Рішення

від 19.12.2024 по справі 911/977/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2024 р. м. Київ Справа №911/977/24

За позовом Релігійної організації «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЯ СВЯТОГО АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) СМТ БОРОДЯНКА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» (07801, Київська обл, Бучанський р-н, смт.Бородянка, вул. Центральна, 224-Д)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр духовного розвитку» (07801, Київська обл., Бучанський р-н, смт.Бородянка, вул.Центральна, 224Д, оф.58)

про визнання недійсним рішення загальних зборів та договору дарування церкви

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача: Щербина Л.А.

від відповідача: Лазаренко Н.О.

Обставини справи:

Релігійна організація «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЯ СВЯТОГО АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) СМТ БОРОДЯНКА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр духовного розвитку» (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів та договору дарування церкви.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність рішень Парафіяльних (Загальних) зборів релігійної громади, які оформлені протоколом №3 від 09.07.2023, та протиправність договору дарування церкви від 13.07.2023, який укладений між «Релігійною організацією Української Православної Церкви парафії Св.Архистратига Михайла» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр духовного розвитку» та предметом якого є дарування церкви із будівлями та спорудами за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, смт. Бородянка, вул. Центральна, буд.224Г.

З наведених підстав позивачем заявлені вимоги до відповідача про: 1) визнання недійсним рішень Парафіяльних (Загальних) зборів релігійної громади «Релігійна організація Української Православної Церкви парафії Св.Архистратига Михайла», які оформлені протоколом №3 від 09.07.2023; 2) визнання недійсним договору дарування церкви від 13.07.2023; 3) віндикацію нерухомого майна, яке є об`єктом дарування у спірному договорі дарування церкви від 13.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.04.2024 у справі №911/977/24 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.

В установлений строк позивач надав до Господарського суду Київської області заяву про усунення недоліків від 26.04.2024, якою усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.05.2024 у справі №911/977/24 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій, підготовче засідання призначено на 30.05.2024.

20.05.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечив. Відповідач зазначив, що станом на 09.07.2023 (день проведення загальних зборів релігійної громади, які оформлені спірним протоколом №3 від 09.07.2023) діяв Статут цієї релігійної громади в редакції 1991 року, а керівником релігійної громади був ОСОБА_1. Відповідач послався на те, що позивачем не надано доказів запрошення Талька Віктора Борисовича та інших членів релігійної громади на загальні збори, які відбулись 09.07.2023 на центральній площі в смт.Бородянка і на яких було прийнято рішення про зміну канонічної підлеглості релігійної громади шляхом входу до ПЦУ і які оформлені протоколом №1 від 09.07.2023. Також відповідач посилається на те, що члени релігійної громади після того, як вони дізнались про те, що на центральній площі в смт.Бородянка проводяться збори від імені релігійної громади, членами якої вони є, вирішили провести та провели 09.07.2023 загальні збори на території церкви за адресою: смт.Бородянка, вул. Центральна, 224-г, на яких вони засудили неправомірні, на їх думку, дії громадян ОСОБА_77, ОСОБА_78 та ОСОБА_79, та прийняли рішення про відчуження церкви шляхом укладення договору дарування на ТОВ «Центр духовного розвитку, що оформлено протоколом №3 від 09.07.2023. Відповідач посилається на те, що протокол №3 від 09.07.2023 був затверджений Керуючим Київської єпархії УПЦ митрополитом Онуфрієм 11.07.2023, а тому вважає, що станом на 13.07.2023 керівник релігійної громади ОСОБА_1 був уповноважений на укладення спірного договору дарування церкви від 13.07.2023. Також відповідач посилається на те, що процедура зміни канонічної підлеглості релігійної громади шляхом входу до ПЦУ, рішення про яку було прийнято на загальних зборах, які відбулись 09.07.2023 на центральній площі в смт.Бородянка і оформлені протоколом №1 від 09.07.2023, станом на момент укладення спірного договору дарування церкви від 13.07.2023 ще не була розпочата, оскільки подача документів до Київської обласної державної адміністрації щодо реєстрації нової редакції Статуту релігійної громади була здійснена лише 14.07.2023, тобто після укладення спірного договору дарування від 13.07.2023, а сама реєстрація Статуту в новій редакції із зміненою канонічною підлеглістю відбулась лише 28.07.2023.

21.05.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду, у якій відповідач послався на невідповідність законодавству ордера адвоката позивача Щербини Л.А. в частині таких реквізитів ордера адвоката: зазначення дати договору на надання правової допомоги; повторне використання бланка ордера із тією же серією та номером, який вже був використаний для оформлення ордера в іншій судовій справі; не зазначення в ордері номера посвідчення адвоката.

23.05.2024 від відповідача, а 30.05.2024 - від позивача до Господарського суду Київської області надійшли заяви про відкладення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 30.05.2024 сторони не з`явились, ухвалою суду від 30.05.2024 підготовче засідання було відкладено на 04.07.2024.

У підготовче засідання 04.07.2024 з`явились сторони, протокольною ухвалою підготовче засідання було відкладено на 08.07.2024.

08.07.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло заперечення на заяву відповідача про залишення позову без розгляду. Позивач пояснив, що в ордері адвоката позивача Щербини Л.А. міститься технічна описка у зазначенні цифри року договору про надання правової допомоги, а саме в ордері міститься посилання на договір про надання правової допомоги від 02.12.2021, а фактично датою цього договору є 02.12.2023, на підтвердження чого позивач надав копію вказаного договору про надання правової допомоги від 02.12.2023. Також позивач пояснив, що бланк ордера із тією же серією та номером був використаний адвокатом позивача для оформлення ордера в іншій судовій справі, у якій адвокат представляє цього ж самого позивача (клієнта) на підставі цього ж самого договору про надання правової допомоги від 02.12.2023, а тому у адвоката відсутній обов`язок генерувати щоразу новий ордер на вчинення окремої процесуальної дії для представництва інтересів одного і того ж самого клієнта.

Підготовче засідання 08.07.2024 не відбулось у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги в м.Києві, ухвалою від 09.07.2024 підготовче засідання призначено на 01.08.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2024 задоволено клопотання позивача про участь у засіданнях суду в режимі відеоконференції.

У підготовче засідання 01.08.2024 з`явились сторони, протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду. Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду, суд виходив з того, що описки в оформленні наявного у справі ордеру адвоката серії АІ №151019 щодо зазначення цифри року договору про надання правової допомоги та номера посвідчення адвоката, а також надмірний формалізм щодо процедури генерування бланку ордера не є підставою, щоб не визнавати повноваження адвоката сторони та не є підставою для залишення позову без розгляду, оскільки це було би порушенням гарантованого ст.4 Господарського процесуального кодексу України права позивача на звернення до господарського суду за обставин, коли позивач дійсно залучив адвоката Щербину Л.А. для надання позивачу правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги від 02.12.2023 та ордера адвоката серії АІ №151019, копії яких містяться в матеріалах справи і кожен з яких підтверджує повноваження адвоката на представництво позивача в суді.

У підготовчому засіданні 01.08.2024 відповідач, після постановлення судом протокольної ухвали про відмову у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду, доповнив свою заяву про залишення позову без розгляду, пославшись додатково на те, що договір про надання адвокатом позивача правової допомоги від 02.12.2023, копія якого міститься в матеріалах справи, не містить окремо зазначення повноважень адвоката на підписання позовних заяв, в той час як позовна заява у справі №911/977/24 була підписана саме адвокатом позивача. Тому відповідач заявив про необхідність залишення позову без розгляду також з підстави відсутності в договорі про надання правової допомоги від 02.12.2023 зазначення окремо повноважень адвоката позивача на підписання позовних заяв. В підготовчому засіданні 01.08.2024 протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні цієї другої заяви відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки за змістом правової позиції постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 752/11729/19 у разі існування певних обмежень повноважень представника інформація про це повинна міститись у виданій довіреності, ордері або угоді, в той час як ні в ордері адвоката позивача серії АІ №1511019, ні в договорі про надання правової допомоги від 02.12.2023 не міститься обмежень повноважень адвоката, а тому останній при наданні своєму клієнту (позивачу) правової допомоги уповноважений також і на підписання позовної заяви клієнта.

У підготовчому засіданні 01.08.2024 за наслідками з`ясування думок сторін щодо можливості закриття підготовчого провадження протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.09.2024.

У судове засідання 12.09.2024 та 31.10.2024 з`явились позивач та відповідач, які надали пояснення по суті справи, протокольними ухвалами в судовому засіданні оголошувалась перерва на 05.12.2024 та 19.12.2024.

02.10.2024 та 05.12.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

05.12.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

У судове засідання 05.12.2024 та 19.12.2024 з`явились позивач та відповідач, які надали пояснення по суті справи.

За результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів 19.12.2024 у судовому засіданні після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, а також пояснення сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзив та пояснення сторін по суті справи, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

Релігійна організація «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЯ СВЯТОГО АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) СМТ БОРОДЯНКА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» (код ЄДРПОУ - 25567529, колишнє найменування - «Релігійна організація Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла») - позивач / релігійна громада є юридичною особою у формі релігійної організації за законодавством України, дата заснування - 15.02.1991.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр духовного розвитку» - відповідач / ТОВ «Центр духовного розвитку» є юридичною особою у формі товариства з обмеженою відповідальністю за законодавством України, основним предметом діяльності якого відповідно до загальнодоступних даних з єдиного державного реєстру є: інші види освіти (н.в.і.у), дата реєстрації - 12.07.2023.

Станом на 09.07.2023 найменуванням позивача було «Релігійна організація Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла» та був чинним Статут позивача, ухвалений парафіяльними зборами 15.02.1991 року, копія якого міститься в матеріалах справи №911/977/24, надалі - Статут у редакції 1991 року.

Як випливає із п.1 Статуту позивача у редакції 1991 року та не заперечується сторонами спору, станом на 09.07.2023 позивач як місцева релігійна організація (релігійна громада - парафія Св.Архистратига Михайла) перебував у підлеглості в канонічних і організаційних питаннях Українській Православній Церкві (УПЦ), найменуванням позивача було «Релігійна організація Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла», керівником позивача відповідно до даних Єдиного державного реєстру був ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 Статуту позивача у редакції 1991 позивач як релігійна громада (парафія) був первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви, який безпосередньо входив до складу Київської єпархії.

Відповідно до п.3 Статуту позивача у редакції 1991 Парафія об`єднує громадян православного віросповідання для сумісного здійснення права на свободу сповідання та поширення православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання. Згідно з п.4 Статуту позивача у редакції 1991 Парафія здійснює свою діяльність при дотриманні діючого законодавства, Статуту УПЦ, Статуту Київської єпархії та даного Статуту. Згідно з п.8 та 9 Статуту позивача у редакції 1991 органами парафіяльного управління є Парафіяльні збори, очолювані настоятелем, та Парафіяльна рада, підзвітна настоятелю. Парафіяльні збори складаються з православних віруючих, кліриків та мирян, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту УПЦ, регулярно відвідують богослужіння та сповідь, перебувають у канонічному послухові настоятеля і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.

Станом на 09.07.2023 позивачу на праві власності належало нерухоме майно - церква, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, смт. Бородянка, вул.Центральна, буд.224-г, надалі - церква, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим виконавчим комітетом Бородянської селищної ради від 03.02.2005 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Бородянським БТІ від 03.02.2005 №6401777.

Сторони спору не заперечують, що зазначену церкву як культову будівлю позивач як релігійна громада фактично використовував для релігійних потреб шляхом проведення в церкві богослужінь, релігійних обрядів, церемоній, молитов, служінь тощо.

09.07.2023 на площі Т.Шевченка в смт.Бородянка відбулись загальні збори позивача як релігійної громади, на яких були прийняті рішення про зміну підлеглості позивача як релігійної громади в канонічних і організаційних питаннях шляхом входу до складу Православної Церкви України (ПЦУ), а також, у зв`язку із зміною канонічного підпорядкування, були прийняті рішення про зміну Статуту позивача шляхом викладення його в новій редакції, про зміну найменування позивача як релігійної громади, про припинення повноважень ОСОБА_1 як керівника та призначення ОСОБА_2 уповноваженою особою на представництво інтересів позивача. Результати проведення вказаних загальних зборів позивача як релігійної громади оформлені протоколом №1 від 09.07.2023 з додатками, надалі - протокол №1 від 09.07.2023.

Відповідно до протоколу №1 від 09.07.2023 на загальні збори був запрошений керівник (настоятель) релігійної громади ОСОБА_1 , який на загальні збори не з`явився.

Відповідно до Додатків 1 та 2 до вказаного протоколу №1 від 09.07.2023 у загальних зборах позивача взяло участь 227 членів релігійної громади, які підтримали та прийняли рішення про зміну підлеглості позивача як релігійної громади в канонічних і організаційних питаннях шляхом входу до складу ПЦУ. Додатки 1 та 2 до вказаного протоколу №1 від 09.07.2023 містять поіменний перелік 227 членів релігійної громади, які взяли участь у загальних зборах та підтримали рішення про зміну підлеглості позивача в канонічних і організаційних питаннях шляхом входу до складу ПЦУ, із зазначенням прізвища, ім`я та по-батькові, дати, місяця, року народження, адреси проживання в смт.Бородянка вказаних членів релігійної громади, та їх підписи.

На підставі вказаного протоколу №1 від 09.07.2023 Департаментом культури та туризму Київської обласної державної адміністрації 28.07.2023 зареєстровано Статут позивача в новій редакції із зміненим (новим) найменуванням позивача з урахуванням зміненої позивачем як релігійною громадою підлеглості в канонічних і організаційних питаннях шляхом входу до складу ПЦУ, а саме новим найменуванням позивача є РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЯ СВЯТОГО АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) СМТ БОРОДЯНКА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (код ЄДРПОУ 25567529).

Водночас, частина членів релігійної громади позивача, які не були згодні із зміною позивачем як релігійною громадою підлеглості в канонічних і організаційних питаннях шляхом входу до складу ПЦУ, 09.07.2023 провели за місцезнаходженням церкви за адресою: смт.Бородянка, вул.Центральна, 224-г, альтернативні збори, які оформлені протоколом №3 від 09.07.2023 з додатками, надалі - протокол №3 від 09.07.2023.

При цьому, хоча у вказаному протоколі №3 від 09.07.2023 зазначено, що загальна кількість членів релігійної громади становить нібито 328 осіб та що на зборах, які оформлені цим протоколом, нібито присутні 291 членів релігійної громади, тим не менш вказаний протокол №3 від 09.07.2023 не містить достатніх даних, які б дозволяли ідентифікувати усіх підписантів вказаного протоколу в кількості 291 особи та їх належність до цієї релігійної громади в смт. Бородянка. Так, в протоколі №3 від 09.07.2023 зазначені тільки прізвища, ім`я та по-батькові підписантів без зазначення їх дати, місяця, року народження, адрес проживання підписантів в смт. Бородянка чи інших ідентифікуючих ознак, які б вказували на те, що усі ці підписанти протоколу №3 від 09.07.2023 в кількості 291 осіб були членами релігійної громади позивача в смт. Бородянка.

Як випливає із протоколу №3 від 09.07.2023, його підписанти засудили проведення 09.07.2023 на площі Т.Шевченка в смт.Бородянка загальних зборів релігійної громади «Релігійна організація Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла», на яких були прийняті рішення про зміну підлеглості релігійної громади в канонічних і організаційних питаннях шляхом входу до складу Православної Церкви України (ПЦУ) та про зміну Статуту позивача шляхом його викладення в новій редакції у зв`язку із зміною канонічної підлеглості.

Також відповідно до протоколу №3 від 09.07.2023 його підписанти дали згоду на відчуження релігійною громадою «Релігійна організація Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла» церкви шляхом укладення договору дарування на ТОВ «Центр духовного розвитку» (відповідач у справі №911/977/24).

13.07.2023 між позивачем - «Релігійною організацією Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла» в якості дарувальника, від імені якого діяв керівник ОСОБА_1 , та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр духовного розвитку» в якості обдаровуваного був укладений договір дарування церкви, надалі - договір дарування церкви від 13.07.2023.

Відповідно до п.1 договору дарування церкви від 13.07.2023 позивач передав відповідачу в дар належну позивачу на праві власності церкву, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, смт.Бородянка, вул.Центральна, буд.224-г (опис об`єкта: церква загальною площею 288,5 кв.м. позначена на плані літ. А, біля якої розташовані: нежитлова будівля літ. В, нежитлова будівля літ. Г, сарай літ. Д, гараж літ. Е, погріб літ.Е, альтанка літ. Ж, вбиральня літ. З, И, огорожа №1-5, колодязь №6, водопровід №7-9, зливна яма №10, замощення - І).

