Рішення

від 13.02.2025 по справі 911/3080/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2025 р.

м. Київ

Справа № 911/3080/24

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА Торгпром" (08132, вул. Київська, 6-В, оф. 5, м. Вишневе, Київська обл., код ЄДРПОУ 45129278)

про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару за договором поставки товару №150/ВОЗ-2024 від 04.06.2024.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА Торгпром" про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару.

Ухвалою від 14.11.2024 суд відкрив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, встановив строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 26.11.2024 надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача, в якому заявлено прохання розглядати справу у порядку загального позовного провадження, а 29.11.2024 надійшла зустрічна позовна заява представника відповідача, у якій він просив суд визнати недійсним п. 6.1 договору № 150/ВОЗ-2024 від 04.06.2024 в частині формулювання: «В такому випадку Постачальник вважається повідомлений з моменту надсилання Замовником Заявки та отримання фіскального чеку про сплату поштового відправлення».

Також, через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 02.12.2024 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідно до ухвали суду від 06.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, що було викладене у відзиві на позовну заяву.

Також, ухвалою від 06.12.2024 суд повернув зустрічну позовну заяву представника відповідача.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 10.12.2024 повторно надійшла зустрічна позовна заява представника відповідача, у якій він просив суд визнати недійсним п. 6.1 договору № 150/ВОЗ-2024 від 04.06.2024 в частині формулювання: «В такому випадку Постачальник вважається повідомлений з моменту надсилання Замовником Заявки та отримання фіскального чеку про сплату поштового відправлення», а 11.12.2024 надійшло клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання цього зустрічного позову.

Ухвалою 18.12.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання зустрічного позову.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 05.01.2025 надійшло заперечення на відзив на позовну заяву представника відповідача в якому заявлено клопотання про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом та повідомленням сторін.

Згідно з частиною сьомою статті 252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

За приписами статті 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як зазначалось вище, відзив на позовну заяву був поданий представником відповідача через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 26.11.2024, а строк встановлений судом на подання відзиву, а саме п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали від 14.11.2024 про відкриття провадження у справі, сплив 29.11.2024.

Оскільки представник відповідача подав клопотання про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом та повідомленням сторін 05.01.2025, тобто після закінчення встановленого процесуального строку, це клопотання залишається судом без розгляду.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 17.01.2025 надійшло клопотання представника відповідача про повернення судового збору, сплаченого за подання зустрічного позову, яке було задоволене судом, про що постановлена ухвала від 13.02.2025.

Звертаючись до суду позивач просив стягнути з відповідача 37 009,40 грн пені та 63 882,00 грн штрафу за прострочення строків поставки товару за договором №150/ВОЗ-2024 від 04.06.2024.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Позивач звертав увагу суду на те, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки №150/ВОЗ-2024, що датований 04.06.2024.

В силу статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами.

Судом встановлено, що згідно преамбули договору позивач виступав в цих відносинах замовником, а відповідач постачальником.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 267 ГК України визначено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Пунктом 1.1 договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1). а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до специфікації (додаток №1 до договору), сторони погодили поставку товару в кількості 85 000,00 кг, ціною 20,28 грн за 1 кг, на загальну суму 1 723 800,00 грн.

Згідно з п. 1.2. договору, найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в додатку № 1 до цього договору. Код ДК 021:2015:15610000-7. Продукція борошномельно-круп`яної промисловості.

Ціна договору складає 1 723 800 (один мільйон сімсот двадцять три тисячі вісімсот) грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) 20% - 287 300,00 грн. (п 4.1. договору).

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника).

Не пізніше 5 (п`ятого) числа кожного місяця або в інші дні за викликом замовника по телефону постачальник (представник постачальника) прибуває до замовника для отримання письмової заявки У разі не прибуття вищезазначених осіб, вона надсилається постачальнику рекомендованим листом або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 15 цього договору. У разі надсилання заявки засобами поштового зв`язку вони вважається врученою постачальнику з дня отримання замовником фіскального чеку про сплату поштовою відправлення.

У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.

У випадку корегування інформації яка зазначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами телефонного зв`язку з обов`язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним.

