Рішення від 28.02.2025 по справі 910/14590/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.02.2025Справа № 910/14590/24

Суддя Господарський суд міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши

заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"

про ухвалення додаткового рішення

у справі №910/14590/24

За позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20)

до Державного підприємства "УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ АЕРОГЕОДЕЗИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 69)

про стягнення 41 797,99 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ АЕРОГЕОДЕЗИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості 41 797,99 грн, з якої 35 821,60 грн - борг за надані послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, 2 289,07 грн - інфляційна складова боргу, 376,56 грн - 3 % річних, 3 010,76 грн - пеня.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" повністю; стягнуто з Державного підприємства "УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ АЕРОГЕОДЕЗИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" заборгованість за надані послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії у розмірі 35 821 грн. (тридцять п`ять тисяч вісімсот двадцять один) 60 коп., інфляційні витрати у розмірі 2289 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят дев`ять) 07 коп., 3 % річних у розмірі 676 грн. (шістсот сімдесят шість) 56 коп., пеню в розмірі 3 010 грн. (три тисячі десять) 76 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

18.02.2025 (документ сформований) через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 2 статті 244 ГПК України визначено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві від 26.11.2024 Позивач заявив про судові витрати, які він очікує понести у зв?язку із розглядом даної справи та зазначив, що орієнтовний розрахунок судових витрат по даній справі в суді першої інстанції складає 10 000,00 грн.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ст. 116 ГПК перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

13.02.2025 позивач отримав рішення суду від 10.02.2025, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, лише 17.02.2025 позивач скерував до суду заяву про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 10020,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, позивачем у позовній заяві було визначено попередній розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

На підтвердження вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у заявленому розмірі позивачем до матеріалів справи надано: Договір про надання правової допомоги №3443 - ДКЕМ від 01.01.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю на підтвердження права на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Кирищуком В.П; витяг з Єдиного реєстру адвокатів України на підтвердження статусу адвоката Кирищуком В.П, довіреність від 25.01.2024 № 20/2024 на адвоката Кирищука В.П, копію Акта приймання - передачі наданих послуг № 109 від 17.02.2025, складеного відповідно умов договір про надання правової допомоги № 3443 - ДКЕМ від 01.01.2024, в якому детально, в розрізі наданих послуг та задіяних адвокатів, визначаються надані адвокатом послуги по даній справі, є посилання на справу, в якій таку правничу допомогу надано, та міститься фіксована вартість наданих послуг, та копію довіреності на Гаркавенко С.В. від 21.01.2025 № 18/2025, яка підтверджує право представника на підпис Акта приймання - передачі наданих послуг зі сторони Клієнта.

01.01.2024 між АДВОКАТСЬКИМ ОБ?ЄДНАННЯМ «ПЕРШИЙ РАДНИК» та Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" укладено договір про надання правової допомоги № 3443- ДКЕМ (далі - договір про надання правової допомоги).

Додатковою угодою № 1 від 04.10.2024 термін дії договору про надання правової допомоги було пролонговано на 2025 рік.

Згідно п. 3.1 договору про надання правової допомоги приймання-передача послуг за цим Договором здійснюється Сторонами за Актами приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 3.2 - 3.3 договору про надання правової допомоги Акт приймання-передачі наданих послуг складається та підписується Виконавцем за результатом надання послуг. Враховуючи складність справи, значення справи для Клієнта, часу витраченого адвокатами Виконавця на надання послуг Сторони відображають в Акті приймання-передачі наданих послуг опис наданих послуг, та їх загальну вартість (розмір гонорару).

Пунктом 3.5 договору про надання правової допомоги Акти приймання-передачі наданих послуг можуть бути оформлені Сторонами у вигляді електронного документу (далі - Електронні документи) з обов`язковим накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) повноважного представника Сторони

Згідно п. 4.2. договору про надання правової допомоги розмір гонорару, який має сплатити Клієнт, визначається згідно з Актом приймання - передачі наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правова допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін.

Відповідно до п. 4.6 договору про надання правової допомоги оплата наданих послуг з правничої допомоги та компенсація витрат здійснюється Клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних Сторонами Актів приймання - передачі наданих послуг впродовж 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах суми стягнутої на користь Виконавця.

Представник позивача вказав, що витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом справи № 910/14590/24 у Господарському суді міста Києва становлять 10 200,00 грн, що підтверджується Актом приймання - передачі наданих послуг № 109 від 17.02.2025.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Водночас, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, норми, якими встановлено, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Серед іншого, суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтримала цей висновок.

У заяві про розподіл судових витрат позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 200,00 грн з урахуванням ПДВ. При цьому, в Акті приймання-передачі наданих послуг № 109 від 17.02.2025 на суму 10 200,00 грн, підписаного сторонами, зазначено перелік наданих адвокатом послуг без деталізації витраченого адвокатом часу на надання певної послуги в межах даної справи, а також без визначення вартості кожної з наданих послуг.

Разом з тим, суд зазначає, що дана справа є не складною та ціна позову становить 41 797,99 грн.

Отже, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи ціну позову, суд дійшов до висновку про необхідність присудження до стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 100,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ АЕРОГЕОДЕЗИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 69; ідентифікаційний код 04722078) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 20, ідентифікаційний код 41946011) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 100 грн. (п`ять тисяч сто) 00 коп.

3. В іншій частині заяви - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення складено та підписано: 28.02.2025.

Суддя М.Є. Літвінова