Договір дарування церкви від 13.07.2023 посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Нельзіним М.С. за реєстровим №989.

13.07.2023 приватним нотаріусом Нельзіним М.С. проведено державну реєстрацію переходу права власності на церкву від позивача до відповідача з відкриттям відповідного розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2764957932080, рішення про державну реєстрацію прав від 13.07.2023 №68442526).

Зазначена державна реєстрація права власності відповідача на церкву як об`єкт нерухомого майна була проведена на підставі вказаного спірного договору дарування церкви від 13.07.2023.

Наказом Міністерства юстиції України від 26.10.2023 №3763/5 частково задоволено скаргу позивача на рішення про державну реєстрацію прав від 13.07.2023 №68442526 приватного нотаріуса Нельзіна М.С. та анульовано рішення від 13.07.2023 року №68442526 про державну реєстрацію права власності на церкву як об`єкт нерухомого майна за ТОВ «Центр духовного розвитку» .

Звертаючись в квітні 2024 до Господарського суду Київської області з даним позовом у справі №911/977/24 до відповідача, позивач посилається на те, що протокол №3 від 09.07.2023 та договір дарування церкви від 13.07.2023 є недійсними, оскільки, як стверджує позивач, протокол №3 від 09.07.2023 створений ОСОБА_1 формально, без участі членів релігійної громади, а статтею 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» встановлено заборону на відчуження майна релігійної організації до завершення процедури зміни своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях.

Заперечуючи проти позову у справі №911/977/24, відповідач у відзиві на позов посилається на те, що деякі особи, які зазначені у протоколі №1 від 09.07.2023 членами релігійної громади та підписали цей протокол, не були членами цієї релігійної громади, оскільки у наданих відповідачем в якості доказів заявах свідків 12 інших членів цієї релігійної громади надали свідчення як свідки про те, що ніколи не бачили на богослужінні у церкві деяких осіб, які зазначені членами релігійної громади у протоколі №1 від 09.07.2023. Також відповідач у відзиві послався на відсутність доказів запрошення ОСОБА_1 як керівника релігійної громади на загальні збори, які оформлені протоколом №1 від 09.07.2023, а також на те, що станом на момент укладення спірного договору дарування церкви від 13.07.2023 керівником релігійної громади був саме ОСОБА_1 , а припинити його повноваження як настоятеля міг лише єпархіальний архієрей УПЦ, і крім того, в протоколі №1 від 09.07.2023, на який посилається позивач, останнім днем виконання ОСОБА_1 обов`язків керівника вказано саме 30.07.2023, що підтверджує наявність у ОСОБА_1 станом на 13.07.2023 повноважень керівника позивача. Також відповідач послався на те, що дата складення протоколу №1 від 09.07.2023 не може вважатись початком зміни релігійною громадою канонічної підлеглості, оскільки статут релігійної громади в новій редакції із зміненою канонічною підлеглістю шляхом входу до ПЦУ був зареєстрований тільки 28.07.2023. Також відповідач послався на те, що загальні збори, які були проведені 09.07.2023 на площі Т.Шевченка в смт. Бородянка і оформлені протоколом №1 від 09.07.2023 і на яких були прийняті рішення про зміну канонічної підлеглості Релігійної організації Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла (позивача), не були загальними зборами цієї релігійної громади, оскільки, як стверджував відповідач, дійсні члени цієї релігійної громади участі в загальних зборах 09.07.2023 на площі Т.Шевченка в смт. Бородянка не приймали але, дізнавшись про проведення цих зборів, після закінчення недільного богослужіння провели загальні збори на території церкви по вул.Центральній, на яких прийняли рішення засудити неправомірні дії щодо проведення 09.07.2023 загальних зборів на площі Т.Шевченка в смт. Бородянка від імені релігійної громади та прийняли рішення відчужити церкву шляхом її дарування відповідачу, що оформлено протоколом №3 від 09.07.2023.

Вирішуючи спір між сторонами та надаючи оцінку наявним у справі доказам, суд виходить з того, що відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності господарського судочинства надає сторонам достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору. Цей принцип передбачає активну роль заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції.

Як вказувала при цьому Велика Палата Верховного Суду (постанова від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21), покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

Суд зазначає, що укладений між позивачем в якості дарувальника та відповідачем в якості обдаровуваного спірний договір дарування церкви від 13.07.2023 за своєю правовою природою є договором дарування.

Так, відповідно до ч.1 ст.717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (ч.1 ст.718 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.719 Цивільного кодексу України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Як випливає із вказаного договору дарування церкви від 13.07.2023, позивач (код ЄДРПОУ - 25567529, колишнє найменування - «Релігійна організація Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла») у вказаному договорі дарування діяв як дарувальник, цей договір дарування від імені позивача як дарувальника підписаний діючим на той час керівником позивача ОСОБА_1 .

Правовий режим майна релігійних організацій визначається, зокрема, Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Відповідно до ч.1 та 2 ст.18 вказаного Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (в редакції станом на момент укладення спірного договору дарування від 13.07.2023) релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом. Забороняється вчиняти будь-які дії, наслідком яких може стати відчуження майна релігійної організації, зокрема його продаж, обмін, передача у заставу, встановлення іпотеки, безоплатна передача у власність та управління інших осіб, до завершення процедури зміни своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним об`єднанням шляхом реєстрації нової редакції статуту (положення), ухваленого не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до її статуту (положення), або органами управління, визначеними статутом (положеннями) релігійної організації (релігійного центру (управління), монастиря, релігійного братства, місіонерського товариства (місії), духовного навчального закладу).

Як випливає із протоколу №1 від 09.07.2023 загальних зборів релігійної громади, 09.07.2023 на площі Т.Шевченка в смт.Бородянка відбулись загальні збори релігійної громади, на яких було прийнято рішення про зміну підлеглості позивача як релігійної громади в канонічних і організаційних питаннях шляхом входу до складу ПЦУ, а також, у зв`язку із зміною канонічного підпорядкування, були прийняті рішення про зміну Статуту позивача як релігійної громади шляхом викладення в новій редакції, про зміну найменування позивача, про припинення повноважень ОСОБА_1 як керівника та призначення ОСОБА_2 уповноваженою особою на представництво інтересів релігійної громади. Відповідно до протоколу №1 від 09.07.2023 на загальні збори був запрошений керівник (настоятель) релігійної громади ОСОБА_1 , який на загальні збори не з`явився.

Відповідно до Додатків 1 та 2 до вказаного протоколу №1 від 09.07.2023 у загальних зборах позивача взяло участь 227 членів релігійної громади, які підтримали та прийняли рішення про зміну підлеглості позивача як релігійної громади в канонічних і організаційних питаннях шляхом входу до складу Православної Церкви України. Додатки 1 та 2 до вказаного протоколу №1 від 09.07.2023 містять поіменний перелік 227 членів релігійної громади, які взяли участь у загальних зборах та підтримали рішення про зміну канонічної підлеглості шляхом входу до складу ПЦУ, із зазначенням прізвища, ім`я та по-батькові, дати, місяця, року народження, адреси проживання в смт.Бородянка членів релігійної громади, та містять підписи цих членів релігійної громади.

Наявним в матеріалах справи Статутом позивача в новій редакції підтверджується, що на підставі вказаного протоколу №1 від 09.07.2023 Департаментом культури та туризму Київської обласної державної адміністрації 28.07.2023 зареєстровано Статут позивача в новій редакції із зміненим (новим) найменуванням позивача з урахуванням зміненої позивачем як релігійною організацією (місцевою релігійною громадою) підлеглості в канонічних і організаційних питаннях шляхом входу до складу ПЦУ, а саме новим найменування позивача є РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЯ СВЯТОГО АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) СМТ БОРОДЯНКА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (код ЄДРПОУ 25567529).

Оскільки Додатки 1 та 2 до вказаного протоколу №1 від 09.07.2023 містять поіменний перелік 227 членів релігійної громади - «Релігійна організація Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла», які взяли участь у цих загальних зборах та підтримали рішення про зміну канонічної підлеглості позивача шляхом входу до складу ПЦУ (із зазначенням в протоколі прізвища, ім`я та по-батькові, дати, місяця, року народження, адреси проживання в смт.Бородянка вказаних членів релігійної громади) та їх підписи, то вказаний протокол №1 від 09.07.2023 як доказ відповідно до положень ст.79 Господарського процесуального кодексу України з достатньою вірогідністю свідчить про те, що дійсно 09.07.2023 членами вказаної релігійної громади на загальних зборах, які проводились на площі Т.Шевченка в смт.Бородянка, приймалось рішення про зміну канонічної підлеглості релігійної громади шляхом входу до складу ПЦУ.