Пунктом 12.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 18.04.2022 №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 07.11.2022 №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.02.2023 №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 01.05.2023 №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26.07.2023 №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05.02.2024 №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та від 06.05.2024 №271/2024, а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не довше ніж до 31.12.2024.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору 01.08.2024 позивач направив відповідачу заявку №78/16-3291 від 30.07.2024 щодо поставки товару в загальній кількості 45 000 кг., а саме: - 10 000,00 кг товару, які мали бути поставлені до 08.08.2024; - 5 000,00 кг товару, які мали бути поставлені до 09.08.2024; - 10 000,00 кг товару, які мали бути поставлені до 13.08.2024; - 5 000,00 кг товару, які мали бути поставлені до 14.08.2024; - 5 000,00 кг товару, які мали бути поставлені до 15.08.2024; - 5 000,00 кг товару, які мали бути поставлені до 20.08.2024; - 5 000,00 кг товару, які мали бути поставлені до 21.08.2024.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з поставки позивачу товару відповідно до умов договору та заявки №78/16-3291 від 30.07.2024, позивачем заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 37 009,40 грн. та штраф в загальній сумі 63 882,00 грн., що нараховані на підставі п. 8.3. договору.

Відповідач у своєму відзиві вказує на те, що він отримав заявку №78/16-3291 від 30.07.2024 лише 14.08.2024, тобто після закінчення дії договору, при цьому вказує на те, що позивач не дотримався розумного строку направлення заявки для подальшої поставки товару відповідачем, оскільки зазначений строк є занадто малим. Ці обставини, на думку представника відповідача, свідчать про нарахування позивачем пені та штрафу з порушеннями.

Вищевказані доводи представника відповідача спростовуються з огляду на наступні обставини.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.3. договору узгоджено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору в повному обсязі.

Як зазначалось вище, пунктом 12.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 18.04.2022 №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 07.11.2022 №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.02.2023 №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 01.05.2023 №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26.07.2023 №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05.02.2024 №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та від 06.05.2024 №271/2024, а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не довше ніж до 31.12.2024.

Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», про який йшлося у згаданому вище пункті 12.1. договору, постановлено, зокрема, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, тобто до 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року.

Відтак, суд констатує, що строк дії договору №150/ВОЗ-2024 від 04.06.2024 закінчився 12.08.2024.

Також суд констатує, що сторонами до матеріалів справи не надано жодного доказу, який би міг бути визнаний судом доказом вчинення обома сторонами дій, які мають наслідком продовження строку дії договору до присічної дати 31.12.2024.

Так, позивач просить стягнути з відповідача пеню, за загальний період починаючи з 09.08.2024 по 23.09.2024.

Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Відтак, закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним, зокрема, в частині поставки товару, та звільнення від відповідальності за прострочення виконання такого зобов`язання, яке мало місце під час дії договору, помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування позивачем пені поза межами строку дії договору за невиконання зобов`язання з поставки товару, яке мало місце під час дії договору.

Крім того, доводи представника відповідача щодо неправомірності стягнення пені, нарахованої поза строком дії договору, також суперечать приписам частини 6 статті 232 ГК, згідно якої нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, і зазначений строк (6 місяців) жодною нормою ЦК та ГК не обмежується строком дії договору.

Вказана правова позиція узгоджується з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 у справі №927/333/17, від 13.06.2018 у справі №910/2153/17 та від 13.02.2018 у справі №910/123/17.

Крім того, суд констатує, що з наданого до матеріалів справи позивачем листа відповідача №06/08-05 від 06.08.2024 вбачається констатація відповідачем, станом на 06.08.2024, факту отримання заявки №78/16-3291 від 30.07.2024, тобто до моменту закінчення строку дії договору 12.08.2024.

Отже, суд вважає встановленою та підтвердженою належними доказами обставину, що заявка №78/16-3291 від 30.07.2024 була отримана відповідачем в межах строку дії договору, а саме в період до 06.08.2024, а не 14.08.2024, як на те вказав у відзиві на позовну заяву представник відповідача.

До спірних правовідносин сторін підлягає застосуванню доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), застосування якої судами знайшло своє відображення, зокрема, в постановах Верховного Суду від 19.03.2024 в справі №910/4390/23 та від 03.02.2024 в справі №917/272/23.

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

З огляду на викладене, суд констатує, що у відповідача виник обов`язок виконати умови договору та поставити визначений в заявці товар у означені в заявці строки.

Так, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 37 009,40 грн та штраф в сумі 63 882,00 грн, виходячи з наступного розрахунку:

- за порушення строку поставки 1 000,00 кг товару в сумі 20 280,00 грн з 09.08.2024 по 23.09.2024 (46 днів), пеня становить 932,88 грн, а за прострочення поставки понад 30 календарних днів штраф становить 1 419,60 грн;

- за порушення строку поставки 5 000,00 кг товару в сумі 101 400,00 грн з 09.08.2024 по 23.09.2024 (46 днів) пеня становить 4 664,40 грн, а за прострочення поставки понад 30 календарних днів штраф становить 7 098,00 грн;

- за порушення строку поставки 4 000,00 кг товару в сумі 81 120,00 грн з 09.08.2024 по 23.09.2024 (46 днів) пеня становить 3 731,52 грн, а за прострочення поставки понад 30 календарних днів штраф становить 5 678,40 грн;

- за порушення строку поставки 5 000,00 кг товару в сумі 101 400,00 грн з 10.08.2024 по 23.09.2024 (45 днів) пеня становить 4 563,00 грн, а за прострочення поставки понад 30 календарних днів штраф становить 7 098,00 грн;

- за порушення строку поставки 5 000,00 кг товару в сумі 101 400,00 грн з 14.08.2024 по 23.09.2024 (41 день) пеня становить 4 157,40 грн, а за прострочення поставки понад 30 календарних днів штраф становить 7 098,00 грн;

- за порушення строку поставки 5 000,00 кг товару в сумі 101 400,00 грн з 14.08.2024 по 23.09.2024 (41 день) пеня становить 4 157,40 грн, а за прострочення поставки понад 30 календарних днів штраф становить 7 098,00 грн;

- за порушення строку поставки 5 000,00 кг товару в сумі 101 400,00 грн з 15.08.2024 по 23.09.2024 (40 днів) пеня становить 4 056,00 грн, а за прострочення поставки понад 30 календарних днів штраф становить 7 098,00 грн;

- за порушення строку поставки 5 000,00 кг товару в сумі 101 400,00 грн з 16.08.2024 по 23.09.2024 (39 днів) пеня становить 3 954,60 грн, а за прострочення поставки понад 30 календарних днів штраф становить 7 098,00 грн;

- за порушення строку поставки 5 000,00 кг товару в сумі 101 400,00 грн з 21.08.2024 по 23.09.2024 (34 дні) пеня становить 3 447,60 грн, а за прострочення поставки понад 30 календарних днів штраф становить 7 098,00 грн;

- за порушення строку поставки 5 000,00 кг товару в сумі 101 400,00 грн з 22.08.2024 по 23.09.2024 (33 дні) пеня становить 3 346,20 грн, а за прострочення поставки понад 30 календарних днів штраф становить 7 098,00 грн.

Суд перевірив розрахунок штрафу та розрахунок пені та встановив його правильність. Тож суд вважає за можливе стягнути з відповідача 37 009,40 грн пені та 63 882,00 грн штрафу (в межах розміру заявлених позовних вимог).

Поряд із цим, суд також констатує, що інші доводи сторін, наведені останніми в обґрунтування своїх вимог та заперечень не впливають на результат вирішення переданого на розгляд суду спору, а відтак не потребують окремого висвітлення в рішенні.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у своєму рішенні від 18 липня 2006 року в справі «Проніна проти України», ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА Торгпром" (08132, вул. Київська, 6-В, оф. 5, м. Вишневе, Київська обл., код ЄДРПОУ 45129278) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 37 009,40 грн пені та 63 882 грн штрафу за договором №150/ВОЗ-2024 від 04.06.2024, а також 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2025.

Суддя А.Ф. Черногуз