Постанова

від 11.02.2025 по справі 160/8076/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/8076/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року в адміністративній справі №160/8076/23 (головуючий суддя першої інстанції Турова О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Макогонюк Аліни Олександрівни, Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради в особі Чередниченко Юрія Анатолійовича про визнання протиправним та скасування реєстраційного запису,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Макогонюк Аліни Олександрівни (відповідач-1), Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради в особі Чередниченка Юрія Анатолійовича (відповідач-2), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:

- визнати протиправними дії Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради в особі керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради Одеської області Чередниченка Юрія Анатолійовича щодо подання недостовірних документів, без належних на те повноважень державному реєстратору, на підставі яких здійснено реєстраційний запис №15521070050000227 від 17.06.2020 року;

- визнати протиправним та скасувати реєстраційний запис №15521070050000227 від 17.06.2020 року, вчинений державним реєстратором Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Макогонюк Аліною Олександрівною.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що неправомірними діями державного реєстратора Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Макогонюк А.О., яка на підставі документів, що були подані Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради в особі Чередниченка Ю.А. з порушенням вимог чинного законодавства та встановленого порядку, здійснила державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу (зміну особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи або відомостей про таку особу) шляхом внесення оскаржуваного реєстраційного запису №15521070050000227 від 17.06.2020 року щодо надання права підпису на час виконання обов`язків голови Затоківської селищної ради (керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради Одеської області) - Чередниченку Ю.А., хоча останній надав державному реєстратору для вчинення таких реєстраційних дій документи, які як за змістом, так і за формою, були складені із порушенням вимог чинного законодавства, а саме: подані у копіях, а не в оригіналах, як то передбачено пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» №755-ІV (далі Закон №755-ІV), при цьому, самі копії завірені з порушенням вимог ДСТУ 4163:2020, а в заяві про вчинення реєстраційних дій відсутній підпис заявника.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених в позові.

Також позивач подав письмові пояснення у справі в яких просив задовольнити подану апеляційну скаргу.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, письмові пояснення у справ та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Згідно з Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.10.2021 року за індексним номером 280876555 та 280877634, позивач з 23.10.2021 року є власником земельних ділянок загальною площею 0,15 га за кадастровим номером 5110300000:02:026:0765 та 0,15 га за кадастровим номером 5110300000:02:026:0768, на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61103361 від 23.10.2021 року та індексний номер: 61103048 від 23.10.2021 року, прийнятих на підставі договорів купівлі-продажу №17348 від 23.10.2021 року та №17346 від 23.10.2021 року, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С., згідно з якими земельні ділянки розташовані за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт. Затока, вулиця Лиманська.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міськради (код ЄДРПОУ 04527052) зареєстрована 21.10.1997 року, адреса місцезнаходження: 67772, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, селище міського типу Затока, вулиця Приморська, будинок 21; керівник юридичної особи: Міхальов Валерій Володимирович, керівник з обмеженнями: Чередниченко Юрій Анатолійович (підписант, повноважний вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (наділений правом першого підпису у тому числі, але не виключно, на грошових, фінансових, платіжних та інших документах на час виконання обов`язків голови).

При цьому, як свідчать матеріали справи, 17.06.2020 року до державного реєстратора Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області Макогонюк Аліни Олександрівни надійшла заява ОСОБА_2 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, в якій заявник просив внести відомості про юридичну особу: Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, тип змін: зміна особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи або відомостей про таку особу; особа, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи: Чередниченко Юрій Анатолійович; обмеження щодо представництва: наділений правом першого підпису, у тому числі, але не виключно, на грошових, фінансових, платіжних та інших документах на час виконання обов`язків голови.

До вказаної заяви було долучено копії розпорядження Затоківської селищної ради №138-к від 27.12.2019 року; розпорядження Затоківської селищної ради №139-к від 27.12.2019 року; розпорядження Затоківської селищної ради №27-в від 15.06.2020 року; розпорядження Затоківської селищної ради №70-к від 15.06.2020 року; рішення Затоківської селищної ради №1400 від 17.04.2020 року.

На підставі вищевказаної заяви та доданих до неї документів державного реєстратора Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області Макогонюк А.О. проведено реєстраційну дію №15521070050000227 від 17.06.2020 року щодо реєстрації змін про юридичну особу: Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, тип змін: зміна особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи або відомостей про таку особу; особа, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи: Чередниченко Юрій Анатолійович; обмеження щодо представництва: наділений правом першого підпису, у тому числі, але не виключно, на грошових, фінансових, платіжних та інших документах на час виконання обов`язків голови.

Вважаючи дії державного реєстратора під час проведення реєстрації протиправними та нечинними, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом..

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 140-146 Конституції України визначені конституційні засади функціонування місцевого самоврядування в Україні, котрі деталізовані у приписах Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» №755-IV від 15.05.2003 року (далі Закон №755-IV, в редакції на час спірних відносин).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 25 Закону №755-IV державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації.

Частиною другою статті 25 Закону №755-IV передбачено, що порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає:

1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника);

2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі;

3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі;

4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру;

5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів;

6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації;

7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання;

8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;

9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів;

10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).

При цьому стаття 33 Закону №755-IV визначено заходи, що вживаються суб`єктом державної реєстрації та державним реєстратором у разі виявлення порушення законодавства.

Так, згідно з частиною першою, частиною другою статті 33 Закону №755-IV у разі якщо під час прийому документів для державної реєстрації або проведення реєстраційних дій у суб`єкта державної реєстрації, державного реєстратора виникає сумнів щодо справжності поданих документів, вони негайно повідомляють про це відповідні правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів. Повідомлення правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів не є підставою для зупинення розгляду документів або відмови у державній реєстрації. У разі виявлення державним реєстратором невідповідності законодавству проведеної реєстраційної дії державний реєстратор зобов`язаний повідомити про це юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, або фізичну особу - підприємця, стосовно яких проведено реєстраційну дію, для подачі державному реєстратору документів, передбачених цим Законом, або звернення до суду для вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень.

Відповідно до частини першої, частин третьої-п`ятої статті 35 Закону №755-IV суб`єкти державної реєстрації за порушення законодавства у сфері державної реєстрації несуть відповідальність у порядку, встановленому законом. Засновники (учасники) юридичної особи несуть відповідальність за відповідність установчих документів законодавству, а також за відповідність перекладу тексту документів у випадках, визначених пунктом 1 частини першої статті 15 цього Закону. Особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, а також у неподанні або несвоєчасному поданні державному реєстратору передбаченої цим Законом інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або його відсутність, несуть відповідальність, встановлену законом. Заявник несе відповідальність за відповідність копій документів в електронній формі оригіналам таких документів у паперовій формі.

За змістом приписів частини першої статті 34 Закону №755-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

У справі що розглядається, спір виник щодо неправомірних, на думку позивача, дій державного реєстратора щодо проведення реєстраційної дії про внесення змін до відомостей про юридичну особу: Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, тип змін: зміна особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи або відомостей про таку особу; особа, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи: Чередниченко Юрій Анатолійович; обмеження щодо представництва: наділений правом першого підпису, у тому числі, але не виключно, на грошових, фінансових, платіжних та інших документах на час виконання обов`язків голови.

При цьому, з висловлених позивачем у письмових заявах по суті справи мотивів звернення до суду слідує, що протиправність оскаржуваних дій відповідачів, на думку позивача, полягає в тому, що спірну реєстраційну дію вчинено з порушенням вимог чинного законодавства та встановленого порядку, оскільки заявник (відповідач-2) надав державному реєстратору (відповідач-1) для вчинення такої реєстраційної дії документи, що як за змістом, так і за формою, були складені із порушенням вимог чинного законодавства.

Водночас, за твердженням позивача, оскаржувані дії відповідачів порушують права і законні інтереси ОСОБА_1 , оскільки завдяки отриманим повноваженням на підставі незаконних реєстраційних дій та внесеного запису №15521070050000227 від 17.06.2020 року Затоківська селищна рада в особі Чередниченко Ю.А. по суті здійснює владні управлінські функції/повноваження відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» на території, де знаходяться земельні ділянки, що належать позивачеві на праві власності, при цьому, не маючи права підписувати і подавати позовні заяви, Затоківська селищна рада в особі Чередниченко Ю.А. звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до певних фізичних осіб, в тому числі й до ОСОБА_1 , про визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та про витребування майна з чужого незаконного володіння (справа №495/377/22), в якій фактично заявляє свої незаконні права на землю, що перебуває у власності позивача.

Разом з тим, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач не був заявником стосовно оскаржуваної реєстраційної дії. Вказана реєстраційна дія вчинена державним реєстратором за заявою ОСОБА_2 .

Відтак, державний реєстратор, вчиняючи спірну реєстраційну дію, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем, а прийняте відповідачем рішення щодо внесення змін до відомостей про Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради Одеської області ухвалено за заявою іншої особи, а не позивача.

Частиною третьою статті 124 Конституції України, у редакції Закону № 1401-VIII від 02.06.2016, установлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Виходячи із цієї конституційної формули, суди покликані вирішувати не будь-які питання, які виникають з усіх можливих правовідносин, а функцією суду є розгляд і вирішення юридичних конфліктів, тобто - юридичних спорів.

Для того, щоб спір став правовим, він повинен володіти такими характерними ознаками: 1) правовий спір виникає лише з таких дій його учасників, що мають юридичні наслідки; 2) правовий спір повинен бути спрямований на реалізацію та захист прав, свобод, законних інтересів, а також виконання обов`язків особи.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Щодо конституційного права особи на захист від порушень з боку органів державної влади, то офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України міститься, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011.

У цьому рішенні Конституційний Суд України, серед іншого, відзначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Також зазначено про те, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Щодо порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес».

При цьому, з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційним Судом України зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Таким чином обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважать начебто певні дії суб`єкта владних повноважень впливають на їх правове становище. Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, або інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Пунктом 18 частини першої статті 4 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

В свою чергу, поняття індивідуального акта наведено у пункті 19 частини першої статті 4 цього ж Кодексу, згідно з яким це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У вітчизняній теорії права загально визнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість, індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнічній (конклюдентній) формах.

Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акту стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, натомість акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія акту застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 березня 2023 року у справі № 9901/494/21, від 14 березня 2018 року у справі № 9901/22/17, від 06 червня 2018 року у справі № 800/489/17, від 12 червня 2018 року у справі № 800/587/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, від 09 квітня 2019 року у справі № 9901/611/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 9901/283/19, від 18 вересня 2019 року у справі № 9901/284/19, від 13 листопада 2019 року у справі № 9901/331/19.

У межах спірних правовідносин питання полягає у правомірності дій Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради в особі керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради Одеської області Чередниченка Юрія Анатолійовича щодо подання, на думку позивача, недостовірних документів, без належних на те повноважень державному реєстратору, на підставі яких здійснено реєстраційний запис №15521070050000227 від 17.06.2020, а також щодо правомірності дій державного реєстратора щодо проведення реєстраційної дії про внесення змін до відомостей про юридичну особу: Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, тип змін: зміна особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи або відомостей про таку особу; особа, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи: Чередниченко Юрій Анатолійович; обмеження щодо представництва: наділений правом першого підпису, у тому числі, але не виключно, на грошових, фінансових, платіжних та інших документах на час виконання обов`язків голови.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач не був заявником стосовно оскаржуваної реєстраційної дії, бо вказана реєстраційна дія вчинена державним реєстратором за заявою іншої особи - Чередниченка Ю.А., отже, державний реєстратор, вчиняючи спірну реєстраційну дію, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем, як і не мала жодних публічно-правових відносин з позивачем й Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради в особі Чередниченка Ю.А. при поданні останнім документів до державного реєстратора для вчинення вищевказаної реєстраційної дії.

Водночас, вказана реєстраційна дія вчинена саме стосовно Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради та стосовно ОСОБА_2 , як особи, що може бути підписантом від вказаного органу місцевого самоврядування у визначених випадках. Отже, спірна реєстраційна дія є дією індивідуального характеру та адресована визначеному у ній колу осіб, при цьому вчиненим реєстраційним записом не регулюється певний вид суспільних відносин, бо він спрямований на виникнення та припинення конкретних правовідносин між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради та ОСОБА_2 .

За таких обставин, оскаржувана реєстраційна дія (реєстраційний запис) як акт індивідуальної дії породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів, якому він адресований, при цьому позивач до кола таких суб`єктів не належить, відтак ця реєстраційна дія не породжує для позивача права на захист у спосіб, що заявлений.

Так само і дії Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради в особі Чередниченка Ю.А. при поданні останнім документів до державного реєстратора для вчинення вищевказаної реєстраційної дії не мають жодного впливу на права та законні інтереси позивача та не породжують для нього будь-яких наслідків.

При цьому можливість оскарження реєстраційної дії тими особами, яких вона стосується, фактично випливає зі змісту вищенаведених норм статей 33, 35 Закону №755-IV, з яких слідує, що у разі виявлення державним реєстратором невідповідності законодавству проведеної реєстраційної дії державний реєстратор зобов`язаний повідомити про це юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, або фізичну особу - підприємця, стосовно яких проведено реєстраційну дію, для подачі державному реєстратору документів, передбачених цим Законом, або звернення до суду для вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень, при цьому відповідальність за порушення законодавства у сфері державної реєстрації у порядку, встановленому законом, несуть суб`єкти державної реєстрації та заявники, в тому числі засновники (учасники) юридичної особи.

Суд першої інстанції обґрунтовано наголосив, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на те, що завдяки отриманим повноваженням на підставі незаконних реєстраційних дій та внесеного запису №15521070050000227 від 17.06.2020 року Затоківська селищна рада в особі Чередниченко Ю.А. по суті здійснює владні управлінські функції/повноваження відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» на території, де знаходяться земельні ділянки, що належать позивачеві на праві власності, при цьому, не маючи права підписувати і подавати позовні заяви, Затоківська селищна рада в особі Чередниченко Ю.А. звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до певних фізичних осіб, в тому числі й до ОСОБА_1 , про визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та про витребування майна з чужого незаконного володіння (справа №495/377/22), в якій фактично заявляє свої незаконні права на землю, що перебуває у власності позивача, не можуть свідчити про те, що оскаржувані позивачем у цій справі дії відповідачів, що пов`язані з реєстрацією змін про юридичну особу (Затоківську селищну раду) в частині зміни особи, яка може вчиняти дії від імені цієї юридичної особи, будь-яким чином порушують права чи законні інтереси позивача, бо вчинення відповідачами оскаржуваних дій не впливають на такі права та інтереси позивача, в тому числі й на його право володіння, користування та розпорядження зазначеними ним земельними ділянками, а наявність повноважень у особи, що звернулася з цивільним позовом у справі №495/377/22, має перевірятися відповідним судом, у провадженні якого перебуває справа.

З огляду на вказані вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року в адміністративній справі №160/8076/23 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року в адміністративній справі №160/8076/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко