Рішення

від 20.12.2007 по справі 12/280

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

20.12.2007                                                                                    

Справа  № 12/280

Суддя господарського суду Тисянчин

В. М. розглянувши матеріали

за позовом

акціонерного інноваційного банку „УкрСиббанк”, м. Харків

до відповідача - 1 товариства

з обмеженою відповідальністю „Візарт”,              м. Ужгород

до відповідача - 2  приватного підприємця ОСОБА_1,           м. Ужгород

про  стягнення суми 166 186,48 грн. -основного

боргу; 13 095,29 грн. - пені та 5 000 грн. - неустойки.

                              Суддя    Тисянчин 

В. М.

              Представники:

Від позивача -Пітух  В.І., (представник за довіреністю від

15.10.2007 року)

Від відповідача - 1 -

не з'явився (не викликався, явка на розсуд сторін)

Від відповідача - 2 -

не з'явився (не викликався, явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ:

заявлено позов акціонерним інноваційним банком „УкрСиббанк”,               м. Харків до товариства з

обмеженою відповідальністю „Візарт”, м. Ужгород та до приватного підприємця

ОСОБА_1, м. Ужгород  про стягнення

суми 166 186,48 грн. -основного боргу; 13 095,29 грн. - пені та 5 000 грн. -

неустойки.

          Представнику позивача роз'яснені

права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.         

Клопотання про технічну фіксацію

судового процесу не заявлено.

          До повноважень господарських судів не

віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних

осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних

дій. Тому примірники повідомлень №№ 5486853, 5486861 надісланих судом

відповідачам у справі за адресою вказаною в позовній заяві, кредитному договорі

від 20.09.2006 року (засвідченого сторонами) з додатком, в додатковій угоді №1,

договорі застави товарів в обороті, договорі поруки, відомостей про зміну

місцезнаходження ТОВ „Візарт” зазначену в свідоцтві про включення до ЄДРПОУ і

свідоцтві про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної

особи ОСОБА_1 (а/с 44, 46) про вручення рекомендованої кореспонденції

повернутої органами поштового зв'язку через неможливість, - вручення вважаються

належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення

учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, чим

виконано підпункт 4, 5 пункту 3.5.1 та 3.5.11 „Інструкції з діловодства щодо

порядку направлення учасникам процесу процесуальних документів та оформлення

відмітки про їх відправку” від 10.12.2002 року № 75 (Інформаційний лист ВГСУ

від 02.06.2006 року № 01-8/1228). 

         Відповідно до ухвали суду від

12.12.2007 року явку уповноважених представників сторін у судове засідання

визнано на розсуд сторін (не обовязковою), тому суд вважає за можливе (з огляду

достатніх доказів в матеріалах справи для прийняття рішення по суті) розгляд

справи провадити відповідно до ст. 75 ГПК України про що зазначено, зокрема, в

ухвалі про порушення провадження у справі.

          Вивчивши доводи позовної заяви та

матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника

позивача,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість

відповідача - 1 в сумі 166 186,48 грн. - щодо оплати за наданий, згідно

кредитного договору № 11044083000 від 20.09.2006 року та додаткової угоди № 1

від  20.09.2006 року кредит,

підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- 

договором застави товарів в обороті від 20.09.2006 року № 11044083000,

посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального

округу  ОСОБА_2, запис в реєстрі № 4019;

          - 

договором поруки від 20.09.2007 року № 11044083000;

          - 

актом перевірки наявності і стану предмету застави від 06.11.2007 року;

- 

випискою за особовим рахунком про перерахування коштів від 21.09.2006

року;

          - розрахунком позову, а за таких

обставин сума боргу по відсотках підлягає стягненню примусово.

          Заявлені вимоги позивача про

добровільне погашення боргу (вимоги №№ 36/330-23, 37/36-951 (відповідно) від

29.03.2007 року,15.10.2007 року) відповідач не виконав, чим порушив ст. ст.

(11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04) та укладений договір.

          Саме ця обставина і послужила

підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України

майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських

відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей

передбачених ГК України.

       Таким чином, на день

розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються

судом з огляду на правила ЦК.

Відповідно до ст. 526 ЦК України,

зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк

відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно

ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК

України в силу зобов'язання -кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від

боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах.

Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним

фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є  надання кредиту (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України

за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується надати грошові кошти (кредит)

позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник

зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, обов'язок відповідача - 1

повернути заборгованість по кредиту є безспірним.

Одностороння відмова від виконання

зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань, відповідачу - 1 відповідно до п. 7.1 договору

нарахована до сплати пеня в розмірі 13 095,29 грн. При оцінці правильності

нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 -218, 220

ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність

за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані

позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Між тим, відповідно до п.7.6

кредитного договору відповідач -1 зобов'язаний сплатити позивачу неустойку за

порушення своїх зобов'язань в сумі 5 000 грн. При оцінці правильності

нарахування неустойки судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і

такими, що підлягають задоволенню.

Відтак, договір є обов'язковим для

виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). 

При постановленні судового рішення

враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа

відповідача -1, ступінь його вини, суспільно -державну значимість господарської

діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання

відповідачем -1 зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав

(п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром

завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах,

безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово -майнового стану

сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із

способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує

право.

Отже, із встановлених судом

обставин вбачається, що склад цивільно -правової відповідальності є наявним на

момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини

справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими

доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а

перевіряються на достовірність.

Досліджуючи критерії розмежування

вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії

розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання

або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має

визначатися  колом обставин, які

зумовлюють застосування  до

правопорушника заходів цивільно -правової відповідальності.

 Позак, невідповідність параметрам

добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин

залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття

ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого

засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

                   Таким чином, позивачем

доведені, ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових

витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача - 1 з огляду його вини у

виникненні спору.

          Відповідно до п.1.4 договору поруки

відповідальність поручителя і позичальника є солідарною. Тому стягнення за

зобов'язаннями відповідача -1 здійснюється і з відповідача -2 (солідарно). При

цьому, суд виходив з приписів         ст.

541 ЦК України, де солідарний обов'язок 

або  солідарна  вимога 

виникають  у випадках,  встановлених 

договором  або  законом, 

зокрема  у разі неподільності

предмета зобов'язання.

          Позаяк, п.2 ст. 543 ЦК України

визначає, що кредитор,  який одержав

виконання обов'язку не  в повному обсязі  від 

одного  із  солідарних боржників,  має право вимагати недоодержане від решти

солідарних боржників.

          Відтак, п.3 п.4 ст. 543 ЦК України

передбачено, що солідарний  боржник  не  має  права висувати проти вимоги кредитора

заперечення,  що грунтуются на таких  відносинах 

решти солідарних  боржників  з 

кредитором,  у  яких цей боржник не бере участі. Виконання

солідарного обов'язку у повному обсязі одним 

із боржників  припиняє  обов'язок 

решти  солідарних  боржників перед кредитором.

Виходячи з викладеного, оцінивши

повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі

доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України;

ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; 

ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов

задоволити  повністю.

 2. Стягнути з товариства з обмеженою

відповідальністю „Візарт” (м. Ужгород,    

вул. Залізнична, 4/22; код 32434829) на користь акціонерного

інноваційного банку „УкрСиббанк” (м. Харків, проспект Московський, 60; код

09807750) суму  83 093,24 (вісімдесят

три тисячі дев'яносто три грн. 24 коп.) -основного боргу; 6 547,65 (шість тисяч

п'ятьсот сорок сім грн. 65 коп.)  - пені;

2 500 (дві тисячі п'ятьсот грн.) - неустойки 

та 921,41 (дев'ятьсот двадцять одну грн. 41 коп.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 59

(п'ятдесят дев'ять грн.) -у відшкодування витрат на інформаційно -технічне

забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. Стягнути

з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь

акціонерного інноваційного банку „УкрСиббанк” (м. Харків, проспект

Московський, 60; код 09807750) суму 

83 093,24 (вісімдесят три тисячі дев'яносто три грн. 24 коп.) -основного

боргу; 6 547,65 (шість тисяч п'ятьсот сорок сім грн. 65 коп.)  - пені; 2 500 (дві тисячі п'ятьсот грн.) -

неустойки  та 921,41 (дев'ятьсот двадцять

одну грн. 41 коп.) -  у відшкодування

витрат по оплаті держмита; 59 (п'ятдесят дев'ять грн.) -у відшкодування витрат

на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського

процесуального кодексу України.

  Суддя                                                                                     Тисянчин

В. М.