Рішення від 10.02.2025 по справі 910/14590/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2025Справа № 910/14590/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20)

до Державного підприємства "УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ АЕРОГЕОДЕЗИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 69)

про стягнення 41 797,99 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ АЕРОГЕОДЕЗИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості 41 797,99 грн, з якої 35 821,60 грн - борг за надані послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, 2 289,07 грн - інфляційна складова боргу, 376,56 грн - 3 % річних, 3 010,76 грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей ГПК України.

Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як вбачається з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позивач та відповідач мають зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 про відкриття провадження у справі №910/14590/24 надіслана до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.

З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді " ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) по справі №910/14590/24 (суддя Літвінова М.Є.) було надіслано позивачу та відповідачу до електронного кабінету, дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС сторони: 10.12.2024.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Згідно абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, у відповідності до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України, позивачу та відповідачу було вручено ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 10.12.2024.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (далі - Позивач, ОСР) є оператором системи розподілу (ОСР) та діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затвердженою Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 13.11.2018 року № 1411.

ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» у своїй діяльності керується чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії»; Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРЕЕ), Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 310 (далі - КСР), Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 311 (далі - ККОЕЕ) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини у цій сфері.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до п. 2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 «Про затвердження

Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - ПРРЕЕ) укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Пунктом 4 Постанови встановлено, що договір про надання послуг з розподілу електричної енергії вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.

Відповідно до п. 2.1.2 ПРРЕЕ оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.

Згідно п.п. 2.1.3, 2.1.5 ПРЕЕ споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до ПРРЕЕ.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу.

Відповідно до 2.1.7 ПРРЕЕ У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу/передачі та має подати оператору системи письмову заяву про припинення розподілу/передачі електричної енергії на його об`єкт.

Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», як Оператор системи розподілу, розмістив на головній сторінці свого сайту https://dtek-kem.com.ua редакцію договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії з додатками та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, в тому числі Договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії е публічним договором приєднання, який встановлює порядок обчислення плати за перетікання реактивної електричної енергії між Оператором системи розподілу та не побутовими споживачами (Споживач) та є додатком 10 до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Отже, з 01.01.2019 року розподіл електричної енергії по об`єкту Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство», (далі-відповідача) здійснюється на підставі публічного Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, до умов якого Відповідача.

03.12.2018 року Відповідачем підписано заяву-приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії о/р 3271411, контокорентний рахунок 451000003569.

Відповідно до п. 9 Додатку 4 до Договору сторони дійшли згоди, що основним способом обміну інформацією та документами, які визначені п. 32 даного Додатку є «Особистий кабінет». У випадку, якщо з технічних причин Сторони не мають можливості здійснювати інформаційний та/або документальний обмін за допомогою «Особистого кабінету» Сторони повинні: споживач протягом 3-х календарних днів, письмово повідомити Оператора системи розподілу про настання таких причин; оператор системи розподілу розмістити інформаційне повідомлення на офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 32 Додатку 4 до Договору Сторони використовують веб-сервіс «Особистий кабінет» та додаткові способи/засоби технічного зв`язку, що підтримуються Оператором системи розподілу, у відповідності до вимог даного Додатку для:

- формування/внесення показів засобу (ів) обліку за розрахунковий період та надання

Оператору системи розподілу «Звіту про покази засобів обліку за розрахунковий місяць» (наведений в Додатку 11 до Договору, далі - Звіт), що вважатиметься наданим Звітом за розрахунковий період у відповідності з вимогами п. 3.3 та п.3.4 Договору:

??- направлення/отримання рахунків на оплату послуг з розподілу електроенергії;

??- направлення/отримання рахунків на оплату послуг із забезпечення перетікань реактивної електроенергії;

??- направлення/отримання актів приймання - передавання послуг з розподілу:

- направлення/отримання актів приймання - передавання послуг із забезпечення перетікань реактивної електроенергії;

- направлення/отримання попереджень про припинення, обмеження електропостачання (розподілу електричної енергії), які передбачені Додатком №13 до Договору; - направлення/отримання Договорів про надання послуг з розподілу електричною енергією та додаткових угод до даних Договорів; - направлення/ отримання звернень по коригуванню заявлених обсягів розподілу електричної енергії;

- обміну іншими документами.

Відповідно до п. 33 Додатку 4 до Договору Споживач протягом трьох робочих днів з дати отримання акту надання послуг з розподілу електричної енергії та акту надання послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії повинен підписати та повернути їх до Оператора системи розподілу. У випадку не повернення споживачем протягом трьох календарних днів, з дати отримання, акти вважаються підписаними з боку споживача.

Згідно п. 34 Додатку 4 до Договору електронні документи, якими Сторони здійснюють обмін та надаються через веб-сервіс «Особистий кабінет» визнаються Сторонами документами ідентичними з документацією та реквізитами з документами на папері, являються оригіналами і мають однакову юридичну силу. Зокрема, вважаються офіційними документами, заявами, зверненнями, попередження про припинення, обмеження електропостачання (розподілу електричної енергії), та іншими документами, якими обмінюються Сторони. Документи вважаються отриманими Споживачем з дати та часу їх надсилання на веб-сервіс «Особистий кабінет».

Отже, на підставі вищевикладеного, Сторони використовують веб-сервіс «Особистий кабінет» для обміну електронними документами.

Відповідно до п. 3.2 Додатку 10 Споживача зобов`язаний здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (додаток до цього Договору на послуги з перетікань).

Відповідно до п. 7 Порядку розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії до Додатку 10 передбачено, що оплата послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії здійснюється Споживачем на поточний рахунок Оператора системи розподілу, як правило, у формі попередньої оплати за рахунками Оператора системи розподілу, якщо інше не узгоджене Сторонами. Сума попередньої оплати може визначатися на підставі обсягу фактичного перетікання реактивної електроенергії за аналогічний місяць минулого року або обсягу фактичного перетікання реактивної електроенергії за попередній місяць поточного року. Оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії здійснюється на підставі рахунків, наданих Оператором системи розподілу або самостійно сформованих в електронному вигляді через веб-сервіс «Особистий кабінет». розміщений на сайті Оператора системи розподілу за умови наявності електронного підпису тієї особи, що уповноважена підписувати документи в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством або в інший спосіб, що може бути додатково узгоджений Сторонами. Датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом е дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок Оператора системи розподілу, відкритий в уповноваженому банку. Термін оплати послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії зазначається в платіжних документах та не має перевищувати 5 робочих днів з дня отримання (формування) рахунків Споживачем.

Отже, з урахуванням дати фактичного формування рахунків за кожний розрахунковий період, Відповідач мав здійснити остаточний розрахунок не пізніше 5 робочих днів з дати їх формування позивачем у веб-сервісі «Особистий кабінет».

На переконання позивача, заборгованість підтверджується актами надання послуг із забезпечення перетікання реактивної електричної енергії за спірний період, розшифруваннями нарахувань за надані Споживачу послуги, роздруківками з «Особистого кабінету» Споживача, додатками до рахунків, рахунками, що були сформовані через веб-сервіс «Особистий кабінет», довідкою про надходження коштів від Споживача за спірний період.

Зважаючи на вищевикладене, позивач надав відповідачу послуг з перетікання реактивної електричної енергії вартістю 38 668,18 грн, однак відповідач порушив договірні зобов`язання в частині повної своєчасної оплати, сплативши за надані послуги лише 2 846,58 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість за період з 01.09.2023 по 01.11.2024 у розмірі 35 821,60 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, враховуючи наступні обставини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частинами 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до п. 3.1.4 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) електропостачальник перед початком постачання електричної енергії споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи, повинен укласти договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з оператором системи, на підставі якого отримати доступ до мереж оператора системи з метою реалізації своїх прав та виконання обов`язків та функцій як електропостачальника по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані на відповідній території до мереж оператора системи, узгодивши умови щодо необхідного інформаційного обміну, взаємних прав, обов`язків та відповідальності сторін, а також порядок виставлення рахунків за послуги з розподілу/передачі електричної енергії.

Судом встановлено, що відповідач, у відповідності до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, а також вищевказаних Правил шляхом підписання заяви-приєднання до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії приєднався до вказаного договору.

