Постанова

від 13.02.2025 по справі 908/582/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 908/582/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 (головуючий суддя: Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.)

про зупинення апеляційного провадження

у справі № 908/582/24

за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (далі - прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької обласної ради (далі - Рада)

до: Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради (далі - Діагностичний центр, відповідач 1);

Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» (далі - ТОВ «Запоріжгаз Збут», відповідач 2)

про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання природного газу споживачу та стягнення безпідставно сплачених коштів.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Ради до Діагностичного центру та ТОВ «Запоріжгаз Збут» про: - визнання недійсними додаткових угод від 05.02.2021 № 2, від 01.03.2021 №№ 3, 4, від 28.04.2021 №№ 5, 6, 7, від 24.05.2021 № 8, від 01.07.2021 № 9, від 16.07.2021 № 10, від 09.08.2021 № 11, від 18.08.2021 № 12, від 10.09.2021 № 13, від 21.09.2021 № 14, від 07.10.2021 №№ 15, 16 (далі - додаткові угоди) до договору про постачання природного газу споживачу від 31.12.2020 № 41АВ697-996-20 (далі - Договір від 31.12.2020), укладеного між відповідачами; - стягнення з ТОВ «Запоріжгаз Збут» на користь Ради безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 366 735,43 грн.

Позов мотивовано необґрунтованим та об'єктивно не підтвердженим збільшенням ціни товару (природного газу) за одиницю товару понад 10% від ціни, визначеної у Договорі від 31.12.2020, без належного обґрунтування коливання ціни на ринку товару на певну дату та зменшення обсягу природного газу, який необхідно було поставити, внаслідок укладення спірних додаткових угод до Договору від 31.12.2020, що є підставою для визнання їх недійсними, а безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти - поверненню до місцевого бюджету.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.07.2024 (суддя Горохов І.С.) у справі № 908/582/24 позов задоволено повністю.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що підвищення сторонами договору ціни за одиницю товару шляхом укладання спірних додаткових угод суперечить пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (ціна за одиницю товару була збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі), що призвело до спотворення результатів відкритих торгів, проведених з метою закупівлі природного газу та є підставою для визнання їх недійсними. Оскільки оспорювані додаткові угоди визнані недійсними, наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо повернення грошових коштів у заявленому розмірі як безпідставно набутих.

ТОВ «Запоріжгаз Збут» оскаржило зазначене рішення суду першої інстанції до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача 2 на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2024.

14.01.2025 від ТОВ «Запоріжгаз Збут» до апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 908/582/24 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23 та оприлюднення постанови по цій справі.

Клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі № 908/582/24 обґрунтовано тим, що прокурор, звертаючись з позовом та мотивуючи підстави для визнання спірних додаткових угод недійсними, послався на положення статті 215 ЦК України. Однак, на думку заявника, зазначене прокурором застосування правових наслідків недійсності правочину, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, регулюється частиною третьої статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. У той же час на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано на вирішення питання щодо застосування, зокрема, положень частини третьої статті 228 ЦК України. А тому ТОВ «Запоріжгаз Збут» зазначив, що правові висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України, які будуть викладені в межах розгляду справи № 922/3456/23, матимуть прямий вплив на результати розгляду справи № 908/582/24.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Запоріжгаз Збут» на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2024 у справі № 908/582/24 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23.

Задовольняючи клопотання відповідача 2 та зупиняючи апеляційне провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд апеляційної інстанції виходив із того, що об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядається справа у подібних правовідносинах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України), що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. При цьому вказує, що правовідносини у справі № 908/582/24 не є подібними до правовідносин у справі № 922/3456/23, яка розглядається об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а тому майбутні висновки щодо застосування норм матеріального права, що будуть зроблені об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23, не можуть бути застосовані судом до правовідносин у справі № 908/582/24.

Крім того, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31.01.2022 у справі № 910/22748/16, від 13.01.2023 у справі № 911/3023/19, від 20.11.2023 у справі № 910/14224/20, від 18.11.2024 у справі № 907/1115/23.

Доводи інших учасників справи

ТОВ «Запоріжгаз Збут» у відзиві на касаційну скаргу просило Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного господарського суду - без змін.

Рада та Діагностичний центр не скористалося своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

Прокурор звернувся з поясненнями на відзив відповідача 2 з посиланням, зокрема, на необґрунтованість доводів відзиву.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала апеляційного господарського суду, якою зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача 2 на рішення місцевого суду у справі № 908/582/24 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23 на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваної ухвали, Верховний Суд зазначає таке.

Статтями 227, 228 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав, відповідно до яких суд зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це оформлене ухвалою суду тимчасове припинення вчинення судом процесуальних дій, за винятком забезпечення доказів, забезпечення позову, під час підготовки справи до судового розгляду, яке викликане наявністю визначених у законі обставин, що перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити конкретний момент їх усунення.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, за змістом цієї норми зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом, а не обов'язком суду. Таке право може бути реалізовано за наявності двох умов: 1) правовідносини є подібними; 2) палата, об'єднана палата, Велика Палата Верховного Суду, здійснює перегляд справи (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 31.01.2022 у справі № 910/22748/16, від 13.01.2023 у справі № 911/3023/19, від 20.11.2023 у справі № 910/14224/20, від 18.11.2024 у справі № 907/1115/23, від 22.01.2025 у справі № 910/8568/23, частково на неврахування яких зазначає прокурор).

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин. Так, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) - є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.

Зупиняючи провадження у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції виходив із того, що об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядається справа № 922/3456/23 у подібних правовідносинах.

Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

У справі № 922/3456/23, що розглядається об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Керівником Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби заявлені позовні вимоги про: - визнання недійсним рішення тендерного комітету Спеціалізованого Комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради (далі - СКП «Харківзеленбуд»), оформленого протоколом від 13.11.2019 № 338, яким вирішено визнати переможцем і акцептувати пропозицію Приватного підприємства «ЛСВ Моноліт» (далі - ПП «ЛСВ «Моноліт»); - визнання недійсним договору про закупівлю товарів від 25.11.2019 № 627, укладеного між СКП «Харківзеленбуд» та ПП «ЛСВ «Моноліт»; - стягнення з ПП «ЛСВ Моноліт» на користь СКП «Харківзеленбуд» 2 370 000 грн та стягнення з СКП «Харківзеленбуд», одержаних ним за рішенням суду 2 370 000 грн у дохід держави.

Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято справу № 922/3456/23 до розгляду з метою вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для відступлення від висновків щодо застосування частини першої статті 203, частини першої статті 215, частини третьої статті 228 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23.

У вказаній постанові (№ 914/1507/23, для відступлення від висновків якої передано питання на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду) суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову: визнав недійсним договір поставки від 28.08.2018№ ЦЗВ-07-06718-01 та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Мастак» (далі - ТОВ «НВП «Мастак») на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» (далі - філія Укрзалізниці) грошові кошти у сумі 2 138 079,60 грн, а з філії Укрзалізниці одержані нею за рішенням суду грошові кошти у вказаному розмірі стягнув у дохід держави в особі позивача (Північного офісу Держаудитслужби). Водночас суд касаційної інстанції у справі № 914/1507/23 виходив з такого:

- узгоджені дії учасників закупівлі (торгів, аукціону) та відсутність реальної конкуренції унеможливлює прозору та відкриту процедуру закупівлі, чим порушуються інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене у визначеному порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсними результатів закупівлі (торгів, аукціону) у випадку, якщо це передбачено спеціальним законодавством, та для визнання недійсним відповідного договору, укладеного з переможцем, відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України;

- узгоджені дії учасників закупівлі та відсутність реальної конкуренції, що встановлено в антимонопольній справі та підтверджено в судових актах, унеможливили прозору та відкриту процедуру торгів ID: UA-2018-06-26-001302-a, чим порушили інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору поставки від 28.08.2018 № ЦЗВ-07-06718-01, укладеного з переможцем закупівлі ТОВ «НВП «Мастак», відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України;

- тобто дії ТОВ «НВП «Мастак» (постачальник) та філії Укрзалізниці (замовник закупівлі) з укладення договору поставки від 28.08.2018 за встановлених та підтверджених обставин порушення ТОВ «НВП «Мастак» як учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції підпадають під регулювання положень частини третьої статті 228 ЦК України.

При цьому Верховний Суд у справі № 914/1507/23 дійшов висновку, що позовна вимога прокурора в інтересах держави в особі позивача про стягнення в кінцевому результаті 2 138 079,60 грн до бюджету за рахунок стягнення цих коштів з філії Укрзалізниці підлягає задоволенню за наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215, частини третьої статті 228 ЦК України.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, приймаючи до розгляду справу № 922/3456/23, вказала, що із загального змісту судових рішень у справі № 914/1507/23 вбачається, що ця справа є подібною до справи № 922/3456/23, що переглядається, за суб'єктним складом спірних правовідносин, предметом спору та правовим регулюванням спірних правовідносин.

Водночас предметом розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23 є питання застосування сукупно частини першої статті 203, частини першої статті 215, частини третьої статті 228 ЦК України до правовідносин у спорах про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів, з підстав порушення відповідачем (учасником тендеру) законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що спрямовані на спотворення результатів тендера (торгів) та укладення договору про закупівлю товарів на неконкурентних засадах, що не узгоджується зі законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а також вимоги про застосування наслідків недійсності цього договору, шляхом стягнення коштів, отриманих за результатами виконання договору про закупівлю товарів у дохід державного бюджету.

Тоді як у справі № 908/582/24 предметом спору є позовні вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договору щодо збільшення ціни за одиницю товару понад 10% від ціни, визначеної в договорі, без належного обґрунтування коливання ціни на ринку товару на певну дату та зменшення обсягу природного газу, який необхідно було поставити, внаслідок укладення спірних додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів. А підставою - укладання спірних додаткових угод всупереч вимог пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Відмінними є також суб'єктний склад учасників, безпосередньо спірні у справі правовідносини та їх матеріально-правове регулювання.

Отже, правовідносини у справі № 908/582/24, в якій подано касаційну скаргу, та у справі № 922/3456/23, що розглядається об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не є подібними.

Враховуючи наведене, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення апеляційного провадження у справі № 908/582/24, в якій подано касаційну скаргу, на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23, є необґрунтованим.

З огляду на порушення судом апеляційної інстанції при розгляді клопотання ТОВ «Запоріжгаз Збут» про зупинення апеляційного провадження норм процесуального права, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).

З огляду на наведене, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України, оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

За результатами розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 304, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури задовольнити.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 908/582/24 скасувати.

3. Справу передати до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок