Постанова

від 05.02.2025 по справі 910/10646/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2025 р. Справа№ 910/10646/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Сітайло Л.Г.

секретар судового засідання - Король Д.А.

учасники справи:

від позивача : Губорєв К.С.

від відповідача: Білоус О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 (повний текст 28.11.2024)

у справі №910/10646/24 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро"

до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд"

про стягнення 532 026,15 грн,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Лендфорт Дніпро" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" стягнення 532 026,15 грн, у тому числі: 443 355,13 грн - заборгованості за неоплачений товар та 88 671,02 грн - штрафу (20%), у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки №60412219 від 10.06.2020.

Рішенням Господарського суду Міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/10646/24 провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" в частині стягнення основного боргу у розмірі 443355,13 грн закрите у зв`язку із відсутністю предмету спору, позовні вимоги Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" в частині стягнення штрафу у розмірі 88 671,02 грн задоволено, стягнуто із Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на користь Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" 88671,02 грн штрафу та 1330,06 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд вказане рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог ПП "Лендфорт Дніпро" та ухвалити нове, яким в цій частині відмовити в задоволенні позовних вимог ПП "Лендфорт Дніпро".

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Скаржник зокрема вважає, що ПП «Лендфорт Дніпро» безпідставно здійснив нарахування штрафних санкцій.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" , розгляд апеляційної скарги призначено на 05.02.2025.

08.01.2025 через систему «Електронний суд» ПП "Лендфорт Дніпро" було подано відзив на апеляційну скаргу у якому позивач просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 10.06.2020 між Приватним підприємством "Лендфорт Дніпро" (постачальник/продавець) та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" (покупець) укладено договір поставки №60412219, відповідно до якого продавець зобов`язався виробити та передати у встановлені строки високоолеїнове насіння соняшнику (насіння соняшнику з високим вмістом олеїнової кислоти), урожаю 2020, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей товар.

Згідно із п. 4.1. договору продавець зобов`язався здійснити поставку автомобільним транспортом товару на умовах DAP (поставлено в місці), відповідно до правил Інкотермс 2020 - поставлено на ПрАТ з ІІ "ДОЕЗ", згідно реквізитів поставки, які зазначені в цьому договорі, або в окремих інструкціях покупця.

У відповідності до п. 4.2. договору, продавець зобов`язується поставити весь об`єм товару за реквізитами поставки, вказаними в п. 4.1. у строк з 15.09.2020 по 30.10.2020, обидві дати включно. Вантажовідправником товару є особа, яка зазначена у відповідній транспортній накладній.

Відповідно до п. 5.1. договору базова ціна товару без податку на додану вартість (ПДВ) за цим договором складає 8 924,80 грн за одну метричну тонну. Базова ціна товару з ПДВ за цим договором складає 10 709,76 грн за одну метричну тонну, що є еквівалентом 402,00 доларів США на дату укладення цього договору згідно офіційного курсу Національного банку України у розмірі 26,6412 грн/дол. США.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що загальна базова вартість мінімальної кількості товару на момент укладення цього договору, складає 25 007 289,60 грн +/- 5,00%, в тому числі ПДВ 4 167 881,60 грн.

За змістом п. 5.3. договору покупець зобов`язується зробити часткову передоплату вартості кожного виду товару шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів у розмірі, відповідно до наведеної у договорі таблиці.

Покупець зобов`язується здійснити передоплату в розмірі згідно п. 5.3. цього договору протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту повного виконання продавцем усіх своїх зобов`язань за п. 5.4. договору. Продавець зобов`язується виконати усі вимоги законодавства та цього договору щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму здійсненої передоплати. У разі порушення продавцем зобов`язань зі складання та/або реєстрації податкових накладних у ЄРПН на всю суму попередньої оплати, та у випадку, якщо податкова накладна (податкові накладні) з будь-яких причин не була (и) зареєстрована (і) до моменту виникнення додаткових зобов`язань у покупця з оплати товару, то такі зобов`язання покупця з оплати сум вартості товару вважаються зменшеним на розмір суми ПДВ, щодо якої не відбулось реєстрації податкової накладної, а сам товар вважається таким, що оплачений у відповідних сумах. Окрім того, невиконання зобов`язань з реєстрації ПДВ є підставою для дострокового одностороннього розірвання цього договору за ініціативою покупця та відповідальності, яка передбачена п. 7.7. цього договору (п. 5.5. договору).

У відповідності до п. 5.6. договору після поставки продавцем товару, загальна вартість партій якого буде не менше ніж розмір здійсненої попередньої оплати, покупець зобов`язується здійснювати оплату наступним чином:

- 80% вартості відповідної "партії товару для оплати" сплачується покупцем протягом 2-х робочих днів з дати поставки товару та визначення фактичної кількості та якості поставленого товару (в тому числі після визначення середньозваженого показника вмісту олеїнової кислоти), а також після отримання покупцем усіх документів на товар, що визначені у п. 5.6.1. цього договору;

- остаточний розрахунок проводиться покупцем протягом 2-х робочих днів після: а) отримання покупцем документів, що визначені у п. 5.6.1. (якщо їх не було надано раніше) та у п. 5.6.2., а також після б) завершення здійснення покупцем перевірки правильності реєстрації продавцем відповідної податкової накладної в ЄРПН, за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.

Загальна сума договору складається з вартості окремих партій товару, зазначеної в окремих додатках до договору та відповідних накладних на передачу (поставку) товару (п. 5.8. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення платежу, за кожен день затримки оплати. Окрім того, за прострочення з оплати товару понад 10 календарних днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 20% від розміру простроченого платежу.

Договір набуває чинності з моменту його належного підписання сторонами та скріплення печатками. Договір діє до повного виконання сторонами своїх взаємних зобов`язань (п. 10.1. та п. 10.2. договору).

У період з вересня по листопад 2020 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 31 075 595,04 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.

На виконання п. 5.5. та п. 5.6. договору позивачем здійснено реєстрацію податкових накладних, зокрема: податкову накладну №14 від 14.07.2020 на суму 25 007 289,60 грн з урахуванням розрахунків коригування №1-№8; податкову накладну №7 від 25.09.2020 на суму 319 120,24 грн, яка зареєстрована 04.11.2020; податкову накладну №11 від 26.09.2020 на суму 2 318 786,48 грн, яка зареєстрована 04.11.2020; податкову накладну №10 від 27.09.2020 на суму 463 338,04 грн, яка зареєстрована 15.10.2020; податкову накладну №1 від 23.10.2020 на суму 1 156 517,05 грн, яка зареєстрована 13.11.2020; податкову накладну №1 від 04.11.2020 на суму 877 306,43 грн, яка зареєстрована 23.11.2020; податкову накладну №2 від 05.11.2020 на суму 876 131,16 грн, яка зареєстрована 23.11.2020.

Реєстрація наведених вище податкових накладних підтверджується відповідними квитанціями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач у період з 14.07.2020 по 16.11.2020 за поставлений товар розрахувався частково у сумі 30 632 239,91 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за 14.07.2020, за 16.10.2020, за 19.10.2020, за 21.10.2020, за 03.11.2020, за 06.11.2020 та за 16.11.2020.

Таким чином у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 443 355,13 грн, у зв`язку із чим 17.04.2024 позивач надіслав на адресу ДП "Сантрейд" претензію на цю суму та копії видаткових накладних №86 від 27.09.2020, №94 від 04.11.2020, №95 від 05.11.2020 та копії податкових накладних №10 від 27.09.2020, №1 від 04.11.2020, №2 від 05.11.2020 разом із доказами їх реєстрації.

Відповідач листом за вих. №10-129 від 14.05.2024 повідомив позивача, що за даними бухгалтерського обліку ДП "Сантрейд" в останнього відсутня інформація про кредиторську заборгованість перед ПП "Лендфорт Дніпро", у зв`язку із чим просило провести звірку взаємних розрахунків.

01.06.2024 позивач надіслав відповідачу лист від 27.05.2024, в якому повідомив останнього, що не заперечує проти проведення звірки взаємних розрахунків, при цьому зазначив, що скановані копії документів первинного бухгалтерського обліку були надіслані на електронну адресу.

ПП "Лендфорт Дніпро" звернулось до суду із цим позовом про стягнення з ДП "Сантрейд" заборгованості за поставлений товар у розмірі 443 355,13 грн, а також просило стягнути штраф у розмірі 20% від розміру простроченого платежу у сумі 88 671,02 грн за прострочення оплати понад 10 календарних днів.

Після звернення позивача до суду із цим позовом, ДП "Сантрейд" сплатило на користь ПП "Лендфорт Дніпро" залишок заборгованості у розмірі 443355,13 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень № 20066467 від 06.09.2024 на суму 92 667,61 грн, № 20066468 від 06.09.2024 на суму 175 461,29 грн, № 20066469 від 06.09.2024 на суму 175 226,23 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про закриття провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" в частині стягнення основного боргу у розмірі 443355,13 грн у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Щодо вимог позивача про стягнення із ДП "Сантрейд" штрафу у розмірі 20% від простроченого платежу у сумі 88 671,02 грн, нарахованого на підставі п. 7.2. договору, колегія суддів відзначає наступне.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

У відповідності до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У п. 5.3. договору сторони погодили, що покупець зобов`язується зробити часткову передоплату вартості кожного виду товару шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів у розмірі 25 007 289,60 грн.

У відповідності до п. 5.6. договору після поставки продавцем товару, загальна вартість партій якого буде не менше ніж розмір здійсненої попередньої оплати, покупець зобов`язується здійснювати оплату наступним чином:

- 80% вартості відповідної "партії товару для оплати" сплачується покупцем протягом 2-х робочих днів з дати поставки товару та визначення фактичної кількості та якості поставленого товару (в тому числі після визначення середньозваженого показника вмісту олеїнової кислоти), а також після отримання покупцем усіх документів на товар, що визначені у п. 5.6.1. цього договору;

- остаточний розрахунок проводиться покупцем протягом 2-х робочих днів після: а) отримання покупцем документів, що визначені у п. 5.6.1. (якщо їх не було надано раніше) та у п. 5.6.2., а також після б) завершення здійснення покупцем перевірки правильності реєстрації продавцем відповідної податкової накладної в ЄРПН, за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.

Судом встановлено, що 14.07.2020 відповідач здійснив попередню оплату на загальну суму 25 007 289,60 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку.

У подальшому, відповідач на виконання умов п. 5.6. договору здійснив оплату у розмірі 80% від поставленої партії товару на загальну суму 5 624 950,31 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за 16.10.2020, за 19.10.2020, за 21.10.2020, за 03.11.2020, за 06.11.2020, за 16.11.2020.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання п. 5.5. та п. 5.6. договору здійснено реєстрацію податкових накладних, зокрема: податкову накладну №14 від 14.07.2020 на суму 25 007 289,60 грн з урахуванням розрахунків коригування №1-№8; податкову накладну №7 від 25.09.2020 на суму 319 120,24 грн. яка зареєстрована 04.11.2020; податкову накладну №11 від 26.09.2020 на суму 2 318 786,48 грн, яка зареєстрована 04.11.2020; податкову накладну №10 від 27.09.2020 на суму 463 338,04 грн, яка зареєстрована 15.10.2020; податкову накладну №1 від 23.10.2020 на суму 1 156 517,05 грн, яка зареєстрована 13.11.2020; податкову накладну №1 від 04.11.2020 на суму 877 306,43 грн, яка зареєстрована 23.11.2020; податкову накладну №2 від 05.11.2020 на суму 876 131,16 грн, яка зареєстрована 23.11.2020.

Судом встановлено, що реєстрація наведених вище податкових накладних підтверджується відповідними квитанціями, копії яких долучено до матеріалів справи.

За твердженням позивача, що оскільки остання податкова накладна №2 від 05.11.2020 зареєстрована 23.11.2020, в силу п. 5.6. відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок у розмірі 443 355,13 грн до 25.11.2020 включно.

Проте, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, останній у повному обсязі за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого станом на день звернення позивача до суду із цим позовом у ДП "Сантрейд" існувала заборгованість в сумі 443 355,13 грн.

Лише після звернення позивача до суду із цим позовом, відповідачем погашено заборгованість у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень № 20066467 від 06.09.2024, № 20066468 від 06.09.2024, № 20066469 від 06.09.2024.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Таким чином, ДП "Сантрейд" за поставлений товар розрахувалось із порушенням строку, передбаченого п. 5.6. договору.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності в останнього права на притримання оплати, з огляду на те, що матеріали справи містять копії первинних документів, які позивач зобов`язаний був передати відповідачу для здійснення оплати у розмірі 80% вартості партії товару і як наслідок відповідачем здійснена така оплата у повному обсязі, а також до матеріалів справи долучені зареєстровані податкові накладні, реєстрація яких була умовою для здійснення остаточного розрахунку у розмірі 20% партії товару.

Крім того, судом не приймаються до уваги твердження відповідача з посиланням на те, що позивачем не було надіслано на адресу відповідача податкові накладні, оскільки відповідач отримував копії квитанцій про реєстрацію податкових накладних від контролюючого органу в кабінеті платника податків, оскільки саме він є контрагентом за цією господарською операцією.

ДП "Сантрейд" останнє отримало копії податкових накладних разом із претензією, надісланою позивачем 17.04.2024, що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, відтак, у будь-якому випадку строк оплати 20% партії товару настав.

Отже відповідач прострочив більше ніж на 10 днів виконання зобов`язання з оплати 20% поставленої партії товару, внаслідок чого позивач на підставі п. 7.2. договору нарахував штраф у розмірі 20% від суми заборгованості, що становить 88 671,02 грн.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 7.2. договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення платежу, за кожен день затримки оплати. Окрім того, за прострочення з оплати товару понад 10 календарних днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 20% від розміру простроченого платежу.

Як зазначено судом вище, відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок протягом 2-х робочих днів після: а) отримання покупцем документів, що визначені у п. 5.6.1. (якщо їх не було надано раніше) та у п. 5.6.2., а також після б) завершення здійснення покупцем перевірки правильності реєстрації продавцем відповідної податкової накладної в ЄРПН, за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виконані вимоги п. 5.6.1. та п. 5.6.2. договору щодо передачі передбачених цими пунктами документів, а також зареєстровано податкову накладну № 14 від 14.07.2020 з урахуванням розрахунків коригувань, а також податкові накладні: №7 від 25.09.2020, №11 від 26.09.2020, №10 від 27.09.2020, №1 від 23.10.2020, №1 від 04.11.2020, № 2 від 05.11.2020, що підтверджується копіями квитанцій про їх реєстрацію, проте відповідач за поставлений товар розрахувався із порушенням встановленого строку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% від простроченого платежу, що становить 88671,02 грн.

Щодо клопотання відповідача до місцевого господарського суду про зменшення штрафу на 90% до суми 8867,10 грн суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані навідновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (пункт 8.38 постанови).

У пункті 8.41 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав".

Таким чином, позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

ДП "Сантрейд" не надало суду будь-яких доказів на підтвердження обґрунтованості зменшення розміру штрафу на 90%.

З огляду на викладене колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для зменшення штрафу.

Щодо тверджень апелянта про незастосування місцевим господарським судом наслідків спливу строку позовної давності для звернення позивачем до суду із цим позовом, колегія судді відзначає наступне.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно із положеннями ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сторони у п. 7.7. договору домовились, що у відповідності до ст. 259 ЦК України, до вимог щодо нарахування та стягнення пені, штрафів та інших видів неустойки/штрафних санкцій за цим договором, застосовується трирічний строк позовної давності.

Отже, позивач вважає, що оскільки реєстрація останньої податкової накладної здійснена 23.11.2020, відповідно відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар до 25.11.2020 включно, відтак, починаючи з 26.11.2020 позивач знав про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати.

Таким чином, з урахуванням положень п. 7.7. договору останнім днем звернення до суду із цим позовом про стягнення штрафу за прострочення оплати понад 10 календарних днів було 26.11.2023.

Разом із тим, 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому, Указами Президента воєнний стан неодноразово продовжено, зокрема, Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 28.10.2024 № 740/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05:30 10.11.2024 строком на 90 діб.

Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 08.02.2025.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 19 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Отже, з наведеного вбачається, що у пункті 19 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії воєнного стану.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з урахуванням положень п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України ПП "Лендфорт Дніпро" звернулося до суду у межах строку позовної давності.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі №910/10646/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі №910/10646/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі №910/10646/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.02.2025.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

Л.Г. Сітайло