Постанова

від 24.12.2007 по справі 53/275-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17  грудня 2007 року                                                              

справа №53/275-07

Колегія суддів у складі:                           головуючого судді

В.В.Афанасьєва,

судді А.І.Бухана,

судді О.В.Шевель

при секретарі Парасочці Н.В.,

за участю представників:

позивача                   

-          Пономаренко Г.О.

відповідача                 

-          не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового

засідання № 5 Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу

позивача            (вхідний №

3319Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від              15 жовтня 2007 року у справі №

53/275-07

за позовом Приватного підприємства "Суміжник", м. Харків

до  Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 287542,25 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 жовтня

2007 року у справі №53/275-07 (суддя Прохоров С.А.) в задоволенні позовних

вимог відмовлено в повному обсязі.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області не

погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду

Харківської області від 15 жовтня 2007 року 

та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Разом з тим

його представник в судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших

документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої

апеляційної скарги у нього немає, і розгляд справи може здійснюватися на

підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідач  відзиву на

апеляційну скаргу не надав, у призначене судове засідання уповноважений

представник відповідача не з'явився, хоча відповідно до встановленого

законодавством порядку він був повідомлений про час та місце проведення

судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі

доводи, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши

правильність застосування господарським судом норм матеріального та

процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської

області виходив з результатів встановлення та дослідження документально

підтверджених обставин спору, за якими встановив, що 17 квітня 2007 року між

позивачем і відповідачем було укладено договір №1704 поставки нафтопродуктів.

Згідно п.1.3. договору поставка товару провадиться окремими погодженими

партіями, обсяги яких визначаються додатково у виставлених відповідачем і

прийнятих позивачем рахунках-фактурах на оплату.Відповідно до п.5.1 договору

покупець (позивач) проводить попередню оплату 100% вартості партії товару на

протязі 1-го банківського дня з моменту отримання від постачальника

рахунку-фактури.Згідно п.10.3 договір вступає в дію з моменту його підписання

сторонами та діє до 31.12.2007 року, а в частині розрахунків до повного

виконання сторонами своїх зобов'язань. Можливість одностороннього розірвання

договору у разі невиконання своїх зобов'язань за договором сторонами не встановлено,

а тому договір №1704 від 17.04.2007 року є таким, що діє станом на момент

розгляду справи по суті господарським судом. Специфікацією №1 від 17 квітня

2007 р. до договору відповідач зобов'язався поставити позивачеві уайт-спіріт у

кількості 60 тонн за ціною 4340,00 грн. на суму 260400,00 грн. Відповідно до

рахунку-фактури № 420/2 від 20.04.2007 р. відповідачем визначена вартість

зазначеної поставки - 260400,00 грн., яка підлягала сплаті позивачем як

попередня оплата в повному обсязі на протязі 1-го банківського дня відповідно

до умов договору. На виконання п.3.1. договору позивач перерахував платіжним

дорученням №1 від 20.04.2007 р. суму попередньої оплати у розмірі 260400,00

грн. відповідачеві. Згідно п.3.2. договору відповідач зобов'язався поставити зазначений

у специфікації товар протягом 5-ти банківських днів (ЖД) і 3-х банківських днів

(автотранспорт) з моменту зарахування коштів на рахунок відповідача. Тобто

остаточним строком поставки за договором є 4 травня 2007 року.

Як зазначив позивач листом від 15.05.2007 р. вих.№16 він у зв'язку

з порушенням відповідачем своїх зобов'язань звернувся до останнього з вимогою

повернути передоплату в сумі 260400,00 грн.. Крім того, листом №17 від

25.05.2007 р. позивач повідомив відповідача про розірвання договору в

односторонньому порядку (всупереч умовам договору) та просив повернути

перераховану за договором передоплату в сумі 260400,00 грн., а також сплатити

пеню за прострочення виконання зобов'язань за договором і відшкодувати збитки,

пов'язані зі сплатою банківських відсотків за користування кредитною лінією, з

якої була зроблена передоплата за договором №1704, з розрахунку 17,5% річних за

прострочені дні, починаючи з 21.04.2007 р.

Відповідно до ГПК України позовна вимога, вказана у позовній

заяві, - не що інше, як обраний позивачем згідно з діючим законодавством засіб

захисту прав, про що він порушує клопотання перед судом. Засоби захисту прав

передбачені в ст. 16 ЦК України і можуть полягати у стягненні грошової суми,

передачі майна, визнанні права або перетворенні спірних правовідносин. Перелік

способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця

частково або повністю  оплатити  товар 

до  його передання продавцем

(попередня оплата),  покупець повинен

здійснити оплату в строк,  встановлений

договором  купівлі-продажу. Якщо  продавець, 

який  одержав  суму 

попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк,

покупець має право вимагати  передання  оплаченого  

товару   або   повернення  

суми попередньої оплати. Як вбачається з п. 5.1 вищевказаного договору,

позивач (покупець) здійснює передплату 100% вартості партії товару на протязі

1-го банківського дня з моменту отримання від відповідача (постачальника)

рахунку - фактури, тому позивач має право вимагати від відповідача повернення

суми попередньої оплати, а не стягнення збитків.

Таким чином, суд першої інстанції 

встановив, що позивачем помилково визначено суму попередньої оплати як

збитки, тобто невірно визначену правову природу заявленої до стягнення суми

грошових коштів, а тому визнав позовні вимоги належним чином не обґрунтованими,

та такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, в зв'язку з чим

не підлягають задоволенню в повному обсязі відповідно до статті 44 та статті 49

Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного

мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрат

на послуги адвоката залишив на позивача. 

Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії

суддів відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана

правильна  та належна  правова оцінка, через що відсутні  підстави для задоволення апеляційної скарги і

скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті

33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести

ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської  області 

забезпечив  додержання вимог

статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об'єктивно   дослідив 

фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази  в їх сукупності, керуючись при цьому чинним

законодавством України. 

Наведені  позивачем  у обґрунтування  своєї апеляційної скарги доводи не

підтверджені матеріалами справи. 

Предметом  позовних вимог

являється  стягнення  з відповідача на користь позивача  завданих останньому ( на його думку) збитків

через неналежне виконання відповідачем 

прийнятих на себе  договірних

зобов'язань.  Проте факт невиконання

відповідачем  своїх обов'язків по

постачанню позивачу   уайт-спіріту у

кількості 60 тон вартістю  217 тисяч  гривень 

позивачем не доведено. Разом з тим 

позивач ні під час вирішення справи судом  першої інстанції, так розгляду  його ж апеляційної  скарги, не довів  факту завдання йому  збитків, розмір яких  ним зазначений як у позовній заяві, так і  у апеляційній скарзі.  При цьому колегія суддів приймає до уваги те,

що  саме 

позивач, згідно з наданими ним 

копіями  документів(докази надіслання

яких відповідачу відсутні у матеріалах справи) 

ініціював  розірвання  укладеного 

з позивачем договору з пропозицією 

про    повернення    перерахованої  ним  в

порядку передплати суми грошових коштів, а в подальшому сповістив відповідача

про відмову від виконання  укладеного з

відповідачем  договору  від 17 квітня 2007 року № 1704. Належних та

допустимих доказів  повідомлення

відповідача про припинення  договірних

взаємовідносин  позивач не надав. Так

само він на підтвердив наявність обов'язку відповідача нести  відповідальність  за нібито 

понесені ним збитки, пов'язані із взаємовідносинами  позивача з іншою особою по укладеному ним

кредитному договору.  За таких  фактичних обставин  господарський суд  прийняв 

правомірне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України

статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального

кодексу України,

постановила:

Рішення господарського суду 

Харківської області від 15 жовтня 2007 року по справі № 53/275-07

залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Головуючий суддя                                 

В.В.Афанасьєв

суддя                    

А.І.Бухан

суддя                   

О.В.Шевель