Рішення

від 13.02.2025 по справі 140/13298/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/13298/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ЛАНДШАФТУ ТА ОЗЕЛЕНЕННЯ» до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ЛАНДШАФТУ ТА ОЗЕЛЕНЕННЯ» (далі ТОВ «Центр ландшафту та озеленення», товариство, позивач) звернулося з позовом до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці (далі - Міжрегіональне управління, відповідач) про скасування постанови відповідача від 24 жовтня 2024 року №ЗХ/ВЛ/03/20461/03-20-07-05/35607063-ФС.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області) за результатами фактичної перевірки ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» було складено акт фактичної перевірки від 31 липня 2024 року, у якому встановлено, що в місці провадження господарської діяльності за адресою: Луцький район село Підгайці вулиця Дубнівська, 69 позивачем використовувалась праця найманого працівника (адміністратора) неповнолітньої громадянки ОСОБА_1 , якою надано власноручне письмове пояснення, відповідно до якого з 01 липня 2024 року по день перевірки вона працює адміністратором на підприємстві Герилівих Дмитра та Василя, яке за вказаною адресою займається вирощуванням ягоди лохини. Згідно пояснення ОСОБА_1 в її функції входить контроль за кількістю людей, що здійснюють збір ягоди лохини, ведення запису в журналі хто скільки зібрав ягоди лохини, а також контроль за відправкою зібраної лохини відповідним замовникам.

В ході проведення перевірки перевіряючим не було надано трудового договору укладеного між ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» та ОСОБА_1 , а також не надано наказу про прийняття зазначеного працівника на роботу.

Позивач зауважує, що між ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» (Комітент) та ФОП ОСОБА_2 (Комісіонер) 25 червня 2024 року було укладено Договір комісії на реалізацію продукції №04/06/2024-КРП, за умовами якого Комісіонер зобов`язується від свого імені за дорученням і за рахунок Комітента здійснити за плату одну або кілька угод з продажу третім особам належного Комітенту товару, а саме: ягоди лохини (чорниці садової) (далі «Товар»).

У відповідності до умов договору, Комісіонер власними силами чи шляхом залучення інших осіб здійснює збирання врожаю ягід на ділянках 1, 2, 4, 5, 8, 9, 10 загальною площею 4,5 га. за адресою АДРЕСА_1 з подальшим складуванням зібраної продукції за вказаною адресою. Зібрана протягом робочого дня продукція оформляється актом приймання-передачі товару на комісію.

Тобто вказаним Договором було передбачено, що продукцію яку вирощує на своїх полях ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» збирає та реалізує ФОП ОСОБА_2 , яка з метою збору ягід на полях позивача залучала фізичну особу ОСОБА_1 з якою було укладено відповідний договір про виконання робіт.

Крім того, позивач вказує, що відповідач у даній справі не прийняв до уваги пояснення суб`єкта господарювання та не надав їм належної оцінки, у зв`язку із чим просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-3).

У відзиві на позовну заяву від 06 грудня 2024 року представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що 13 вересня 2024 року Міжрегіональним управлінням отримано матеріали фактичної перевірки від ГУ ДПС у Волинській області, про одержання яких повідомлено листом від 16 вересня 2024 року. Цього ж дня скеровано рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 16 вересня 2024 року, яким ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» повідомлено, що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться 17 жовтня 2024 року.

Міжрегіональним управлінням 16 жовтня 2024 року отримано клопотання представника ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» про відкладення розгляду справи. Таким чином, 17 жовтня 2024 року Міжрегіональним управлінням на адресу позивача скеровано рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 17 жовтня 2024 року, яким позивача повідомлено, що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться 24 жовтня 2024 року.

Як убачається з акту перевірки, ОСОБА_1 допущена до роботи ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням частини першої статті 21, частини четвертої статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17 червня 2015 року №413 (далі Постанова №413).

Таким чином, 24 жовтня 2024 року уповноваженою посадовою особою Міжрегіонального управління, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області від 31 липня 2024 року, керуючись статтею 265 КЗпП України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України, вирішено накласти на ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» штраф в сумі 80 000 грн (арк. спр. 63-69).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України) до суду не надходило.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 59).

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» зареєстровано 21 грудня 2007 року. Керівником виступає ОСОБА_3 , а засновниками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Товариство здійснює свою діяльність за такими видами економічної діяльності як: 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.29 Вирощування інших багаторічних культур; 81.30 Надання ландшафтних послуг; 85.60 Допоміжна діяльність у сфері освіти; 91.04 Функціювання ботанічних садів, зоопарків і природних заповідників; 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (арк. спр. 8).

ГУ ДПС у Волинській області 22 липня 2024 року відповідно до наказу від 17 липня 2024 року №2568-п (арк. спр. 85), направлень від 22 липня 2024 року №4014, №4008, №4011, №3996 (зворот арк. спр. 85-86), проведено фактичну перевірку, зокрема, з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) ТОВ «Центру ландшафту та озеленення», за адресою здійснення господарської діяльності АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 31 липня 2024 року №20461/03-20-07-05/35607063 (далі акт фактичної перевірки) (арк. спр. 82-84).

Як убачається з вкладного аркуша до акту фактичної перевірки, в місці провадження діяльності ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» за адресою: Луцький район село Підгайці, вулиця Дубнівська, 69 даним підриємством використовувалась праця найманого працівника (адміністратора) - неповнолітньої громадянки ОСОБА_1 . Під час проведення перевірочних заходів гр. ОСОБА_1 за її власною згодою було надано власноручне письмове пояснення від 22 липня 2024 року відповідно до якого з 01 липня 2024 року по день перевірки вона працює адміністратором на підприємстві Герилівих: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ( ОСОБА_3 являється директором ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» а ОСОБА_5 являється засновником даного підприємства), що знаходиться за адресою. Підгайці, вулиця Дубнівська, 69 та яке за вказаною адресою займається вирощуванням ягоди лохини. Відповідно до власноручного письмового пояснення гр. ОСОБА_1 в її функції входить контроль за кількістю людей що здійснюють збір ягоди лохини, ведення запису в журналі хто скільки зібрав ягоди лохини, а також контроль за відправкою зібраної лохини відповідним замовникам. Також у власноручному письмовому поясненні гр. ОСОБА_1 підтвердила, що 22 липня 2024 року працюючи за вказаною адресою вона реалізувала за готівкові кошти 10 кілограм ягоди лохини на загальну суму 1200,00 грн. Проводячи розрахункову операцію вона отримала від покупця 1500,00 грн та видала решту в розмірі 300,00 грн. також повідомила, що РРО/ПРРО/КОРО за вказаною адресою вони не використовують.

Під час проведення перевірки для посадових осіб ГУ ДПС у Волинській області не надано трудового договору укладеного між ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» та ОСОБА_1 , а також не надано наказу про прийняття зазначеного працівника на роботу. (зворот арк. спр. 83-84).

Міжрегіональним управлінням 13 вересня 2024 року одержано матеріали фактичної перевірки від ГУ ДПС у Волинській області та листом від 16 вересня 2024 року №ЗХ/3.1/14272-24 повідомлено позивача (арк. спр. 81).

Відповідачем на адресу ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» 16 вересня 2024 року скеровано рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 16 вересня 2024 року № ЗХ/ВЛ/ДПС-20461/03-20-07-05/35607063, яким повідомлено суб`єкта господарювання, що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться 17 жовтня 2024 року (арк. спр. 80).

Західним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці 16 жовтня 2024 року отримано клопотання представника товариства про відкладення розгляду справи та 17 жовтня 2024 року управлінням на адресу позивача скеровано рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 17 жовтня 2024 року №ЗХ/ВЛ/ДПС-20461/03-20-07-05/35607063 яким ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» повідомлено, що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться 24 жовтня 2024 року (арк. спр. 74).

На адресу Міжрегіонального управління 14 жовтня 2024 року представником позивача направлені пояснення №14/10 (арк. спр. 6) разом із додатковими документами, зокрема: Договір комісії на реалізацію продукції від 25 червня 2024 року №04/06/2024-КРП; Договір про виконання робіт від 01 липня 2024 року №5/2024-ВР; письмова згода на укладання Договору; акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором від 01 липня 2024 року №5/2024-ВР; розрахунково-платіжна відомість за вересень 2024 року №3/9; платіжні інструкції від 30 вересня 2024 року (арк. спр. 9-15).

Уповноваженою посадовою особою Міжрегіонального управління розглянувши справу про накладення штрафу з врахуванням висновків акту перевірки та керуючись статтею 265 КЗпП України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України, вирішено накласти на ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» штраф у розмірі 80000,00 грн, що оформлено постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 24 жовтня 2024 ркоу №ХЗ/ВЛ/03/20461/03-20-07-05/35607063-ФС (арк. спр. 72).

Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням, за захистом порушених прав звернувся із даним позовом до суду.

Згідно вимог частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», встановлює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (надалі - Порядок №509).

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №509 в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України №823 від 21 серпня 2019 року штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу/винесення попередження.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкта господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Пункт 7 Порядку №509 в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України №823 від 21 серпня 2019 року виключено.

Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року у справі №640/17424/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року та постановою Верховного Суду від 09.11.2022, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю».

За змістом частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

При цьому, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття (частина перша статті 325 КАС України).

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» втратила чинність з 14 вересня 2021 року.

Однак суд зауважує, що відповідно до частини п`ятої статті 61 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року № 3354-IX (набрав чинності 20 вересня 2023 року та буде введений в дію в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022), визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність, не відновлює дію нормативно-правового акта або його окремого структурного елемента, що діяв до набрання чинності нормативно-правовим актом або окремим його структурним елементом, що визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25 червня 2024 року у справі №140/23652/23, від 15 липня 2024 року у справі №600/4070/22-а, від 19 вересня 2024 року у справі №460/3123/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 600/2955/22-а, від 02 жовтня 2024 року у справі №120/12494/23 та від 02 жовтня 2024 року у справі №560/11269/23.

У зв`язку з цим, суд констатує про наявність у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції підзаконного акта Уряду України відповідних норм, які б передбачали можливість накладення штрафу/попередження на підставі акта фактичної перевірки податкового органу.

Згідно із приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).

Згідно із пунктом 1 Положення № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За змістом підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює: державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що Держпраці та утворені в установленому порядку її територіальні органи наділені контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;

6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Абзацом першим Порядку № 413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента дія сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

Аналіз наведених норм КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, у справі № 1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а, від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18, від 27 червня 2024 року у справі №380/761/20, від 17 вересня 2024 року у справі № 460/13803/21.

Водночас працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вчинення юридичною особою, яка використовує найману працю, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є порушенням законодавства про працю та має наслідком застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

Судом встановлено, що відповідно до акту фактичної перевірки, ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» допустив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до роботи без належного оформлення трудових відносин та повідомлення Державну податкову службу та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу, чим порушив, зокрема, вимоги частини четвертої статті 24 КЗпП України та Порядку № 413.

В аспекті зазначеного, суд уважає за необхідне вказати, що згідно із частиною другою статті 259 КЗпП України центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Отже, право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з метою перевірки дотримання податкового законодавства закріплено за податковими органами згідно з частиною другою статті 259 КЗпП України.

За змістом норм пункту 80.10 статті 80, пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України), якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Висновки, щодо застосування зазначених положень, а також стосовно того, що акт перевірки є документом, що підтверджує факт її проведення, викладені у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №380/1116/20, від 21 квітня 2021 року у справі №260/586/20.

Відповідальність за порушення законодавства про працю, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачена нормами абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

Тому суд констатує, що повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання фізичними особами-підприємцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)) належать податковому органу відповідно до закону.

Одночасно з цим повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення у спосіб накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 КЗпП України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, є Державна служба України з питань праці (Держпраці). Відповідні приписи про це наведені у пункті 1 Положення № 96, яке процитовано судом вище.

Пунктом 8 цього ж Положення передбачено, що Держпраці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.

На цій підставі, суд зазначає, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки і надання останнього Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством.

Одночасно суд враховує і правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2020 року у справі №420/3197/19, від 21 серпня 2020 року у справі №822/1037/18, від 25 лютого 2022 року у справі №420/7851/19, в яких вказано, що відомості, викладені в акті перевірки податкового органу, підлягають перевірці та оцінці на підставі наявних доказів під час розгляду справи управлінням Держпраці. Це свідчить, що викладені в акті перевірки відомості не є беззаперечним доказом вини особи у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягають перевірці.

Як встановлено судом вище, під час проведення фактичної перевірки, ГУ ДПС у Волинській області встановлено допуск позивачем неповнолітньої громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до роботи в ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу ОСОБА_1 в наданих 22 липня 2024 року поясненнях вказала, що з 01 липня 2024 року по день перевірки вона працює адміністратором на підприємстві Герилівих: Дмитра та Василя, що знаходиться за адресою село Підгайці вулиця Дубнівська, 69 та яке за вказаною адресою займається вирощуванням ягоди лохини. В її функції входить контроль за кількістю людей що здійснюють збір ягоди лохини, ведення запису в журналі хто скільки зібрав ягоди лохини, а також контроль за відправкою зібраної лохини відповідним замовникам. Також підтвердила, що 22 липня 2024 року працюючи за вказаною адресою вона реалізувала за готівкові кошти 10 кілограм ягоди лохини на загальну суму 1200,0 грн. Проводячи розрахункову операцію вона отримала від покупця 1500,0 грн. та видала решту в розмірі 300,0 грн. також повідомила, що РРО/ПРРО/КОРО за вказаною адресою вони не використовують (зворот арк. спр. 87).

Судом вже зазначалось, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» виступає ОСОБА_3 , а засновниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Враховуючи наведене суд висновує, що ОСОБА_1 , під час надання своїх пояснень, однозначно вказувала саме на те, що вона працює у ТОВ «Центр ландшафту та озеленення».

ОСОБА_3 22 липня 2024 року надані пояснення у яких зазначається, що громадяни (особи), які під час проведення перевірки здійснювали збір ягід лохини, в трудових відносинах товариства не перебувають. Також вказані особи не перебувають в цивільно-правових відносинах з ТОВ «Центр ландшафту та озеленення». На скільки відомо ОСОБА_3 , дані громадяни здійснюють збір лохини на підставі договорів про виконання робіт з ФОП ОСОБА_2 (арк. спр. 88).

Отож, у своїх поясненнях ОСОБА_3 не заперечив факт допуску до роботи громадянки ОСОБА_1 , а лише зазначив, що особи здійснювали збір лохини на підставі договорів про виконання робіт з ФОП ОСОБА_2 .

Щодо наданих представником товариства документів, які, на його переконання, підтверджують факт трудових відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Надана суду розрахункова відомість, а також платіжні інструкції датуються 30 вересня 2024 року, тобто вже після здійснення перевірки, тому жодним чином не підтверджують факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ОСОБА_2 станом на 22 липня 2024 року (початок перевірки)(арк. спр. 14-15).

Також не заслуговують на увагу суду надані позивачем Договір про виконання робіт від 01 липня 2024 року №5/2024-ВР, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , заяву від 30.06.2024 ОСОБА_8 , мами ОСОБА_1 , про надання згоди на працевлаштування доньки та акт приймання-передачі виконаних робіт (зворот арк. спр. 12-13), оскільки вони суперечать поясненням, які були надані безпосередньо ОСОБА_1 під час проведення перевірки.

Вказані обставини свідчать про обґрунтований сумнів існування укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 цивільно-правового договору, станом на 22 липня 2024 року, в момент інспекційного відвідування. Зворотнього суду не надано.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах від 31 жовтня 2024 року у справі №300/6438/21, від 20 листопада 2024 року у справі №460/1007/21.

Тому, за таких обставин, підстави для визнання протиправним та скасування постанови Міжрегіонального управління від 24 жовтня 2024 олек №ЗХ/ВЛ/03/20461/03-20-07-05/35607063-ФС відсутні.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд уважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу законів про працю України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ЛАНДШАФТУ ТА ОЗЕЛЕНЕННЯ» до Західного міжрегіональногоуправління державної служби з питань праці про скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 13 лютого 2025 року.