання скаржника, судом першої інстанції не перевірено розрахунку наведені позивачем та безпідставно задоволено вимоги у заявленому обсязі, тобто безпідставно стягнуто з відповідача 0,09 грн та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у стягненні з відповідача на користь позивача 0,09 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/10553/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 відмовлено Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні заяви про відстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/10553/23 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 47 221,98 грн.

23.10.2024 від скаржника надійшов супровідний лист із оригіналом платіжної інструкції від 21.10.2024 № 1084, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 47 221,98 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/10553/23. Призначено справу № 910/10553/23 до розгляду у судовому засіданні 03.12.2024.

На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Голден Кіз» про відкладення розгляду справи № 910/10553/23. Відкладено розгляд справи № 910/10553/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 на 21.01.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 задвоолено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Голден Кіз» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/10553/23 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні 21.01.2025 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/10553/23 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 21.01.2025 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/10553/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 10.02.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір № 193/01/20 купівлі-продажу електричної енергії (далі договір) відповідно до п. 1.1 якого позивач, за договором продавець за «зеленим» тарифом, зобов`язався продавати, а відповідач, за договором гарантований покупець, зобов`язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Пунктом 2.5 договору визначено, що вартість електричної енергії, купленої відповідачем у позивача у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих відповідачем адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами. (п. 3.1 договору).

Розрахунок за куплену відповідачем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок позивача, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору оплата електричної енергії, купленої відповідачем у позивача у розрахунковому місяці, оплата позивачем частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії відповідача, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії відповідача здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Позивач має право вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору (пункт 4.1).

Пунктом 4.5 договору визначено, що відповідач зобов`язаний: купувати у позивача вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію; розраховувати розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії позивача відповідно до глави 9 Порядку.

Відповідно до акту від 31.10.2021 купівлі-продажу електроенергії позивач поставив, а відповідач прийняв 2 066 187,000 квт. електроенергії у жовтні 2021 року на суму 9 988 113,25 грн.

Всього відповідач здійснив оплату за поставлену електричну енергію у жовтні 2021 року на суму 8 985 437,21 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 164296 від 13.10.2021 на суму 1 821 284,34 грн; № 166337 від 25.10.2021 на суму 1 224 991,92 грн; № 174786 від 29.10.2021 на суму 327 526,69 грн; № 172018 від 29.10.2021 на суму 942 988,92 грн; № 185538 від 12.11.2021 на суму 1 841 088,56 грн; № 258608 від 28.09.2022 на суму 1 350 874,06 грн; № 261888 від 18.10.2021 на суму 1 476 682,72 грн;

Відповідно до акту від 28.02.2022 купівлі-продажу електроенергії позивач поставив, а відповідач прийняв 1 054 529, 000 квт. електроенергії у лютому 2022 року на суму 4 144 615,33 грн.

Всього відповідач здійснив оплату за поставлену електричну енергію у лютому 2022 року на суму 3 877 459,58 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 207040 від 15.02.2022 на суму 1 191 607,22 грн; № 211627 від 24.02.2022 на суму 2 467 278,84 грн; № 226071 від 08.06.2022 на суму 218 573,52 грн.

Отже, всього разом за жовтень 2021 року та лютий 2022 року поставлено електроенергії на суму 14 961 651,65 грн і з яких сплачено 12 862 896,79 грн. Не оплачено електроенергію на суму 2 098 754,95 грн, що і спричинило звернення позивача до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Так, відповідно до п. 8.3 Порядку гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору

Згідно з п. 10.1 Порядку (в редакції чинній на час спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 10.2 Порядку з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Згідно з п. 10.3 Порядку після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.

За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

Відповідно до п. 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Виходячи з наведених положень, оплату відповідач зобов`язаний здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100 %) - протягом трьох робочих днів після отримання акту та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.

Із матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2021, лютому 2022 позивач на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку електричної енергії відповідачу на загальну суму 14 961 651,65 грн з ПДВ, яка була прийнята останнім без заперечень та зауважень, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії, які наявні в матеріалах справи, а саме: актом від 31.10.2021 та актом від 28.02.2022.

Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117, яка була оприлюднена 12.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні - травні, липні, жовтні 2021 та у лютому - червні 2022, у зв`язку із чим, відповідно до п. 10.4 Порядку, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок (100%) за поставлену електричну енергію у жовтні 2021, лютому 2022 у строк до 15 вересня 2022 (включно).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що враховуючи умови договору та п. 10.4 Порядку, строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди є таким, що настав.

Однак, у визначений строк відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про купівлю-продаж електричної енергії виконав неналежним чином, сплативши вартість електроенергії частково, на загальну суму у розмірі 12 862 896,79 грн.

Таким чином, відповідно до п. 10.4 Порядку, відповідач повинен був сплатити позивачу вартість не оплаченої електроенергії в сумі 2 098 754,95 грн за жовтень 2021 та лютий 2022 у строк до 15.09.2022 (включно).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, як вбачається із матеріалів справи, в процесі розгляду справи, відповідачем погашено заборгованість за спірний період на суму у розмірі 649 851,89 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 649 851,89 грн.

Доказів оплати відповідачем суми боргу у розмірі 1 448 903,06 грн не надано, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги позивача про стягнення заборгованості на суму у розмірі 1 448 903,06 грн з відповідача.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про закриття провадження у справі на суму у розмірі 649 851,89 грн та стягнення з відповідача на користь позивача 1 448 903,06 грн, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/10553/23, відсутні.

Щодо стягнення правничої допомоги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, в якості доказів, що підтверджують надання правової допомоги до матеріалів справи додано: договір про надання професійної правничої допомоги від 16.01.2023, укладений між Адвокатським бюро «Дєлов та Партнери» та ТОВ «Солар Голден Кіз»; акт від 26.01.2023 приймання-передачі послуг на суму 20 000,00 грн; акт від 23.02.2023 приймання-передачі послуг на суму 20 000,00 грн; платіжну інструкцію №1192 від 27.01.2023 на суму 20 000,00 грн; платіжну інструкцію № 1200 від 27.02.2023 на суму 20 000,00 грн.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з цим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Вказані у актах приймання-передачі послуг від 26.01.2023 та 23.02.2023 послуги з підготовлення позовної заяви підтверджують факт того, що адвокатом здійснювалась робота з підготовлення позовної заяви, крім того, у матеріалах справи наявні клопотання про поновлення провадження у справі, відповідь не відзив у справі, а також представник позивача брав участь у засіданнях суду, що свідчить про фактичне надання послуг правничої допомоги.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками господарського суду про те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію розумності їхнього розміру, є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), підтверджується відповідними доказами та вважає, що відповідачем не доведено, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу - є неспівмірною із предметом даного спору, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, що полягають у невиконанні умов договору щодо оплати отриманого товару, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції про покладення на відповідача повної суми заявленої позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі № 910/4439/23, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у постанові у справі № 910/4439/23 об`єднаною палатою зроблено висновок про те, що Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та у постанові від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 зазначив, що у Наказі №140 та №206:

- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець»;

- наказ не звільняє ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару;

- наказ не змінює обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту:

- Накази № 140 та № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

- накази не звільняють ДП «Гарантований покупець» від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує висновки, викладені Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, та за встановлених фактичних обставин справи дійшла висновку про наявність обов`язку у відповідача з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100% вартості за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом, які узгоджуються з відповідними висновками об`єднаної палати у вказаній справі, а доводи апеляційної скарги цього не спростовують та ґрунтуються виключно на власному тлумаченні скаржником висновків об`єднаної палати, тому колегія суддів суду апеляційної інстанції їх відхиляє.

Щодо неточності розрахунку, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що зазначені неточності на суму у розмірі 0,09 грн є наслідком заокруглення під час підрахунку сум основного боргу та часткових сплат, що не призвело до прийняття неправильного судового рішення та не змінює його суті.

Посилання скаржника на ст. 617 ЦК України, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог є безпідставними, оскільки означена стаття стосується звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо особа, яка порушила зобов`язання, доведе, що це порушення сталось внаслідок випадку або непереборної сили.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин, при цьому, колегія суддів зазначає про те, що скаржник, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вже у письмових поясненнях від 02.12.2024 не заперечує про наявність такої заборгованості.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/10553/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/10553/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/10553/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/10553/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу 910/10553/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 12.02.2025.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім