Постанова

від 12.02.2025 по справі 909/1083/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 909/1083/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд"

на постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Зварич О.В., судді: Малех І.Б., Панова І.Ю.)

від 05.11.2024

у справі № 909/1083/23

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг" АТ "НАЕК "Енергоатом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд"

про стягнення 56 044 736,08 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Слівінська Н.І.,

відповідача - Дмитрук О.І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг" АТ "НАЕК "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом", позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (далі - ТОВ "Прикарпатенерготрейд", відповідач) про стягнення 56 044 736,08 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч умовам договору купівлі-продажу електричної енергії та додаткових угод до вказаного договору, починаючи з березня 2022 року по жовтень 2023 року включно, порушив строки оплати електричної енергії, з огляду на що позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

2. Короткий зміст судових рішень, ухвалених за результатом розгляду справи по суті спору

2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2024 у справі № 909/1083/23 у позові відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на особливості даних правовідносин, задоволення позову про стягнення інфляційних і 3 % річних у розмірі понад 50 млн. грн не буде відповідати меті, задля досягнення якої був визначений урядом зміст і обсяг спеціальних обов`язків, що покладені на учасників справи, як учасників ринку електричної енергії.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі №910/1083/23 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2024 у справі № 909/1083/23 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Прикарпатенерготрейд" на користь АТ "НАЕК "Енергоатом" 10 776 456,72 грн 3 % річних та 45 268 279,36 грн інфляційних втрат.

Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції відзначив, що ані умови Примірних договорів, ані умови спірних договорів не містять договірних умов щодо джерел коштів, які приймають участь у ланцюгу фінансових зобов`язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов`язків за наведеним Положенням з метою дотримання відповідної синхронності руху коштів. Тобто останні не містять вказівки про те, що при виконанні договірних зобов`язань сторони використовують лише ті кошти, які надійшли від попереднього їх платника у ланцюгу взаємних розрахунків. Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, ТОВ "Прикарпатенерготрейд", як сторона договору, зобов`язана була сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у ланцюгу взаємних розрахунків. За таких обставин, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманої електричної енергії за зобов`язаннями березня 2022 року - жовтня 2023 року відповідно до умов договору не виконав, чим порушив договірні умови та положення законодавства.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції від 05.11.2024, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі №910/1083/23, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2024 залишити без змін.

3.2. Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 23.05.2023 у справі №910/10442/21 (щодо застосування статей 79, 86 ГПК України та допустимості здійснення апеляційним судом перерахунку штрафних санкцій з урахуванням контррозрахунку відповідача);

- від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, від 24.10.2018 у справі № 910/19576/17, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18 від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18 (щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України));

- від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (щодо можливості зменшення розміру 3% річних);

- від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20, від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.09.2019 у справі № 761/26293/16-ц, від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 03.09.2014 у справі № 6-100цс14, від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, від 08.12.2021 у справі № 922/4053/20, від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц, від 06.06.2023 у справі № 911/682/21, від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19 (щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України, частини першої статті 233 ГК України);

- від 28.01.2029 у справі №922/3782/17 (щодо застосування статей 13, 79, 86 ГПК України).

3.3. Крім того, скаржник із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, відзначає, що на даний час відсутні правові висновки щодо:

- застосування пункту 9 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та частини другої статті 625 ЦК України у взаємозв`язку з вищевказаними нормами законодавства;

- встановлення міри відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, в контексті фінансових зобов`язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов`язків у зв`язку із постійним недотриманням грошових зобов`язань в межах виконання ПСО.

3.4. АТ "НАЕК "Енергоатом" подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень

4.1. Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом -Трейдинг» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (правонаступником якого є АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом -Трейдинг" АТ "НАЕК "Енергоатом"; продавець) та ТОВ «Прикарпатенерготрейд» (постачальник універсальних послуг, далі - ПУП) уклали договір №65-150-SD-21-00431 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.09.2021 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору цей договір уклали у відповідності до Закону України «Про ринок електричної енергії», Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для задоволення потреб побутових споживачів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №483 від 05.06.2019 (зі змінами), далі - Положення про ПСО, та рішення Аукціонного комітету від 21.09.2021.

Відповідно до пункту 1.2 Договору кожна сторона зобов`язана вжити всіх необхідних заходів, що передбачені Законом України «Про ринок електричної енергії», Кодексі системи передачі, Кодексі системи розподілу, Кодексі комерційного обліку електричної енергії, Правилах ринку та інших нормативно-правових актах для належного виконання своїх зобов`язань за цим договором щодо купівлі-продажу електричної енергії, які, зокрема можуть включати, але не виключно, укладання відповідних договорів, внесення необхідних платежів та гарантій, отримання необхідних дозволів, підтверджень та положень, здійснення відповідних повідомлень, реєстрацію та надання необхідної інформації, впровадження програмного забезпечення тощо.

Пунктом 1.3 Договору унормовано, що терміни та поняття, що використовуються у цьому договорі, вживаються у значеннях, наведені у Законі України «Про ринок електричної енергії», Кодексі системи передачі, Кодексі системи розподілу, Кодексі комерційного обліку електричної енергії, Правилах ринку та інших нормативно-правових актах.

Згідно з пунктом 2.1 Договору продавець зобов`язаний продати, а ПУП зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_M) для постачання побутовим споживачам ПУП.

За змістом пункту 2.2 Договору обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим договором, є договірними зобов`язаннями щодо відпуску продавцем та відбору ПУП електричної енергії.

За положеннями пункту 3.1 Договору періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год першого календарного дня по 24:00 год останнього календарного дня такого періоду (далі - період постачання), що зазначаються у додатковій угоді для періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону.

У відповідності до пункту 3.3 Договору обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим договором, у періоді постачання дорівнює обсягу мінімального споживання електричної енергії побутовими споживачами ПУП за годину в місяці, аналогічному до розрахункового місяця, у попередньому році, зазначається в аукціонному свідоцтві та у додатковій угоді для періоду постачання.

За приписами пункту 3.4 Договору відпуск/відбір купленої електричної енергії у періоді постачання здійснюється згідно з графіком відпуску/відбору електричної енергії, що є додатком до додаткової угоди для періоду постачання.

Згідно з пунктом 4.3 Договору оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов додаткової угоди для періоду постачання.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що продавець має право в односторонньому порядку зменшити продаж (відпуск) ПУП електричної енергії на обсяг, що відповідає сумі фактично не здійсненої оплати.

Відповідно до пункту 4.6 Договору оплата за цим договором вважається належним чином здійсненою за умови оплати ПУП за електричну енергію на банківський рахунок продавця, що вказаний продавцем останнім. Датою отримання оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Згідно з пунктом 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбаченому цим договором та законодавством України.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що у випадку нездійснення (здійснення у неповному обсязі) ПУП будь-якого платежу за цим договором у строк, передбачений додатковою угодою до цього договору, ПУП сплачує продавцю пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на період прострочення, від простроченої суми платежу, без врахування дня фактичної оплати.

У разі наявності у ПУП заборгованості перед продавцем за цим договором, продавець інформує про це гарантованого покупця (пункт 6.4 Договору).

У випадку виникнення форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань, сторони звільняються від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин (пункт 9.2 Договору).

Згідно з пунктом 11.1 цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами (в тому числі кваліфікованим електронним підписом (КЕП)) та діє на період чинності Положення про ПСО. У частині виконання фінансових зобов`язань договір діє до їх повного виконання.

4.2. За обставинами даної справи, купівля-продаж електричної енергії за договором в період з березня 2022 року по жовтень 2023 року включно здійснювалась відповідно до укладених між сторонами додаткових угод № 6- 26.

Як вбачається зі змісту наявних у справі копій додаткових угод №6, №7, №8, №9, №10, №11, №13, №14, №15, №16, №17, №18, №19, №20, №21, №22, №23, №24, №25, №26, ціна електричної енергії становила в березні 2022 року за 1 МВт з ПДВ - 3 383,70 грн; у квітні 2022 року за 1 МВт з ПДВ -3 127,50 грн; в травні 2022 року за 1 МВт з ПДВ - 2 368,25 грн; в червні 2022 року за 1 МВт з ПДВ - 2 670,01 грн; в липні 2022 року за 1 МВт з ПДВ - 2 668,58 грн; в серпні 2022 року за 1 МВт з ПДВ - 2 668,58 грн; у вересні 2022 року за 1 МВт з ПДВ - 2 668,58 грн; в жовтні 2022 року за 1 МВт з ПДВ - 3 065,65 грн; в листопаді за 2022 року МВт з ПДВ - 3 436,90 грн; в грудні 2022 року за 1 МВт з ПДВ - 3 839,51 грн; в січні 2023 року за 1 МВт з ПДВ - 3 962,05 грн; в лютому 2023 року за 1 МВт з ПДВ - 3 968,03 грн; в березні 2023 року за 1 МВт з ПДВ - 3 948,71 грн; в квітні 2023 року за 1 МВт з ПДВ - 3 946,94 грн; в травні 2023 року за 1 МВт з ПДВ - 3 542,88 грн; в червні 2023 року за 1 МВт з ПДВ - 3 728,82 грн; в липні 2023 року за 1 МВт з ПДВ - 3 262,34 грн; в серпні 2023 року за 1 МВт з ПДВ - 3 414,50 грн; у вересні 2023 року за 1 МВт з ПДВ - 3 468,06 грн; в жовтні 2023 року за 1 МВт з ПДВ - 4 155,72 грн.

Згідно з пунктом 6 Додаткових угод для періодів постачання березень 2022 року - жовтень 2023 року оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожного Розрахункового місяця ПУП здійснює оплату за куплену електричну енергію наступним чином:

- за 2 банківські дні до Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;

- не пізніше 4-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;

- не пізніше 10-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;

- не пізніше 16-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;

- не пізніше 22-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці.

4.3. В період з березня 2022 року по жовтень 2023 року Продавець - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» продав, а Покупець - ТОВ «Прикарпатенерготрейд» купив електричну енергію, що підтверджується копіями актів №602 від 31.03.2022, №745 від 30.04.2022, №910 від 31.05.2022, №1073 від 30.06.2022, №1255 від 31.07.2022, №1451 від 31.08.2022 року, №1681 від 30.09.2022, №1840 від 31.10.2022, №2128 від 30.11.2022, №2255 від 31.12.2022, №18 від 31.01.2023, №158 від 28.02.2023, №324 від 31.03.2023, №481 від 30.04.2023, №639 від 31.05.2023, №714 від 30.06.2023, №820 від 31.07.2023, №919 від 31.08.2023, №997 від 30.09.2023, №1185 від 31.10.2023.

4.4. Як вбачається з копії Інформаційної довідки про надходження коштів за період з 01.03.2022 по 31.10.2023 та копії банківської виписки АТ «Укрексімбанк» за період з 01.03.2022 по 31.10.2023 відповідач здійснював оплату коштів за електричну енергію на рахунок позивача з порушенням строків, встановлених пунктом 6 Додаткових угод до договору.

4.5. Предметом позову є стягнення 10 776 456,72 грн 3% річних та 45 268 279,36 інфляційних втрат у зв`язку з несвоєчасною оплатою електричної енергії, що була придбана для постачання побутовим споживачам у період з березня 2022 року по жовтень 2023 року.

4.6. Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, виходив з такого:

- позивач є першою ланкою у забезпеченні загальносуспільного інтересу, шляхом укладення та виконання договору із ДП "Гарантований покупець", що укладається відповідно до форми примірного договору про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем, що є додатком 4 до Положення про ПСО;

- уряд застосував особливий правовий режим до договорів, укладених як між учасниками ринку електричної енергії, так і кінцевими споживачами, а, відповідно, саме вказані обставини враховані судом при прийнятті рішення про відмову в позові в зв`язку з недоведеністю обставин користування боржником утримуваних грошових коштів, які належали до сплати кредитору, і, як наслідок, підстав отримання компенсації позивачем від відповідача;

- відсутність забезпечення передбачуваності застосування правових норм, що будуть мати наслідком заявлення позову з такими вимогами, при особливостях даних правовідносин, задоволення позову про стягнення інфляційних і річних у розмірі понад 50 млн. грн не буде відповідати меті задля досягнення якої був визначений урядом зміст і обсяг спеціальних обов`язків, що покладені на учасників справи, як учасників ринку електричної енергії;

- клопотання про зменшення заявлених до стягнення сум задоволенню не підлягає в зв`язку з викладеним та в силу відсутності правових підстав для його задоволення, враховуючи, що проценти річних не є неустойкою і не мають штрафного характеру.

4.7. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з такого:

- укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу;

- ані умови Примірних договорів, ані умови наведених договорів не містять договірних умов щодо джерел коштів, які приймають участь у ланцюгу фінансових зобов`язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов`язків за наведеним Положенням з метою дотримання відповідної синхронності руху коштів;

- ТОВ "Прикарпатенерготрейд" як сторона договору зобов`язана сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у ланцюгу взаємних розрахунків;

- помилковим є покликання суду першої інстанції на Положення, затверджене Наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148 (що втратив чинність), та постанову Кабінету Міністрів від 05.03.2022 №206. Питання, які врегульовані зазначеними нормативними актами, не входять до предмета доказування у справі №909/1083/23, оскільки предметом спору в цій справі є правовідносини, які виникли між позивачем як виробником електричної енергії та відповідачем як постачальником універсальних послуг за договором купівлі-продажу електричної енергії, які не регулюються вказаними нормативними актами;

- з аналізу наявних у справі доказів встановлено факт прострочення відповідачем виконання договірного зобов`язання з оплати електричної енергії, чого не заперечує й сам відповідач;

- відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманої електричної енергії за зобов`язаннями не виконав, чим порушив договірні умови, з огляду на що у позивача були правові підстави для застосування положень статті 625 ЦК України;

- розрахунок сум інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, обґрунтованим та здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства;

- контррозрахунок відповідача не може бути прийнятий судом на стадії розгляду апеляційної скарги по суті, в силу положень статей 165, 263 ГПК України.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2024 у справі №909/1083/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2024 відкрито касаційне провадження у справі №909/1083/23 за касаційною скаргою ТОВ "Прикарпатенерготрейд" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі №909/1083/23; справу призначено до судового розгляду.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України

6.3.1. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту положень пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що дана норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 зі справи № 904/8389/17, від 06.12.2021 зі справи №904/6340/19, від 14.12.2021 зі справи № 910/3359/20.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

Відповідно до вимог частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Створення і функціонування Верховного Суду має забезпечити послідовне, стале, однакове та зрозуміле правозастосування при розгляді спорів.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Близька за змістом права позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 зі справи № 904/3173/19, від 10.12.2020 зі справи № 902/1414/13, від 26.08.2021 зі справи № 910/15357/19.

Отже, у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Так, на думку скаржника, на даний час відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання:

- застосування пункту 9 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та частини другої статті 625 ЦК України у взаємозв`язку з вищевказаними нормами законодавства;

- встановлення міри відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, в контексті фінансових зобов`язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов`язків у зв`язку із постійним недотриманням грошових зобов`язань в межах виконання ПСО.

Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги у цій частині, колегія суддів відзначає, що фактично причиною звернення до Верховного Суду стало питання щодо:

- наявності/відсутності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, ураховуючи приписи Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів в процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483; наказу Міністерства енергетики України N 132 "Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період", прийнятого 21.03.2022, а також інших похідних наказів, за якими здійснюються розрахунки в рамках механізму ПСО.

З огляду на наведене колегія суддів відзначає таке.

6.3.2. У постанові від 18.09.2024 у справі №918/1304/23 за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, Верховний Суд, вирішуючи питання щодо істотності впливу Положень ПСО у схемі договірних відносин між "виробником", "гарантованим покупцем" та "постачальником універсальних послуг", зазначив, зокрема, таке:

« 5.3. Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до частини першої статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

5.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладений між АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг" та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00-417 від 24.09.2021 містить умови стосовно його укладення на виконання ними спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії (пункт 1.1 договору).

5.5. Покладення спеціальних обов`язків передбачене положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанови КМУ №483 від 05.06.2019, якою затверджене "Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії" (далі - Положення №483).

Цим Положенням визначено: загальносуспільний інтерес, для забезпечення якого на учасників ринку покладаються спеціальні обов`язки; зміст та обсяг спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії згідно з цим Положенням (далі - спеціальні обов`язки); учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки; обсяг прав учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки, необхідних для їх виконання; категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов`язки; територію та строк виконання спеціальних обов`язків; джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається учасникам ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки.

Згідно з пунктом 4 Положення №483 спеціальні обов`язки покладаються на таких учасників ринку електричної енергії: виробників електричної енергії; постачальників універсальних послуг; гарантованого покупця; операторів систем розподілу виключно в частині обов`язкового придбання технологічних витрат електричної енергії в порядку та на умовах, визначених цим Положенням; постачальника "останньої надії"; оператора системи передачі електричної енергії в частині придбання послуги із забезпечення безперебійного функціонування постачальника "останньої надії".

Відповідно до пункту 5 Положення №483 до спеціальних обов`язків належить, зокрема:

- постачання електричної енергії побутовим споживачам постачальників універсальних послуг за фіксованими цінами, визначеними у додатку 3;

- надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга постачальників універсальних послуг) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг за примірною формою згідно з додатком 2 і відповідне прийняття та оплата послуг постачальників універсальних послуг гарантованим покупцем;

- надання гарантованим покупцем виробникам послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга гарантованого покупця) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за примірною формою згідно з додатком 4 і відповідне прийняття та оплата послуг гарантованого покупця виробниками;

- придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України", за результатами проведення електронних аукціонів у державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України" за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України" ("бази") за період М-3, де М - розрахунковий місяць.

Згідно з вимогами пункту 7 Положення №483 виробники зобов`язані зокрема укласти з гарантованим покупцем договори про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (далі - договір 1); оплачувати своєчасно та у повному обсязі гарантованому покупцю вартість послуги гарантованого покупця.

Відповідно до пункту 8 Положення №483 гарантований покупець зобов`язаний зокрема укласти з виробниками договори 1 та з постачальниками універсальних послуг договори про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (далі - договір 2); оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.

Згідно з пунктом 9 Положення №483 постачальники універсальних послуг зобов`язані зокрема здійснювати купівлю електричної енергії на електронних аукціонах за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку електричної енергії в обсягах, що необхідні для постачання побутовим споживачам; укласти з гарантованим покупцем договір 2.

Виконання спеціальних обов`язків, передбачених цим Положенням, повинне забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на їх виконання; джерелами фінансування витрат виробників за виконання спеціальних обов`язків є відповідна компенсація, порядок здійснення якої визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 16 Положення №483).

5.6. Отже, Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України встановлює спеціальний механізм взаємовідносин учасників ринку електричної енергії, у тому числі "виробників електричної енергії", "постачальників універсальних послуг" та "гарантованого покупця", а саме шляхом укладення між ними окремих відповідних договорів у схемі відносин:

- "виробник" - "гарантований покупець" - договір про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (за формою, наведеною у додатку № 4);

- "гарантований покупець" - "постачальник універсальних послуг" - договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (за формою, наведеною у додатку № 2);

- "виробник" - ДП "НАЕК "Енергоатом" - "постачальник універсальних послуг" - договір щодо придбання за результатами проведення електронних аукціонів стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що учасники ринку організували свої відносини за схемою:

- АТ "НАЕК "Енергоатом" ("виробник") - ДП "Гарантований покупець" ("гарантований покупець") - 15.09.2021 уклали договір № 2293/01/21/77-150-08-21-00393 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем, предметом якого є виконання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів на території України;

- ДП "Гарантований покупець" ("гарантований покупець") - ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" ("постачальник універсальних послуг") - 15.09.2021 уклали договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, предметом якого є надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів;

- АТ "НАЕК "Енергоатом" ("виробник") - ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" ("постачальник універсальних послуг") - 24.09.2021 уклали договір №65-150-SD-21-00-417 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг.

Тобто за встановленими судами обставинами, АТ "НАЕК "Енергоатом" ("виробник") - ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" уклали договір №65-150-SD-21-00-417 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг у межах наведеної схеми взаємовідносин, яка установлена окресленими правовими положеннями, а тому вони повинні дотримуватися положень постанови КМУ №483 від 05.06.2019 у частині встановлених прав та обов`язків, зокрема обов`язку АТ "НАЕК "Енергоатом", як виробника, поставити електричну енергію та кореспондуючого права у ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" отримати її від АТ "НАЕК "Енергоатом".

…5.11. За змістом Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії - це продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії (пункт 68 частини першої статті 1).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов`язується оплатити прийняту енергію (частина 1 статті 275 Господарського кодексу України), а за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 654 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що зобов`язання, які виникли між АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", носять характер купівлі-продажу. За такими зобов`язаннями АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" повинно передати визначений договором об`єм електричної енергії, а ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" зобов`язане прийняти та сплатити її вартість.

ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" визнане "постачальником універсальної послуги".

Відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" - "постачальник універсальної послуги" - це визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов`язання щодо надання універсальної послуги (пункт 67 частини першої статті 1), а універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина перша статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що передбачений умовами договору №65-150-SD-21-00417 статус ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" - "постачальника універсальної послуги" стосується лише прав та обов`язків сторін стосовно обов`язковості продажу електричної енергії її виробником, а тому у незалежності від наведеного статусу, ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" виступає за договором лише покупцем електричної енергії, тобто має договірний статус покупця.

5.12. Щодо грошових розрахунків між "виробником", "гарантованим покупцем" та "постачальником універсальних послуг" за укладеними договорами, то колегія суддів зазначає таке.

…Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, ані умови Примірних договорів, ані умови наведених договорів не містять договірних умов щодо джерел коштів, які приймають участь у ланцюгу фінансових зобов`язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов`язків за наведеним Положенням з метою дотримання відповідної синхронності руху коштів. Тобто, вони не містять вказівки на те, що при виконанні договірних зобов`язань сторони використовують лише ті кошти, які надійшли від попереднього їх платника у ланцюгу взаємних розрахунків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постанова КМУ №483 від 05.06.2019, затверджене нею Положення, та Примірні договори для забезпечення загальносуспільних інтересів установлюють лише механізм організації договірних відносин між учасниками ринку електричної енергії, але безпосередньо не визначають джерел розрахунків (джерел надходження коштів: безпосередньо від іншого учасника передбаченої схеми відносин чи інших джерел за результатами власної господарської діяльності), які існують у межах таких договірних відносин, у тому числі і для "постачальників універсальних послуг", з огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком останнього, що ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" зобов`язане сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у ланцюгу взаємних розрахунків.

5.13. Щодо доводів про неврахування положень наказу Міністерства енергетики України № 132 від 21.03.2022 "Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період" та похідних від нього наказів Міністерства енергетики України при визначенні строків виконання грошового зобов`язання, визначеного договором купівлі-продажу електричної енергії між постачальником універсальних послуг (відповідач) та виробником електричної енергії (позивач) колегія зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до пункту 1 наказу Міністерства енергетики України №132 від 21.03.2022 "Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальникам універсальних послуг в особливий період" на час дії воєнного стану учасники ринку електричної енергії, на яких покладені спеціальні обов`язки, зобов`язані забезпечити виконання вимог наказу та інших нормативно-правових актів, що регулюють купівлю-продаж електричної енергії.

За змістом наказу:

- ДП "НАЕК "Енергоатом" повинне спрямовувати кошти до ДП "Гарантований покупець" в оплату заборгованості за послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за певний період та у конкретній сумі;

- ДП "Гарантований покупець" протягом одного робочого дня повинне спрямовувати постачальнику універсальних послуг отримані згідно з пунктом 1 цього алгоритму кошти за послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг;

- постачальники універсальних послуг протягом одного робочого дня з дати отримання кожного платежу від ДП "Гарантований покупець" згідно з пунктом 2 цього алгоритму повинне спрямувати до ДП "НАЕК "Енергоатом" отриману суму коштів за куповану електричну енергію за певний період постачання у певній сумі.

У подальшому Міністерство енергетики України вносило зміни та доповнення до наказу №132 від 21.03.2022, а саме наказами №173 від 09.05.2022, №180 від 23.05.2022, №214 від 23.06.2022, №291 від 26.08.2022, №334 від 29.09.2022, №339 від 30.09.2022, №391 від 18.11.2022, №17 від 17.01.2022, №22 від 24.01.2023, №43 від 08.02.2023, №90 від 10.03.2023, №181 від 29.05.2023, №214 від 10.07.2023, №231 від 28.07.2023, №259 від 30.08.2023, №295 від 04.10.2023, в яких передбачалися суми та об`єми розрахунків між учасниками ринку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наведеними наказами визначалися суми коштів, які виділялися для здійснення розрахунків між сторонами, а також встановлювався обов`язок перерахувати ці кошти у визначені терміни (фактично негайно: постачальники універсальних послуг протягом одного робочого дня з дати отримання кожного), проте, такими наказами не встановлювалися інші строки оплати за укладеними між виробником та постачальниками універсальних послуг договорами купівлі-продажу електричної енергії.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що наказами урегульовувалися правовідносини щодо обов`язкового перерахування ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" отриманих коштів від ДП "Гарантований покупець" протягом одного робочого дня з дати отримання кожного платежу, але, цей обов`язок не виключає його обов`язку з оплати іншої суми вартості придбаної електричної енергії у визначений договором строк, оскільки наказами не змінювалися джерела надходження коштів для оплати вартості електричної енергії та не встановлювалися умови, які б ставили у залежність сплату отриманої електричної АТ "НАЕК "Енергоатом" від надходження коштів безпосередньо від ДП "Гарантований покупець".

Тобто, накази Міністерства енергетики України не змінювали строки виконання зобов`язань за договором №65-150-SD-21-00417, а тому ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" повинно сплачувати кошти у відповідності до договірного графіку та розміру.

5.14. Враховуючи встановлені судами фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позову. Доводів стосовно розрахунку сум 3% річних та інфляційних витрат, касаційна скарга не містить».

6.3.3. Отже, Верховний Суд у постанові від 18.09.2024 у справі №918/1304/23 виклав висновок, зокрема щодо застосування до подібних правовідносин Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 48, у взаємозв`язку з частиною другою статті 625 ЦК України; а також щодо застосування до спірних правовідносин наказу Міністерства енергетики України №132 "Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період", прийнятого 21.03.2022 інших похідних наказів, за якими здійснюються розрахунки в рамках механізму ПСО.

Відтак, проаналізувавши висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №918/1304/23, колегія суддів вважає, що він стосується правовідносин, які є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, за змістовним критерієм (з огляду на правове регулювання та права й обов`язки сторін саме цих відносин).Тому такі висновки є релевантними до даної справи.

За таких обставин, правовий висновок щодо застосування норм права у контексті спірних правовідносин (тобто з підстав зазначених у касаційній скарзі), наразі сформований і викладений у постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №918/1304/23.

6.3.4. Так, у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказав, що ТОВ "Прикарпатенерготрейд" як сторона договору зобов`язана була сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у ланцюгу взаємних розрахунків. При цьому суд відзначив, що ані умови Примірних договорів, ані умови наведених договорів не містять договірних умов щодо джерел коштів, які приймають участь у ланцюгу фінансових зобов`язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов`язків за наведеним Положенням з метою дотримання відповідної синхронності руху коштів. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання договірного зобов`язання з оплати електричної енергії, чого не заперечує й сам відповідач. З огляду на що, суд дійшов висновку, що позивач правомірно у відповідності до положень статті 625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати.

6.3.5. Ураховуючи наведене, а також підстави касаційного оскарження, предмет, підстави позову, склад учасників, зміст позовних вимог справи, що розглядається, Верховний Суд зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається, відповідають висновкам щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №918/1304/23.

Пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Отже, зазначене в сукупності свідчить про наявність підстав для закриття касаційного провадження з підстави оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, у відповідності до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.

6.4. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

6.4.1. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема і на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Що ж до визначення «подібності правовідносин», то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Крім того, Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Так, ТОВ "Прикарпатенерготрейд" вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 23.05.2023 у справі №910/10442/21 (щодо застосування статей 79, 86 ГПК України та допустимості здійснення апеляційним судом перерахунку штрафних санкцій з урахуванням контррозрахунку відповідача);

- від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, від 24.10.2018 у справі № 910/19576/17, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18 від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18 (щодо застосування статті 625 ЦК України);

- від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (щодо можливості зменшення розміру 3% річних);

- від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20, від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.09.2019 у справі № 761/26293/16-ц, від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 03.09.2014 у справі № 6-100цс14, від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, від 08.12.2021 у справі № 922/4053/20, від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц, від 06.06.2023 у справі № 911/682/21, від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19 (щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України, частини першої статті 233 ГК України);

- від 28.01.2029 у справі №922/3782/17 (щодо застосування статей 13, 79, 86 ГПК України).

Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги у цій частині, колегія суддів відзначає, що фактично підставою звернення до Верховного Суду стало питання:

- щодо правовірності/неправомірності здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат;

- щодо наявності/відсутності підстав для зменшення заявленої до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат.

З огляду на наведене колегія суддів відзначає таке.

6.4.2. Щодо розрахунку 3% річних та інфляційних втрат

Як встановлено судом апеляційної інстанції у розділі 4 Договору сторони погодили ціну та порядок оплати електричної енергії.

Зокрема, згідно з положеннями пункту 4.3 Договору оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов додаткової угоди для періоду постачання.

Як вже зазначено вище умовами Додаткових угод до Договору сторонами кожного місяця визначалися, зокрема: періоди постачання, загальні обсяги електричної енергії, ціна та вартість купленої електричної енергії у визначеному, у тому числі і порядок розрахунків (пункт 6).

Сторони Договором погодили такі визначення для терміну "розрахунковий місяць" - календарний місяць (з першого по останнє число включно), за який сторонами визначається обсяг і вартість електричної енергії та здійснюються розрахунки між ПУП та Продавцем. Під словосполученням "куплена електрична енергія" у всіх зворотах та сполученнях сторони розуміють електричну енергію, обсяги якої зареєстровані сторонами на електронній платформі оператора системи передачі відповідно до Правил ринку та щодо яких сторонами отримано від ОСП автоматичне повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований договір є дійсним.

Тобто згідно з умовами Договору сторонами погоджено, що у визначенні обсягів купленої електричної енергії за основу береться обсяг купленої електричної енергії та зареєстрованої сторонами на електронній платформі оператора системи передачі. Водночас у визначенні порядків та строків розрахунків сторонами за основу береться календарний місяць. При цьому у визначенні строків та суми попередньої оплати у розумінні пункту 4.3 Договору сторони керуються обсягом електричної енергії визначеної у пунктах 3 Додаткових угод на визначений у цій угоді період.

У свою чергу, термін "куплена електрична енергія" сторонами визначений задля визначення остаточного (фактичного) обсягу купленої ПУП електричної енергії за календарний місяць. Саме з цією метою і застосовуються дані щодо обсягів зареєстрованих сторонами на електронній платформі ОСП.

З наведеного слідує, що сторонами погоджено здійснювати оплату поставленої електричної енергії рівними платежами у відсотковому співвідношенні від загальної вартості електричної енергії, яка купується у відповідному розрахунковому місяці, а не від вартості зареєстрованих обсягів електричної енергії на електронній платформі оператора системи передачі на кожну дату оплати.

З огляду на положення сторонами умов щодо форми розрахунків "попередня оплата" невиконане зобов`язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення та розраховується виходячи із погоджених сторонами обсягів та підлягає остаточному виконанню, з урахуванням коригувань проведених саме за наслідком фактичного обсягу купленої електричної енергії.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №902/1511/23.

Так, суд апеляційної інстанції з огляду на вищенаведені умови Договору та вимоги чинного законодавства перевірив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, та відзначив, що останній є арифметично вірним.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги у цій частині фактично зводяться до заперечень обставин встановлених судом апеляційної інстанції. При цьому Суд ураховує, що касаційна скарга не містять посилань на конкретні місяці, дати тощо, де, відповідно, нарахування позивачем здійснено некоректно, тобто не у відповідності до умов Договору та норм закону. Фактично ж доводи касаційної скарги у цій частині є загальними та зводяться до переоцінки доказів.

Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

Відтак доводи касаційної скарги у цій частині відхиляються Судом.

При цьому Суд ураховує, що постанова суду апеляційної інстанції не суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 23.05.2023 у справі №910/10442/21, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі №914/1001/19, від 24.10.2018 у справі № 910/19576/17, від 22.01.2019 у справі №905/305/18 від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 10.07.2019 у справі №910/21564/16, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 30.01.2019 у справі №922/175/18, від 28.01.2029 у справі №922/3782/17, на які посилається скаржник в обґрунтування неправомірності здійсненого позивачем (та перевіреного апеляційним судом) розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат.

6.4.3. Щодо можливості зменшення 3% річних та інфляційних втрат

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Отже, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19).

Вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У пункті 85 постанови від 03.10.2023 у справі №686/7081/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на компенсаторний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Інакше кажучи, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.38)).

Колегія суддів відзначає, що у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (на яку також посилається скаржник) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

При цьому Велика Палата у справі № 902/417/18 не робила висновок щодо права суду зменшити інфляційні втрати, нараховані в порядку статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, а також процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Подібна за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №910/10010/23.

Колегія суддів відзначає, що словосполучення "суд має право" та "може зменшити за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо можливості зменшення розміру неустойки, штрафу, а також процентів річних, оцінюючи конкретні обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Так, суд апеляційної інстанції у даній справі, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази та доводи сторін у світлі конкретних обставин справи, що мають юридичне значення, не вбачав підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів з огляду на нормативно-правове регулювання спірних правовідносин відзначає, що суд апеляційної інстанції, діючи у межах виключних дискреційних повноважень, у даному конкретному випадку за наслідками оцінки наданих сторонами доказів та обставин справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішив питання щодо можливості/неможливості зменшення розміру, заявленої до стягнення суми (до переоцінки чого Верховний Суд вдаватись не може), що є виключним правом суду.

Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують, а виключно зводяться до незгоди з рішенням суду.

Ураховуючи наведене, Суд відхиляє посилання скаржника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20, від 12.12.2018 у справі №703/1181/16-ц, від 20.09.2019 у справі № 761/26293/16-ц, від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, від 03.09.2014 у справі № 6-100цс14, від 04.11.2015 у справі №61120цс15, від 08.12.2021 у справі № 922/4053/20, від 10.05.2023 у справі №501/2862/15-ц, від 06.06.2023 у справі № 911/682/21, від 16.06.2021 у справі №915/2222/19, адже останні не суперечать постанові суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається.

6.5. Отже, з огляду на викладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, що виключає можливість скасування оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

6.6 Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини №41984/98 від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", №24465/04 від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", №3236/03 від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї постанови.

7.2. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою у справі з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України. Водночас в іншій частині касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалене із додержанням норм права.

8. Судові витрати.

8.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в іншій частині касаційну скаргу залишає без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі №910/1083/23 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі №910/1083/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Бакуліна

О. Кібенко