Факт прийняття позивачем як релігійною громадою вказаного рішення про зміну підлеглості позивача в канонічних і організаційних питаннях, яке оформлене протоколом №1 від 09.07.2023, та фактична реалізація цього рішення позивачем як релігійною громадою підтверджується також Статутом позивача в новій редакції, зареєстрованим 28.07.2023, із зміненим найменуванням позивача з урахуванням зміненої канонічної підлеглості.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що загальні збори релігійної громади - «Релігійна організація Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла» 09.07.2023 в смт.Бородянка на площі Т.Шевченка не проводились, а загальні збори цієї релігійної громади були проведені 09.07.2023, як стверджує відповідач, в самій церкві по вул.Центральній, на яких члени релігійної громади прийняли рішення засудити неправомірні дії щодо проведення 09.07.2023 загальних зборів на площі Т.Шевченка від імені релігійної громади та прийняли рішення відчужити церкву шляхом її дарування відповідачу, що оформлено протоколом №3 від 09.07.2023, суд при цьому відмічає суперечливість правової позиції відповідача в питанні обставин проведення 09.07.2023 загальних зборів релігійною громадою. Крім того, суд зауважує, що позиція відповідача у спорі та надані ним докази щодо цієї обставини є менш вірогідними відповідно до положень ст.79 Господарського процесуального кодексу України стосовно вірогідності доказів.

Так, суд враховує, що у цьому спорі ні позивач, ні відповідач у своїх правових позиціях у справі не заперечують, що 09.07.2023 в публічному місці, а саме на площі Т.Шевченка в смт. Бородянка спочатку відбувся публічний захід - загальні збори, на якому жителі смт Бородянка, які вважали себе членами релігійної громади - «Релігійна організація Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла», прийняли рішення про зміну канонічної підлеглості релігійної громади шляхом входу до складу Православної Церкви України.

Відповідач, відповідно до його правової позиції у справі, не заперечує проведення 09.07.2023 на площі Т.Шевченка в смт. Бородянка загальних зборів як публічного заходу, однак відповідач заперечує належність осіб, які взяли участь у цих загальних зборах, до членів релігійної громади - «Релігійна організація Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла». Відповідач у спорі стверджує, що дійсні члени цієї релігійної громади участі в загальних зборах на площі Т.Шевченка не приймали, але дізнавшись про проведення загальних зборів на площі Т.Шевченка , в цей же день 09.07.2023 після закінчення недільного богослужіння вирішили провести та провели загальні збори на території церкви по вул.Центральній, на яких прийняли рішення засудити неправомірні дії щодо проведення 09.07.2023 загальних зборів на площі Т.Шевченка , та прийняли рішення про відчуження церкви шляхом її дарування відповідачу, що оформлено протоколом №3 від 09.07.2023.

Таким чином, на підставі протоколу №1 від 09.07.2023 та враховуючи позиції обох сторін спору, які визнають факт проведення 09.07.2023 на площі Т.Шевченка в смт. Бородянка загальних зборів, суд вважає встановленою обставину того, що 09.07.2023 на площі Т.Шевченка в смт. Бородянка проводився публічний захід - загальні збори, на якому жителі смт Бородянка, які вважали себе членами релігійної громади «Релігійна організація Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла», прийняли рішення про зміну канонічної підлеглості релігійної громади шляхом входу до складу ПЦУ.

Доводи відповідача про те, що у загальних зборах 09.07.2023 на площі Т.Шевченка в смт. Бородянка члени релігійної громади - «Релігійна організація Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла» участі не приймали, суд оцінює критично та відхиляє.

Так, відповідач посилається на те, що деякі особи, які вказані у протоколі №1 від 09.07.2023 та взяли участь в загальних зборах на площі Т.Шевченка в смт. Бородянка, не були членами «Релігійної організації Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла», оскільки, як посилається відповідач на надані ним заяви 12 свідків (заяви свідків ОСОБА_4 від 12.01.2024 за реєстр.№11, ОСОБА_5 від 12.01.2024 за реєстр.№7, ОСОБА_6 від 12.01.2024 за реєстр.№14, ОСОБА_7 від 12.01.2024 за реєстр. №12, ОСОБА_8 від 12.01.2024 за реєстр.№13, ОСОБА_9 від 12.01.2024 за реєстр.№15, ОСОБА_10 від 12.01.2024 за реєстр.№10, ОСОБА_11 від 12.01.2024 за реєстр.№8, ОСОБА_12 від 12.01.2024 за реєстр.№5, ОСОБА_13 від 12.01.2024 за реєстр.№6, ОСОБА_14 від 12.01.2024 за реєстр.№9 та ОСОБА_15 від 12.01.2024 за реєстр.№4), ці 12 членів цієї ж релігійної громади у своїх заявах від 12.01.2024 надали свідчення як свідки про те, що ніколи не бачили на богослужінні у церкві деяких осіб, які зазначені у протоколі №1 від 09.07.2023.

Суд вказаний аргумент відповідача з посиланням на заяви 12 свідків від 12.01.2024 як докази відхиляє з огляду на таке.

По-перше, вказаний аргумент відповідача та надані ним в якості доказів заяви 12 свідків про те, що частину осіб, які взяли участь 09.07.2023 в загальних зборах на площі Т.Шевченка в смт. Бородянка, ніколи не бачили на богослужінні у церкві, вступають в протиріччя із позицією відповідача в спорі про те, що на загальних зборах 09.07.2023 на площі Т.Шевченка в смт. Бородянка, як також стверджує відповідач у цьому спорі, члени релігійної громади «Релігійна організація Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла» взагалі не брали участі. Тобто аргумент відповідача про те, що певну частину осіб, які взяли участь 09.07.2023 в загальних зборах на площі Т.Шевченка в смт. Бородянка, зазначені відповідачем 12 свідків ніколи не бачили на богослужінні у церкві, за своєю суттю може вказувати також на те, що іншу певну частину осіб, які також взяли участь 09.07.2023 в загальних зборах на площі Т.Шевченка в смт. Бородянка і вказані в протоколі №1 від 09.07.2023 членами релігійної громади, зазначені відповідачем свідки бачили або могли бачити на богослужінні у церкві. Принаймні, ці 12 свідків відповідача у цих заявах не стверджують, що вони ніколи не бачили на богослужінні у церкві всіх осіб, які взяли участь 09.07.2023 в загальних зборах на площі Т.Шевченка в смт. Бородянка, в той час як відповідач у своїй правовій позиції у справі стверджує, що жоден з тих, хто брав участь 09.07.2023 в загальних зборах на площі Т.Шевченка в смт. Бородянка, не був членом релігійної громади «Релігійна організація Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла».

По-друге, вказані доводи відповідача та надані ним докази у вигляді заяв вказаних 12 свідків та посвідчень членів релігійної громади, які оформлені на ім`я цих свідків, суперечать статуту самої релігійної громади (Статуту позивача у редакції 1991 року), який не передбачає фіксованого членства та оформлення якого-небудь Списку членів релігійної громади.

Так, відповідно до п.3 Статуту позивача у редакції 1991 року парафія об`єднує громадян православного віросповідання для сумісного здійснення права на свободу сповідання та поширення православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання. Згідно п.9 Статуту позивача у редакції 1991 року парафіяльні збори складаються з православних віруючих, кліриків та мирян, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту Української Православної Церкви, регулярно відвідують богослужіння та сповідь, перебувають у канонічному послухові настоятеля і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.

Тобто Статут позивача у редакції 1991 року не встановлював будь-якого врегульованого порядку та чітких критеріїв щодо прийняття членів у релігійну громаду й порядку їх обліку та ведення реєстру, а також не містив поняття фіксованого членства, процедури прийняття в члени релігійної громади.

