Рішення

від 14.02.2025 по справі 364/424/24

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/424/24

Провадження № 2/364/11/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2025 , Володарський районний суд Київської області в складі:

головуюча суддя Моргун Г. Л.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в селищі Володарка, цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , № тел: НОМЕР_2 , електронна адреса відсутня),

представниця позивачки ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 , свідоцтво серії КС № 5273/10, поштова адреса: АДРЕСА_2 , засоби зв`язку: № тел. НОМЕР_4 , e-mail:ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявний електронний кабінет)

до

ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , офіційна електронна адреса невідома)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей та сім`ї Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області ( код ЄДРПОУ 45278463, адреса: вул. Коцюбинського, 13, селище Володарка, Білоцерківського району, Київської області, 09301, № тел. НОМЕР_6, е-пошта: volrada@volodarska-gromada.gov.ua)

про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів,

У С Т А Н О В И В:

03.07.2024 до Володарського районного суду Київської області надійшла зазначена позовна заява, ознайомившись з якою та доданими до неї доказами, суддя встановила, що така заява підлягає залишенню без руху, про що 08.07.2024 постановила відповідну ухвалу.

23.07.2024 представниця позивачки на усунення недоліків подала позовну заяву у новій редакції та долучила до позовної заяви належним чином завірене рішення суду.

Представниця позивачки у позові вказує, що у період з 18.05.2018 по 04.06.2021 позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2021 шлюб розірвано. Від спільного проживання у подружжя є дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розлучення дочка постійно проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні. Відповідач до доньки не навідується, не провідує її, не підтримує родинні зв`язки, не цікавиться життям, здоров`ям, розвитком дитини. Окрім того з ОСОБА_3 стягуються аліменти у розмірі частки його заробітку,починаючи з 29.03.2021, але такі виплати непостійні, внаслідок чого утворилася заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 47113,00 грн. Представниця позивачки вказує, що відповідач цілеспрямовано ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Одночасно у позові зазначає, що визначений судом розмір аліментів наразі є недостатнім для належного утримання доньки.

Представниця позивачки, вказуючи, що відповідач своїх батьківських обов`язків щодо виховання, розвитку та утримання дитини не виконує, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та керуючись ст. ст. 9, 12, 18, 27 Конвенції про права дитини, ст. ст. 4, 5, 6, 141, 150, 157, 164-167, 171 СК України, ст. ст. 7, 10, 76, 89, 133, 141, 206, 263, 264, 265, 272, 273, 280-289, 354 ЦПК України, просить суд:

- позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- змінити спосіб стягнення аліментів шляхом заміни стягнення з частини всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання позову до суду і до повноліття дитини на стягнення у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

30.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 30.09.2024.

30.09.2024 підготовче судове засідання було відкладено на 28.11.2024, у зв`язку з не повідомленням відповідача про відкриття провадження та про час і місце розгляду справи.

28.11.2024 підготовче судове засідання не відбулося, оскільки відповідач не отримав відповідних процесуальних документів. Поштове відправлення направлене на адресу його місця реєстрації повернулося без вручення.

Суд продовжив строк підготовчого провадження у справі на час необхідний та достатній для його проведення та призначив підготовче засідання на 19.12.2024. Одночасно прийнято рішення про повідомлення відповідача про відкриття провадження та про призначення підготовчого судового засідання на офіційному вебпорталі « Судова влада України».

19.12.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на17.01.2025. Запросив малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на розгляд справи.

17.01.2025 справу було знято з розгляду на 11.02.2025, у зв`язку з перебуванням головуючої судді на навчанні в Національній школі суддів України ( а.с. 103).

11.02.2025 у судовому засіданні позивачка та її представниця підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представниця третьої особи у судовому засіданні проти позову не заперечувала. Одночасно вказала, що підтримує наданий органом опіки та піклування Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

Відповідач у судовий розгляд справи не з`явився, про відкриття провадження, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений шляхом направлення на адресу його зареєстрованого місця проживання відповідних поштових відправлень та шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебсайті «Судова влада України» ( а.с. 61, 73, 79, 88, 89, 90, 101, 104,105, 109).

Ознайомившись з позовом, матеріалами справи, заслухавши представницю позивачки, позивачку, представницю органу опіки та піклування, за відсутності заперечень відповідача, з`ясувавши думку малолітньої дитини ОСОБА_5 , дослідивши висновок органу опіки та піклування Володарської селищної ради, суд вважає, що наявні всі підстави для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

По справі встановлено, що 18 травня 2018 року позивачка ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_7 уклали шлюб, зареєстрований у Білоцерківському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного Територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 524. У шлюбі у подружжя народилася дочка ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . 04 червня 2021 року шлюб між подружжям було розірвано.

Зазначені обставини не потребують доведення оскільки були встановленні рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про розірвання шлюбу у справі № 357/3817/21 ( а.с.42).

Згідно рішення суду з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 стягуються аліменти на доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.03.2021 і до досягнення дитиною повноліття(а.с. 14). Станом на 01.04.2024 згідно матеріалів виконавчого провадження заборгованість по аліментам ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 становить 47113 гривень, про що зазначено головним державним виконавцем у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ( а.с.46).

Дитина ОСОБА_4 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . Разом з нею проживають: ОСОБА_1 - мати дитини; ОСОБА_8 - її брат та ОСОБА_9 вітчим дитини. Зазначені обставини стверджені витягом № 806/13-13 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (а.с.45), актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 04.07.2024 № 293 ( а.с.47-48), актом обстеження житлово-побутових умов № 129 від 04.07.2024 ( а.с.49).

До матеріалів справи долучено довідку видану Володарським закладом дошкільної освіти «Пізнайко» Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області № 26 від 11.04.2024, що вказує про те, що ОСОБА_3 , контакту з закладом дошкільної освіти не підтримує, дитину до закладу не приводить, не забирає, батьківськи збори не відвідує ( а.с.44).

Позивачка і її представниця у судовому засіданні зазначили, що батько дитини практично від народження дочки жодної участі у вихованні дитини не приймає, про її здоров`я та фізичний, духовний, моральний розвиток не піклується, що, в свою чергу, свідчить про ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини, а також свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками.

Позивачка ствердила суду, що відповідач, з дочкою не спілкується, не бере участь у вихованні дитини та не виконує покладені на нього обов`язки щодо матеріального забезпечення дитини.

Дитина ОСОБА_4 , яка на час розгляду справи є малолітньою (6 років), в судовому засіданні надала пояснення та зокрема зазначила, що батька вона фактично не пам`ятає, колись бачила один раз, він нею не цікавиться, не телефонує. До ліцею де вона навчається він не приходив жодного разу, ні на свято Першого дзвоника ні на інші свята, подарунки він їй не дарував і не дарує. Проживає дитина разом з матір`ю, братиком та ОСОБА_10 якого вважає своїм батьком.

Встановлені судом та зазначені вище обставини свідчать про ухиляння відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки наявні факти винної поведінки батька та свідомого нехтування своїми обов`язками по відношенню до дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Така позиція суду узгоджена із діючим законодавством.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Так, згідно ч. 8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

В п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 року „ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено, що позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний стан, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарання, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до вимог ст. 12. Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків у відношенні дочки, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, матеріальне забезпечення, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з нею, тобто не надає дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляє жодного інтересу до дитини.

За наведених вище підстав, суд дійшов переконання, що відповідач у справі, в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що є правовою підставою для позбавлення його батьківських прав. В судовому засіданні встановлено відсутність об`єктивних підстав, які б зумовлювали таку тривалу неналежну поведінку батька по відношенню до дочки. Суд вважає, що інші заходи впливу на відповідача, окрім позбавлення його батьківських прав, будуть недостатніми, а позбавлення батьківських прав буде відповідати в першу чергу саме інтересам дитини.

Батько не надав доказів на підтвердження належного ставлення до виховання дитини, піклування про неї, виконання ним своїх батьківських обов`язків, тому за встановлених судами обставин позбавлення його батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам доньки, яка потребує підвищеної уваги, догляду, піклування, турботи, однак взагалі не отримує такого з боку батька, який переклав виконання всіх обов`язків винятково на матір. Батько контакту з дитиною не налагодив і не вживав жодних заходів щодо налагодження стосунків з дитиною, не цікавиться її станом здоров`я, не виявляє будь-якої турботи про дитину, не надає матеріальної підтримки в добровільному порядку, тобто самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків у такій правовій ситуації, батьків дитини має доводити своє ставлення до участі у вихованні своєї неповнолітньої дитини, заперечити і спростувати відповідними доказами факт нехтування ним своїми батьківськими обов`язками, однак наразі таких дій з боку відповідача не відбулося.

Врахувавши конкретні обставини справи, «якнайкращі інтереси дитини», а також те, що відповідач не підтримував стосунків з дочкою протягом тривалого часу, не цікавився її життям, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, суд дійшов обґрунтованого висновку про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав, оскільки батько свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що йому перешкоджали у спілкуванні з дитиною

Крізь призму врахування найкращих інтересів дитини та враховуючи, що одним з основних прав дитини є її право висловлювати свою думку та право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя, суд бере до уваги що в даному провадженні дитина вказала, що батько не цікавиться її успіхами, здоров`ям, навчанням та жодним чином не приймає участі у її житті, матеріально не допомагає.

Щодо вимоги про зміну способу стягнення аліментів, суд вважає, що відповідно до ст.192 Сімейного Кодексу України, вона підлягає задоволенню.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України). Стаття 192 Сімейного кодексу України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може означати й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок цілком узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17-ц.

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце, як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.

На підставі ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Ураховуючи зміст ст. 181, 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Згідно із ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Разом з тим, пунктом 23 Постанови пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», визначено, що аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Виходячи з критеріїв розумності та справедливості, а також враховуючи прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, суд робить висновки про те, що необхідно змінити спосіб стягнення аліментів, встановлених 24 травня 2021 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області: з частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на у твердій грошової сумі в розмірі 3000,00 гривень, щомісячно, з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене та рекомендації, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд вважає, що позовні вимоги щодо зміни способу стягнення аліментів на утримання дитини є законними та обґрунтованими, відтак такі необхідно задовольнити.

Таким чином, встановлені судом обставини вказують, що вимоги позивачки базуються на законі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд врахує, що за подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України "Про судовий збір", що складає 1211,20 гривень та оскільки позивачку звільнено від сплати судових витрат щодо вимоги про стягнення аліментів з відповідача в силу ст. 141 ЦПК України слід стягнути судові витрати у розмірі судового збору визначено державою для розгляду справ даної категорії на користь держави.

Керуючись ст. ст. 9, 12, 18, 27 Конвенції про права дитини, ст. ст. 4, 5, 6, 141, 150, 155, 157, 164-167, 171 СК України, ст. ст. 7, 10, 76, 89, 133, 141, 206, 263, 264, 265, 272, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей та сім`ї Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області

про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів, - задовольнити .

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ) батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 11.09.2018 складено актовий запис № 88 Володарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Змінити спосіб стягнення аліментів за судовим наказом № 357/3830/21 виданим Білоцерківським міськрайонним судом Київської області та починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) аліменти на доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень, для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сплачений судовий збір у розмірі - 1221,20 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь держави судовий збір у розмірі 1221,20 гривень.

Після набрання рішенням законної сили направити його до Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (09117, Київська область, місто Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 22, ) - для внесення відповідних відомостей до актового запису про народження дитини.

Дата складання повного тексту рішення 14 лютого 2025 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г. Л. Моргун