Постанова

від 12.02.2025 по справі 140/36482/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 140/36482/23 пров. № А/857/14360/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року, ухвалене суддею Лозовським О.А. у м. Луцьку Волинської області у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №140/36482/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМГЕЛАКСІ" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМГЕЛАКСІ" звернувся до суду з позовом до відповідача - Волинської митниці, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03.10.2023 №UA205050/2023/000686/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.10.2023 №UA205050/2023/033623.

Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовує тим, що в підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару та обраного методу її визначення до декларації додано достатній перелік документів. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, їх дані піддаються обчисленню та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару. Заявлена митна вартість товару продукти неорганічної хімії: - сульфат нікелю 6-водний (nickel sulphate 6-hydrate) - 1300 кг (52 мішки/25кг), вмістом 22,00% у вигляді кристалів зеленого кольору, номер СА8: 10101-97-0, номер партії: 23/09/014/80, згідно митної декларації №23UA205050066054U4 була визначена за основним методом. Ввезення товарів на митну територію України відбулося на підставі Договору № 2709 від 27.09.2022, укладеного між CENTRUM METAL ODCZYNNIKI CHEMICZNE-MIDAS INVESTMENY SPOLKA Z OGRANICZOVA ODPOWIEDZIALNOSCIA SPOLKA KOMANDYTOWA і ТОВ «Хімгелаксі». Умовами поставки визначено FСА, вартість товару включає в себе вартість завантаження, маркування та вартість всіх митних формальностей, умови оплати - передплата перед завантаженням (пункт 5 Договору № 2709 від 27.09.2022). Позивачем було здійснено оплату товару в розмірі 7098 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією від 20.09.2023 №105. На вимогу митного органу про надання додаткових документів позивачем було надано пояснення, а також скеровано копію платіжної інструкції від 20.09.2023 №105, завірену АТ «КБ «Глобус», копію замовлення на перевезення та рахунку фактури перевізника ТОВ «Енерджі Євротрейд». Незважаючи на наведене, 03.10.2023 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000686/2 від 03.10.2023, картку-відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/033263 від 03.10.2023 із зазначенням причини відмови «неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у статті 53 МК України». Позивач вважає, що у митного органу не було правових підстав для витребування додаткових документів, оскільки митницею не визначено обставини, які зумовили витребування додаткових документів, та не обґрунтовано сумнівів щодо можливості обчислити числові значення митної вартості на підставі поданих документів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару, ввезеного по поданій митній декларації на митну територію України, не могла бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містили розбіжності, які слугували беззаперечною підставою для сумніву у достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару: вартість товару згідно інвойсу від 28.09.2023 №(S)FSE-7/09/2023/SІ не відповідає вартості товару згідно копії митної декларації країни відправлення; в інвойсі вказано дату оплати - 28.09.2023, надано платіжну інструкцію №105 від 20.09.2023, окрім того, дана платіжна інструкція не була завірена банком; пунктом 3 Договору від 01.09.2022 №01/09-22 передбачено, що ціни на послуги узгоджуються сторонами в Замовленнях на перевезення і вказуються в рахунках - фактурах перевізника, даних документів не було надано; висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 26.09.2023 №1618 не містить конкретних посилань, де можна було б перевірити твердження, що заявлений рівень ціни відповідає поточній кон`юнктурі ринку.

Зауважує, що по поданій митній декларації відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР 105-2, які передбачають необхідність перевірки достовірності складових митної вартості товарів, а саме додаткові нарахування до ціни угоди. У даній справі митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості, про конкретні недоліки зазначив у гр.33 оскаржуваного рішення та витребував у декларанта саме ті документи, які можуть ці сумніви усунути. Також зауважує, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару стала ще одним із факторів, що призвів до виникнення сумнівів у правильності визначення його митної вартості.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 27.09.2022 між компанією CENTRUM METAL ODCZYNNIKI CHEMICZNE-MIDAS INVESTMENY SPOLKA Z OGRANICZOVA ODPOWIEDZIALNOSCIA SPOLKA KOMANDYTOWA і ТОВ «Хімгелаксі» укладено договір №2709, за умовами якого покупець купує товар відповідно до інвойсів до цього договору, які є невід`ємною частиною, ціна на товари, вказані в інвойсах встановлюється в доларах США або євро, умови платежу передплата перед завантаженням.

02.10.2023 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України на умовах DAP товару продукти неорганічної хімії: сульфат нікелю 6-водний (nickel sulphate 6-hydrate), 1300 кг (52 мішки/25 кг), у вигляді кристалів зеленого кольору із вмістом Ni 22,00%, номер CAS -10101-97-0, номер партії 23/09/014/80, дата виробництва вересень 2023 року, декларант в інтересах ТзОВ «Хімгелаксі» подав МД №23UA205050066054U4. Митна вартість товару становить 7098 доларів США (еквівалентно 260563,92 грн) (графи 12, 22 митної декларації). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 260563,92 грн.

До митної декларації додано (графа 44 МД): доповнення №1 до МД №23UA205050066054U4; МД країни відправника № 23PL301010Е1366112 від 29.09.2023; довідку про транспортні витрати ТзОВ «ЕНЕРДЖІ ЄВРОТРЕЙД» № 28/09/01 від 28.09.2023; договір про перевезення вантажів територією України та у міжнародному сполученні №01/09-22 від 01.09.2022; договір №2709 від 27.09.2022; додаткова угода №1 від 25.04.2023 до договору №2709 від 27.09.2022; експортний інвойс від 28.09.2023 року №(S)FSЕ-7/09/2023/SІ; розрахунок ціни від 19.09.2023; лист ТОВ «Хімгелаксі» №25/09 від 25.09.2023; специфікація №671/09/2023 до договору №2709 від 27.09.2022; платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №105 від 20.09.2023; пропозиція продажу від 19.09.2023; проформа-інвойс №28-71/09/2023 від 20.09.2023; картка сертифікату якості від 20.09.2023; СМR накладна №6751321; висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 26.09.2023 №1618.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару.

Позивач надав копію платіжної інструкції від 20.09.2023 №105, завірену АТ «КБ «ГЛОБУС», копію замовлення на перевезення та рахунку-фактури перевізника ТОВ «ЕНЕРДЖІ ЄВРОТРЕЙД», у заяві від 03.10.2023 №03.10/23 надав письмові пояснення, просив завершити митне оформлення товару.

03.10.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №205050/2023/000686/2, митну вартість оцінюваного товару визначено в сумі 6,84 доларів США за одиницю, усього 8892,00 доларів США.

Як зазначено у графі 33 вказаного рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. А саме: вартість товару згідно інвойсу від 28.09.2023 №(S)FSE-7/09/2023/SІ не відповідає вартості товару згідно копії митної декларації країни відправлення. В Інвойсі вказано дату оплати 28.09.2023. Надано платіжну інструкцію №105 від 20.09.2023. Окрім того, дана платіжна інструкція не була завірена банком. Пунктом 3 Договору від 01.09.2022 №01/09-22 передбачено, що ціни на послуги узгоджуються сторонами в Замовленнях на перевезення і вказуються в рахунках- фактурах перевізника. Даних документів не було надано. Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 26.09.2023 №1618 не містить конкретних посилань, де можна було б перевірити твердження, що заявлений рівень ціни відповідає поточній кон`юнктурі ринку.

Декларантом на вимогу було надано: рахунок на оплату від 29.09.2023 №237, платіжну інструкцію №105 від 20.09.2023, завірену банком, замовлення на перевезення від 26.09.2023 №26/09-2. Окремо вказано на те, що платіжну інструкцію №405 від 20.09.2023 не можливо ідентифікувати, як оплату за дану поставку, так як дата оплати не відповідає даті оплати, вказаній в інвойсі, а також дана платіжна інструкція не містить посилання на проформу чи на інвойс. Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в заяві від 03.10.2023 №03.10/23.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, вимогами частини шостої статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МКУ) та методу 2б (стаття 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МКУ) та методу 2г (стаття 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, рівень митної вартості становить 6,84 доларів США за кг (МД від 02.08.2023 №UА205050/2023/052796).

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у митному оформленні (випуску) товару № UA205050/2023/033623.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205050066448U від 04.10.2023 із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.

ТОВ «Хімгелаксі», вважаючи рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.10.2023 №UA205050/2023/000686/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.10.2023 №UA205050/2023/033623 протиправними, звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

В розумінні пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Згідно із статтею 264 Кодексу митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

У випадках, коли з причин, визнаних органом доходів і зборів обґрунтованими, окремі документи, визначені цим Кодексом, не можуть бути представлені разом з митною декларацією, дозволяється подання таких документів протягом часу, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою 8.

За приписами частини другої цієї статті декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України).

За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 54 МК України).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Водночас частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відтак, в силу приписів статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року (справа №815/6827/17), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що митну вартість імпортованого товару, що вказана у митній декларації, декларантом визначено за основним методом.

Встановлено, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивача митної вартості імпортованого в Україну товару поставлено під сумнів правильність визначення їх митної вартості.

Згідно доводів скаржника, позивачем не надано достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Зокрема митний орган покликається на наявність розбіжностей у поданих декларантом позивача документах, які підтверджують митну вартість. Як наслідок митницею було направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів.

Конкретизація переліку документів, які повинен надати платника податків пов`язується із вимогами до суб`єкта владних повноважень під час прийняття рішень (вчинення дій) діяти обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (п.2 ч.2 ст.2 КАС України), а також забезпечити право особи на участь в процесі прийнятті рішення (п.9 ч.2 ст.2 КАС України).

Згідно з ст.54 МКУ митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містили розбіжності, декларанту було запропоновано згідно ст.53 та ст.54 МКУ в 10-ти денний термін надати: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару.

Позивач надав копію платіжної інструкції від 20.09.2023 №105, завірену АТ «КБ «ГЛОБУС», копію замовлення на перевезення та рахунку-фактури перевізника ТОВ «ЕНЕРДЖІ ЄВРОТРЕЙД», у заяві від 03.10.2023 №03.10/23 надав письмові пояснення, просив завершити митне оформлення товару.

Так, зі змісту п. 33 рішення про коригування митної вартості слідує: документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. А саме: вартість товару згідно інвойсу від 28.09.2023 №(S)FSE-7/09/2023/SІ не відповідає вартості товару згідно копії митної декларації країни відправлення. В Інвойсі вказано дату оплати 28.09.2023. Надано платіжну інструкцію №105 від 20.09.2023. Окрім того, дана платіжна інструкція не була завірена банком. Пунктом 3 Договору від 01.09.2022 №01/09-22 передбачено, що ціни на послуги узгоджуються сторонами в Замовленнях на перевезення і вказуються в рахунках-фактурах перевізника. Даних документів не було надано. Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 26.09.2023 №1618 не містить конкретних посилань, де можна було б перевірити твердження, що заявлений рівень ціни відповідає поточній кон`юнктурі ринку. Декларантом на вимогу було надано: рахунок на оплату від 29.09.2023 №237, платіжну інструкцію №105 від 20.09.2023, завірену банком, замовлення на перевезення від 26.09.2023 №26/09-2. Окремо вказано на те, що платіжну інструкцію №405 від 20.09.2023 не можливо ідентифікувати, як оплату за дану поставку, так як дата оплати не відповідає даті оплати, вказаній в інвойсі, а також дана платіжна інструкція не містить посилання на проформу чи на інвойс. Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в заяві від 03.10.2023 №03.10/23.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України слідує, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Оцінивши вимогу митного органу із наведеними вище нормами МК України, судом першої інстанції слушно вказано на те, що надані позивачем докази є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Зміст наданих митному органу документів, що кореспондуються між собою, вказує на наявність всіх реквізитів та відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу.

Щодо тверджень митного органу в оскаржуваному рішенні про те, що числове значення, яке зазначене в декларації країни відправлення, не відповідає числовому значенню в рахунку-фактурі, судом першої інстанції правильно виснувано, що зазначена обставина не повинна викликати у Волинської митниці сумнівів при проведенні митного оформлення, оскільки у експортних митних деклараціях зазначена статистична вартість у польських злотих, а згідно з наданим до митного оформлення інвойсом вартість товару визначалась в доларах США. Слід зауважити, що відповідно до умов договору від 27.09.2023 №2709 валютою платежу є долари США або євро.

Суд апеляційної інстанції констатує, що декларантом до митної декларації був наданий рахунок-фактура (інвойс), за яким здійснювалась операція. Так, рахунок-фактура є доказом операції купівлі-продажу товарів або послуг та належать до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Щодо різниці в ціні товару, яка зазначена в експортній декларації та заявлена в митній декларації судом враховано, що в експортній декларації вказана статистична вартість, яка не вважається фактичною вартістю імпортованого товару.

Так, враховуючи Керівництво із заповнення Єдиного адміністративного документа (далі - ЄАД), розроблене Генеральним Директоратом TAXUD (номер документу TAXUD/1619/08), відповідно до якого графа 46 «статистична вартість» ЄАД має містити статистичну вартість. «Статистична вартість» означає вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни - експортера - члена ЄС. Вона має базуватися на фактурній вартості товарів та має також включати допоміжні витрати, такі як транспорт, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни - члена ЄС, де відбувається експорт.

Отже, митна вартість товару, яка вказується декларантом у митній декларації при ввезенні товару на територію України, не може бути меншою за вартість товару, яка вказується в декларації країни відправлення, адже митна декларація країни відправлення - це оформлена в країні експорту товару митна декларація в митному режимі «експорт», яка містить, зокрема, показник «статистичної вартості».

Разом з тим, слід зазначити, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це в даному випадку обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. Тож будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації, конвертованої в іншу валюту, ніж та, що визначена контрактом і у якій позивач здійснювала оплату товару, у цьому разі обумовлена застосуванням курсу валют, а не заниженням ціни товару згідно з первинними документами, виданими продавцем.

До того ж, згідно з частиною 3 статті 53 МК України, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом та подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Крім того, окремі недоліки у заповненні декларації країни відправлення не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів.

Стосовно доводів митного органу про те, що платіжну інструкцію від 20.09.2023 №105 не можна ідентифікувати як оплату за дану поставку, оскільки в інвойсі вказано дату оплати 28.09.2023, а оплата проведена 20.09.2023, платіжна інструкція не була завірена банком суд зазначає наступне.

Як слідує із матеріалів справи 20.09.2023 постачальником товару було виставлено проформу-інвойс №ZS-71/09/2023 на суму 7098,00 доларів США, строк оплати до 28.09.2023. ТОВ «Хімгелаксі» 20.09.2023 здійснило оплату товару в розмірі 7098,00 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією № 105 від 20.09.2023. В подальшому постачальником був виставлений експортний інвойс від 28.09.2023 №(S)FSЕ- 7/09/2023/SI, в якому вказано термін виконання оплати, тобто в строк до 28.09.2023, а не дату оплати, на чому наполягає відповідач, що відповідає умовам поставки визначених у специфікації №671/09/2023 та контракту №2709 від 27.09.2022, а саме передплата товару перед завантаженням. Також в подальшому на вимогу митного органу позивачем було надано відповідачу належним чином завірену АТ «КБ «ГЛОБУС» копію платіжної інструкції №105 від 20.09.2023.

Однак, як зазначає відповідач у спірному рішенні, платіжна інструкція не містить посилання на проформу чи на інвойс. Водночас, згідно доводів скаржника, без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатись достатнім для доведення митної вартості певної партії товару. Так само платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної парті товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка певного товару. Окрім того, зауважує, що контракт укладений на невизначену кількість партій, а отже посилання на його реквізити не дає ідентифікувати проведення оплати. Обов`язковість проведення оплати за кожну партію з зазначенням у платіжному документі реквізитів, що дають можливість ідентифікувати оплату з поставленим товаром підтверджується умовами контракту (п.4), яким передбачено, що поставка товарів здійснюється в терміни, зазначені в інвойсах, прикладених до цього договору, відповідно, оплата здійснюється за кожну поставку окремо.

Судом першої інстанції надано належну правову оцінку та правомірно відхилено такі твердження відповідача як підставу для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки за цим платіжним документом можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, при цьому у призначенні платежу зазначено передоплата за хімічні добрива, контракт №2709 від 27.09.2022, сума оплати відповідає сумі, зазначеній в інвойсі, що і дозволяє ідентифікувати оплату за товар, заявлений до митного оформлення, при цьому при здійснення платежу інвойс міг бути не зазначений помилково.

Також щодо підтвердження термінів та порядку розрахунків згідно платіжного доручення колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що сторони вільні в виборі способу та порядку співпраці та взаємодії щодо виконання своїх зобов`язань та мають право в будь-який час вносити зміни у вже існуючі домовленості, змінювати чи доповнювати їх. Обставини здійснення платежу можуть свідчити лише про виконання зобов`язань по оплаті товару покупцем згідно умов контракту. Разом з цим, вони не можуть сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації.

Крім того, слід зазначити, що на вимогу митного органу позивачем було надано документи, передбачені пунктом 3 договору від 01.09.2022 №01/09-22, а саме: замовлення на перевезення і рахунок-фактуру перевізника.

Натомість, відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору, а його сумніви ґрунтуються виключно на припущеннях.

Також судом першої інстанції слушно вказано на необгрунтованість твердження митного органу про те, що висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 26.09.2023 №1618 не містить конкретних посилань, де можна було б перевірити твердження, що заявлений рівень ціни відповідає поточній кон`юнктурі ринку, оскільки, як слідує із вказаного висновку, він був здійснений на підставі аналізу даних торгівельних площадок, мережі інтернет, а також цінової пропозиції ДП «Укрпромзовнішекспертиза» до самої компанії виробника, що усуває будь-які сумніви в упередженості аналізу або результатів зробленого висновку.

Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 червня 2022 року справи №460/2674/20, від 12 березня 2019 року по справі №803/3649/15, від 17 квітня 2018 року по справі №815/329/17, від 01 березня 2023 року по справі №420/18880/21.

Звідси, доводи відповідача про те, що декларантом не було подано на витребування митного органу повного переліку первинних документів є безпідставними, оскільки останнім було надано усі документи передбачені ст. 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом.

Суд апеляційної інстанції також поділяє висновки суду першої інстанції, що у оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15, слід зауважити, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Рішенням про коригування митної вартості товарів митну вартість імпортованого товару визначено за резервним методом згідно ст. 64 МК України.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію щодо рівня митної вартості аналогічного товару, митне оформлення якого вже здійснено, визначених відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу

Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Однак, зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не дає суду можливості встановити які складові вплинули на формування митним органом саме такої ціни, у ньому не наведено пояснень щодо зроблених коригувань. У ньому лише зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано; наведено загальне посилання на наявність цінової інформації про рівень митної вартості подібного за технічними характеристиками транспортного засобу, митна вартість якого визнана митним органом.

Крім того варто зазначити, що порівняння митної вартості імпортованого позивачем товару та товару, що ввозився за МД від 02.08.2023 №UА205050/2023/052796 не обґрунтоване, оскільки митним органом не доведено, які критерії бралися до порівняння.

Таким чином, декларантом надані митному органу усі належні документи згідно переліку частини другої статті 53 МК України по МД №23UA205050066054U4, які підтверджували числові значення вартості товару.

Частиною сьомою статті 54 МК України обумовлено, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Слід також зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року (справа №805/2713/16-а).

В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Подані декларантом відповідно до частини другою статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом з урахуванням умов поставки.

Відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору (контракту), як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що факт надання достатніх документів на підтвердження заявленої вартості зазначено митним органом в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/033623 (а.с.10).

Тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно виснував, що митний орган, як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його доводи, а відтак рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.10.2023 №UA205050/2023/000686/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.10.2023 №UA205050/2023/033623 не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначених ч.2 ст.2 КАС України, що має наслідком їх скасування.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи постанову у даній справі за наслідком апеляційного перегляду рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі №140/36482/23, суд апеляційної інстанції керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом першої інстанції були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі №140/36482/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний