Рішення

від 13.02.2025 по справі 910/13995/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2025Справа № 910/13995/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі

1. Міністерства аграрної політики та продовольства України

2. Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

3. Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до Фермерського господарства «БАТЬКІВСЬКА САДИБА»

про стягнення 289 551,96 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Керівник Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фермерського господарства «БАТЬКІВСЬКА САДИБА» про стягнення 289 551, 96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 173ФГ-2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 12.09.2019.

Процесуальні дії у справі

Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.11.2024 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

22.11.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

13.01.2025 через систему «Електронний суд» від Міністерства аграрної політики та продовольства України надійшли письмові пояснення по справі.

29.01.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 26.11.2024, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 26.11.2024 вручено представнику відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610212342273.

За змістом пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція прокуратури

Прокуратура в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Українським державним фондом підтримки фермерських господарств на виконання договору № 173ФГ-2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 12.09.2019, укладеного між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «Батьківська садиба», надано відповідачу фінансову підтримку у розмірі 350 000,00 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокуратура посилається на те, що відповідач свої зобов`язання за договором № 173ФГ-2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 12.09.2019, укладеного між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «Батьківська садиба», в частині повернення фінансової підтримки виконав частково у розмірі 70 000,00 грн, у зв`язку із чим у відповідача перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств виникла заборгованість у розмірі 280 000,00 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, прокуратурою також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 5003,56 грн, 3% річних у сумі 834,25 грн, інфляційних втрат у сумі 3714,15 грн.

Позиція позивача-1

Позивач-1 у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду пояснень по справі.

Позиція позивача-2

Позивач-2 у поясненнях по справі підтримав позовні вимоги та зазначив про наявність у відповідача заборгованості з фінансової підтримки за договором № 173ФГ-2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 12.09.2019.

Позиція позивача-3

Позивач-3 у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду пояснень по справі.

Позиція відповідача

Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

12.09.2019 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд, позивач-2) та Фермерським господарством «БАТЬКІВСЬКА САДИБА» (фермерське господарство, відповідач) було укладено договір № 173ФГ-2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству в сумі 350 000,00 грн, а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим договором.

На підставі довідки від 14.08.2019 за №173, виданої конкурсною комісією, фінансова підтримка на поворотній основі надається для впровадження виробничої діяльності, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року № 1102. (п. 2 договору).

Пунктом 3.2.1. договору передбачено, що Укрдержфонд зобов`язаний надати обумовлену договором суму фінансової підтримки у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної суми платіжним дорученням на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Водночас, згідно пункту 3.4.2. договору визначено, що фермерське господарство зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 01 жовтня 2020 року в сумі 70 000,00 грн; до 01 жовтня 2021 року в сумі 70 000,00 грн; до 01 жовтня 2022 року в сумі 70 000,00 грн; до 01 жовтня 2023 року в сумі 70 000,00 грн; до 01 серпня 2024 року в сумі 70 000,00 грн.

Повернення коштів здійснюється на р/р 37115037115503 в Державній казначейській службі України м. Київ, МФО 820172.

Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. договору фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення до 01 листопада 2024 року та повертається останнім згідно з встановленим графіком (п. 3.4.2. договору), крім випадків зміни умов договору та/або розірвання договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства дострокового повернення фінансової підтримки. Цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором (п. 4.1. та п. 4.2. договору).

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до пунктів 7.1. та 7.2. договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін. Цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором.

На виконання умов договору № 173ФГ-2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 12.09.2019 Укрдержфонд перерахував відповідачу грошову суму в розмірі 350 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 28.10.2019.

В обґрунтування заявленого позову прокурор посилається на те, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором повернув фінансову допомогу частково у сумі 70 000,00 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за договором становить 280 000,00 грн.

Укрдержфонд звернувся з претензією від 24.04.2024 за № 53-10/66 до ФГ «Батьківська садиба» про повернення основної суми заборгованості за договором № 173ФГ-2019 від 12.09.2019, а також оплати господарських санкцій, однак вказана претензія відповідачем залишена без відповіді та без задоволення.

З огляду на викладене, прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про стягнення заборгованості у розмірі 280 000,00 грн, пені у сумі 5003,56 грн, 3% річних у сумі 834,25 грн, інфляційних втрат у сумі 3714,15 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4 та 7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Керівник Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «БАТЬКІВСЬКА САДИБА» про стягнення 289 551, 96 грн.

Відповідно до Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 124 (далі - Положення), Мінагрополітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади. Основним завданням Мінагрополітики є реалізація державної політики у сфері агропромислового комплексу та сільського розвитку, зокрема розвитку фермерських господарств, сільськогосподарської кооперації, сільськогосподарської дорадчої діяльності, та відповідно до покладених завдань Мінагрополітики здійснює в межах повноважень, передбачених законом, управління державними підприємствами, установами та організаціями, а також корпоративними правами держави, забезпечує державну підтримку суб`єктів господарювання в агропромисловому комплексі, зокрема фермерських господарств.

За нормами статті 22 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути, зокрема, міністерства.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Бюджетного кодексу України відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом.

Відповідно до пп. 5 п. 5 Положення Мінагрополітики з метою організації своєї діяльності забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

За частиною 2 ст. 9 Закону України «Про фермерські господарства» Порядок використання коштів Державного бюджету України для надання підтримки фермерським господарствам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1102 головним розпорядником бюджетних коштів є Мінагрополітики.

Отже, уповноваженим суб`єктом владних повноважень щодо захисту вказаних інтересів держави у спірних правовідносинах є Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Поряд з тим, статтею 10 Закону України «Про фермерські господарства» передбачено, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Згідно п. 1.1 Статуту Укрдержфонду, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.07.2021 № 57 (у редакції наказу Мінагрополітики від 19.12.2023 № 2194) Укрдержфонд входить до управління Мінагрополітики та є державною бюджетною установою.

Відповідно до п. 3.2 Статуту одним із напрямків діяльності Укрдержфонду є, зокрема, ведення обліку, здійснення аналізу цільового використання наданої фінансової підтримки, а також повернення коштів, що виділяються Укрдержфонду.

У відповідності до п. 1 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1102 розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

Таким чином, уповноваженим суб`єктом владних повноважень щодо захисту вказаних інтересів держави, в даному випадку, є Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

З урахування наведеного, у даному випадку звернення Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств відповідає приписам ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України та підтверджено належними доказами у справі.

Матеріалам справи підтверджено, що Дарницька окружна прокуратура міста Києва зверталась до Українського державного фонду підтримки фермерських господарств з листом від 07.06.2024 № 46-3354вих-24 та до Київського відділення Укрдержфонду з листами від 07.06.2024, № 46-3353вих-24 та від 25.07.2024 № 46-4240вих-24, щодо вжиття заходів реагування, спрямованих на повернення коштів, виділених як фінансова поворотна підтримка, до Державного бюджету України.

Оскільки Київським відділенням Укрдержфонду жодних заходів спрямованих на повернення коштів до державного бюджету не вживалось, наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено судом, між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «БАТЬКІВСЬКА САДИБА» укладено договір № 173ФГ-2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 12.09.2019, відповідно до умов якого Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству в сумі 350 000,00 грн, а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим договором.

Як підтверджено наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1 від 28.10.2019 Укрдержфонд перерахував відповідачу грошову суму в розмірі 350 000, 00 грн.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.4.2. договору визначено, що фермерське господарство зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 01 жовтня 2020 року в сумі 70 000,00 грн; до 01 жовтня 2021 року в сумі 70 000,00 грн; до 01 жовтня 2022 року в сумі 70 000,00 грн; до 01 жовтня 2023 року в сумі 70 000,00 грн; до 01 серпня 2024 року в сумі 70 000,00 грн.

Відповідачем було частково здійснені оплати по договору у розмірі 70 000,00 грн, відтак заборгованість відповідача за договором становить 280 000,00 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, після відкриття провадження у справі № 910/13995/24 відповідачем було частково погашено основну суму заборгованості у загальному розмірі 3 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №209 від 18.12.2024, № 15 від 27.01.2025, № 19 від 28.01.2025.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що сума у розмірі 3 000,00 грн. сплачена відповідачем згідно з платіжними інструкціями: №209 від 18.12.2024, № 15 від 27.01.2025, № 19 від 28.01.2025 після відкриття провадження у справі, суд закриває провадження у справі №910/13995/24 в частині позовних вимог про стягнення 3 000,00 грн., у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Оскільки, заборгованість відповідача по договору № 173ФГ-2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 12.09.2019 у сумі 277 000,00 грн. (280 000,00 - 3 000,00) належним чином доведена, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання за договором позивачем нараховані пеня у сумі 5003,56 грн, 3% річних у сумі 834,25 грн, інфляційні втрати у сумі 3714,15 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та 3% річних, інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

В пункті 3.5. договору сторони погодили, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Розрахунки пені у сумі 5003,56 грн є арифметично вірними, у зв`язку із чим суд задовольняє позов у цій частині.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Розрахунок нараховані 3% річних у сумі 834,25 грн. та інфляційних втрат у сумі 3 714,15 грн. є арифметично вірним, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 3 000,00 грн та задоволення позовних вимог Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до Фермерського господарства «БАТЬКІВСЬКА САДИБА» в частині стягнення 286 551,96 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

У відповідності до п. 2 ч. 1. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд справи покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому, суд зазначає позивачу, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, сплачена сума судового збору в частині позовних вимог щодо яких закрито провадження у справі повертається особі, яка його сплатила за її клопотанням.

Оскільки на даний час прокурором не заявлено клопотання про повернення судового збору, то питання про повернення суми судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", наразі не вирішується.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №910/13995/24 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 3 000,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства "БАТЬКІВСЬКА САДИБА" (02140, Україна, місто Київ, вулиця Лариси Руденко, будинок, 21а, квартира, 187, ідентифікаційний код 41970919) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (03190, Україна, місто Київ, вулиця Януша Корчака, будинок, 9/12, ідентифікаційний код 20029342) заборгованість у сумі 277 000,00 грн, пеню у сумі 5003,56 грн, 3% річних у сумі 834,25 грн, інфляційні втрати у сумі 3714,15 грн. та судовий збір у сумі 4 298,28 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 13.02.2025.

Суддя О.В. Гулевець