Постанова

від 13.02.2025 по справі 910/10929/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2025 р. Справа№ 910/10929/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024

у справі № 910/10929/24 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К."

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - відповідач; АТ "Українська залізниця"; Залізниця; апелянт; скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» (надалі - позивач; ТОВ «А.Т.К.»; Товариство) про стягнення заборгованості у розмірі 89 532 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг з організації перевезення пасажирів залізничним транспортом № 99-32826820/2020-001 від 25.03.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/10929/24 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження оформлення перевізних документів щодо слідування власного або орендованого локомотива "своїм ходом" загальною мережею залізниць України для можливості нарахування плати відповідно до п. 20.2 розділу ІІ Збірника тарифів, на який посилається позивач.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерним товариством "Українська залізниця" подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/10929/24 скасувати та ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення, на думку скаржника. свідчить про те, що суд першої інстанції не повно та не всебічно з`ясував обставин, на які сторони посилалися, не належно дослідив докази, які були надані учасниками справи, не застосував ті норми матеріального права, які мали бути застосовані.

Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд детально розглянув порядок надання залізницею послуг на приймання та доставку вантажу, що у даній ситуації є непотрібним (помилковим), так як спір йде за послуги, які відмінні від послуг на прийняття та доставку вантажу. Вказує, що при здійсненні своєї господарської діяльності у ТОВ «А.Т.К.» час від часу виникає потреба у переставленні своїх вагонів з однієї своєї під`їзної колії на іншу. Для цього необхідно маневровим локомотивом, який переданий у строкове безоплатне користування ТОВ «А.Т.К.» власником - ПрАТ «Печанівський комбінат хлібопродуктів», перетягнути певну кількість вагонів, проїхавши через станційні колії Залізниці. Так, під`їзні колії ТОВ «А.Т.К.» розміщені не тільки по різні сторони станції, а знаходяться по різні сторони у відношенні до головних магістральних колій станції. Таким чином, при переставленні своїх вагонів з однієї своєї під`їзної колії на іншу, останні пересікають мережу станційних колій залізниці по діагоналі. При цьому працівникам станції різних професій необхідно здійснити цілий ряд дій. Представником ТОВ «А.Т.К.» завчасно подається заявка, по якій працівники станції готують маршрут, встановлюють час операції вільний від маневрової роботи та магістральних транзитних поїздів (це узгоджує диспетчер дільниці, робоче місце якого знаходиться на станції Козятин), переключають сигнали, переводять стрілочні переводи (а такі переводи є як автоматичні, які керуються черговим по станції з пульту управління, так і ручні, які переводяться безпосередньо на місці встановлення стрілочного переводу складачами поїздів), і тільки після цього надають дозвіл ТОВ «А.Т.К.» на проїзд. Крім того, після проїзду маневрового локомотиву з вагонами (або без них) для відновлення робочого режиму станції працівникам станції необхідно здійснити подібні дії у зворотному порядку. Тобто, такі переміщення вагонів відповідача потребують виробничих витрат з боку залізниці.

Позивач акцентує, що переміщення відбувались в межах однієї і тієї ж станції.

Скаржник звертає увагу, що суд 1-ої інстанції встановивши відсутність перевізного документа на переміщення орендованого ТОВ «А.Т.К.» локомотива, в порушення ст. 86 ГПК України, невірно вважає, що у цьому випадку у позивача відсутні підстави нарахувань на адресу відповідача, оскільки переміщення власного (орендованого) локомотива в межах однієї станції не оформлюється перевізною накладною. Достатніми, достовірними, допустимими та належними документами у цьому випадку є письмова заявка власника (орендаря) локомотива, погоджена начальником станції, та накопичувальна картка, що узгоджується з приписами роз`яснення Державної адміністрації залізничного транспорту України від 16.01.2007 № ЦЗМ-14/63.

Позивачем до позовної заяви були надані відповідні пам`ятки на подавання/забирання вагонів ф. ГУ-45, складені у період з 08.11.2023 по 30.11.2023. В період з 07.11.2023 по 30.11.2023 було здійснено 30 таких переїздів, що підтверджується вищезазначеними пам`ятками форми ГУ-45. За переконанням апелянта, пам`ятка форми ГУ-45 є двостороннім документом, яким сторони відносин підтверджують виконання певних операцій з вагонами чи контейнерами. В кожній із наданих до господарського суду першої інстанції пам`ятці ГУ-45 зафіксовано: дату, час операції; клієнта, для якого виконувалась операція; кількість та номери вагонів, які переставлялись; стан вагонів (порожні/завантажені); час повідомлення про готовність виконати переміщення; відмітка представника ТОВ «А.Т.К.» про приймання операції; підпис та П.І.П. представника ТОВ «А.Т.К.». Тому, цей документ підтверджує надання дозволу на виконання, умови виконання та фактичне виконання переміщення вагонів з обох сторін: із сторони залізниця, як надавача послуг, та із сторони ТОВ «А.Т.К.», як замовника та акцептанта послуг. Втім, на думку апелянта, місцевий господарський суд першої інстанції, невірно з`ясувавши обставини, що мають значення для справи, не застосував ту норму матеріального права, яка мала бути застосована.

В наведеному скаржник посилається на положення Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, а також на п. 1.4 договору № 99-32826820/2020-001 від 25.03.2020, яким передбачено, що надання послуг за цим договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024 апеляційна скарга позивача у справі № 910/10929/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/10929/24. Справу № 910/10929/24 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа від 10.12.2024, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оприлюднено на офіційному вебсайті Судова влада України.

Відповідачем направлено відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» на рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2024 у справі № 910/10929/24 без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. ТОВ «А.Т.К.» висновується про те, що апелянтом: не було підтверджено існування, чинність та юридичний статус документу, яким обґрунтовуються позовні вимоги - роз`яснення департамента комерційної роботи № 13/3694 від 07.11.2023; порушено порядок доказування визначений нормами ГПК України. Так, в апеляційній скарзі апелянт посилається на інший документ, ніж той, що вивчався судом попередньої інстанції - роз`яснення адміністрації залізничного транспорту України № ЦЗМ-14/63 від 16.01.2007, при цьому також не було підтверджено існування, чинність та юридичний статус цього документа; не надано жодних доказів існування перевізних документів у вигляді відомості за формою ГУ-46 або накопичувальних карток за формою ФДУ-92 (посилання на наявність яких містяться в апеляційній скарзі); не наведено жодного посилання на умови укладених між сторонами договорів, якими передбачено порядок нарахування та сплати послуг на переміщення локомотиву «своїм ходом» з під`їзної колії на колію іншого підприємства (з виїздом на станційні колії).

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 25.02.2020 перевізником - Акціонерним товариством «Українська залізниця» (скорочено - Перевізник) оприлюднено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору його предметом є організація та здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника (надалі - Послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов`язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (пункт 1.5 договору).

Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на вебсайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (КЕП), що передбачено п. 1.6 Договору.

Згідно з п. 1.7 Договір укладається шляхом надання Перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору.

Товариством з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» (в подальшому - Замовник) подано Заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 32826820/2020-001 від 23.03.2020, в якій висловило волевиявлення укласти договір у порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України. (а.с.6)

Пунктом 1.9 Договору визначено, що перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП (кваліфікованого електронного підпису) про дату укладення договору, присвоєння Замовнику коду Замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером Договору з Замовником.

За п. 1.10 Договору він є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 Договору.

Позивачем направлено відповідачу повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-32826820/2020-001 від 25.03.2020 та присвоєно Замовнику коди: 1. відправника / одержувача: 3598; 2. платника 8207106 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.

Відповідно до п. 9.4 Договору зміни (доповнення) до Договору, Перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції Договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на вебсайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП.

Зміни до Договору поширюються на всіх осіб, що приєднались до Договору (абз. 2 п. 9.4 Договору).

Замовлення та / або отримання послуг та / або їх оплата за Договором засвідчує повну згоду Замовника з Договором та змінами до нього (абз. 4 п. 9.4 Договору).

Зокрема, договором передбачено надання послуги з перевезення, в процесі якої Перевізник зобов`язується доставити довірений Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а Замовник зобов`язується сплатити за послуги у передбаченому цим Договором порядку.

Згідно п.п. 2.1.1 та 2.1.2 Договору Замовник зобов`язаний надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів (далі - Система планування перевезень) з проставлянням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності; за три доби до дати навантаження здійснювати проставлення електронної заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до плану перевезень.

У відповідності до пункту 2.1.6 Договору Замовник послуг зобов`язується оплачувати Перевізнику послуги та інші платежі. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому, враховуючи обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника.

За п. 2.1.7 Договору Замовник послуг зобов`язується відшкодовувати Перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника, інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

У строки, встановлені розд. 4 Договору Замовник зобов`язаний підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.9 Договору).

Згідно з п. 3.4 Договору Замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).

Плата за користування власними вагонами Перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою: Пвик = (Спл / 24) * tгод * kм, де: Пвик плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів; Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн/вагон за добу визначена у додатку 1-2 до договору; 24 кількість годин у добі; tгод - кількість годин користування вагоном перевізника для відповідного типу вагонів; kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовується до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутної відправки. Коефіцієнт встановлюється перевізником та зазначається у додатку 1-2 договору.

Згідно з пунктом 3.4.2 Договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в пункті 3.4 договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в пункті 3.4 договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

Також плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі акта загальної форми ГУ-23.

Збір за зберігання порожнього власного вагону перевізника на місцях загального користування не нараховується (пункт 3.4.4 Договору).

12.11.2019 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» було укладено Договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії № 3103, зі строком дії до 12 листопада 2024 року.

20.03.2023 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Печанівський комбінат хлібопродуктів» було укладено Договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії № 3952, зі строком дії до 19 травня 2026 року, відповідно п. 2 якого розгорнута довжина під`їзної колії складає 1306,1 погонних метрів, з яких 1277,8 м знаходиться на балансі ТОВ «Печанівський комбінат хлібопродуктів» та 28,3 м знаходиться на балансі ТОВ «А.Т.К.»

В свою чергу, 05.02.2019 між Товариством та з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» та Приватним акціонерним товариством «Печанівський комбінат хлібопродуктів» було укладено Договір безкоштовного користування маневровим тепловозом № 2154, згідно з умовами якого односекційний маневровий тепловоз ТГМ4 № 2154 1984 року випуску заводський № 2154, який належить ПрАТ «Печанівський комбінат хлібопродуктів», переданий у строкове безоплатне користування ТОВ «А.Т.К.».

Як зазначав позивач, в період з 07.11.2023 по 30.11.2023 локомотивом, що перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.», було здійснено «своїм ходом» 30 переїздів станційних колій Залізниці з під`їзної колії ПрАТ «Печанівський КХП» на під`їзну колію ТОВ «А.Т.К.» та зворотно для здійснення подачі/забирання вагонів, що засвідчено пам`ятками на подавання/ забирання вагонів ф. ГУ-45: 08.11.2023 - пам`ятки ф.ГУ-45 №№ 163, 174; 10.11.2023 - пам`ятки ф.ГУ-45 №№ 164, 165; 11.11.2023 - пам`ятки ф.ГУ-45 №№ 175,168; 12.11.2023 - пам`ятки ф.ГУ-45 №№ 177,169; 14.11.2023 - пам`ятки ф.ГУ-45 №№ 178, 170, 179; 15.11.2023 - пам`ятка ф.ГУ-45 №№ 174; 16.11.2023 - пам`ятки ф.ГУ-45 №№ 186, 175, 188; 17.11.2023 - пам`ятки ф.ГУ-45 №№ 176, 177, 191; 21.11.2023 - пам`ятка ф.ГУ-45 № 183; 22.11.2023 - пам`ятки ф.ГУ-45 №№ 197, 187; 24.11.2023 - пам`ятки ф.ГУ-45 №№ 204, 191; 25.11.2023 - пам`ятка ф.ГУ-45 № 205; 28.11.2023 - пам`ятка ф.ГУ-45 № 195; 29.11.2023 - пам`ятки ф.ГУ-45 №№ 210, 197; 30.11.2023 - пам`ятки ф.ГУ-45 №№ 212, 198, 213.

Листами № 1 від 05.12.2023, № 2 від 28.03.2024 позивач вимагав від відповідача сплатити платежі за проїзд станційними коліями локомотива позивача у розмірі 74 610,00 грн.

У відповідь на які ТОВ «А.Т.К.» листом № 0204/1 від 02.04.2024 запропонувало узгодити зазначений платіж шляхом складання відповідної додаткової угоди із зазначенням застосування відповідних тарифів, оскільки зазначених платежів відповідач за попередні періоди не сплачував, відповідно вимога Залізниці є зміною умов договору в частині ціни та послуг.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказував, що при здійсненні своєї господарської діяльності у ТОВ «А.Т.К.» виникає потреба у переставленні своїх вагонів з однієї своєї під`їзної колії на іншу. Для цього необхідно вказаним маневровим локомотивом, який тягне необхідну кількість вагонів, проїхати через станційні колії Залізниці. З Додатку № 2 до Територіального розпорядчого акта станції Печанівка (Поздовжніх профілів станційних колій) вбачається, що під`їзні колії ТОВ «А.Т.К.» розміщені не тільки по різні сторони станції (лівий верхній куток Схеми та правий нижній куток Схеми), а знаходяться по різні сторони у відношенні до головних магістральних колій станції (на Схемі позначені червоним кольором). Тобто, переміщення вагонів з однієї під`їзної колії відповідача на іншу потребує попередньої підготовки зі сторони Залізниці, так як станційні колії станції Печанівка (на Схемі позначені жовтим кольором) слугують зокрема для маневрової роботи щодо вагонів з вантажем (і порожніх) в інтересах інших клієнтів Залізниці, так і для беззупинного проїзду вантажних та пасажирських поїздів, які з досить великою швидкістю слідують по магістральним коліям (на Схемі позначені червоним кольором). Згідно п. 2.1 Розділу ІІ Збірника тарифів мінімальна відстань, за яку нараховується плата за перевезення, становить 10 км. Відповідно до наказу Мінінфраструктури від 22.06.2022 № 441 вантаж «тепловоз, що перевозиться на своїх осях» (код вантажу 422041) належить до вантажів 3-го тарифного класу. Тому, при розрахунку плати за перевезення використовується коригуючий коефіцієнт 6,327. Отже, плата за один переїзд локомотива, що перебуває у користуванні ТОВ «А.Т.К.» станційними коліями станції Печанівка становить: 2 487,00 грн = 393 грн х 6,327, де 393 грн - базова ставка згідно Збірника тарифів за схемою 29.5; 6,327 - коригуючий коефіцієнт. За таких підстав, просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» плату за перевезення вантажів у розмірі 89 532 грн. 00 коп.

Заперечуючи проти позову відповідач вказував, що умови договору не містять зобов`язань відповідача сплачувати платежі за слідування локомотива в межах станції «своїм ходом» для виконання передавальних операцій загальною мережею залізниць згідно з розділом ІІ Збірника Тарифів та за тарифною схемою 29.5., що є предметом позовних вимог. Відповідно до абз. 2 п. 20 Договору № 3103 від 12.11.2019 у разі видання нормативних актів, які змінюють Правила обслуговування під`їзних колій, розміри плат, зборів та порядок їх сплати та ін., сторони зобов`язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до тексту договору. Позивач, посилаючись на надання послуг відповідачу та всупереч умовам договору (п. 1.4.) не надав суду документів, що підтверджують надання таких послуг, в даному випадку - відомості плати згідно форми ГУ-46. Додані до позову пам`ятки по формі ГУ-45 є лише документами, що фіксують час переміщення локомотиву. Отже, позивач, як зазначає відповідач, не підтвердив надання додаткових послуг за договором. Тим самим позивач, в порушення п. 20.2. Розділу ІІ Збірника Тарифів та п. 1.5. Правил оформлення перевізних документів, на які він посилається як на підставу своїх вимог, не оформив жодного перевізного документа.

Подібні за змістом твердження наведені апелянтом та відповідачем у апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.

З огляду на наведені фактичні обставини справи колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За статтею 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У відповідності до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

За ст. 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Відповідно до п. 3.1 Договору № 99-32826820/2020-001 від 25.03.2020 розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.

Згідно з п. 3.2 Договору № 99-32826820/2020-001 від 25.03.2020 Замовник зобов`язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні Перевізника (крім власних транспортерів Перевізника, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються з:

1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону Перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника;

2) компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону Перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в Додатку 1-2 до Договору. У випадку оформлення відправки вантажу на експорт сплачуються додаткові збори, передбачені п.п. 5, 7 розд. ІІІ Збірника тарифів, окремо для завантаженого та порожнього вагонів;

3) плати за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за нормативний термін доставки.

Згідно п. 16 Договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії № 3103 від 12.11.2019 власник колії сплачує Залізниці плату:

- за подачу, забирання вагонів - згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (Тарифне керівництво № l) - далі Тарифне керівництво № 1;

- за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;

- за утримання ділянок землі у смузі відведення залізниці згідно Тарифного керівництва № 1, сплачується не пізніше, як за 10 днів до початку звітного місяця, за ставками визначеними калькуляціями за формулою: (П + К) * S,

де П - діюча ставка місцевого земельного податку за 1 кв. м;

К - витрати залізниці на утримання 1 кв. м землі в межах смуги відведення залізниці, які розраховуються залізницею один раз на рік та доводяться до відома підприємств шляхом вивішення оголошень в товарній касі станції (або шляхом направлення повідомлень чи в будь-який інший спосіб виходячи з умов технології роботи станції);

S - площа земельної ділянки, зайнята під`їзною колією у межах смуги відведення, кв.м.;

- за маневрову роботу - згідно Тарифного керівництва № 1;

- інші збори і плати - згідно Тарифного керівництва № 1.

Збори і плати вносяться через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» згідно окремо укладеного договору про надання послуг, з урахуванням діючих коефіцієнтів.

Відповідно до абз. 2 п. 20 Договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії № 3103 від 12.11.2019 у разі видання нормативних актів, які змінюють Правила обслуговування під`їзних колій, розміри плат, зборів та порядок їх сплати і т.ін., сторони зобов`язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до тексту договору.

Колегія суддів акцентує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження укладення сторонами додаткових угод до Договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії № 3103 від 12.11.2019 в частині сплати власником колії Залізниці плати при слідуванні власного (орендованого) локомотиву «Своїм ходом» з під`їзної колії на колію іншого підприємства (з виїздом на станційні колії), про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Відповідно до статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Зважаючи на вказані положення, за період фактичного використання суб`єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини Залізниці.

За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства) (висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19).

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затв. Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу

Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542 , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989).

За п. 1.5 Правил оформлення перевізних документів перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 «Найменування вантажу» відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів - «Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря)»; для порожніх вагонів - «Порожній власний (орендований) вагон. З-під ... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)».

Самостійне переміщення ("своїм ходом") власного (орендованого) локомотива між станціями коліями загального користування оформлюється перевізними документами.

Згідно п. 1.4 Договору надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

Відповідно до п. 3 Порядку користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами, затв. Наказом Міністерства транспорту України 25.02.99 № 113, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 року за № 165/3458, нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведенням розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Судова колегія враховує відсутність доказів укладення сторонами додаткових угод до Договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії № 3103 від 12.11.2019 в частині сплати власником колії Залізниці плати при слідуванні власного (орендованого) локомотиву «Своїм ходом» з під`їзної колії на колію іншого підприємства.

Враховуючи наведене, колегія суддів також звертає увагу, що матеріали справи не містять, належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України, на підтвердження оформлення перевізних документів (накладних, накопичувальних карток, зведених відомостей, відомостей плати за користування вагонами, відомостей плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, зведених відомостей та інших документів) із здійснення відповідачем «своїм ходом» 30 переїздів станційних колій Залізниці з під`їзної колії ПрАТ «Печанівський КХП» на під`їзну колію ТОВ «А.Т.К.» та зворотно для здійснення подачі/забирання вагонів. Про дане, як вважає судова колегія, вмотивовано зазначено й місцевим господарським судом.

Щодо посилань скаржника на наявні у справі Пам`ятки про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, то колегія апеляційного суду зазначає, що надані позивачем пам`ятки форма ГУ-45 підтверджують лише облік часу користування вагонами і контейнерами, а нарахування плати за користування вагонами і контейнерами провадиться за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які лише складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45.

За вказаних підстав апеляційним господарським судом критично оцінюються твердження апелянта про те, що відповідні пам`ятки форми ГУ-45 підтверджують надання дозволу на виконання, умови виконання та фактичне виконання переміщення вагонів з обох сторін і є підставою для оплати послуг з 30 переїздів станційних колій Залізниці з під`їзної колії ПрАТ «Печанівський КХП» на під`їзну колію ТОВ «А.Т.К.» та зворотно для здійснення подачі/забирання вагонів.

За наведеного, не знайшли своє підтвердження й доводи скаржника щодо обов`язковості застосування відповідачем роз`яснення Державної адміністрації залізничного транспорту України від 16.01.2007 № ЦЗМ-14/63, оскільки не доведені апелянтом.

В свою чергу, за висновками колегії суддів слушними є заперечення відповідача у означених межах.

Окремо судова колегія звертає увагу, що наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 26.03.2009 № 317 затверджено "Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги" (надалі - Збірник тарифів).

Згідно з пунктом 11 розділу І Збірнику тарифів плата за перевезення визначається згідно з правилами застосування тарифів, наведеними в розділі II цього Збірника.

З аналізу пункту 1 розділу ІІ Збірника тарифів вбачається, що розрахунок провізної плати залежить від багатьох критеріїв, серед іншого: типу вагону, виду відправки, відстані перевезення, маси вагонної відправки, приналежності вагону (належить залізниці або є власним вагоном), найменування вантажу - код вантажу за Єдиною тарифно-статистичною номенклатурою вантажів (ЄТСНВ) та ін. Всі вказані обставини впливають на визначення тарифної схеми, за якою здійснюється розрахунок платежу.

За п. 20.2 розділу ІІ Збірника тарифів слідування власного або орендованого локомотива "своїм ходом" загальною мережею залізниць України (крім пов`язаного з передавальними операціями) оформляється перевізними документами з оплатою за тарифною схемою 29.5 або 29.6. Плата за проїзд бригади, що обслуговує локомотив, не нараховується.

Станція відправлення в перевізні документи вносить відмітку "Власний (орендований) локомотив (електровоз або тепловоз) "своїм ходом"" ("Собственный (арендованный) локомотив (электровоз или тепловоз) "своим ходом"").

З огляду на зазначені приписи Збірника тарифів та фактичні обставини цієї справи в розрізі наявних у справі доказів, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду попередньої інстанції про те, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження оформлення перевізних документів щодо слідування власного або орендованого локомотива "своїм ходом" загальною мережею залізниць України для можливості нарахування плати відповідно до п. 20.2 розділу ІІ Збірника тарифів, на який посилалась АТ "Українська залізниця".

Відтак, в цій частині аргументи апеляційної скарги відповідних висновків місцевого господарського суду, на переконання суду апеляційної інстанції, не спростовують.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками колегії суддів, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі про те, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення свідчить про те, що суд першої інстанції не повно та не всебічно з`ясував обставин, на які сторони посилалися, не належно дослідив докази, які були надані учасниками справи, не застосував ті норми матеріального права, які мали бути застосовані, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/10929/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків місцевого господарського суду.

В свою чергу, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження відповідача знайшли своє підтвердження в спростування викладених скаржником доводів в цілому.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/10929/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/10929/24 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".

4. Справу № 910/10929/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак