Рішення

від 13.02.2025 по справі 910/444/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2025Справа № 910/444/23 (920/1025/23)Суддя Господарського суду міста Києва Яковенко А.В., розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи

За позовом Комунального підприємства «Теплогарант» (41600,Сумська обл., м. Конотоп, вул. Садова, буд. 39-а, код ЄДРПОУ 32325215)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісбуд" (04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, офіс 35/2, код ЄДРПОУ 33594090)

про стягнення заборгованості у розмірі 723 480,55 грн.

в межах справи №910/444/23

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Лайн» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 21, код ЄДРПОУ 36480785)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісбуд" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, офіс 35/2, код ЄДРПОУ 33594090)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/444/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Лайн» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісбуд".

Комунальне підприємство «Теплогарант» звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісбуд", відповідно до якого просить стягнути з відповідача 530 673,43 грн боргу за спожиту теплову енергію за період з листопада 2022 року по квітень 2023 року, 129 129,10 грн пені, 37 147,14 грн 7% штрафу, 18 709,86 грн інфляційних втрат, 7 821,02 грн 3% річних, а також 10 852,21 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.09.2023 матеріали позовної заяви у справі №920/1025/23 за позовом Комунального підприємства «Теплогарант» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» про стягнення 723 480,55 грн передано на розгляд Господарського суду міста Києва в межах справи №910/444/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд».

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справу №910/444/23 (920/1025/23) передано для розгляду судді Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 прийнято до свого провадження позовну заяву Комунального підприємства «Теплогарант» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» про стягнення 723 480,55 грн до розгляду в межах справи № 910/444/23 про банкрутство та відкрито провадження; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Зі змісту повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Товариства вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 25.12.2024 була доставлена в кабінет ЕС 25.12.2024, а днем отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС 26.12.2024.

За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Таким чином відповідач є таким, що повідомлений належним чином, проте у наданий йому строк відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 25.12.2024 є 26.12.2024 (день отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС).

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.11.2018 між Комунальним підприємством «Теплогарант» (далі- Позивач/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офісбуд" (далі- Відповідач/споживач) укладено Договір № 76/18 про постачання теплової енергії (далі - Договір), предметом якого у відповідності до п. 1.3 є постачання теплової енергії за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води на пари. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Згідно з п. 1.5.1 Договору постачання здійснюється на потреби об`єкту, що знаходиться за адресою: м.Конотоп, вул.Генерала Тхора, буд.86

Пунктом 3.4. Договору, визначено, щомісячно до 1-го числа Споживач отримує від Виконавця акт прийому-передачі теплової енергії та рахунок та спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 3.5. Договору, розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється Споживачем до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Згідно пункту 6.2.5. Договору визначено, що в разі несвоєчасної оплати Споживачем на умовах цього Договору за послуги Виконавця, Споживач сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов`язання) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання. За прострочення виконання грошового зобов`язання понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Пунктом 6.2.6 Договору зазначено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу Виконавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

У пункті 9.1. Договору вказано, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення підписів печатками Сторін і діє по 31 грудня 2019 року.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що ним виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором, однак відповідачем порушено договірні зобов`язання внаслідок чого, за період 11 листопада 2022 по 12 квітня 2023 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісбуд" виникла заборгованість за Договором, яка становить 530 673,43 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 18 709,86 грн, 3% річних у розмірі 7 821,02 грн., 7% штрафу в розмірі 37 147,14 грн та пені у розмірі 129 129,10 грн.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ).

За приписами частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Положеннями ч. 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ч. 3 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу:

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (надалі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Умовами п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

На підтвердження факту постачання з листопада 2022 року по квітень 2023 року теплової енергії загальною вартістю 530 673,43 грн відповідачу, а також її обсягу, позивачем долучено до позовної заяви довідку про нарахування за теплову енергію та акти приймання-передавання товарної продукції з листопада 2022 року по квітень 2023 року, а саме:

- Акт № 896 від 30.11.2022 (за листопад 2022) на суму 107 106,32 грн.;

-Акт № 1185 від 30. 12.2022 (за грудень 2022) на суму 98 436,48 грн.;

- Акт № 243 від 31.01.2023 (за січень 2023) на суму 105 503,45 грн.;

- Акт № 520 від 28.02.2023 (за лютий 2023) на суму 104 743,32 грн.;

-Акт № 835 від 31.03.2023 (за березень 2023) на суму 85 641,00 грн.;

- Акт № 1065 від 26.04.2022 (за квітень 2023) на суму 29 242,86 грн.

Водночас, акти приймання-передавання товарної продукції за період з листопада 2022 року по квітень 2023 року не підписані представником відповідача.

Проте, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Згідно пункту 3.6. Договору, сторони погодити, що акт прийому-передачі послуг має бути підписано Споживачем та повернуто Виконавцю у 10-денний термін з моменту його одержання. Якщо у встановлений термін Виконавець не одержить підписаний акт прийому-передачі чи мотивовану відмову від прийому послуг, послуга вважається прийнятою з виконанням усіх умов Договору.

За приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені обставини та керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що Комунальним підприємством «Теплогарант» докази на підтвердження постачання відповідачу з листопада 2022 року по квітень 2023 року теплової енергії загальною вартістю 530 673,43 грн доводять обставини належного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором в цій частині.

Відповідач своїм правом на спростування факту та/або обсягів постачання Комунальним підприємством «Теплогарант» Товариству з обмеженою відповідальністю "Офісбуд" теплової енергії не скористався.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано здійснення Комунальним підприємством «Теплогарант» з листопада 2022 року по квітень 2023 року поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Офісбуд" теплової енергії загальною вартістю 530 673,43 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України "Про теплопостачання").

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

У п. 3.5. Договору визначено, що розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється Споживачем до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості передбачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії до 10 числа місяця наступного за розрахунковим міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало виконанню.

Тобто, станом на дату укладення Договору, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії за кожен місяць протягом всього терміну дії договору.

Оскільки, відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов`язання з оплати теплової енергії у кожному місяці для його виконання до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, то відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний/святковий/неробочий день) відсутні.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Офісбуд" повинне було щомісячно оплачувати спожиту теплову енергію до 10 числа місяця наступного за місяцем споживання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Офісбуд» не скористалось своїм правом на подання до суду доказів виконання своїх грошових зобов`язань з оплати спожитої з листопада 2022 по квітень 2023 року теплової енергії.

З огляду на наведене та керуючись приписами ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленої позивачем згідно Договору теплової енергії та станом на дату розгляду даної справи у Товариство з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» наявний перед Комунальним підприємством «Теплогарант» борг у розмірі 530 673,43 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, наявність та обсяг боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовна вимога Комунального підприємства «Теплогарант» про стягнення суми основного боргу у розмірі 530 673,43 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» інфляційних втрат у розмірі 18 709,86 грн, 3% річних у розмірі 7 821,02 грн., 7% штрафу в розмірі 37 147,14 грн та пені у розмірі 129 129,10 грн. нарахованих за період з 11 листопада 2022 по 12 квітня 2023.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням відсутності жодних заперечень відповідача з приводу його вірності, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» інфляційних втрат у розмірі 18 709,86 грн та 3% річних у розмірі 7 821,02 грн.

Щодо заявленої до стягнення пені в сумі 129 129,10 грн та штрафу у розмірі 37 147,14 грн, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 6.2.5. Договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати Споживачем на умовах цього Договору за послуги Виконавця, Споживач сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов`язання) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання. За прострочення виконання грошового зобов`язання понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявляє до стягнення на підставі п. 6.2.5 Договору пеню у розмірі 129 129,10 грн та штраф у розмірі 37 147,14 грн.

Разом з тим, суд констатує, що надані позивачем послуги в період з 11.11.2022 по 12.04.2023 відносяться до житлово-комунальних послуг, про що вже зазначалось судом вище.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 " з подальшими змінами визначено, що відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" Кабінет Міністрів України: "Установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі -COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 квітня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (№530-1Х) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022р. № 64/2022 (Указ затверджено Законом №2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023 р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022р. №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

-нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;

-припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022р. №206 - ця постанова застосовується з 24 лютого 2022 року.

Оскільки, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню та штраф за борговий період з листопада 2022 по квітень 2023 року, тобто в період коли на всій території України в зв`язку з гострою респіраторною хворобою COVID-19 вже було встановлено карантин, а в подальшому також введено воєнний стан, правові підстави для стягнення штрафних санкцій за прострочення спати вартості наданих житлово-комунальних послуг, що передбачені пунктом 6.2.5 Договору, а саме пені у розмірі 129 129,10 грн та штрафу у розмірі 37 147,14 грн взагалі відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства «Теплогарант» підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісбуд» підлягають стягненню сума боргу у розмірі 530 673,43 грн , 18 709,86 грн інфляційних втрат та 7 821,02 грн 3% річних.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства «Теплогарант» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісбуд" (04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, офіс 35/2, код ЄДРПОУ 33594090) на користь Комунального підприємства «Теплогарант» (41600,Сумська обл., м. Конотоп, вул. Садова, буд. 39-а, код ЄДРПОУ 32325215) основний борг у розмірі 530 673 (п`ятсот тридцять тисяч шістсот сімдесят три) грн 43 коп., 18 709 ( вісімнадцять тисяч сімсот дев`ять) грн 86 коп. інфляційних втрат, 7 821 (сім тисяч вісімсот двадцять одна) грн 02 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 8 358 (вісім тисяч триста п`ятдесят вісім) грн 07 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.02.2025

Суддя А.В. Яковенко