Укладений сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, а згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 7 Порядку розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії до Додатку 10 передбачено, що оплата послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії здійснюється Споживачем на поточний рахунок Оператора системи розподілу, як правило, у формі попередньої оплати за рахунками Оператора системи розподілу, якщо інше не узгоджене Сторонами. Сума попередньої оплати може визначатися на підставі обсягу фактичного перетікання реактивної електроенергії за аналогічний місяць минулого року або обсягу фактичного перетікання реактивної електроенергії за попередній місяць поточного року. Оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії здійснюється на підставі рахунків, наданих Оператором системи розподілу або самостійно сформованих в електронному вигляді через веб-сервіс «Особистий кабінет», розміщений на сайті Оператора системи розподілу за умови наявності електронного підпису тієї особи, що уповноважена підписувати документи в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством або в інший спосіб, що може бути додатково узгоджений Сторонами. Датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок Оператора системи розподілу, відкритий в уповноваженому банку. Термін оплати послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії зазначається в платіжних документах та не має перевищувати 5 робочих днів з дня отримання (формування) рахунків Споживачем.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача підтверджується доданими до матеріалів справи актами надання послуг із забезпечення перетікання реактивної електричної енергії за спірний період, розшифруваннями нарахувань за надані Споживачу послуги, роздруківками з «Особистого кабінету» Споживача, додатками до рахунків, рахунками, що були сформовані через веб-сервіс «Особистий кабінет», довідкою про надходження коштів від Споживача за спірний період.

Доказів на підтвердження наявності у відповідача заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг та/або відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг, а також претензій щодо виконання позивачем умов договору суду також не надано.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання з надання послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії у відповідності до умов договору та в обсязі, зазначеному в актах надання послуг, і у відповідача виник обов`язок оплатити отриману послугу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7 додатку 4 встановлено, що оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених оператором системи розподілу платіжних документів протягом 5 робочих днів від дня їх отримання. Споживач має можливість самостійно сформувати платіжний документ у веб-сервісі "Особистий кабінет", що розміщений на офіційному сайті оператора системи розподілу за посиланням: http://dtek-kem.com.ua (далі - особистий кабінет), на підставі фактичних показів засобу(ів) обліку за розрахунковий період, внесений самостійно або оператором системи розподілу.

Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені строки, оплату послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергнії належним чином не здійснив.

Отже, з урахуванням дати фактичного формування рахунків за кожний розрахунковий період, Відповідач мав здійснити остаточний розрахунок не пізніше 5 робочих днів з дати їх формування позивачем у веб-сервісі «Особистий кабінет».

Зважаючи на вищевикладене, позивач надав відповідачу послуг з перетікання реактивної електричної енергії вартістю 38 668,18 грн, однак відповідач порушив договірні зобов`язання в частині повної своєчасної оплати, сплативши за надані послуги лише 2 846,58 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість за період з 01.09.2023 по 01.11.2024 у розмірі 35 821,60 грн.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергнії та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати наданої послуги, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 35 821,60 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3. додатку 10 до договору встановлено, що споживач несе відповідальність за своєчасну оплату платежів, передбачених умовами цього договору на послуги з перетікань. У разі внесення платежів, передбачених пунктом 3.2. цього договору на послуги з перетікань, з порушенням термінів (строків) споживач сплачує оператору системи розподілу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається в розрахунковому документі окремим рядком.

Відтак, оскільки відповідач допустив порушення умов договору в частині своєчасної оплати наданих послуг, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та змісту пункту 6.3. додатку 10 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 3010,76 грн.

Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано 3% річних в сумі 676,56 грн та інфляційні втрати в сумі 2289,07 грн.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

За арифметичним перерахунком суду, нараховані пеня в сумі 3010,76 грн., інфляційні втрати в сумі 2289,07 грн. та 3 % річних у розмірі 676,56 грн. підлягають стягненню в повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Тобто, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ АЕРОГЕОДЕЗИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 69; ідентифікаційний код 04722078) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 20, ідентифікаційний код 41946011) заборгованість за надані послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії у розмірі 35 821 грн. (тридцять п`ять тисяч вісімсот двадцять один) 60 коп., інфляційні витрати у розмірі 2289 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят дев`ять) 07 коп., 3 % річних у розмірі 676 грн. (шістсот сімдесят шість) 56 коп., пеню в розмірі 3 010 грн. (три тисячі десять) 76 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо

до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано: 10.02.2025.

Суддя М.Є. Літвінова