Рішення

від 10.02.2025 по справі 918/1119/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2025 р. Справа № 918/1119/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому підготовчому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнедерев"

до Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради,

ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

ОСОБА_3 ,

Комунального підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації",

про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

у підготовчому засіданні приймали участь:

від позивача - Жуковський О.В., ордер серія ВС № 1310593 від 05.12.2024 р.;

від відповідача-1 - Москаль Ю.Ю., довіреність № 01-20/03/15-25 від 10.01.2025 р.;

від відповідача-2 - не з`явився;

від відповідача-3 - не з`явився;

від третьої особи-1 -не з`явився;

від третьої особи-2 - не з`явився.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 10 лютого 2025 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В грудні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Рівнедерев" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради (далі - відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2), ОСОБА_2 (далі - відповідач-3), в якій просить:

визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Ящук І.В. від 14.07.2018 року, індексний номер 42058676, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) по 1/100 частки кожному будівлі, складу комплектації літ. "Е-2", "Б-4", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 258739256101).

Крім того позивач просить судові витрати, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу у справі, покласти на відповідачів. В позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Зокрема зазначено, що позивач фактично поніс витрати - сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028 грн 00 коп. та очікує понести додаткові витрати у зв`язку із отриманням позивачем професійної правничої допомоги у розмірі 30 000 грн 00 коп.

До позовної заяви Приватним акціонерним товариством "Рівнедерев" долучено квитанцію від 05.12.2024 року № 4895-2744-2540-4725 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 3 028 грн 00 коп.

У вступній частині позовної заяви позивачем зазначено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) та Комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" (33013, м. Рівне, вул. Шевченка, буд. 45).

Ухвалою суду від 16 грудня 2024 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Рівнедерев" від 05.12.2024 року залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п`ять) днів з дня отримання даної ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів реєстрації електронного кабінету Приватного акціонерного товариства "Рівнедерев" відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України.

23 грудня 2024 року від представника Приватного акціонерного товариства "Рівнедерев" через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано відповідь № 6159998 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС. У відповіді зазначено, що юридична особа з ідентифікаційним кодом 04949037 Приватне акціонерне товариство "Рівнедерев" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Ухвалою суду від 26 грудня 2024 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Рівнедерев" від 05.12.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27 січня 2025 року на 10:40 год. Одночасно вказаною ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, залучено ОСОБА_3 та Комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації".

6 січня 2025 року від відповідача-2 через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про визнання позову.

7 січня 2025 року від відповідача-3 через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні Приватного акціонерного товариства "Рівнедерев" визнає повністю.

9 січня 2025 року від відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 09.01.2025 року про продовження строку щодо подання відзиву на позовну заяву, в якому просив продовжити Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради встановлений судом в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 26.12.2024 року процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву по справі № 918/1119/24.

15 січня 2025 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, ОСОБА_3 , через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли пояснення по справі, в яких підтримує повністю позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Рівнедерев".

Ухвалою суду від 27 січня 2025 року клопотання Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради від 09.01.2025 року про продовження строку щодо подання відзиву на позовну заяву задоволено та продовжено відповідачу-1, Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, строк для подання відзиву на позов до 03.02.2025 року включно. Одночасно вказаною ухвалою підготовче засідання відкладено на 10 лютого 2025 року на 12:30 год.

3 лютого 2025 року від відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Рівнедерев" визнає повністю та вважає їх такими, що підлягають до задоволення.

Частиною 3 статті 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

У підготовчому засіданні 10 лютого 2025 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача-1 у підготовчому засіданні 10 лютого 2025 року позов визнав в повному обсязі, що підтверджується протоколом судового засідання від 10.02.2025 року № 4024844.

Відповідач-2 у підготовче засідання 10 лютого 2025 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 0610227484961, а саме ухвали суду від 27.01.2025 року (а.с. 214). В той час в заяві про визнання позову відповідач-2 просить розгляд справи провести за його відсутності.

Відповідач-3 у підготовче засідання 10 лютого 2025 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання повідомлявся належним чином. Однак ухвала суду від 27 січня 2025 року, відправлена відповідачу-3 на адресу: АДРЕСА_2 , повернулася до суду із відміткою на конверті про невручення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 215-218). За відомостями Єдиного державного демографічного реєстру судом встановлено, що адреса реєстрації ОСОБА_2 є: АДРЕСА_3 . В той час у відзиві на позовну заяву відповідач-3 просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, ОСОБА_3 , у підготовче засідання 10 лютого 2025 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання повідомлявся належним чином. Однак ухвала суду від 27 січня 2025 року, відправлена третій особі на адресу: АДРЕСА_2 , повернулася до суду із відміткою на конверті про невручення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 219-222). В той час у поясненнях по справі ОСОБА_3 просить розглянути справу без його участі.

Крім того третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, Комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", у підготовче засідання 10 лютого 2025 року також не з`явилося, про дату, час і місце даного засідання було повідомлене належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 0610227484953, а саме ухвали суду від 27.01.2025 року (а.с. 213). В той час 7 лютого 2025 року від Комунального підприємства "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" на електронну адресу суду надійшла заява від 03.02.2025 року № 110, в якій просить розгляд справи № 918/1119/24, призначений на 12:30 год. 10 лютого 2025 року, провести без участі представника Комунального підприємства "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації".

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача-2 та відповідача-3, а також третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України від 13.12.1999 року № 802 Приватне акціонерне товариство "Рівнедерев", код ЄДРПОУ 3534296 (правонаступник ВАТ "Рівнедерев") було власником нерухомості, будівлі складу комплектації літ. "В-4", "Е-2", загальною площею 3 902,1 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25873925610, а на теперішній час є співвласником (спільна часткова власність).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо будівлі складу комплектації літ. "Е-2", "Б-4" станом на 27 серпня 2024 року наявна актуальна інформація про об`єкт речових прав на нерухоме майно, а саме: Приватне акціонерне товариство "Рівнедерев" володіє 240/1000 частки.

Відповідно до інформаційної довідки від 28 серпня 2024 року № 4140, виданої Комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" (код ЄДРПОУ 13973796) з покликанням на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, розмір частки Публічного акціонерного товариства "Рівнедерев" у будівлі складу комплектації літ. "Е-2", "Б-4", реєстраційний номер 25873925610 становить 26/100.

Таким чином, є очевидним той факт, що розмір частки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно різниться на 2/100 від паперових відомостей, наявних у КП "РМБТІ".

Як зазначено в позовній заяві, при з`ясуванні розбіжності щодо розміру часток Публічним акціонерним товариством "Рівнедерев" було встановлено наступне.

Так, 30 серпня 2016 року між Приватним акціонерним товариством "Рівнедерев" (Продавець) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (Покупці) було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого Продавець передав, а Покупці прийняли в рівних частках кожному нерухоме майно, 2/100 частки будівлі, складу комплектації літ. "Е-2", "Б-4", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний договір купівлі-продажу був посвідчений Онофрейчук С.Й., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1251.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо будівлі складу комплектації літ. "Е-2", "Б-4" наявна наступна актуальна інформація про об`єкт речових прав на нерухоме майно: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 258739256101; Опис об`єкта: загальна площа 3 902,1 кв.м.; Адреса: АДРЕСА_1 .

13 червня 2018 року державним реєстратором Ящук І.В. Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради було внесено відомості, а саме:

1. Номер відомостей про речове право: 26699437, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41690820 від 19.06.2018 року згідно договору купівлі-продажу, серія та номер: 1251, виданий 30.08.2016 року Онофрейчук С.Й., приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу, розмір частки - 1/100, власник - ОСОБА_1 .

2. Номер відомостей про речове право: 26699488, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41690820 від 13.06.2018 року згідно договору купівлі-продажу, серія та номер: 1251, виданий 30.08.2016 року Онофрейчук С.Й., приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу, розмір частки - 1/100, власник - ОСОБА_2 .

Також 11 липня 2018 року державним реєстратором Ящук І.В. Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради було внесено відомості, а саме:

1. Номер відомостей про речове право: 27041253, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42058676 від 14.07.2018 року згідно договору купівлі-продажу, серія та номер: 1251, виданий 30.08.2016 року Онофрейчук С.Й., приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу, розмір частки - 1/100, власник - ОСОБА_1 .

2. Номер відомостей про речове право: 27041279, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42058676 від 14.07.2018 року згідно договору купівлі-продажу, серія та номер: 1251, виданий 30.08.2016 року Онофрейчук С.Й., приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу, розмір частки - 1/100, власник - ОСОБА_2 .

Як зазначає позивач, що з огляду на наведене є очевидним, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні подвійні відомості та рішення державного реєстратора Ящук І.В. від 13 червня та від 11 липня 2018 року щодо одного і того ж самого об`єкта нерухомості на підставі одного і того ж самого договору купівлі-продажу від 30.08.2016 року.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав вбачається, що ОСОБА_2 є співвласником 2/100 частини будівлі, склад комплектації літ. "Е-2", "Б-4", ОСОБА_1 є співвласником 2/100 частини будівлі, склад комплектації літ. "Е-2", "Б-4", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що не відповідає дійсності та договору купівлі-продажу від 30.08.2016 року.

16 травня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування нерухомого майна, 1/100 частку будівлі, складу комплектації літ. "Е-2", "Б-4", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який був посвідчений Онофрейчук С.Й., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 2020.

Отже, відповідно до договору купівлі продажу від 30.08.2016 року ОСОБА_2 належала 1/100 частки будівлі, склад комплектації літ. "Е-2", "Б-4", яка відповідно до договору дарування від 16.05.2024 року була подарована, тобто відчужена.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо будівлі складу комплектації літ. "Е-2", "Б-4" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 258739256101) наявна наступна актуальна інформація про об`єкт речових прав на нерухоме майно:

- номер відомостей про речове право: 26699488;

- тип речового права: право власності;

- підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41690820 від 19.06.2018 року;

- документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1251, виданий 30.08.2016 року, видавник: ПН Онофрейчук С.Й.;

- вид власності: спільна часткова власність;

- розмір частки: 0;

- власники: ОСОБА_2 .

Речове право припинено:

- дата та час державної реєстрації: 16.05.2023 11:32:54

- підстава: договір дарування, серія та номер: 2020, виданий 16.05.2023 року ПН Онофрейчук С.Й.;

- відомості внесено до реєстру: 16.05.2023 ПН Онофрейчук С.Й., індексний номер рішення: 67609436.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявні відомості, що ОСОБА_2 і досі є співвласником 1/100 частини будівлі, склад комплектації літ. "Е-2", "Б-4", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що є неприпустимим.

Отже, станом момент звернення з позовом до суду, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості щодо одного і того ж самого об`єкта нерухомості на підставі одного договору купівлі-продажу, проте такі, які є помилковими і не відповідають дійсності та договору купівлі-продажу від 30.08.2016 року, укладеного між ПРАТ "Рівнедерев" та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а саме:

1. У ОСОБА_1 зазначені відомості, які вказують, що йому належить частка в будівлі згідно договору купівлі-продажу в розмірі 2/100, а по факту і договору - його частка становить 1/100;

2. У ОСОБА_5 зазначені відомості, які вказують що їй належала частка в будівлі згідно договору купівлі-продажу в розмірі 2/100, а по факту і договору - її частка становить 1/100, а після укладення договору дарування від 16.05.2023 року у реєстрі залишаються відомості, які вказують, що і після відчуження їй ще і натепер належить частка згідно договору купівлі-продажу в розмірі 1/100.

Позивач стверджує, що дії державного реєстратора Ящук І.В. Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради призвели до порушення його прав в частині зменшення частки Приватного акціонерного товариства "Рівнедерев" з 26/100 до 24/100 в об`єкті нерухомості, будівлі складу комплектації літ. "В-4", "Е-2", загальною площею 3 902,1 м2, розташованої за адресою: Україна, Рівненська область, м. Рівне, провулок Робітничий, буд. 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25873925610.

Як зазначено в позовній заяві, про порушення прав Приватне акціонерне товариство "Рівнедерев" дізналося при підготовці та оформлення документів для укладення договору оренди нежитлового приміщення з ТОВ "ТЕХНОВЕЛЛ".

Так, для укладення договору оренди 27 серпня 2024 року керівник Приватного акціонерного товариства "Рівнедерев" звернувся до Центру надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про надання Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та до Комунального підприємства "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" про надання довідки на будівлю, склад комплектації літ. "Е-2", "Б-4", розташованої в м. Рівне, провулок Робітничий, 6.

Відповідно до відомостей з Держреєстру розмір частки Приватного акціонерного товариства "Рівнедерев" становить 240/100, а згідно інформаційної довідки КП "РМБТІ" - 260/100.

Таким чином, з огляду на наведене, позивач вважає, що вчинивши оскаржувану реєстраційну дію, за наслідками якої визнано та підтверджено повторне набуття речових прав на нерухоме майно - частки будівлі, склад комплектації літ. "Е-2", "Б-4", було порушено права та інтереси Приватного акціонерного товариства "Рівнедерев".

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 4, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

За змістом частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення ст. 20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивачем заявлено вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора від 14.07.2018, індексний номер 42058676, та на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Ящук І.В. помилково внесено відомості про речове право за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/100 частки кожному на нерухоме майно щодо будівлі складу комплектації літ. "Е-2", "Б-4".

Звернення Приватного акціонерного товариства "Рівнедерев" з позовом до господарського суду обумовлено необхідністю захисту порушеного права власності на нерухоме майно щодо будівлі складу комплектації літ. "Е-2", "Б-4", розташованого за адресою: місто Рівне, провулок Робітничий, буд. 6, яке належить позивачу на підставі спільної часткової власності в частині зменшення розміру частки позивача.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція) кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 8 Конституції України в державі визнається і діє принцип верховенства права, одним із проявів якого є непорушність права приватної власності та недопустимість протиправного позбавлення такого права.

Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відносини, пов`язані із набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, регулюються Цивільним і Господарським кодексами України.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статті 134 ГК України, правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-ІV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-ІV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-ІV).

За визначенням, наведеним у п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-ІV, реєстраційною дією є державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав (ч. 1 ст. 3 Закону № 1952-ІV).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1952-ІV (тут і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва, 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1952-ІV, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження, зокрема, на земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 1952-ІV, організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Частиною 3 статті 10 Закону № 1952-ІV передбачено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 1952-ІV, державний реєстратор самостійно приймає тішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону №1952-ІV, державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону № 1952-ІV, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною 4 статті 18 Закону № 1952-ІV передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553) (далі - Порядок) також визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 1952-ІV документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 27 Закону № 1952-ІV встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1952-ІV встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом (пункт 3); подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 4); наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно (пункт 6).

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1952-ІV, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1952-ІV, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Частиною 2 статті 26 Закону № 1952-ІV визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктом 12 Порядку встановлено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

Отже, за змістом наведених норм, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а виступає лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі визначених законом документів.

З аналізу норм статей 11, 18, 27 Закону № 1952-ІV вбачається, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію та на підставі документів, необхідних для вчинення відповідних дій, при цьому відповідно до норм статті 22 цього Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами Закону № 1952-ІV не передбачена можливість вчинення повторних реєстраційних дій на підставі одних і тих самих документів.

Відтак, у державного реєстратора станом на 11.07.2018 року були відсутні підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42058676.

При цьому варто відмітити, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо будівлі складу комплектації літ. "Е-2", "Б-4" документи, на підставі яких було прийняте оскаржуване рішення державного реєстратора є аналогічними тим документам, на підставі яких державним реєстратором 19.06.2018 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41690820.

Відповідно до п. п. 5, 11 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-ІV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у державному реєстрі прав.

Отже, державний реєстратор, отримавши заяву про вчинення реєстраційної дії щодо будівлі складу комплектації літ. "Е-2", "Б-4" на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2016 року, посвідчений Онофрейчук С.Й., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1251, повинен був відмовити у реєстрації прав на вказане нерухоме майно згідно положень Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, прийняте державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер: 42058676, суперечить статтям 3, 18, 22, 24, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктам 12, 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553).

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Як встановлено судом, у зв`язку з прийняттям державним реєстратором оскаржуваного рішення (індексний номер 42058676) було порушено право власності позивача на нерухоме майно щодо будівлі складу комплектації літ. "Е-2", "Б-4", загальною площею 3 902,1 кв.м., розташованого за адресою: у м. Рівне, провулок Робітничий, будинок 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 258739256101).

Вищевказані обставини у сукупності свідчать про наявність підстав для визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Ящук І.В. від 14.07.2018 року, індексний номер 42058676.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідачі скористалися наданими їм законом правом і визнали обґрунтованість позовних вимог в повному обсязі.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 ст. 185 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 185 ГПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 191 ГПК України).

Так, судом встановлено, що визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, з огляду на викладене, суд приймає визнання відповідачами позову та приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В позовній заяві позивач просить судові витрати, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу у справі, покласти на відповідачів. В позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи. Зокрема зазначено, що позивач фактично поніс витрати - сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028 грн 00 коп. та очікує понести додаткові витрати у зв`язку із отриманням позивачем професійної правничої допомоги у розмірі 30 000 грн 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні даного позову Приватним акціонерним товариством "Рівнедерев" було сплачено 3 028 грн 00 коп. судового збору, що підтверджується квитанцією від 05.12.2024 року № 4895-2744-2540-4725.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За таких обставин, враховуючи визнання відповідачами позовних вимог до початку розгляду справи по суті, Приватному акціонерному товариству "Рівнедерев" підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (1 514 грн 00 коп.), а 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 1 514 грн 00 коп. підлягає покладенню на відповідачів.

В той час представник позивача у підготовчому засіданні 10.02.2025 року просив залишити без розгляду клопотання щодо стягнення судових витрат та залишити такі витрати за позивачем.

Господарський суд, керуючись принципом диспозитивності господарського судочинства, судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, залишає за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 185, 191, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Ящук І.В. від 14.07.2018 року, індексний номер 42058676, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) по 1/100 частки кожному будівлі, складу комплектації літ. "Е-2", "Б-4", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 258739256101).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13 лютого 2025 року.

Суддя Політика Н.А.