Наведені положення Статуту позивача у редакції 1991 року спростовують доводи відповідача та надані ним суду докази про наявність певного списку (реєстру) членів релігійної громади та необхідність оформлення посвідчення члена релігійної громади. Наведене є підставою для відхилення судом цих доводів та доказів відповідача (заяв свідків від 12.01.2024 та посвідчень членів релігійної громади за підписами ОСОБА_1 ) як таких, що суперечать самому статуту релігійної громади «Релігійна організація Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла» в питанні членства та необхідності оформлення посвідчення члена цієї релігійної громади, а тому ці докази є менш вірогідними.

Доводи відповідача та надані ним докази у вигляді заяв вказаних 12 свідків про те, що частину осіб, які взяли участь 09.07.2023 в загальних зборах на площі Т.Шевченка в смт. Бородянка і які вказані в протоколі №1 від 09.07.2023 членами релігійної громади, ніколи не бачили на богослужінні у церкві, суд оцінює критично також тому, що ці доводи та заяви свідків від 12.01.2024 за відсутності об`єктивних даних, які б дозволяли перевірити регулярне відвідування богослужіння, самі по собі не є достатніми та вірогідними для того, щоб не визнавати членами релігійної громади тих мешканців смт.Бородянка, які вважали себе членами цієї релігійної громади та взяли участь 09.07.2023 в загальних зборах релігійної громади на площі Т.Шевченка в смт. Бородянка і проголосували за зміну релігійною громадою канонічного підпорядкування відповідно до протоколу №1 від 09.07.2023.

Суд в цьому контексті також враховує, що обставини проведення 09.07.2023 загальних зборів в смт. Бородянка (загальних зборів на площі Т.Шевченка , які оформлені протоколом №1 від 09.07.2023, та загальних зборів в церкві по вул.Центральній, які оформлені протоколом №3 від 09.07.2023) і надані обома сторонами спору докази з більшою вірогідністю вказують якраз не на те, що члени релігійної громади «Релігійна організація Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла» взагалі не брали участь в загальних зборах 09.07.2023 на площі Т.Шевченка , а на те, що члени вказаної релігійної громади в питанні рішення про зміну канонічного підпорядкування розділились:

- одна частина членів вказаної релігійної громади підтримувала рішення про зміну канонічного підпорядкування шляхом входу до складу ПЦУ (ці члени релігійної громади взяли участь у загальних зборах релігійної громади 09.07.2023 на площі Т.Шевченка , на яких одноголосно прийняли рішення про зміну релігійною громадою канонічного підпорядкування та інші рішення, що випливають із цього);

- а та частина членів релігійної громади, яка не підтримувала рішення про зміну канонічного підпорядкування шляхом входу до складу ПЦУ, проігнорувала загальні збори релігійної громади 09.07.2023 на площі Т.Шевченка та провела 09.07.2023 збори в церкві по вул.Центральній, на яких одноголосно засудила проведення загальних зборів на площі Т.Шевченка та прийняті загальними зборами на площі Т.Шевченка рішення).

За вказаних обставин, враховуючи, що ті 12 свідків, заяви яких надані відповідачем суду в якості доказів, по суті є в питанні зміни канонічного підпорядкування опонентами тих членів релігійної громади, які взяли участь 09.07.2023 в загальних зборах на площі Т.Шевченка в смт. Бородянка і голосували за прийняття релігійною громадою рішення про зміну канонічного підпорядкування відповідно до протоколу №1 від 09.07.2023, то суд відповідно до ст.78 та 79 Господарського процесуального кодексу України не може вважати більш достовірними, об`єктивними та більш вірогідними доказами заяви вказаних 12 свідків, на які посилається відповідач, ніж дані протоколу №1 від 09.07.2023 з додатками, на які посилається позивач.

Суд при цьому враховує також висновок, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №906/1330/21 про те, що релігійна громада може не збігатися з межами певного населеного пункту, однак територіальному критерію все ж має надаватися певне значення й у питанні членства в релігійній громаді з огляду на законодавче визначення поняття релігійної громади як місцевої релігійної організації, а також з огляду на поширений критерій для визначення членства у релігійній громаді - регулярне відвідування богослужінь, що також є критерієм членства в релігійній громаді у цій справі за встановленими судом обставинами.

Тому, з огляду на відсутність об`єктивних доказів у цій справі, на які б посилались сторони і які б дозволяли перевірити регулярне відвідування богослужіння, суд враховує критерій територіального зв`язку, тобто проживання у місцевості, де діє релігійна громада (смт.Бородянка), оскільки відповідність цьому критерію робить можливим виконання умови про регулярне відвідування богослужіння. В цьому аспекті суд відмічає, що Додатки 1 та 2 до протоколу №1 від 09.07.2023 містять поіменний перелік 227 членів релігійної громади, які взяли участь у загальних зборах та підтримали рішення про зміну релігійною громадою підлеглості в канонічних і організаційних питаннях шляхом входу до складу ПЦУ, із зазначенням прізвища, ім`я та по-батькові, дати, місяця, року народження, адреси проживання в смт.Бородянка вказаних членів цієї релігійної громади, та їх підписи.

Отже, враховуючи критерій територіального зв`язку, як зазначено судом вище, та Додатки 1 та 2 до протоколу №1 від 09.07.2023, які містять дані про адреси проживання в смт.Бородянка осіб, які взяли участь у загальних зборах та вважали себе членами релігійної громади, то у суду відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України є підстави для висновку про те, що в загальних зборах на площі Т.Шевченка в смт. Бородянка взяли участь 227 членів релігійної громади - Релігійної організації Українська Православна Церква парафії Св. ОСОБА_16 , які підтримали рішення про зміну підлеглості позивача в канонічних і організаційних питаннях шляхом входу до складу ПЦУ.

Тому доводи відповідача про те, що члени релігійної громади «Релігійна організація Української Православної Церкви парафії Св.Архистратига Михайла» взагалі не брали участі у загальних зборах релігійної громади, які були проведені 09.07.2023 на площі Т.Шевченка в смт.Бородянка, суд відхиляє як такі, що відповідачем не доведені та спростовуються обставинами справи, відповідно до яких членство в релігійній громаді не було фіксованим та члени релігійної громади розділились в питанні голосування за рішення про зміну канонічного підпорядкування шляхом входу до складу ПЦУ.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що позивачем не надано достатніх доказів повідомлення настоятеля релігійної громади - ОСОБА_1 та членів релігійної громади про проведення 09.07.2023 загальних зборів релігійної громади на площі Т.Шевченка , на яких релігійною громадою приймалось рішення про зміну канонічного підпорядкування шляхом входу до складу ПЦУ, суд відмічає, що, по-перше, вказані доводи відповідача не мають суттєвого значення для правильного вирішення справи №911/977/24, адже сам відповідач є юридичною особою і не був членом вказаної релігійної громади. Тобто процедура проведення релігійною громадою загальних зборів є внутрішнім питанням самої релігійної громади і не зачіпає права відповідача, який не є її членом.

У постанові від 03.04.2024 у справі №906/1330/21 Велика Палата Верховного Суду відзначила, що законодавець лише в необхідних загальних рисах урегулював порядок реалізації релігійними громадами права на зміну підлеглості в канонічних і організаційних питаннях, зокрема щодо того, що рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними її загальних зборів. При цьому законодавець визнав автономію релігійної громади у визначенні кількості її членів, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади, а також у питаннях членства.

Отже, якщо відповідно до правової позиції відповідача у спорі настоятель релігійної громади ОСОБА_1 та/або інші члени релігійної громади, які не підтримували рішення про зміну канонічного підпорядкування, вважають, що загальні збори релігійної громади 09.07.2023 на площі Т.Шевченка , на яких релігійною громадою було прийняте рішення про зміну канонічного підпорядкування, були проведені з порушенням прав настоятеля релігійної громади та/або деяких членів релігійної громади, то вказані особи не позбавлені права на захист своїх прав та законних інтересів шляхом оскарження в судовому порядку прийнятих релігійною громадою рішень.

Водночас, ці доводи відповідача у вигляді стверджуваних відповідачем дефектів процедури проведення загальних зборів релігійної громади самі по собі не є підставою для того, щоб не визнавати у межах справи №911/977/24 факт проведення загальних зборів релігійної громади 09.07.2023 на площі Т.Шевченка та прийняття загальними зборами релігійної громади рішення про зміну канонічного підпорядкування шляхом входу до складу ПЦУ, що оформлені протоколом №1 від 09.07.2023.

При цьому суд також враховує, що відповідно до обставин справи ОСОБА_1 скористався своїм правом на оскарження в судовому порядку рішень загальних зборів релігійної громади, що оформлені протоколом №1 від 09.07.2023 (справа №911/3365/23 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЯ СВЯТОГО АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) СМТ БОРОДЯНКА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» про визнання недійсним рішення та статуту в новій редакції). Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.2024 у справі №911/3365/23, яка міститься в загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, позов у справі №911/3365/23 залишено без розгляду.

Таким чином, на момент розгляду судом справи №911/977/24 рішення загальних зборів релігійної громади, що оформлені протоколом №1 від 09.07.2023, не оскаржені та не визнані недійсними, а стверджувані відповідачем дефекти процедури прийняття цих рішень не мають значення для вирішення справи №911/977/24, оскільки самі по собі не спростовують факт прийняття загальними зборами релігійної громади рішень про зміну канонічного підпорядкування, що оформлені протоколом №1 від 09.07.2023, та не свідчать про недійсність цих рішень релігійної громади.

По-друге, суд також враховує, що відповідно до обставин справи загальні збори релігійної громади 09.07.2023 на площі Т.Шевченка в смт.Бородянка, на яких релігійною громадою вирішувалось питання про зміну канонічного підпорядкування, проводились на центральній площі населеного пункту відкрито, як публічний захід членів релігійної громади, які є мешканцями відповідної територіальної громади, тобто ці збори не були таємним закритим заходом для наперед обмеженого кола осіб, що, в свою чергу, з більшою вірогідністю вказує також на те, що:

- настоятель релігійної громади ОСОБА_1 та інші мешканці територіальної громади смт.Бородянка, які були членами релігійної громади, в т.ч. серед них ті члени релігійної громади, які не підтримували зміну релігійною громадою свого канонічного підпорядкування шляхом входу до складу ПЦУ, були або могли бути обізнані із проведенням релігійною громадою загальних зборів 09.07.2023 як публічного заходу на площі Т.Шевченка, на якому вирішувалось питання про входження релігійної громади до складу ПЦУ;

- ті члени релігійної громади, які підтримували зміну релігійною громадою канонічного підпорядкування шляхом входу до складу ПЦУ, взяли участь у проведенні загальних зборів релігійної громади 09.07.2023 як публічного заходу на площі Т.Шевченка в смт.Бородянка та проголосували за прийняття рішення про зміну канонічного підпорядкування, що оформлено протоколом №1 від 09.07.2023 (227 членів релігійної громади відповідно до протоколом №1 від 09.07.2023);

- а та частина членів релігійної громади, які не підтримували зміну релігійною громадою канонічного підпорядкування шляхом входу до складу ПЦУ, також була обізнана із проведенням загальних зборів релігійної громади 09.07.2023 на площі Т.Шевченка, але проігнорувала ці загальні збори релігійної громади та провела зібрання в церкві по вул. Центральній, на якому відповідно до протоколу №3 від 09.07.2023 засудила проведення загальних зборів 09.07.2023 на площі Т.Шевченка та прийняла рішення про відчуження церкви.

Отже, самі рішення загальних зборів релігійної громади, що оформлені протоколом №1 від 09.07.2023, не є предметом оскарження у справі №911/977/24, а обставини та докази, на які посилаються сторони у справі №911/977/24, не свідчать про недійсність вказаних рішень загальних зборів релігійної громади, що оформлені протоколом №1 від 09.07.2023.

Надаючи оцінку наданим відповідачем в якості доказів протоколу №3 від 09.07.2023 та заявам 64 свідків (заяви свідків ОСОБА_17 від 04.05.2024 №801, ОСОБА_6 від 02.05.2024 №769, ОСОБА_18 від 06.05.2024 №823, ОСОБА_19 від 04.05.2024 №800, ОСОБА_20 від 06.05.2024 №821, ОСОБА_21 від 04.05.2024 №803, ОСОБА_15 від 06.05.2024 №831, ОСОБА_22 від 06.05.2024 №833, ОСОБА_23 від 06.05.2024 №834, ОСОБА_24 від 06.05.2024 №838, ОСОБА_25 від 06.05.2024 №847, ОСОБА_26 від 02.05.2024 №776, ОСОБА_27 від 02.05.2024 №777, ОСОБА_28 від 04.05.2024 №816, ОСОБА_29 від 06.05.2024 №820, ОСОБА_30 від 06.05.2024 №829, ОСОБА_31 від 06.05.2024 №818), ОСОБА_11 від 04.05.2025 №814, ОСОБА_8 від 02.05.2024 №775, ОСОБА_32 від 04.05.2024 №807, ОСОБА_33 від 04.05.2024 №809, ОСОБА_34 від 04.05.2024 №797, ОСОБА_35 від 02.05.2024 №781, ОСОБА_7 від 02.05.2024 №774, ОСОБА_36 від 02.05.2024 №773, ОСОБА_37 від 02.05.2024 №772, ОСОБА_38 від 04.05.2024 №808, ОСОБА_39 від 02.05.2024 №778, ОСОБА_40 від 02.05.2024 №771, ОСОБА_41 від 06.05.2024 №841, ОСОБА_42 від 06.05.2024 №846, ОСОБА_43 від 02.05.2024 №824, ОСОБА_44 від 02.05.2024 №779, ОСОБА_45 від 06.05.2024 №827, ОСОБА_46 від 06.05.2024 №844, ОСОБА_47 від 04.05.2024 №798, ОСОБА_48 від 04.05.2024 №799, ОСОБА_49 від 06.05.2024 №822, ОСОБА_50 від 02.05.2024 №780, ОСОБА_51 від 06.05.2024 №837, ОСОБА_52 від 06.05.2024 №826, ОСОБА_53 від 06.05.2024 №843, ОСОБА_54 від 06.05.2024 №845, ОСОБА_55 від 06.05.2024 №828, ОСОБА_56 від 06.05.2024 №830, ОСОБА_57 від 06.05.2024 №832, ОСОБА_58 від 04.05.2024 №796, ОСОБА_59 від 04.05.2024 №794, ОСОБА_60 від 03.05.2024 №786, ОСОБА_61 від 04.05.2024 №811, ОСОБА_62 від 04.05.2024 №813, ОСОБА_13 від 04.05.2024 №804, ОСОБА_63 від 04.05.2024 №802, ОСОБА_64 від 06.05.2024 №835, ОСОБА_65 від 04.05.2024 №812, ОСОБА_66 від 06.05.2024 №825, ОСОБА_67 від 06.05.2024 №819, ОСОБА_68 від 06.05.2024 №848, ОСОБА_69 від 04.05.2024 №795, ОСОБА_70 від 04.05.2024 №810, ОСОБА_71 від 06.05.2024 №842, ОСОБА_10 від 04.05.2024 №817, ОСОБА_72 від 06.05.2024 №840, ОСОБА_9 від 02.05.2024 №770) та доводам відповідача щодо проведення загальних зборів релігійною громадою 09.07.2023 в смт.Бородянка не на площі Т.Шевченка, а за місцерозташуванням церкви по вул.Центральній, 224-д, суд зазначає наступне.

Суд відмічає, що за обставин, коли статут релігійної громади не передбачав фіксованого членства, а кількість членів релігійної громади була чималою, то менш вірогідним є те, що абсолютно усі члени релігійної громади були би одностайними під час голосування на загальних зборах «за» або «проти» рішення про зміну релігійною громадою канонічного підпорядкування шляхом входу до складу ПЦУ. Водночас надані сторонами докази (протокол №1 від 09.07.2023 та протокол №3 від 09.07.2023) та пояснення сторін суду під час розгляду справи про обставини проведення загальних зборів 09.07.2023 загальних зборів релігійної громади «Релігійна організація Українська Православна Церква парафії ОСОБА_73 » в смт. Бородянка з більшою вірогідністю вказують саме на те, що члени цієї релігійної громади розділились в питанні зміни релігійною громадою канонічного підпорядкування, а саме:

- ті члени релігійної громади, які підтримували зміну релігійною громадою канонічного підпорядкування, взяли участь у проведенні загальних зборів релігійної громади 09.07.2023 на площі Т.Шевченка та проголосували за прийняття рішення про зміну канонічного підпорядкування, що оформлено протоколом №1 від 09.07.2023 (227 членів релігійної громади відповідно до протоколу №1 від 09.07.2023);

- а та частина членів релігійної громади, які не підтримували зміну релігійною громадою канонічного підпорядкування, також була обізнана із проведенням цих загальних зборів релігійної громади 09.07.2023 на площі Т.Шевченка , але проігнорувала ці загальні збори релігійної громади та провела зібрання в церкві по вул. Центральній, на якому засудила проведення загальних зборів 09.07.2023 на площі Т.Шевченка та проголосувала за дарування церкви на ТОВ «Центр духовного розвитку», що оформлено протоколом №3 від 09.07.2023.

Отже, по суті вказані відповідачем 64 свідки, заяви яких надані відповідачем суду в якості доказів проведення загальних зборів в церкві по вул. Центральній, є опонентами в питанні зміни канонічного підпорядкування тих членів релігійної громади, які взяли участь 09.07.2023 в загальних зборах на площі Т.Шевченка в смт. Бородянка і голосували за прийняття рішення про зміну релігійною громадою канонічного підпорядкування відповідно до протоколу №1 від 09.07.2023. Тому суд відповідно до ст.78 та 79 Господарського процесуального кодексу України не може вважати більш достовірними, об`єктивними та більш вірогідними доказами заяви вказаних 64 свідків, на які посилається відповідач, ніж протокол №1 від 09.07.2023, на який посилається позивач.

Суд не надає абсолютну перевагу як доказу ні протоколу №1 від 09.07.2023, ні протоколу №3 від 09.07.2023, ні наданим відповідачем заявам 12 свідків та заявам 64 свідків як доказам, а, оцінюючи вказані докази в сукупності, зазначає, що наявні докази в сукупності з більшою вірогідністю вказують саме на те, що члени релігійної громади розділились 09.07.2023 в питанні зміни релігійною громадою канонічного підпорядкування.

Тобто надані відповідачем докази не свідчать з більшою вірогідністю про те, що загальні релігійної громади 09.07.2023 на площі Т.Шевченка взагалі не проводились, а свідчать, що вказані відповідачем 64 свідки не підтримували рішення про зміну канонічного підпорядкування і тому не взяли участь у загальних зборах релігійної громади 09.07.2023 на площі Т.Шевченка , але, знаючи про проведення загальних зборів релігійної громади 09.07.2023 на площі Т.Шевченка , взяли участь у зібранні 09.07.2023 в церкві по вул.Центральній, на якому засудили проведення загальних зборів 09.07.2023 на площі Т.Шевченка та проголосували за дарування церкви на ТОВ «Центр духовного розвитку», що оформлено протоколом №3 від 09.07.2023.

При цьому суд також відмічає, що не всі особи із вказаних відповідачем 64 свідків є членами територіальної громади смт.Бородянка, враховуючи, що деякі з них проживають в м.Малині Житомирської області ( ОСОБА_29 - заява свідка від 06.05.2024 №820; ОСОБА_30 - заява свідка від 06.05.2024 №8294; ОСОБА_74 - заява свідка від 06.05.2024 №827; ОСОБА_75 - заява свідка від 06.05.2024 №828) та в м.Києві ( ОСОБА_76 - заява свідка від 06.05.2024 №848). Наведене, виходячи із критерію територіального зв`язку, викликає у суду обґрунтований сумнів в тому, чи були вказані 5 свідків, які проживають на значній відстані від смт.Бородянка, членами релігійної громади, яка знаходиться в смт.Бородянка.

В будь-якому разі суд відмічає, що відповідачем в якості доказів участі у зібранні, яке проводилось 09.07.2023 в церкві по вул. Центральній і яке оформлене протоколом №3 від 09.07.2023, надано заяви свідків в кількості не більше 64 осіб, які в питанні зміни релігійною громадою канонічного підпорядкування були опонентами тих членів релігійної громади, які на загальних зборах релігійної громади 09.07.2023 на площі Т.Шевченка голосували за прийняття рішення про зміну релігійною громадою канонічного підпорядкування.

Аналізуючи доводи відповідача, який з посиланням на протокол №3 від 09.07.2023 та надані відповідачем заяви 64 свідків стверджував, що на загальних зборах 09.07.2023 в церкві по вул. Центральній були присутні більше 200 осіб (членів релігійної громади), які засудили проведення загальних зборів 09.07.2023 на площі Т.Шевченка та проголосували за дарування церкви на ТОВ «Центр духовного розвитку», суд вказані доводи оцінює критично та відхиляє з огляду на таке.

По-перше, зіставляючи наданий відповідачем в якості доказу протокол загальних зборів №3 від 09.07.2023 із наданим позивачем в якості доказу протоколом загальних зборів №1 від 09.07.2023, суд відмічає, що протокол №3 від 09.07.2023 на відміну від протоколу №1 від 09.07.2023 містить дані лише про прізвища, ім`я та по-батькові підписантів і не містить даних про адреси проживання цих підписантів. Наведена прогалина у вигляді відсутності даних про адреси проживання підписантів зменшує доказову силу протоколу №3 від 09.07.2023, оскільки його дані за відсутності даних про адреси проживання підписантів цього протоколу №3 від 09.07.2023 не дають можливості суду на підставі критерію територіального зв`язку чи будь-якого іншого критерію ідентифікувати усіх підписантів протоколу №3 від 09.07.2023 та визначити їх належність до членів релігійної громади «Релігійна організація Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла» смт. Бородянка.

Виходячи із наданих відповідачем доказів у вигляді заяв 64 свідків, які, як випливає із їх заяв як свідків, не голосували за прийняття рішення про зміну релігійною громадою канонічного підпорядкування шляхом входу до складу ПЦУ, суд може погодитись з відповідачем в тому, що у зібранні, яке проводилось 09.07.2023 в церкві по вул. Центральній і яке оформлене протоколом №3 від 09.07.2023, взяло участь не більше 64 осіб, які були проти зміни релігійною громадою канонічного підпорядкування і заяви яких як свідків надані відповідачем суду в якості доказів.

Водночас, навіть наявність такої кількості учасників (не більше 64 осіб) на зборах, які, як стверджує відповідач, проводились 09.07.2023 в церкві по вул. Центральній і які оформлені протоколом №3 від 09.07.2023, не є безсумнівним для суду, оскільки відповідно до протоколу №3 від 09.07.2023, на який посилається відповідач у спорі, учасники зборів в церкві по вул.Центральній 09.07.2023 голосували за дарування церкви на ТОВ «Центр духовного розвитку», однак відповідно до обставин справи ТОВ «Центр духовного розвитку» як юридична особа було фактично зареєстровано лише 12.07.2023, тобто вже після проведення зборів 09.07.2023 в церкві по вул.Центральній, про проведення яких стверджує відповідач з посиланням на протокол №3 від 09.07.2023.

Отже, факт реєстрації ТОВ «Центр духовного розвитку» як юридичної особи лише 12.07.2023, тобто вже після оформлення протоколу №3 від 09.07.2023, у якому ТОВ «Центр духовного розвитку» вказано обдарованим, може вказувати або на те, що збори в церкві по вул.Центральній 09.07.2023 фактично взагалі не проводились (оскільки учасники зборів в церкві 09.07.2023 не могли наперед знати про ТОВ «Центр духовного розвитку» як юридичну особу, яка була зареєстрована лише 12.07.2023), або на те, що ТОВ «Центр духовного розвитку» як юридична особа створювалось саме з метою переоформлення на вказане товариство церкви тими особами, які були проти зміни релігійною громадою канонічного підпорядкування та знали про намір релігійної громади прийняти 09.07.2023 рішення про зміну канонічного підпорядкування шляхом входу до складу ПЦУ.

В будь-якому разі суд відмічає, що обставини справи та надані сторонами докази з більшою вірогідністю вказують саме на те, що члени релігійної громади розділились в питанні зміни релігійною громадою канонічного підпорядкування. При цьому із наявних доказів, а саме протоколу №1 від 09.07.2023, випливає, що більшість членів релігійної громади підтримували зміну релігійною громадою канонічного підпорядкування, взяли участь у проведенні загальних зборів релігійної громади 09.07.2023 на площі Т.Шевченка в смт.Бородянка та проголосували за прийняття рішення про зміну релігійною громадою канонічного підпорядкування, що оформлено протоколом №1 від 09.07.2023 (227 осіб). А у межах тих доказів, які були надані суду, відповідачем доведено участь не більше 64 осіб в зібранні 09.07.2023 в церкві по вул. Центральній, на якому вони проголосували за дарування церкви на ТОВ «Центр духовного розвитку», оскільки ці особи не погоджувались із рішенням релігійної громади про зміну канонічного підпорядкування.

Таким чином, на момент розгляду судом справи №911/977/24 рішення загальних зборів релігійної громади, що оформлені протоколом №1 від 09.07.2023, не оскаржені та не визнані недійсними. При цьому відповідачем не спростовано, що вказані рішення релігійної громади про зміну канонічного підпорядкування та про ухвалення нової редакції статуту релігійної громади із зміненим канонічним підпорядкуванням прийняті не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до її статуту, враховуючи, що, виходячи із критерію територіального зв`язку та наданих сторонами доказів, 227 членів релігійної громади проголосували «за» прийняття релігійною громадою рішення про зміну канонічного підпорядкування та не більше 64 членів релігійної громади, які були проти зміни релігійною громадою канонічного підпорядкування, не взяли участі у загальних зборах релігійної громади 09.07.2023 на площі Т.Шевченка в смт.Бородянка. Тобто наявні у справі докази в сукупності свідчать, що рішення релігійної громади про зміну канонічного підпорядкування та ухвалення нової редакції статуту релігійної громади із зміненим канонічним підпорядкуванням прийнято в будь-якому разі не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, навіть з урахуванням заяв 64 свідків відповідача як доказів (227 : (227 + 64) = 78%).

Отже, відповідачем не спростований факт дійсності рішень загальних зборів релігійної громади, які оформлені протоколом №1 від 09.07.2023, в т.ч. рішення про зміну позивачем як релігійною громадою підлеглості у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу ПЦУ.

За вказаних обставин укладений між позивачем в особі колишнього керівника ОСОБА_1 та відповідачем спірний договір дарування церкви від 13.07.2023 суперечив положенню ч.2 ст.18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (в редакції станом на момент укладення спірного договору дарування), яким була встановлена заборона вчиняти будь-які дії, наслідком яких може стати відчуження майна релігійної організації, зокрема його безоплатна передача у власність інших осіб, до завершення процедури зміни своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

За таких обставин, наявні підстави для визнання недійсним спірного договору дарування церкви від 13.07.2023 відповідно до ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, оскільки він був укладений всупереч вимогам ч.2 ст.18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (в редакції станом на момент укладення спірного договору дарування), якими була встановлена заборона вчиняти будь-які дії, наслідком яких може стати відчуження майна релігійної організації, зокрема його безоплатна передача у власність інших осіб, до завершення процедури зміни своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях.

Доводи відповідача про те, що станом на момент укладення спірного договору дарування церкви від 13.07.2023 процедура зміни своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях релігійною громадою ще не була розпочата, оскільки подання документів до Київської обласної державної адміністрації для реєстрації нової редакції Статуту релігійної громади було здійснено лише 14.07.2023, тобто після укладення спірного договору дарування, а реєстрація Статуту в новій редакції із зміненою канонічною підлеглістю відбулась лише 28.07.2023, суд відхиляє як хибні у даному спорі.

Так, Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» не визначає чітко момент початку процедури зміни релігійною громадою своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях.

Проте, як випливає із протоколу №1 від 09.07.2023, 09.07.2023 на площі Т.Шевченка в смт.Бородянка відбулись загальні збори позивача як релігійної громади, на яких були прийняті рішення про зміну підлеглості позивача як релігійної громади в канонічних і організаційних питаннях шляхом входу до складу ПЦУ, а також, у зв`язку із зміною канонічного підпорядкування, були прийняті рішення про зміну Статуту позивача шляхом викладення його в новій редакції.

Вказана обставина прийняття релігійною громадою на загальних зборах рішення про зміну підлеглості в канонічних і організаційних питаннях та системне тлумачення ст.18 Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» свідчать про те, що факт прийняття загальними зборами релігійної громади рішення про зміну своєї підлеглості в канонічних і організаційних питаннях є достатнім для висновку про те, що релігійною громадою розпочата процедура зміни підлеглості в канонічних і організаційних питаннях.

Отже, з 09.07.2023 релігійною громадою - «Релігійна організація Українська Православна Церква парафії Св.Архистратига Михайла» була розпочата процедура зміни підлеглості релігійної громади в канонічних і організаційних питаннях шляхом входу до складу ПЦУ, яка станом на момент укладення спірного договору дарування церкви від 13.07.2023 ще не була завершена, а тому доводи відповідача в цій частині спору суперечать обставинам справи.

За таких обставин спірний договір дарування церкви від 13.07.2023 підлягає визнанню судом недійсним, а спірна церква - поверненню позивачу відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 та ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, а також ч.2 ст.18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», тому позовні вимоги в цій частині спору підлягають задоволенню як такі, що позивачем доведені та відповідачем не спростовані.

Водночас, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до відповідача в частині визнання недійсним рішень загальних зборів, які оформлені протоколом Парафіяльних (Загальних) зборів релігійної громади «Релігійна організація Української Православної Церкви парафії Св.Архистратига Михайла» №3 від 09.07.2023, оскільки вказані вимоги не є ефективним способом захисту порушеного відповідачем майнового права позивача на церкву.

Так, згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині другій статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки викладені в пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та інших.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Отже, коли особа звернулася до суду за захистом порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Суди повинні встановити, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову і чи за встановлених обставин обраний позивачем спосіб захисту призведе до поновлення його прав та інтересів.

Суд зазначає, що позов у справі №911/977/24 спрямований на поновлення порушених майнових прав позивача на церкву. Отже, у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених майнових прав позивача на церкву здійснюється шляхом визнання недійсним спірного договору дарування церкви від 13.07.2023 та повернення церкви позивачу.

Водночас, для поновлення порушених майнових прав позивача на церкву не є ефективним способом захисту визнання недійсним рішень, які оформлені протоколом №3 від 09.07.2023. Крім того, сам відповідач у цій справі протокол №3 від 09.07.2023 не оформлював, а отже не є належним відповідачем за позовними вимогами про визнання недійсним рішень, які оформлені протоколом №3 від 09.07.2023.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача частково в сумі 56250,00 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Релігійної організації «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЯ СВЯТОГО АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) СМТ БОРОДЯНКА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр духовного розвитку» про визнання недійсним рішення загальних зборів та договору дарування церкви задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір дарування церкви від 13.07.2023, укладений між Релігійною організацією Української Православної Церкви парафії Св.Архистратига Михайла (07801, Київська обл., смт.Бородянка, вул. Центральна, 224-Д, код ЄДРПОУ 25567529) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр духовного розвитку» (07801, Київська обл., смт.Бородянка, вул.Центральна, 224Д, оф.58, код ЄДРПОУ 45141604) та посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Нельзіним Максимом Сергійовичем за реєстровим номером 989.

3. Повернути у власність Релігійної організації «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЯ СВЯТОГО АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) СМТ БОРОДЯНКА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» (07801, Київська обл., Бучанський р-н, смт.Бородянка, вул. Центральна, 224-Д, код ЄДРПОУ 25567529) об`єкт нерухомого майна - церкву, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, вул.Центральна, буд.224-г (опис об`єкта: церква загальною площею 288,5 кв.м. позначена на плані літ. А, біля якої розташовані: нежитлова будівля літ. В, нежитлова будівля літ. Г, сарай літ. Д, гараж літ. Е, погріб літ.Е, альтанка літ. Ж, вбиральня літ. З, И, огорожа №1-5, колодязь №6, водопровід №7-9, зливна яма №10, замощення - І), - від Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр духовного розвитку» (07801, Київська обл., смт.Бородянка, вул.Центральна, 224Д, оф.58, код ЄДРПОУ 45141604).

4. В задоволенні позовних вимог Релігійної організації «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЯ СВЯТОГО АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) СМТ БОРОДЯНКА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр духовного розвитку» в частині визнання недійсним рішень загальних зборів, які оформлені протоколом Парафіяльних (Загальних) зборів релігійної громади «Релігійна організація Української Православної Церкви парафії Св.Архистратига Михайла» №3 від 09.07.2023, - відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр духовного розвитку» (07801, Київська обл., смт.Бородянка, вул.Центральна, 224Д, оф.58, код ЄДРПОУ 45141604) на користь Релігійної організації «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЯ СВЯТОГО АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) СМТ БОРОДЯНКА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» (07801, Київська обл., Бучанський р-н, смт.Бородянка, вул. Центральна, 224-Д, код ЄДРПОУ 25567529) 56250 (п`ятдесят шість тисяч двісті п`ятдесят) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2025.

Суддя О.О. Третьякова