Постанова

від 10.02.2025 по справі 910/2845/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2025 р. Справа№ 910/2845/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача: Ненахов О.О.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Опалюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфіеренції матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024

у справі № 910/2845/21 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк"

до відповідача -1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Леп Груп"

відповідача -2 ОСОБА_1

про стягнення 403 687,82 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року Акціонерне товариство "Таскомбанк" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леп Групп" (далі-відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі-відповідач-2) суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 312 494,00 грн, суми заборгованості за відсотками у розмірі 0,16 грн, суми заборгованості за комісією у розмірі 79 600,00 грн, суми пені у розмірі 7 591,74 грн та суми штрафу у розмірі 4 001,92 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем-1 умов заяви-договору №ID6811922 від 22.08.2019 в частині погашення кредитної заборгованості, з урахуванням того, що відповідач-2 є поручителем згідно із договором поруки №Т09.07.2019І7530 від 22.08.2019.

Разом з позовною заявою до суду було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах заявлених позовних вимог на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Леп Груп" та ОСОБА_1 і будуть виявлені виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову.

Ухвалою від 25.02.2021 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Таскомбанк" про забезпечення позову було відмовлено повністю.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києів від 12.11.2024 у справі № 910/2845/21 позов задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леп Груп" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" суму боргу за тілом кредиту в розмірі 312 494,00 грн, суму заборгованості за відсотками у розмірі 0,16 грн, суму заборгованості за комісією у розмірі 79 600,00 грн, суму пені у розмірі 7 591,74 грн, суму штрафу у розмірі 4 001,92 грн та суму судового збору у розмірі 6 055,32 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем документально доведена заборгованість відповідача-1 перед позивачем за кредитним договором, яка складається із: суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 312 494,00 грн; суми заборгованості за відсотками у розмірі 0,16 грн та суми заборгованості за комісією у розмірі 79 600,00 грн.

Судом також враховано обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва №910/15906/23 від 17.06.2024, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 року, які не підлягають доведенню знову відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Так, вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 не доведені підстави недійсності договору поруки №Т09.07.2019 І 7350 від 22.08.2019 належними та допустимим доказами, а тому він є дійсним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 312 494,00 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 0,16 грн та заборгованість за комісією у розмірі 79 600,00 грн, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідачі своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом в повному обсязі не виконали, тому позивачем правомірно нарахована та заявлена до стягнення пеня у розмірі 7 591,74 грн та штраф у розмірі 4 001,92 грн за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі №910/2845/21 у частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач-2 посилається на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, та їх недоведеність, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що з договору поруки не вбачається, яке основне зобов`язання забезпечене порукою. Також вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що особа, яка підписала кредитний договір мала на те повноваження від відповідача-1. Анкету поручителя фізичної особи від 12.08.2019 апелянт власноруч не підписувала та не надавала згоди на укладення договору № Т09.07.2019 І7350 від 22.08.2019.

Апелянт зауважує, що звертала увагу суду першої інстанції, що ухвалою слідчого суддді зобов`язано посадових осіб Деснянського УП ГУНП у м.Києві внести відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення, передбачене статтями 358, 190 КК України на підставі заяви апелянта від 07.11.2021, у відповідності до ст. 214 КПК України, що, на її думку, є додатковим доказом ненадання нею згоди та не підписання договору поруки.

Апелянт, крім іншого зазначає, що судом першої інстанції було відмовлено їй в реалізації права на подання зустрічного позову, який повернуто судом без розгляду, що унеможливило встановити всі істотні обставини у справі та зібрати всі необхідні для розгляду справи докази, зокрема, призначення судово-почеркознавчої експертизи щодо відповідності підпису ОСОБА_1 .

Крім того, апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції враховані обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/15906/23, предметом спору якої є визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії. Проте, апелянт наголошує, що справа №910/15906/23 не пов`язана з даною справою ні предметом, ні учасниками, тому не могла враховуватись судом.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у суді апеляційної інстанції надав письмові пояснення в яких зазначає, що відповідач-2 не повідомляє суд про наявність наступних судових процесів та рішень.

Так, у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа №761/13578/22 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Таскобанк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Леп Ггруп», про визнання договору поруки №Т09.07.2019 І 7530 від 22.08.2019, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк» неукладеним. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.08.2023 закрито провадження у справі №761/13578/22.

Крім того, у провадженні Господарського суду м. Києва перебувала справа №910/15609/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк» (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Леп Груп» (відповідач-2) про визнання недійсним договору поруки №Т 09.07.2019 І 7350 від 22.08.2019.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.06.2024 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі №910/15609/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2024 без змін.

19 лютого 2024 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва відмовлено у відкритті провадження у справі у справі №761/5675/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕП ГРУП» про визнання недійсним кредитного договору.

Позивач зауважує, що з огляду на наявність вищевказаних обставин, що підтверджені судовими рішеннями, відповідач-2 намагається затягнути процес стягнення існуючої заборгованості, шляхом звернення до суду з позовами із одним і тим самими підставами та предметом позову.

Отже, позивач наголошує, що оспорюваний договір поруки, як встановлено зазначеними судовими рішеннями, підписаний сторонами за допомогою електронного цифрового підпису, а отже укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України), тому посилання апелянта на те, що вона не підписувала договір поруки спростовується, як матеріалами справи №910/2845/21, так і вищевказаними судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Також позивач звертає увагу, що ОСОБА_1 приховує від суду той факт, що 22 серпня 2019 року на момент укладення між Акціонерним товариством «Таскобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Леп Груп» кредитного договору вона була єдиним засновником-учасником ТОВ «Леп Груп».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 справу № 910/2845/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г. (суддя-доповідач), суддів: Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі № 910/2845/21 та призначено до розгляду на 10.02.2025.

Явка учасників у судове засідання

Представник відповідача-1 у судове засідання, призначене на 10.02.2025, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про причини повернення поштового відправлення №0610218315111 у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч.2, 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і яка повернута підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення терміну зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки судом надсилались ухвали суду на адресу відповідача-1, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач-1 вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка сторін обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача-1.

Позиції учасників справи

Представник відповідача-2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.02.2025 наполягав на доводах апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду в частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові в цій частині.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.02.2025 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу №910/2845/21 у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме в частині вимог про стягнення коштів з ОСОБА_2 .

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

22.08.2019 між Акціонерним товариством «Таскомбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Леп Груп» (позичальник, відповідач-1) було укладено заяву-договір №ID6811922 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») (надалі - «кредитний договір»), відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит у сумі 500 000,00 грн із терміном погашення не пізніше 22.08.2021, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.

Кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "Таскомбанк" з цільовим використанням на поповнення обігових коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку (п. 1.2 Кредитного договору).

Відповідно до пунктів 2.1-2.3. кредитного договору сторони погодили умови надання кредиту та визначили: розмір кредиту - 500 000,00 грн; розмір процентної ставки за користування кредитом: - 0,0001% річних.

Згідно з п. 2.5. кредитного договору сплата платежів по кредиту та процентів за користування кредитом - щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення договору, до календарного числа місяця, в яке було укладено договір, включно із чим числом.

Пунктом 2.5.3. кредитного договору сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у додатку 1 до цього договору та доступний клієнту у системі "ТАС24 Бізнес".

Відповідно до п. 2.6. кредитного договору строк кредиту: 24 місяців з дати укладення договору.

Додатком № 1 до кредитного договору сторонами узгоджено Графік погашення кредиту.

Згідно з п. 18.2.1.1 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (далі - Правила), банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту кредит для фінансування поточної діяльності клієнта (поповнення оборотних коштів та придбання основних засобів), в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, щомісячну комісію за управління кредитом та інших винагород, право банку на отримання яких передбачено цим розділом Правил. Розмір процентів, комісій та додаткових винагород банку за надання кредиту встановлюється у цінових параметрах продукту, які розміщені на офіційному сайті банку та є невід`ємною частиною цих Правил (далі - Цінові параметри). Банк самостійно визначає розмір кредиту, який може бути наданий клієнту. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, щомісячна комісія, розмір щомісячних платежів, їх кількість та дати їх здійснення) вказуються в Заяві-договорі про приєднання клієнта до цих Правил (далі - Заява). Клієнт приєднується до Правил шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі "ТАС24 БІЗНЕС" або через інший сервіс електронного документообігу, або іншим шляхом. Підписана Заява разом з цими Правилами та ціновими параметрами продукту (далі - Цінові параметри), які зазначені на офіційному сайті банку, становить кредитний договір, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору (далі - «договір»).

Відповідно до п. 18.2.1.2 Правил повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві (згідно графіку погашення кредиту). Банк здійснює договірне списання грошових коштів з поточного рахунку клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами договору. Остаточний строк погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Сторони домовились, що згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим розділом Правил, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення зобов`язання, має право змінити умови користування кредитом, встановивши інший строк його повернення. При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати повернення кредиту (банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-банкінг "ТАС24|БІЗНЕС", sms- повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за кредитом у строк, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, строком повернення кредиту є дата останнього платежу.

Згідно із п. 18.2.1.3 та п. 18.2.1.4 Правил за користування кредитом клієнт сплачує щомісячно проценти за користування коштами та щомісячну комісію за управління кредитом в розмірі, що зазначені в Заяві та цінових параметрах до цього розділу Правил, які розміщені на офіційному сайті банку. Датами сплати процентів та щомісячної комісії за управління кредитом є дати сплати платежів, зазначені в Заяві. При несплаті процентів чи комісії у зазначений строк вони вважаються простроченими.

Для розрахунку процентів за користування кредитом встановлюється фіксована процентна ставка та комісія за користування кредитом.

Клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснити договірне списання з його рахунків, відкритих у АТ "Таскомбанк", на погашення заборгованості за кредитом у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі (п. 18.2.1.6 Правил).

Пунктом 18.2.2.2 Правил визначено, що клієнт зобов`язується: використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 18.2.1.1; оплатити щомісячні проценти та щомісячну комісію за управління кредитом згідно з ціновими параметрами до цього розділу правил, які розміщені на офіційному сайті банку; повернути кредит у строки і в сумах, як встановлено в п. 18.2.1.2, 18.2.2.3.2, а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку; сплатити банку комісії 18.2.2.3.5, 18.2.2.2.6.

У відповідності до п. 18.2.2.3.2 Правил, зокрема у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим розділом Правил, в т.ч. у разі порушення цільового виконання кредиту, банк має право змінити умови видачі та надання кредиту - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування, комісії за управління кредитом, виконання інших зобов`язань за кредитом у повному обсязі шляхом надсилання повідомлення. При цьому, згідно зі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов`язаннями, строки виконання яких настали, строк вважаються такими, що настали в зазначену у повідомленні дату. В цю дату клієнт зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк користування кредитом, повністю виконати інші зобов`язання за кредитом.

Згідно з п. 18.2.4.1 Правил за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п. 18.2.1.1, 18.2.1.2, 18.2.1.3 цього договору клієнт сплачує проценти та комісію за управління кредитом в розмірі, який зазначено в цінових параметрах.

Відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачений п. 18.2.2.2.2, 18.2.2.2.3 цього договору, клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в цінових параметрах до цього розділу правил, які розміщені на офіційному сайті банку (п. 18.2.4.2 Правил).

У п. 18.2.4.3 Правил зазначено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, які зазначені у заяві (у графіку погашення кредиту). Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, що відрізняється від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення комісії за управління кредитом, розрахованої від попередньої дати погашення по день фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.

Пунктом 18.2.4.6 Правил передбачено, що зобов`язання за цим договором виконуються в такій послідовності: кошти, отримані від клієнта, а також інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим договором, перш за все спрямовуються на погашення простроченої комісії, далі - прострочених процентів, далі - простроченого кредиту, далі - пені, далі - штрафів, далі - комісії, далі - процентів, далі - кредиту.

Відповідно до п.18.2.4.7 Правил розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом, за фактичну кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.

28.08.2019 у якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Акціонерним товариством "Таскомбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №Т09.07.2019 І 7350 (надалі - договір поруки).

Відповідно до п. 1.1. договору поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі ТОВ «Леп Груп» (боржник) зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі Заяви-договору №ID6811922 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк», що укладений між кредитором та боржником.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником всіх зобов`язань за кредитним договором, у тому числі: повернути кредитору кредит у розмірі 500 000,00 грн; щомісячно сплачувати кредитору проценти за користування кредитом; щомісячно сплачувати комісію за управління кредитом; сплатити кредитору неустойку, пеню, штрафи (п. 1.2. договору поруки).

Порука припиняється, якщо кредитор протягом 3 років від дня настання строку повернення кредиту не пред`явить вимоги до поручителя (п. 5.2. договору поруки).

Позивачем на виконання умов договору видано відповідачу-1 кошти в розмірі 500 000,00 грн, проте станом на 11.01.2021 за відповідачем рахується заборгованість:

- заборгованість за тілом кредиту у розмірі 312 494,00 грн;

- заборгованість за відсотками у розмірі 0,16 грн;

- заборгованість за комісією у розмірі 79 600,00 грн.

20.11.2020 позивачем направлено відповідачам Повідомлення-вимоги №28013/70 та №25008/70, у яких зазначено, що у зв`язку з тривалим невиконання своїх зобов`язань за кредитним договором, АТ «Таскомбанк» вимагає достроково повністю повернути кредит та зазначив, що станом на 04.11.2020 заборгованість становить: 312 494,00 грн основного боргу, 0,12 грн заборгованості за процентами, 59 700,00 грн заборгованості за процентами. Позивач зазначив, що повернення кредиту та сплата нарахованих процентів повинна бути здійснена протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику.

Однак, станом на день звернення до суду позичальник та поручитель не повернули банку всієї суми кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів в судовому порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Приписами ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про кредитні зобов`язання.

За приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вбачається з умов вищенаведених норм, кредитний договір був укладений на умовах поворотності, строковості та платності, відповідно до яких відповідач, зокрема, зобов`язався своєчасно повернути кредит відповідно до умов кредитного договору та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, передбаченому договором в межах затвердженого сторонами графіку.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов кредитного договору банк свої зобов`язання виконав належним чином, а саме надав відповідачу-1 кредит у розмірі 500 000,00 грн, що вбачається з наявних у матеріалах справи банківських виписок за особовим рахунком відповідача-1, натомість останній порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 18.2.2.3.2 Правил, зокрема у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим розділом Правил, в т.ч. у разі порушення цільового виконання кредиту, банк має право змінити умови видачі та надання кредиту - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування, комісії за управління кредитом, виконання інших зобов`язань за кредитом у повному обсязі шляхом надсилання повідомлення. При цьому, згідно зі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов`язаннями, строки виконання яких настали, строк вважаються такими, що настали в зазначену у повідомленні дату. В цю дату клієнт зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк користування кредитом, повністю виконати інші зобов`язання за кредитом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, банк скористався правом вимоги на дострокове повернення суми кредиту у відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 18.2.2.3.2 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскобанк» та направив 20.11.2020 відповідачам повідомлення-вимоги №28013/70 та №25008/70, у яких зазначив, що у зв`язку з тривалим невиконання своїх зобов`язань за кредитним договором, АТ «Таскомбанк» вимагає достроково повністю повернути кредит та зазначив, що станом на 04.11.2020 заборгованість становить: 312 494,00 грн. основного боргу, 0,12 грн. заборгованості за процентами, 59 700,00 грн. заборгованості за процентами. Позивач зазначив, що повернення кредиту та сплата нарахованих процентів повинна бути здійснена протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику.

Отже, банком належним чином виконано вимогу щодо направлення позичальнику вимоги про дострокове погашення кредиту та обґрунтовано реалізовано право вимоги щодо дострокового виконання зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що кредитні правовідносини не пов`язують виникнення у позикодавця права вимоги до позичальника з суб`єктивною складовою цивільного правопорушення, тобто наявністю або відсутністю вини, а мають право бути реалізовані позикодавцем у порядку, встановленому умовами укладеного між сторонами договору.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі №916/4693/15 зазначила, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.

Відповідно до вимоги про дострокове повернення кредиту від 20.11.2020 банком встановлено строк для сплати заборгованості до 04.01.2021 (не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком (23.11.2020) повідомлення.

За змістом виписки/особового рахунку відповідач-1 свій обов`язок з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом виконував неналежним чином, зокрема, внаслідок чого у позичальника утворилася заборгованість станом на 11.01.2021:

- за тілом кредиту у розмірі 312 494,00 грн;

- за відсотками у розмірі 0,16 грн;

- за комісією у розмірі 79 600,00 грн.

Таким чином, оскільки позивач направив відповідачам повідомлення-вимоги №28013/70 та №25008/70 від 20.11.2020, у яких змінив строки виконання зобов`язання, визначивши, що строк вважається таким, що настав, то після зазначеної дати розпочав свій перебіг строк протиправного користування позичальником кредитними грошовими коштами, яке підпадає під дію положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості та копію виписки/особового рахунку відповідача-1, судом апеляційної інстанції встановлено, що документально доведена заборгованість відповідача-1 перед позивачем за кредитним договором складає: суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 312 494,00 грн, суму заборгованості за відсотками у розмірі 0,16 грн та суму заборгованості за комісією у розмірі 79 600,00 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 28.08.2019 в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між Акціонерним товариством "Таскомбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №Т09.07.2019 І 7350.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно із статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з положеннями ч. 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з п.4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники за сплатою заборгованості за договором.

Водночас, судом першої інстанції правильного враховано обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва №910/15906/23 від 17.06.2024, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024, які не підлягають доведенню знову, оскільки відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, вказаним рішенням встановлено, що договір поруки №Т09.07.2019 І 7350 від 22.08.2019 укладений між Акціонерним товариством "Таскомбанк" та ОСОБА_1 , підписаний сторонами за допомогою електронного цифрового підпису, а отже укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205,207 ЦК України), ОСОБА_1 не доведені підстави недійсності договору поруки №Т09.07.2019 І 7350 від 22.08.2019 належними та допустимим доказами, а тому він є дійсним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновку суду першої інстанції, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 312 494,00 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 0,16 грн та заборгованість за комісією у розмірі 79 600,00 грн, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідачів суми пені у розмірі 7 591,74 грн та суми штрафу у розмірі 4 001,92 грн, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, оскільки відповідачі своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом в повному обсязі не виконали, позивачем правомірно нарахована та заявлена до стягнення пеня і штраф за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Колегія суддів перевіривши наведений позивачем розрахунок вказаних сум, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача пені у розмірі 7 591,74 грн та штрафу у розмірі 4 001,92 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином відповідач-2 в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо посилання відповідача-2 на наявність ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва 18.11.2021 у справі №754/17224/21, якою зобов`язано посадових осіб Деснянським УП ГУНП у м.Києві внести відомості до ЄРДР про кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.358, 190 КК України, на підставі заяви ОСОБА_1 від 07.11.2021, у відповідності до ст. 214 КПК України, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на таке.

Відповідачем-2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту заволодіння її особистим ЕЦП та використання його в шахрайський спосіб іншою особою для підписання договору поруки з метою отримання кредитних коштів.

При цьому, приписами частини 6 статті 75 ГПК України визначено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженій або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справ про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені цією особою.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України). Однак обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, на підтвердження факту засудження осіб за дії, спрямовані на несанкціоноване заволодіння та використання електронного цифрового підпису позивача, матеріали справи не містять.

Стосовно доводів відповідача-2, що судом першої інстанції було відмовлено їй в реалізації права на подання зустрічного позову, який повернуто судом без розгляду, що унеможливило встановити всі істотні обставини у справі та зібрати необхідні для розгляду справи докази, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки ОСОБА_1 у разі незгоди з таким судовим рішенням, мала право оскаржити його у суді апеляційної інстанції, але таким правом не скористалась, чим погодилась з даним судовим рішенням.

З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі № 910/2845/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Доводи апеляційної скарги відповідача-2 вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відхиляються колегією суддів як безпідставні.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі № 910/2845/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі № 910/2845/21 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі № 910/2845/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі № 910/2845/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/2845/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.02.2025.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун