Постанова

від 04.02.2025 по справі 160/29657/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/29657/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну Міністерства юстиції України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 року (головуючий суддя Озерянська С.І.)

в адміністративній справі №160/29657/24 за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до відповідача Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Офіс великих платників податків Державної податкової служби, Криворізька північна об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", звернувся 06.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного з позовом, в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з коштів боржника - Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», що накладений постановою про арешт коштів боржника від 03.06.2016 (ВП №50936321);

-зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів боржника - Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», що накладений постановою про арешт коштів боржника від 03.06.2016 (ВП №50936321).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.06.2016 року відповідачем в межах виконавчого провадження №50936321, на підставі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №2а/0470/5769/11 винесена постанова про накладення арешту на кошти, що містяться на всіх рахунках боржника, які належать Державному підприємству «Криворізька теплоцентраль». В подальшому відповідачем, 15.11.2016 року на підставі вимог пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Відповідачем протиправно після повернення виконавчого документу стягувачу не знято арешт коштів з рахунків боржника.

Щодо строків звернення до суду позивач зазначив, що бездіяльність відповідача має триваючий характер, тому така бездіяльність може бути оскаржена упродовж всього часу її перебігу до моменту усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, що зазначено в постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №760/19348/20.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 року позов задоволено частково.

Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів боржника Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», накладеного на підставі постанови про арешт коштів боржника від 03.06.2016 року Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у ВП №50936321.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що виходячи з того, що виконавче провадження фактично було завершено та знищено, відсутні докази, які давали б підстави для висновку про обґрунтованість існування арешту, накладеного на підставі постанови про арешт коштів боржника, виданої Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ВП №50936321. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Разом з тим, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не можуть бути задоволені, оскільки відсутні протиправні дії чи бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо порушення прав позивача, оскільки, як на час прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачу так і на час звернення з заявами про зняття арешту, у відповідача були відсутні законодавчо встановлені підстави для зняття арешту з коштів Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль".

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерством юстиції України подана апеляційна скарга, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що Виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону № 606 (у зв`язку з відсутністю у боржника майна та доходів), тобто, виконавчі провадження не є закінченими, а тому немає підстав для застосування правових наслідків, передбачених ч.2 ст. 50 Закону № 606, у вигляді зняття арешту.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року у справі №2а/0470/5769/11 позов Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» про стягнення заборгованості задоволено повністю:

стягнуто з Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» суму податкового боргу перед бюджетом у розмірі 10 943 119,03 грн., з них:

стягнуто з Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» на користь державного бюджету суму податкового боргу з частини чистого доходу (прибутку) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету у розмірі 42 776грн. на бюджетний рахунок 31112074700022, код платежу 21010100, одержувач Управління державної казначейської служби у Жовтневому районі м. Кривого Рогу, код 38031627, Банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012; стягнуто з Державного підприємства „Криворізька теплоцентраль" на користь бюджету суму податкового боргу з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 10739598,05 грн. на бюджетний рахунок 31117002700022, код платежу 11020100, одержувач Управління державної казначейської служби у Жовтневому районі м. Кривого Рогу, код 38031627, Банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012;

стягнуто з Державного підприємства „Криворізька теплоцентраль" на користь державного бюджету суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 160744,98 грн. на бюджетний рахунок 31112029700022, код платежу 14010100, одержувач Управління державної казначейської служби у Жовтневому районі м. Кривого Рогу, код 38031627, Банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, відстрочено виконання судового рішення до 31.12.2012 року, розстрочено виконання судового рішення починаючи з 01.01.2013 року строком на 24 місяці.

Постанова у справі №2а/0470/5769/11 набрала законної сили 19.03.2012 року.

На виконання постанови суду Дніпропетровським окружним адміністративним судом 17.10.2012 року позивачу видано виконавчий лист.

Виконавчий лист щодо про стягнення заборгованості позивачем було подано для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

22.04.2016 року заступником начальника відділу винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №50936321 з примусового виконання виконавчого листа №2а/0470/5769/11, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 17.10.2012 року.

Постановою від 03.03.2016 року накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках в банківських установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

15.11.2016 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем, керуючись пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

03.01.2023 року на звернення позивача від 29.12.2022 року, відповідачем повідомлено, що згідно розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання становить один рік. Матеріали виконавчого провадження № 50936321 були знищені у зв`язку з закінченням строків зберігання.

Листом Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №31648/28398-33-23/20.1 від 16.03.2023 року розглянуто звернення позивача про зняття арешту з рахунків та повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту, передбачених статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

22.10.2024 року позивач звернувся з заявою до відповідача в якій просив зняти арешт з рахунків накладений у виконавчому провадженні №50936321 відповіді на яку не отримав.

Позивач, вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з рахунків боржника.Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ, Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку станом на дату відкриття виконавчого провадження у спірних правовідносинах регулювались Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно пункту 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частиною 1 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV було встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Отже, державний виконавець наділений правом накладати арешт на майно боржника, з метою забезпечення реального виконання рішення.

05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 року №1404-VIII.

При цьому, 15.11.2016 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем, керуючись пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (а.с. 20-22).

Постанова про повернення виконавчого документу стягувачу обґрунтована тим, що рішення суду про стягнення з юридичної особи податкового боргу не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, а виконується органами доходів і зборів.

Позивач зазначає, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, відповідач повинен був зняти арешт з майна боржника.

Водночас, Міністерство юстиції України в апеляційній скарзі зазначає, що Виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону № 606 (у зв`язку з відсутністю у боржника майна та доходів), тобто, виконавчі провадження не є закінченими, а тому немає підстав для застосування правових наслідків, передбачених ч.2 ст. 50 Закону № 606, у вигляді зняття арешту, оскільки повернення виконавчого документу стягувачу обґрунтовано тим, що рішення суду про стягнення з юридичної особи податкового боргу не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, а виконується органами доходів і зборів, то відсутні підстави для зняття арешту, оскільки борг не повернуто, виконавче провадження не закінчено.

Надаючи оцінку зазначеним правовідносини колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно частини 3 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII , у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною 1 цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску.

На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.

У разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частини 4 та 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз наведених норм, чинного на момент винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу (15.11.2016 рік), законодавства, дає підстави для висновку, що державний виконавець не повинен був знімати арешт з рахунків позивача при поверненні стягувачу виконавчого документу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, суд не вбачає протиправної бездіяльності відповідача щодо незняття арешту з рахунків позивача при поверненні стягувачу виконавчого документу постановою від 15.11.2016 року.

Щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо незняття арешту з рахунків позивача на підставі його заяв (а.с.12, 13), то згідно частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII в редакції чинній на час подання заяв про зняття арешту з рахунків позивача, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Згідно з частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи відсутність в даному випадку підстав для зняття арешту, встановлених частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, арешт може бути знятий виключно за рішенням суду.

При цьому, частинами 1 і 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 року замінено сторону виконавчого провадження по справі №2а/0470/5769/11 за адміністративним позовом Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення заборгованості, а саме:

замінено позивача - Північну міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на Криворізьку північну об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області,

поновлено Криворізькій північній об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області строк пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі №2а/0470/5769/11 за адміністративним позовом Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення заборгованості до 09.06.2016 року

Водночас, 15.11.2016 року постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчий документ повернуто та станом на момент звернення позивача до суду (06.11.2024 року) наведений виконавчий документ на виконанні не перебував.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в постанові про повернення виконавчого документу стягувачу від 15.11.2016 (ВП №50936321) зазначено, що процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремними нормами Податкового кодексу України, а не законодавством про виконавче провадження. Виняток із наведеного правила становить процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи (а.с. 20-22).

Отже, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять будь-які документально підтверджені відомості про те, що в період з 15.11.2016 року (повернення виконавчого листа стягувачу) до дня розгляду цієї справи в суді органами державної виконавчої служби проводились виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року.

Оскільки станом на день розгляду цієї справи вказаний виконавчий лист повторно не пред`явлений до виконання, за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не вирішувалось, а вчинення будь-яких дій державним виконавцем за межами виконавчого провадження є неможливим, суд дійшов переконання, що збереження більше 8 років арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право боржника (позивача в цій справі).

Наведене відповідає практиці Верховного Суду, яка викладена в постановах від 2.08.2023 року у справі № 2306/4489/22 і від 4.10.2023 року у справі № 161/7015/15-ц.

Отже арешт, накладений у межах виконавчого провадження №50936321, з огляду на фактичне його завершення, а також наявних у матеріалах справи доказів, станом на момент розгляду даної справи судом втратив своєю актуальність як засіб забезпечення реального виконання рішення, а тому підстави для продовження його існування відсутні.

Іншого відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, а з матеріалів справи не встановлено.

Водночас, зі змісту листа Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №31648/28398-33-23/20.1 від 16.03.2023 року слідує, що виконавче провадження № 50936321 перебувало на виконанні до 2016 року та знищене у зв`язку з закінченням строків його зберігання.

Так, наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017 року затверджено «Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», згідно яких відповідно до пункту 1 розділу Х та пункту 1 розділу ХІ якого завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року.

Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

Актом про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 04.05.2020 року, затвердженим директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підтверджено знищення виконавчих проваджень, завершених у 2016 році, через закінчення строків їх зберігання, зокрема виконавче провадження №50936321 з виконання виконавчого листа №2а/0470/5769/11 від 17.10.2012 року, що видав Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Слід взяти до уваги, що за висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 03.11.2021 року (справа № 161/14034/20), наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності чинного виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Виходячи з того, що виконавче провадження фактично було завершено та знищено, відсутні докази, які давали б підстави для висновку про обґрунтованість існування арешту, накладеного на підставі постанови про арешт коштів боржника, виданої Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ВП №50936321.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не можуть бути задоволені виходячи з наступного.

Дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягає у тому, що норми права пов`язують з нею юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.

Бездіяльність - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

В даному випадку, як було встановлено судом вище, відсутні протиправні дії чи бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо порушення прав позивача, оскільки, як на час прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачу так і на час звернення з заявами про зняття арешту, у відповідача були відсутні законодавчо встановлені підстави для зняття арешту з коштів Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль".

За приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи становище, в якому опинився позивач у зв`язку з існуванням арешту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним та найбільш ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача у цьому випадку є прийняття судом рішення про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів, які належать Акціонерному товариству «Криворізька теплоцентраль», накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника, виданої Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ВП №50936321.Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 272, 287, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 04.02.2025 та може бути оскаржена в силу статей 328, 329 КАС України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова