Рішення

від 13.02.2025 по справі 464/3758/24

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/3758/24

пр.№ 2/464/506/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2025 року м.Львів

Сихівський районнийсуд м.Львова у складі судді Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЮРСПЕЦФІНАНС» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості, з участю представника позивача адвоката Горбатенко Н.П.,

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою в порядку цивільного судочинства, в якій просить стягнути з відповідача загальну суму боргу за договором № 010/0046/82/648376 від 06 вересня 2019 року у сумі 40995,49 грн, з яких: 16500 грн заборгованість за дозволеним овердрафтом; 4318,29 грн заборгованість за НЕдозволеним овердратфтом; 20177,20 грн заборгованість за відсотками новим кредитором в особі ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЮРСПЕЦФІНАНС».

Свої вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань.

За результатами автоматизованого розподілу судову справу передано на розгляд судді Тімченко О.В.

Суддя ухвалою від 10 червня 2024 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2024 року постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, визнано обов`язковою у судове засідання явку представника позивача.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з наданням пояснення по суті справи, надав у читабельній якості витяг з реєстру боржників.

З дотриманням вимог ст.272 ЦПК України відповідач повідомлений про розгляд справи в електронному кабінеті та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за зареєстрованим місцем проживання (наявне документальне підтвердження).

Судом вжито передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів для повідомлення відповідача та створено умови для реалізації принципу змагальності сторін.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи передбаченіст.223 ЦПК України. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч.4ст.223 ЦПК України).

За умовамист.280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач у судові засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про розгляд справи, причин неявки не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, а тому зі згоди сторони позивача суд уважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

У судове засідання 11 лютого 2025 року сторони не з`явилися, у зв`язку з чим на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Вирішуючи цивільно-правовий спір між сторонами по суті, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст.ст.12, 13, 81ЦПК України суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях.

За сформованою позицією Верховного Суду у справі № 607/16163/19 (постанова від 27 січня 2021 року), обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2ст.11 ЦК України).

Виходячи із положень ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1і2 глави 71цього Кодексу ст.ст.1046-1057-1 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч.1, 2 ст.1069 ЦК України).

Уст.1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1ст.512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбаченихст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За сформованою позицією Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц тлумачення ч.1ст.512 ЦК Українидає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.

Презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України) означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010).

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Судом з`ясовано, що 06 вересня 2019 року між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (кредитодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір банківського обслуговування шляхом підписання у відповідності до ст.207 ЦК України відповідачем заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» за № 010/0046/82/648376 (картковий рахунок 15808586000).

За обумовленими та погодженими на власний розсуд сторонами договору визначено наступні умови: розмір поточного ліміту 10000 грн; максимальний ліміт кредиту 500000 грн; строк кредиту 48 місяців; проценти за користування кредитом 48 % річних.

На підставі договору факторингу № 114/2-31-F від 09 квітня 2020 з урахуванням додаткової угоди № 2 від 25 вересня 2020 року з додатком витягом з реєстру боржників, укладеним між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (клієнт) та фінансовою установою ТзОВ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (фактор), останнє набуло право вимоги за борговими зобов`язаннями відповідача за договором.

Надалі на підставі договору факторингу № 30-08/21-F від 30 серпня 2021 року з додатком витягом з реєстру боржників, укладеним між фінансовою компанією ТзОВ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (клієнт) та ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЮРСПЕЦФІНАНС» (фактор), останнє набуло право вимоги за борговими зобов`язаннями відповідача за договором.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно дост.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, регламентовано, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта (п.п.62, 63).

Підсумовуючи наведене, надана позивачем виписка АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» за рахунком позичальника - відповідача разом із заявою ро відкриття карткового рахунку та надання кредиту, розписки про отримання платіжної картки НОМЕР_1 підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку. Саме така правова позиці Верховним Судом у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

Отримавши кредитні кошти, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконував, а відтак згідно з розрахунком позивача станом на 20 травня 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 40995,49 грн, з яких: 16500 грн заборгованість за дозволеним овердрафтом; 4318,29 грн заборгованість за НЕдозволеним овердратфтом; 20177,20 грн заборгованість за відсотками новим кредитором.

У суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунку, який береться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем, адже відповідачами наведений розрахунок не заперечено та не спростовано. Саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача (позиція Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21).

З урахуванням узятих на себе відповідачем зобов`язань за договором про надання кредиту, які ним не виконувалися належним чином, обов`язковості договору для сторін, відсутності доказів повернення боргу, доводи позивача щодо стягнення заявленої суми боргу з відповідача з наданням переконливих письмових доказів, достовірність яких не оспорюється, є підставними та позов підлягає до задоволення. Порушене відповідачем цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Будучи достовірно обізнаним про розгляд справи та наявність спору, відповідач знехтував своїми процесуальними правами та відзиву не подав, не висловивши свою позицію про заявлених вимог про стягнення заборгованості за договором, жодних доводів у спростування позову не наведено та доказів, які б досліджувалися судом, не надано. За відсутності відзиву відповідача суд вирішив справу за наявними матеріалами (ч.8ст.178 ЦПК України).

У матеріалах справи відсутні відомості та докази, які б доводили протилежне та беззастережно спростовували зазначений висновок суду, який узгоджується із такими засадами цивільного законодавства/судочинства як верховенство права, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України,ст.2 ЦПК України).

Однією із засад (принципів) цивільного судочинства з відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення (ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст.133,141 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розподіляючи судові витрати,на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору (3028,00 грн) та заявлені витрат на професійну правничу допомогу (3000 грн), що ґрунтуються на положенняхст.137 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених вимог. Неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу не встановлено, адже відповідачами відповідне клопотання не заявлено.

Керуючись ст.ст.258,259,263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Задоволити позов.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЮРСПЕЦФІНАНС» борг за договором № 010/0046/82/648376 від 06 вересня 2019 року у сумі 40995,49 грн, з яких: 16500 грн заборгованість за дозволеним овердрафтом; 4318,29 грн заборгованість за НЕдозволеним овердратфтом; 20177,20 грн заборгованість за відсотками новим кредитором в особі ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЮРСПЕЦФІНАНС».

Стягнути з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЮРСПЕЦФІНАНС» 3028 грн судового збору та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Інформація про учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЮРСПЕЦФІНАНС», код ЄДРПОУ 44299021, м.Київ, вул.Кловський Узвіз,10 (адреса для листування: м.Київ, вул.Михайла Грушевського,28, а/с 7);

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 13 лютого 2025 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО