Ухвала від 22.04.2025 по справі 910/10553/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

22.04.2025Справа № 910/10553/23Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Бевзи А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу (вх. №0710/3232/25 від 09.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Голден Кіз" на дії державного виконавця у справі №910/10553/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Голден Кіз" до Державного підприємства "Гарантований покупець", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення грошових коштів, за участю представників стягувача Дєлова Б.В., боржника Акуленко А.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025, закрито провадження у справі в частині стягнення 649 851,89 грн основного боргу. Позов задоволено повністю. Стягнуто ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Солар Голден Кіз» 1 448 903,06 грн основного боргу, 31 481,32 грн судового збору та 40 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2025, у задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення у справі №910/10553/23 відмовити.

18.02.2025 на виконання рішення Господарського суду міста Києва видано наказ.

09.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга ТОВ "Солар Голден Кіз" на бездіяльність Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмака Олександра Олександровича у виконавчому провадженні НОМЕР_1 щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/10553/23 від 17.09.2024, в якій скаржник просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмака Олександра Олександровича в частині невжиття передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1;

- зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полісмака Олександра Олександровича усунути порушення шляхом вжиття передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1;

- зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмака Олександра Олександровича направити відповідальним особами Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) платіжні інструкції та розпорядження про перерахування коштів за виконавчим провадженням НОМЕР_1 щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/10553/23 від 17.09.2024, повне рішення складено 24.09.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025, які набрали законної сили 21.01.2025 та перерахувати грошові кошти стягувачу.

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що державним виконавцем не вчинялись належні та повні виконавчі дії, спрямовані на виконання судового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 10.04.2025 прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання для розгляду скарги на 22.04.2025.

16.04.2025 до суду від боржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відомостей щодо оплат відповідачем поза виконання судового рішення в даній справі.

22.04.2025 до суду від боржника надійшли письмові заперечення на скаргу відповідно до яких боржник вказав, що наразі у провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 до якого приєднано і виконавче провадження з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі 910/10553/23 від 17.09.2024, а також інші виконавчі провадження Накази у яких не можуть бути виконані через наведені у цих запереченнях обставини, зокрема виконавчі документ з вимогами, на які в силу закону поширюється мораторій, державний виконавець не має повноважень з часткового виконання/ невиконання судового рішення, оскільки вчинення таких дій не передбачено законом.

У судове засідання 22.04.2025 з`явився стягувач, який вимоги заяви підтримав та наполягав на її задоволенні, та боржник, який заперечив проти задоволення заяви.

Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Зі змісту ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) вбачається, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

При цьому, положеннями частини 3 вказаної статті Закону встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Як вбачається з наданих скаржником матеріалів, зокрема, з інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження, державним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, 03.03.2025, винесено постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення виконавчого збору.

Інших передбачених ч. 3 ст. 18 Закону дій державним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 не вчинялось.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд звертає увагу на те, що державний виконавець, доводи скаржника щодо неповноти вчинених виконавчих дій, викладені у скарзі, не спростував у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та зобов`язання усунути порушення шляхом вжиття передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Щодо вимоги скарги про зобов`язання направити відповідальним особами Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) платіжні інструкції та розпорядження про перерахування коштів за виконавчим провадженням, суд зазначає наступне.

Як убачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № Р (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

За наведених обставин, суд не може зобов`язувати державного виконавця вчиняти конкретні дії, адже, вчинення/не вчинення певних дій становить дискрецію, втручання в яку не допускається.

Доводи боржника про неможливість виконання судового рішення у зв`язку з набранням чинності 09.02.2025 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України у сферах енергетики і теплопостачання щодо удосконалення окремих положень, пов`язаних із веденням господарської діяльності та дією воєнного стану в Україні», суд відхиляє, оскільки законом передбачено зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень у частині стягнення сум індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, 3 процентів річних від простроченої суми грошового зобов`язання чи іншого розміру процентів, встановлених договором або законом, сум неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Натомість, за рішенням суду у даній справі стягнуто основний борг та судові витрати.

Доводи про неможливість виконання рішення у зв`язку з перебуванням виконавчого провадження № НОМЕР_1 в межах зведеного виконавчого провадження суд також відхиляє. Об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження не нівелює обов`язку державного виконавця вчиняти дії спрямовані на виконання рішення суду про стягнення основного боргу та судових витрат.

Неспроможність держави належно унормувати та врегулювати інститути виконавчого провадження, а також довільне тлумачення законодавства та його свавільне застосування не може бути причиною і підставою для невиконання судового рішення як завершальної стадії судового захисту

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З урахуванням наведеного вище, скарга ТОВ "Солар Голден Кіз" підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ТОВ "Солар Голден Кіз" на дії державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 визнати обґрунтованою і задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмака Олександра Олександровича в частині невжиття передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

3. Зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмака Олександра Олександровича усунути порушення шляхом вжиття передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

4. У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

5. Звернути увагу органу ДВС, що відповідно до ст. 345 ГПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Копію ухвали надіслати учасникам справи та органу ДВС відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України.

Ухвала набрала законної сили 22.04.2025 та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.04.2025.

Суддя Ігор Курдельчук