Постанова

від 13.02.2025 по справі 420/3241/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/3241/24

Перша інстанція: суддя Левчук О.А.,

повний текст судового рішення

складено 15.04.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року ГУ ДПС в Одеській області (далі ГУДПС) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідачки суму заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 13684,33 грн. на бюджетний рахунок UA298999980314070512000015774, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./Одеська міська ТГ/18010300.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянтка просила його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної встановлено, що 17 грудня 2018 року ГУДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0041874-5107-1554, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2017 рік у розмірі 1746,67 грн., яке направлялось на адресу ОСОБА_1 , проте було повернуте з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.17-19).

31 травня 2019 року ГУДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0063457-5107-1554, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік у розмірі 2438,57 грн., яке направлялось на адресу відповідачки, проте було повернуте з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.20-22).

24 квітня 2020 року ГУДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0032568-5105-1554, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 2733,32 грн., яке направлялось на адресу відповідачки, проте було повернуте з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.23-25).

21 травня 2021 року ГУДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0519734-2403-1554, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік у розмірі 2835,77 грн., яке направлялось на адресу відповідачки, проте було повернуте з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.26-28).

24 червня 2022 року ГУДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0302348-2403-1554, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у розмірі 3930,00 грн., яке направлялось на адресу відповідачки, проте було повернуте з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.29-31).

При цьому, зі змісту розрахунків податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, доданих до зазначених ППР вбачається, що вищевказані суми податку було нараховано за об`єктом нерухомості - нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

З метою погашення заборгованості податковим органом прийнято податкову вимогу форми «Ф» від 04 січня 2019 року №280-51, яка направлялась на адресу ОСОБА_1 , проте була повернута з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.12-15)

Після направлення ОСОБА_1 податкової вимоги форми «Ф» від 04 січня 2019 року №280-51, сума податкового боргу змінювалась, але податковий борг не був погашений, у зв`язку з чим податкова вимога додатково не надсилалася.

Оскільки відповідачкою не сплачено податковий борг у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи відповідачка не надала суду доказів щодо самостійної сплати податкового боргу, нарахованого на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень, так само як і доказів їх оскарження та скасування, на підставі чого така сума грошового зобов`язання вважається узгодженою та є податковим боргом, який підлягає стягненню.

Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною другою статті 55 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України (далі ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами пп.14.1.175, п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання;

Згідно положень пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи

Відповідно до п.36.1, п.36.2, п.36.3 ст.36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Приписами п. 59.1, п.59.3 ст.59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до положень п.95.1, п.95.2, п.95.3 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Разом з тим, відповідно до п.42.1, 42.2 ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Таким чином, приписами ПК України визначено, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації.

Відповідно до п.6, 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 року №610, податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у письмовій та/або електронній формі. Податкові вимоги, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та завірені печаткою такого контролюючого органу. Платникам податків, які подають звітність в електронній формі, контролюючі органи можуть надсилати податкові вимоги засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. На вимогу платника податків, який отримав податкову вимогу в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідну податкову вимогу у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту (в письмовій або електронній формі) платника податків.

Податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Інформація про дату і час надсилання та отримання податкової вимоги через електронний кабінет з ідентифікацією відправника та отримувача зберігається безстроково і може бути отримана через електронний кабінет у вигляді електронного документа, в тому числі у вигляді квитанції у текстовому форматі.

Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 42.5 ст.42 ПК України передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені ППР та податкова вимога направлено за податковим місцем обліку відповідачки, а саме: АДРЕСА_2 , засобами поштового зв`язку, проте не вручені адресату з підстав закінчення терміну зберігання.

При цьому, даних щодо повідомлення ОСОБА_1 контролюючого органу про зміну податкової адреси матеріали справи не містять, тобто в розумінні норм чинного законодавства ППР та вимога є врученими належним чином.

Апеляційний суд наголошує, що усталеною є практика Верховного Суду, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, зокрема: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення податкового боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати (несплати) податкового боргу в добровільному порядку; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в порядку, встановлених ПК України (зокрема, постанови від 19.02.2019 (справа №807/495/17), від 03.02.2022 (справа №560/4343/19), від 14.02.2022 (справа №826/9711/17), але не виключно).

У постанові від 14.02.2022 року (справа №826/9711/17) Верховний Суд зазначив, що відповідність заявленого у позові розміру податкового боргу фактичному перевіряється судом за наслідками аналізу інтегрованої картки платника.

Так, з аналізу інтегрованої картки платника, ППР та доданих до них розрахунків податку за 2017-2021 роки, вбачається, що об`єктом оподаткування, за який нараховано податок, є нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було продано об`єкт нерухомості - нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 1188823251000. Вказане підтверджується копією договору купівлі-продажу від 19.12.2017 року та згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.12.2017 року цей об`єкт нерухомості зареєстровано за новим власником ОСОБА_2 .

Колегія суддів зазначає, що зі змісту ст.266 ПК України вбачається, що платниками податку є фізичні та юридичні особи та іноземці, які є власниками об`єктів житлової або нежитлової нерухомості, в тому числі її частки, відмінної від земельної ділянки.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.12.2017 року не є власником об`єкту нерухомості - нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 1188823251000, то апеляційний суд дійшов висновку, що податковим органом безпідставно нараховано відповідачці суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2018-2021 роки.

Таким чином, на переконання суду, позовні вимоги ГУДПС щодо стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, є обґрунтованими виключно в частині стягнення боргу за ППР №0041874-5107-1554 від 17.12.2018 року, яким визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік у розмірі 1746,67 грн.

В іншій частині податковий борг ОСОБА_1 нарахований безпідставно, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права в частині, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині позовних вимог щодо стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 11937,66 грн, з прийняттям у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Отже, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, та за наслідком апеляційного розгляду позовні вимоги ГУДПС задоволено частково (1/5 від заявлених вимог), апеляційний суд вважає, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги підлягають частковому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУДПС шляхом стягнення коштів у розмірі 3733,60 грн.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у сумі 11937,66 грн скасувати.

Прийняти у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області відмовити.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 43142370) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3733,60 грн. (три тисячі сімсот тридцять три гривні, 60 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук