Рішення

від 05.02.2025 по справі 904/4442/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2025 Справа № 904/4442/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кеся Н.Б. за участю секретаря судового засідання Мороз В.В.

за позовом Офісу Генерального прокурора, м.Київ в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВЕС", м.Київ

Третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці Позивача - Акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Представники:

Від прокуратури: Шустова В.А., посвідчення №069879, прокурор

Від Офісу Генерального прокурора: Атаєва Д.К., начальник відділу

Від Позивача: представник не з`явився

Від Відповідача: Карапетян А.Р., ордер серія АО №1115172, адвокат

Третя особа: Семенова О.П., посвідчення №1751

Третя особа: Лях К.М., представник

СУД ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Офіс Генерального прокурора, м.Київ в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі-Позивач) 09.10.2024 року звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВЕС" (далі-Відповідач), в якому просить суд:

витребувати у ТОВ "ЛІВЕС" (код ЄДРПОУ 40493852, вул. Казимира Малевича, 24, м.Київ, 03038) на користь держави в особі Кабінету Міністрів України нерухоме майно: будівлю дитячого садка літ. А-2 з басейном літ. А{1}-2 та прибудовами літ. А{1}-1, А{11}-1 загальною площею 2216,4 кв. м, ґанки літ. а, а{2}, а{4}, а{6}, а{7}, а{8}, а{9}, вхід у підвал літ. а{10}, сходи літ. а{1}, а{3}, а{5}; альтанки літ. Б, В, Г, Д, Е, Ж, а також індивідуально визначене майно згідно з додатком 1 до договору купівлі-продажу нерухомого майна АТ "Укрзалізниця" з умовою збереження цільового призначення об`єкта №94 від 27.01.2022, а саме: огорожу (№1-4) 278,75 пог. м; мостіння (І) 2548,00 кв. м; зовнішні мережі водопроводу 83,40 пог. м; теплові мережі дитячого садка 60 пог.м; мережі зовнішньої каналізації 83 пог. м, що розташоване на вул. Мудрого Ярослава князя, 12 у м.Дніпро.

В обґрунтування позову Офіс Генерального прокурора посилається на те, що реєстрація права приватної власності на спірне майно за АТ "Укрзалізниця" та подальше відчуження державного майна на користь ТОВ "ЛІВЕС" здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки передане державою до статутного капіталу АТ "Укрзалізниця" майно не змінило свого правового режиму та залишається державною власністю.

За подання позову сплачений судовий збір на суму 630 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3963 від 23.09.2024 року.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

11.10.2024 ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання.

Разом з позовною заявою Офіс Генерального прокурора, м.Київ в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України подав заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову, в якій просить суд:

вжити заходів щодо забезпечення позову заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ТОВ "ЛІВЕС" про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

11.10.2024 ухвалою суд застосував заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІВЕС", а саме:

наклав арешт на нерухоме майно: будівлю дитячого садка літ. А-2 з басейном літ. А{1}-2 та прибудовами літ. А{1}-1, А{11}-1 загальною площею 2216,4 кв. м, ґанки літ. а, а{2}, а{4}, а{6}, а{7}, а{8}, а{9}, вхід у підвал літ. а{10}, сходи літ. а{1}, а{3}, а{5}; альтанки літ. Б, В, Г, Д, Е, Ж (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 433512412101), а також індивідуально визначене майно згідно з додатком 1 до договору купівлі-продажу нерухомого майна АТ "Укрзалізниця" з умовою збереження цільового призначення об`єкта №94 від 27.01.2022, а саме огорожу (№ 1-4) 278,75 пог. м; мостіння (І) 2548,00 кв. м; зовнішні мережі водопроводу 83,40 пог. м; теплові мережі дитячого садка 60 пог. м; мережі зовнішньої каналізації 83 пог. м, що розташоване на вул. Мудрого Ярослава князя, 12 у м. Дніпро;

заборонив ТОВ "ЛІВЕС" (код ЄДРПОУ 40493852, вул. Казимира Малевича, 24, м.Київ, 03038) вчиняти будь-які дії із зазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього, наслідком яких може бути зміна власника цього майна.

Разом з позовом Офіс Генерального прокурора подав заяви, в яких просить суд залучити до участі у справі за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ТОВ «ЛІВЕС» про витребування майна з чужого незаконного володіння як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача Акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03150) та Дніпровську міську раду (код ЄДРПОУ 26510514, просп. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000).

11.10.2024 ухвалою суд залучив Акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03150) до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці Позивача. Відмовив в задоволенні заяви прокурора про залучення Дніпровської міської ради до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці Позивача.

21.10.2024 через "Електронний суд" надійшла заява від представника Третьої особи (арк.с. 98 Т.2), в якій просить суд залучити його у справу в якості представника Третьої особи яка не заявляє вимог щодо предмета спору та надати доступ до електронної справи.

28.10.2024 канцелярія суду зареєструвала від Позивача заяву (арк.с. 113-117 Т.2), в якій просить суд про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

30.10.2024 через "Електронний суд" надійшла заява від представника Третьої особи (арк.с.128 Т.2), в якій просить суд про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

01.11.2024 через "Електронний суд" надійшла заява від представника Відповідача (арк.с.133Т.2), в якій просить суд про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

05.11.2024 через "Електронний суд" надійшли письмові пояснення щодо суті спору від представника Третьої особи (арк.с. 138-142 Т.2).

19.12.2024 через "Електронний суд" надійшло клопотання від представника Відповідача (арк.с. 87 Т.3), в якому осатаній просить суд зупинити розгляд господарської справи №904/4442/24 за позовом Кабінету Міністрів України в особі заступника Генерального прокурора до ТОВ "ЛІВЕС" про витребування майна з чужого незаконного володіння до набрання законної сили судового рішення по господарській справі №904/5385/24 за позовом ТОВ "ЛІВЕС" до АТ Укрзалізниця про визнання договору недійсним.

07.01.2025 через "Електронний суд" надійшла заява від представника Відповідача (арк.с. 108 ), в якій з метою підтвердження обставин зазначених у клопотанні про зупинення провадження по справі, просять суд долучити до нього копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі № 904/5385/24.

Щодо зупинення провадження суд зазначає про таке.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Враховуючи викладене, характер спору та спірних правовідносин у справі, що розглядається, а також предмет спору у справі №904/5385/24, суд відмовляє в задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження, оскільки надані прокуратурою до позову документи дозволяють суду надати оцінку обставинам справи №904/4442/24, водночас їхнє оспорення в іншій судовій справі не перешкоджає розгляду справи №904/4442/24, отже, підстави для зупинення провадження у справі не вбачаються.

Позивач в судові засідання призначені на 28.01.2025 та 05.02.2025 не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (арк.с. 133, 150 Т.3).

Відповідно до ч.1, п.3 ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи сповіщення Позивача належним чином про усі судові засідання, а також те, що матеріали справи містять достатньо документів для його вирішення по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника Позивача.

В судовому засіданні 05.02.2025 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

3. Позиція Відповідача у відзиві на позов

30.10.2024 через "Електронний суд" від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк.с.102-105 Т.2), в якому Відповідач вказує про таке:

всі доводи сторони Позивача зводяться до порушення законодавства з боку сторони АТ «Укрзалізниці», тобто продавця Нерухомого майна. Сторона Позивача не посилається на жодну норму матеріального права яка була порушена стороною Відповідача. Навіть у разі відсутності у АТ «Укрзалізниця» повноважень на вчинення дій щодо продажу Нерухомого майна (цим твердженням сторона Відповідача не визнає та не підтверджує відсутність таких повноважень), Відповідач не знав і не міг знати про те, що АТ «Укрзалізниця» неправомірно призначило проведення електронних торгів Нерухомого майна. Тому що сам факт можливості призначення, проведення електронних торгів через систему Прозоро свідчить про те, що сторона Продавця усвідомлювала вчинення своїх дій в інтересах держави. А отже у Відповідача відсутня вина, оскільки до можливості придбання Нерухомого майна призвели виключно дії сторони АТ «Укрзалізниця», а саме зміна форми власності майна та її реалізація через електронні торги. При цьому стороною Позивача не вирішується питання щодо компенсації втрат Відповідача пов`язаних зі сплатою вартості Нерухомого майна та його утримання. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу Нерухомого майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку у винних осіб здійснити все необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням. Дані твердження сторони Відповідача узгоджується з висновками, які викладені в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2019 у справі №521/8368/15-ц (61-17779св18);

Відповідач не був учасником реєстрації зміни форми власності Нерухомого майна та не впливав на рішення сторони АТ «Укрзалізниця» щодо його продажу через електронні торги, у зв`язку з чим сторона не знала і не могла знати про можливі порушення порядку реалізації Нерухомого майна, та обставини, пов`язані з цим;

крім того, на час укладення Договору між Відповідачем та АТ «Укрзалізниця» було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей;

отже у Відповідача відсутній обов`язок перевіряти, крім відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та аналізувати також обставини правомірності попередніх переходів майна, зокрема, обставини набуття АТ «Укрзалізниця» права власності. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. З наведених доводів сторони Відповідача стосовно відсутності цивільної вини останнього, випливає і необґрунтованість вимог Позивача про витребування майна.

4. Позиція прокуратури у відповіді на відзив

13.11.2024 канцелярія суду зареєструвала відповідь на відзив, який подав Офіс Генерального прокурора (арк.с. 175-191 Т. 2 ), в якій вказує про те, що фактично єдиним доводом відповідача у відзиві є те, що він як добросовісний набувач спірного майна не допустив жодного порушення чинного законодавства, а тому не повинен нести будь-якої цивільної відповідальності. При цьому Відповідач посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19;

разом з тим необхідно ураховувати, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, у яких є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у п.60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц;

у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт;

як зауважила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ;

ТОВ «ЛІВЕС» не мало перешкод у доступі до законодавства та державних електронних інформаційних ресурсів, тому мало проявити розумну обачність, могло і повинно було знати про те, що спірне майно є державною власністю в особі Кабінету Міністрів України (єдиного засновника АТ «Укрзалізниця», 100 % акцій якого належать державі), що ставить його добросовісність під час набуття спірного майна у власність під обґрунтований сумнів. З огляду на викладене Офіс Генерального прокурора з вищенаведених мотивів відхиляє наведені ТОВ «ЛІВЕС» у відзиві заперечення і наполягає на тому, що спірне майно має бути витребувано у останнього на підставі ст. 388 ЦК України.

5. Пояснення Позивача щодо суті спору

03.12.2024 канцелярія суду зареєструвала від представника Позивача пояснення щодо суті спору (арк.с. 202-228 Т.2), в яких вказує про те, що за даними останньої річної фінансової звітності Товариства ринкова вартість будівлі дитячого садка не перевищувала 25 відсотків вартості усіх активів Товариства, наглядовою радою в межах компетенції, визначеної Порядком, прийнято відповідне рішення, яким погоджено відчуження зазначеного майна шляхом продажу. Будівля дитячого садка перебувала на балансі державного підприємства «Придніпровська залізниця» та згідно зі складеним Зведеним переліком майна на підставі результатів інвентаризації майна станом на 31.07.2014, проведеної на виконання Постанови № 200, наказу Мінінфраструктури від 09.07.2014 № 301, внесена до статутного капіталу Товариства. За результатом проведеного у встановленому порядку електронного аукціону (відповідно до пункту 13 Постанови № 1054) з продажу будівлі дитячого садка з басейном та прибудовами, внесеної до статутного капіталу Товариства і розташованої по вул. Князя Ярослава Мудрого, 12 у м. Дніпро, визначено переможцем ТОВ «ЛІВЕС», з яким укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.01.2022 №94 та підписано акт приймання-передачі.

6. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи по суті

Aкціонерне товариство «Укрзалізниця» утворено відповідно до вимог Закону України від 23.02.2012 № 4442-VI «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі - Закон №4442-VI) та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - постанова №200) на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови № 200.

Статтею 4 Закону № 4442-VI (в редакції станом на 23.02.2012) передбачено, що до статутного капіталу AT «Укрзалізниця» вноситься, зокрема, майно залізничного транспорту загального користування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 «Питання акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут AT «Укрзалізниця».

Відповідно до пп. 1 п. 32 Статуту AT «Укрзалізниця» майно товариства формується за рахунок майна, внесеного засновником до статутного капіталу товариства.

Згідно з п. 4 розділу III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону № 4442-VI майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою, які виключаються з переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, використовуються виключно для їх внесення до статутного капіталу AT «Укрзалізниця» відповідно до цього Закону.

Підпунктом 3 п. 5 розділу III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону № 4442-VI внесено зміни до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», зокрема у розділі «Орган управління Мінтранс» з переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, виключено таку позицію, як Придніпровська залізниця.

Пунктом 2 постанови №200 установлено, що статутний капітал AT «Укрзалізниця» формується шляхом внесення до нього майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом № 4442-VI, та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.

У додатку 1 до постанови № 200 міститься перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється AT «Укрзалізниця». У цьому переліку, зокрема, є ДП «Придніпровська залізниця».

Наказом Міністерства інфраструктури України від 09.07.2014 № 301 «Про заходи щодо реорганізації Укрзалізниці, підприємств та, установ залізничного транспорту загального користування та інші заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (арк.с. 142-145 Т.1) зобов`язано Укрзалізницю утворити Центральну комісію з інвентаризації Укрзалізниці, державних підприємств та установ залізничного транспорту загального користування та комісії з реорганізації Укрзалізниці і державних підприємств та установ залізничного транспорту загального користування.

Цим комісіям також наказано у тримісячний строк скласти передавальний акт із зазначенням правонаступництва щодо всіх зобов`язань підприємств стосовно всіх кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами, та подати передавальний акт до Міністерства інфраструктури України на затвердження.

На виконання вищевказаного наказу відповідно до рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 18.08.2014 проведено державну реєстрацію права державної власності на будівлю дитячого садка ДП «Придніпровська залізниця» Міністерства транспорту та зв`язку України, розташовану на вул. Мудрого Ярослава князя, 12 у м. Дніпро (будівля дитячого садка літ. А-2 з басейном літ. А{1}-2 та прибудовами літ. А{1}-1, А{11}-1 загальною площею 2216,4 кв. м, ґанки літ. а, а{2}, а{4}, а{6}, а{7}, а{8}, а{9}, вхід у підвал літ. а{ 10}, сходи літ. а{1}, а{3}, а{5}; альтанки літ. Б, В, Г, Д, Е, Ж), за державою в особі Міністерства інфраструктури України.

Передавальний акт ДП «Придніпровська залізниця» від 03.08.2015 затверджений Міністром інфраструктури України 18.08.2015 (арк.с. 65-73 Т.1).

У зведеному переліку майна ДП «Придніпровська залізниця», що вноситься до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», затвердженому Міністром інфраструктури України 18.08.2015, за номером 1883 значиться будівля дитячого садка з басейном, розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Кіровський р-н, вул. Ленінградська, 12 (наразі - вул.Мудрого Ярослава князя відповідно до розпорядження Дніпропетровського міського голови від 26.11.2015 №-897-р) (арк.с. 225-235 Т.1).

Надалі, 29.03.2018, згідно з рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради проведено державну реєстрацію права державної власності на вказаний комплекс будівель закладу освіти за ПАТ «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815 (арк.с. 80 Т.1).

При цьому підставою виникнення права власності визначено зведений перелік майна та передавальний акт від 18.08.2015, видавник - Міністерство інфраструктури України.

Водночас 12.07.2021 філія «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» AT «Укрзалізниця» звернулася з листом №01/504 (арк.с. 83-84 Т.1) до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мельника О.І. з проханням провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо зміни форми власності з державної на приватну на об`єкти нерухомого майна, зокрема спірну будівлю дитячого садка.

Зазначене прохання обґрунтовано Статутом AT «Укрзалізниця», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 № 452), рішенням правління AT «Укрзалізниця» від 05.07.2018 (протокол № Ц-64/57 Ком.Т.), зведеним переліком майна ДП «Придніпровська залізниця», що закріплено за AT «Укрзалізниця», виданим 18.08.2015 Міністерством інфраструктури України, наказом AT «Укрзалізниця» від 21.11.2018 № 731 «Про наділення майном філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд», п. 2 розділу V опису експертного дослідження висновку науково-правової експертизи, виконаної на запит AT «Укрзалізниця» Радою науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу».

За результатами розгляду цього листа 30.07.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мельником О.І. прийнято рішення про проведення державної реєстрації права приватної власності на будівлю дитячого садка ДП «Придніпровська залізниця» Міністерства транспорту та зв`язку України, розташовану на вул. Мудрого Ярослава князя, 12 у м. Дніпро (р.н. 433512412101), за AT «Укрзалізниця», код ЄДРПОУ 40075815 (аркс. 102 Т.1).

Як зазначає прокуратура в позові, ще до оформлення 30.07.2021 права приватної власності на державне майно - будівлю дитячого садка, розташовану на вул. Мудрого Ярослава князя, 12 у м.Дніпро, AT «Укрзалізниця» в електронній системі «Prozorro.Продажі» 12.07.2021 оприлюднило оголошення про проведення електронного аукціону з продажу вказаної будівлі дитячого садка UA-PS-2021-07-12-000085-2, зазначивши в проекті договору купівлі-продажу, що об`єкт продажу належить продавцю на праві власності.

Разом з тим 10.08.2021 Департаментом майнової політики AT «Укрзалізниця» прийнято рішення № ЦКМ-14/352 про відміну електронних аукціонів, у тому числі UA-PS-2021-07-12-000085-2, для надання потенційним покупцям додаткового часу для ознайомлення та доопрацювання інформації, викладеної в оголошенні, та окремо підкреслено, що всі перелічені аукціони будуть оголошені повторно.

Після оголошення вказаного аукціону Дніпровська міська рада звернулася з листами до Кабінету Міністрів України, Міністерства інфраструктури України та AT «Укрзалізниця» з проханням зняти з продажу лот № 0012-0081 (будівля дитячого садка на вул. Мудрого Ярослава князя, 12 у м. Дніпро), оскільки на момент оголошення лоту витяг про державну реєстрацію права власності на будівлю за зазначеною адресою відсутній, а також в умовах продажу не було вказано про необхідність збереження цільового призначення будівлі як дитячого садка.

Також із листів Дніпровської міської ради вбачається, що для задоволення потреби громадян міста в здобутті дошкільної освіти та забезпечення рівного доступу дітей до якісної дошкільної освіти є необхідність у відкритті нових закладів дошкільної освіти у місті Дніпрі.

У зв`язку з цим міською радою прийнято рішення від 24.03.2021 № 49/5 «Про надання згоди на передачу у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра об`єкта соціальної інфраструктури - комплексу будівель та споруд закладу дошкільної освіти AT «Укрзалізниця» вул. Мудрого Ярослава князя, 12», проте це рішення залишилося нереалізованим.

Натомість AT «Укрзалізниця» 10.12.2021 оголосило про повторне проведення електронного аукціону з продажу вказаної будівлі дитячого садка (UA-PS-2021-12-10-000011-3).

За результатами цього аукціону його переможцем із ціновою пропозицією 35 млн грн без ПДВ визнано ТОВ «ЛІВЕС», з яким AT «Укрзалізниця» 27.01.2022 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна з умовою збереження цільового призначення об`єкта № 94 (арк.с. 114-129 Т.1).

Пунктом 1.1 цього договору передбачено, що ¦ AT «Укрзалізниця» зобов`язується передати у власність, а ТОВ «ЛІВЕС» зобов`язується оплатити та прийняти майно: будівлю дитячого садка літ. А-2 з басейном літ. А{1}-2 та прибудовами літ. А{1}-1, А{11}-1 загальною площею 2216,4 кв. м, ґанки літ. а, а{2}, а{4}, а{6}, а{7}, а{8}, а{9}, вхід у підвал літ. а{10}, сходи літ. а{1}, а{3}, а{5}; альтанки літ. Б, В, Г, Д, Е, Ж та індивідуально визначене майно згідно з додатком 1 до цього договору (лот № 0012-0081, протокол електронного аукціону UA-PS-2021-12-10-000011-3), яке розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Мудрого Ярослава князя, 12.

Додаток 1 до договору купівлі-продажу від 27.01.2022 № 94 містить перелік нерухомого майна загальною площею 2216,4 кв. м, а також перелік індивідуально визначеного майна, до якого включені:

- огорожа (№ 1-4) 278,75 пог. м;

- мостіння (І) 2548,00 кв. м;

- зовнішні мережі водопроводу 83,40 пог. м;

- теплові мережі дитячого садка 60 пог. м;

- мережі зовнішньої каналізації 83 пог. м.

Майно належить продавцю - AT «Укрзалізниця» на праві власності відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.07.2021, індексний номер витягу 268334106, реєстраційний номер 433512412101 (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.4 договору земельна ділянка площею 0,5907 га з кадастровим номером 1210100000:06:094:0088, на якій розташоване майно, не є предметом купівлі-продажу за цим договором. Питання землекористування покупець - ТОВ «ЛІВЕС» вирішує самостійно в установленому законодавством порядку після реєстрації права власності на майно.

Згідно з протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2021-12-10-000011-3 від 22.12.2021 ціна договору становить 35 млн грн, крім того ПДВ - 7 млн грн (п. 2.1 договору).

На підставі вказаного договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. 28.01.2022 здійснено державну реєстрацію права власності на спірну будівлю дитячого садка з басейном та прибудовами загальною площею 2216,4 кв. м за ТОВ «ЛІВЕС».

Проте, як зазначає прокуратура в позові, реєстрація права приватної власності за AT «Укрзалізниця» та відчуження державного майна, розташованого на вул. Мудрого Ярослава князя, 12 у м.Дніпро, здійснені з порушенням вимог чинного законодавства, що стало підставою для звернення до суду.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення

7.1. Щодо представництва прокурора в інтересах держави у справі

Згідно з п.3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 під представництвом прокуратурою України інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

З огляду на те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У матеріалах Консультативної ради європейських прокурорів указано, що не існує загальних міжнародних правових норм та правил стосовно завдань, функцій та організації прокурорської служби за межами сфери кримінального права. Діяльність прокурорських служб викликана потребою суспільства у належному захисті прав людини та державних інтересів. Держава має суверенне право визначати свої інституційні та правові процедури реалізації її функцій із захисту прав людини та державних інтересів, дотримання принципу верховенства права та її міжнародних зобов`язань.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.

Водночас ЄСПЛ звертав також увагу на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу.

Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ зауважив, що сторонами цивільного провадження ' виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, у тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Безпідставне вибуття будівлі освітнього закладу - дитячого садка, розташованого на вул. Мудрого Ярослава князя, 12 у м.Дніпро, з власності держави порушує економічні (майнові) інтереси держави.

Крім того, необхідно враховувати, що державна політика у сфері дошкільної освіти визначається Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами і втілюється центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Частинною 2 ст. 19 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачено, що органи місцевого самоврядування в системі дошкільної освіти в межах їх компетенції забезпечують реалізацію державної політики у сфері дошкільної освіти на відповідній території, у тому числі розвиток мережі закладів дошкільної освіти всіх форм власності відповідно до потреб населення, враховуючи інтереси дітей з особливими освітніми потребами, поліпшення матеріально-технічної бази та господарське обслуговування комунальних закладів дошкільної освіти.

Тобто мережа закладів дошкільної освіти формується згідно із законодавством з урахуванням соціально-економічної та демографічної ситуації, а також культурно-освітніх та інших потреб територіальної громади та/або суспільства.

Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, чи здійснюються вони державними чи приватними установами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, і з цією метою вживають усіх відповідних законодавчих та адміністративних заходів.

Законом України «Про охорону дитинства» охорону дитинства визначено як стратегічний загальнонаціональний пріоритет.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності.

Згідно зі ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту, а держава забезпечує доступність повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Крім того, у час, коли наша держава переживає найскладніші випробування та героїчно відстоює свободу і незалежність, питання додержання прав дітей, які постраждали від війни та вимушені були залишити рідні домівки, потребує першочергової уваги.

За інформацією Дніпровської міської ради, у період 2022 - 2024 років унаслідок ведення на території України воєнних дій 26 закладів дошкільної освіти, що розташовані у м. Дніпро, зазнали різного ступеня пошкоджень.

Водночас спірна будівля дитячого садочка з моменту її відчуження за цільовим призначенням не використовується всупереч умовам договору купівлі-продажу.

Наведені обставини свідчать про наявність підстав для застосування прокурором наданих Конституцією України і Законом України «Про прокуратуру» повноважень щодо представництва інтересів держави у суді.

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично дає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави чи територіальної громади, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Офісом Генерального прокурора 31.05.2024 за №24/3-32762-24 на адресу Кабінету Міністрів України у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено лист (арк.с. 30-36 Т.2), у якому детально викладено виявлені НАЗК та органами прокуратури порушення вимог законодавства при відчуженні з державної власності будівлі освітнього закладу - дитячого садка, розташованого на вул. Мудрого Ярослава князя, 12 у м. Дніпро.

При цьому Офісом Генерального прокурора Кабінету Міністрів України-запропоновано вчинити дії, спрямовані на відновлення порушеного права держави шляхом подання позову про витребування у ТОВ «ЛІВЕС» зазначеного державного майна.

Цей лист Кабінет Міністрів України 10.06.2024 за №17600/1/1-24 надіслав до Міністерства юстиції України, Міністерства економіки України та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України для розгляду за участю AT «Укрзалізниця» та вжиття заходів реагування.

Розглянувши лист Офісу Генерального прокурора, Міністерство юстиції України листом від 15.07.2024 за № 100684/9.1/7-24 (арк.с. 38-41 Т.2) повідомило, що вчинення ним дій, спрямованих на подання до суду позовної заяви про витребування спірного майна, є можливим лише за наявності окремого доручення Уряду України про необхідність вжиття відповідних заходів.

Водночас у разі звернення органів прокуратури до суду з відповідним позовом та відкриття провадження у справі Міністерство юстиції України забезпечить самопредставництво інтересів Кабінету Міністрів України у суді та сформує правову позицію Уряду України у вказаній справі.

Також до цього листа Міністерством юстиції України додано адресовані йому відповіді інших компетентних органів.

Зокрема, з листа Міністерства економіки України від 17.06.2024 №3211-07/43777-03 (арк.с. 42-43 Т.2) вбачається, що останнє не виконувало функції з управління спірним майном і не володіє інформацією щодо підстав внесення його до статутного капіталу AT «Укрзалізниця» та подальшого продажу.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України листом від 20.06.2024 №11087/16/10-24 (арк.с. 44-45 Т.2) також повідомило, що воно не є розпорядником майна, внесеного до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», та майна, закріпленого за ним на праві господарського відання.

З листа AT «Укрзалізниця» від 18.06.2024 №Ц-4-93/1184-24 (арк.с. 46-48 Т.2) вбачається, що на думку товариства, відчуження будівлі дитячого садка відбулося згідно з вимогами законодавства.

Всі зазначені листи Міністерство юстиції України 15.07.2024 направило як до Офісу Генерального прокурора, так і до Кабінету Міністрів України.

Водночас жодної відповіді із Кабінету Міністрів України до Офісу Генерального прокурора не надійшло.

Таким чином, беззаперечним є те, що Кабінет Міністрів України ще із червня 2024 року достеменно обізнаний з тим фактом, що спірне майно вибуло з державної власності поза волею держави, проте жодного заходу реагування ним вжито не було.

7.2 Щодо суті спору

Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися яр будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 та інші).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 зазначено, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. ст. 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 52 ЗК України).

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У разі позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, приводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем) власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.20Г9 у справі № 911/3681/17, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц та від 02.02.2021 у справі №925/642/19.

Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 05.10.2022 у справі №922/1830/19.

Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що вимоги про визнання незаконним та скасування рішення нотаріуса, визнання незаконним та скасування наказу та визнання недійсним договору купівлі-продажу за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.

Водночас у спірних правовідносинах мета прокурора спрямована на відновлення власником володіння нерухомим майном.

Тому не є належними й ефективними способами захисту вимоги про визнання незаконним та скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності за AT «Укрзалізниця» на будівлю дитячого садка з басейном та прибудовами загальною площею 2216,4 кв.м, розташовані на вул. Мудрого Ярослава князя, 12 у м. Дніпро; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна AT «Укрзалізниця» з умовою збереження цільового призначення об`єкта від 27.01.2022 №94, укладеного між AT «Укрзалізниця» та ТОВ «ЛІВЕС», а також скасування державної реєстрації права приватної власності на вказану будівлю за ТОВ «ЛІВЕС».

Натомість єдиним належним та ефективним способом захисту інтересів держави буде вимога про витребування у ТОВ «ЛІВЕС» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України нерухомого майна: будівлі дитячого садка з басейном та прибудовами загальною площею 2216,4 кв. м, а також індивідуально визначеного майна згідно з додатком 1 до договору купівлі-продажу від 27.01.2022 № 94.

З цього приводу слід зазначити, що саме власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Право власника згідно із ч. 1 ст. 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (п. З ч. 1 згаданої статті).

Єдиним власником спірного майна є держава в особі Кабінету Міністрів України і в розумінні ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України тільки власник приймає рішення щодо його відчуження.

Як зазначалося вище, спірне нерухоме майно відчужено без волевиявлення власника - Кабінету Міністрів України, особою, яка не мала права на його відчуження - AT «Укрзалізниця», а тому воно підлягає витребуванню у державну власність від останнього набувача - ТОВ «ЛІВЕС».

За ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону № 4442-VI передбачено, що утворення AT «Укрзалізниця» здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100% акцій якого закріплюється у державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття. Засновником AT «Укрзалізниця» є держава в особі Кабінету Міністрів України. Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Розмір статутного капіталу AT «Укрзалізниця» визначається під час його утворення згідно зі зведеним актом оцінки майна залізничного транспорту загального користування.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону № 4442-VI до статутного капіталу AT «Укрзалізниця» вносяться:

-майно залізничного транспорту загального користування;

- 100 % акцій акціонерних товариств, що проводять ремонт тягового рухомого складу та виготовляють залізобетонні конструкції і шпали, повноваження з управління корпоративними правами яких здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

-акції (частки, паї), що належать державі у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, утворених за участю підприємств залізничного транспорту;

-право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту;

-право громадського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об`єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт.

Внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу AT «Укрзалізниця» може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.

Згідно з приписами ст.5 Закону №4442-VI державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу товариства.

Тобто законодавцем прямо передбачено, що правовстановлювальними документами для реєстрації права власності на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», є зазначені вище документи. При цьому жодного застереження щодо зміни форми власності на нерухоме майно з державної на приватну вказана норма закону не містить.

Більше того, як свідчать фактичні обставини справи, саме на підставі зведеного переліку майна ДП «Придніпровська залізниця», що вноситься до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015, та відповідного передавального акта 29.03.2018 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради проведено державну реєстрацію права державної власності на зазначений комплекс будівель закладу освіти за ПАТ «Українська залізниця».

Для порівняння, ч. 3 ст. 5 Закону №4442-VI містить пряму вказівку на те, що акції господарських товариств, внесені до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», є його власністю. З дня державної реєстрації AT «Укрзалізниця» зобов`язане набути у встановленому порядку право власності на акції, внесені до його статутного капіталу.

Статтею 9 Закону № 4442-VI встановлено, що управління корпоративними правами держави стосовно товариства здійснює Кабінет Міністрів України. Управління корпоративними правами держави, переданими то статутного капіталу товариства, здійснює товариство.

Частиною 4 ст. 10 цього Закону передбачено, що порядок розпорядження майном, внесеним до статутного капіталу товариства, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4 розділу III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону № 4442-VI майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою, які виключаються з переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, використовуються виключно для їх внесення до статутного капіталу AT «Українська залізниця» відповідно до цього Закону.

Пунктом 2 частини 5 розділу III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону № 4442-VI внесено зміни до ч. 2 ст. З Закону України «Про приватизацію державного майна», а саме: дія Закону України «Про приватизацію державного майна» не поширюється на внесення майна залізничного транспорту загального користування до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, що утворюється відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».

Тобто законодавець чітко визначив, що передача державного майна до статутного капіталу AT «Українська залізниця» не є його приватизацією, а отже і не змінює форму власності цього майна з державної на приватну.

Аналогічні положення закріплені і в Статуті AT «Укрзалізниця», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735.

За п.п. 21, 22 Статуту AT «Укрзалізниця», товариство має у власності акції господарських товариств, внесені до його статутного капіталу, та інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. За товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження таким майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом.

Розпорядження майном, внесеним до статутного капіталу товариства, здійснюється в порядку, встановленому законодавством, з урахуванням обмежень щодо розпорядження таким майном, визначених законом та цим Статутом (п. 34 Статуту).

Товариство використовує, утримує державне майно, закріплене за ним на праві господарського відання, та розпоряджається ним з урахуванням обмежень, установлених законодавством. Майно, що є державною власністю і закріплене за товариством на праві господарського відання, включається до його активів. Товариство не може вчиняти правочини, наслідком яких може бути відчуження такого майна (п. 35 Статуту).

У розумінні ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Із системного аналізу зазначених приписів законодавства вбачається, що, прийнявши рішення про утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, держава передала у його власність лише акції господарських товариств. Усе інше державне майно, у тому числі інфраструктура цілісних майнових комплексів державних підприємств, яке держава передала до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», залишилося у державній власності і закріплене за товариством на праві господарського відання.

Також необхідно враховувати, що крім загального порядку визначення правового режиму майна господарських товариств, акціонерне товариство, засновником і єдиним акціонером якого є держава, має спеціальний правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми, зокрема ст. 22 ГК України, згідно з якою держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики.

Суб`єктами господарювання державного сектору економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Повноваження суб`єктів управління у державному секторі економіки Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб`єктів господарювання визначаються законами.

Зазначені суб`єкти управління у державному секторі економіки можуть приймати рішення, необхідні для підготовки до реалізації та здійснення державно-приватного партнерства (концесії), які є обов`язковими до виконання підприємствами, установами, організаціями, що перебувають у сфері їх управління.

Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектору і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Правовий статус окремого суб`єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.

Держава застосовує до суб`єктів господарювання у державному секторі економіки всі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу цих суб`єктів.

Органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб`єктів господарювання державного сектору економіки, забороняється делегування іншим суб`єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб`єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Отже, усі суб`єкти державного сектору економіки мають діяти на праві господарського відання чи оперативного управління.

Утворення акціонерних товариств на базі майна державних унітарних підприємств та особливий склад осіб, які беруть участь у їх заснуванні, серед яких державні органи, що здійснюють управління державним майном, зумовлює своєрідний порядок набуття такими акціонерними товариствами права власності на майно, що передається державою до їхнього статутного фонду.

За загальними правилами, установленими ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність.

Тобто якщо засновниками акціонерного товариства є фізичні або юридичні особи приватного права, власником такого майна стає акціонерне товариство.

Проте на відміну від акціонерних товариств, які засновуються на базі приватної власності, створення акціонерних товариств на базі майна державних підприємств регулюється не лише нормами ЦК України, ГК України та зазначеного вище Закону, а й спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на державне майно у разі його приватизації.

Частина 3 ст. 145 ГК України передбачає, що правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінено тільки шляхом приватизації майна державного підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до вичерпного переліку способів приватизації державного майна не належала передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства, а також вона не є способом його приватизації.

Отже, передача державного майна до статутного капіталу акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства, не є рішенням власника, яке б надавало такому товариству право на його відчуження, а спрямована виключно на зміну організаційно-правової форми державного підприємства.

Крім того, за ч. 5 ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного майна» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, при перетворенні державного унітарного підприємства в акціонерне товариство останнє стає правонаступником підприємства, що приватизується.

Водночас акціонерні товариства, засновниками і єдиними акціонерами яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються в загальному порядку, а державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності й відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури.

Отже, до моменту завершення процедури приватизації до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва переходять права та обов`язки, які мало державне унітарне підприємство, у тому числі й обсяг майнових прав на державне майно. У цьому випадку на праві господарського відання.

Таким чином, державне майно, яке закріплювалося за державним підприємством на праві господарського відання, перебуває у створюваного акціонерного товариства на праві господарського відання.

У свою чергу корпоратизація державних унітарних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду.

Проведення корпоратизації державного унітарного підприємства в акціонерне товариство не є його приватизацією, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатися як підстава для зміни форми власності.

У зв`язку із цим державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100% акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21.

Водночас AT «Укрзалізниця» незаконно змінило форму власності на спірне майно з державної на приватну, наслідком чого стало відчуження державного майна у не передбачений законом спосіб.

Так, як вбачається з фактичних обставин справи, до 30,07.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містився запис про те, що будівля дитячого садка, розташованого на вул. Мудрого Ярослава князя, 12 у м.Дніпро, перебуває у державній власності.

Підставою для виникнення права власності визначено зведений перелік майна та передавальний акт від 18.08.2015, видавник - Міністерство інфраструктури України.

Згідно з приписами ст. 5 Закону №4442-VI указані документи є правовстановлювальними документами для реєстрації права власності на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу AT «Укрзалізниця».

Надалі AT «Укрзалізниця» звернулося до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мельника О.І. з проханням змінити форму власності на спірне майно з державної на приватну, додавши ті самі правовстановлювальні документи, які були підставою для реєстрації права власності на це майно за державою.

Єдиним новим документом, наданим приватному нотаріусу, був висновок науково-правової експертизи, виконаної на запит AT «Укрзалізниця» Радою науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України від 02.04.2019.

Водночас у розумінні вимог ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зазначений висновок не є документом, на підставі якого може бути проведена реєстрація права власності.

Більше того, відповідно до п.3 цього висновку майно, внесене до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», перебуває у володінні товариства на різних правових титулах унаслідок різних правових режимів майнових об`єктів, за рахунок яких формується статутний капітал акціонерного товариства, у тому числі на праві приватної власності (акції та частки у господарських товариствах та майно, що на момент передачі до статутного капіталу товариства не було забороненим для приватизації).

Разом з тим ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на момент утворення AT «Укрзалізниця», містила пряме застереження про те, що об`єкти освіти не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, приватний нотаріус прийняв незаконне рішення про проведення державної реєстрації права приватної власності на спірне майно за AT «Укрзалізниця».

Таким чином, єдиним власником спірного майна - будівлі дитячого садка, розташованого на вул. Мудрого Ярослава князя, 12 у м. Дніпро, є держава в особі Кабінету Міністрів України, який не приймав рішення про зміну режиму цього майна. Тобто вказане майно вибуло з державної власності поза волею його власника - Кабінету Міністрів України.

За таких обставин наявні всі підстави для захисту порушених державних інтересів шляхом звернення до суду з позовом до ТОВ «ЛІВЕС» про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.ст. 387, 388 ЦК України).

Також з договору купівлі-продажу вбачається, що, окрім будівлі дитячого садка, його предметом є індивідуально визначене майно згідно з додатком 1, а саме: огорожа, мостіння площею 2548,00 кв.м, зовнішні мережі водопроводу, теплові мережі дитячого садка та мережі зовнішньої каналізації.

На момент укладення договору діяв Державний класифікатор будівель та споруд (далі - ДК БС), який був складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.

Вказаний класифікатор розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.1998 №971 та затвердженої введено в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507.

Відповідно до положень ДК БС споруди - це будівельні системи, пов`язані із землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель належать: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти тощо.

ДК БС не відносить мостіння (замощення, покриття земельної ділянки), огорожу, водопровідні, теплові та каналізаційні мережі до будівель чи споруд.

Із системного аналізу нормативно-правових актів (ДБН В.2.2-15-2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про благоустрій населених пунктів» та інших) можна дійти висновку, що мостіння (замощення, покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок) є конструктивним елементом об`єкта нерухомого майна, що розташоване на відповідній земельній ділянці, належить до категорії благоустрою прилеглої території та не є самостійним об`єктом нерухомості в розумінні ст. 181 ЦК України.

Таким чином, індивідуально визначене майно згідно з додатком 1 до договору купівлі-продажу від 27.01.2022 №94 також підлягає витребуванню на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Заперечення Третьої особи про те, що відповідно до ч.5 статті 145 ГК України Законом можуть бути визначені також інші підстави зміни правового режиму майна суб`єкта господарювання, тобто без приватизації, а Закон України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» є саме таким Законом який змінює правовий режим спірного майна, суд відхиляє.

Зокрема, зміст поняття про правовий режим майна суб`єктів господарювання міститься у статті 133 ГК України. Зокрема, основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно суб`єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.

При цьому положення Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» дійсно встановлюють особливості правового режиму майна акціонерного товариства "Укрзалізниця", але водночас передбачає, що до статутного капіталу Товариства вноситься майно залізничного транспорту загального користування, до якого належать, у тому числі, майнові права (статті 1, 4 Закону). Слід зазначити, що Закон окремо виділів внесення до статутного капіталу право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту та право господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень. В той же час долю іншого державного майна, яке належало державному підприємству "Придніпровська залізниця" на праві господарського відання, Закон не визначив, тому, на думку суду, підлягають застосуванню загальні норми щодо підстав зміни права власності на державне майно. Отже, у справі відсутні обставини приватизації спірного майна, тому його неправомірно було зареєстровано на праві власності за АТ "Укрзалізниця" та неправомірно відчужено Відповідачу.

Заперечення Відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, суд також відхиляє, та погоджується із прокурором, який вказує на те, що ТОВ «ЛІВЕС» не мало перешкод у доступі до законодавства та державних електронних інформаційних ресурсів, тому мало проявити розумну обачність, могло і повинно було знати про те, що спірне майно є державною власністю в особі Кабінету Міністрів України (єдиного засновника АТ «Укрзалізниця», 100 % акцій якого належать державі), що ставить його добросовісність під час набуття спірного майна у власність під обґрунтований сумнів.

8. Висновок господарського суду за результатами вирішення спору

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами і тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Офісу Генерального прокурора, м.Київ в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВЕС", м.Київ задовольнити у повному обсязі.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВЕС" (код ЄДРПОУ 40493852, вул. Казимира Малевича, 24, м.Київ, 03038) на користь держави в особі Кабінету Міністрів України нерухоме майно: будівлю дитячого садка літ. А-2 з басейном літ. А{1}-2 та прибудовами літ. А{1}-1, А{11}-1 загальною площею 2216,4 кв. м, ґанки літ. а, а{2}, а{4}, а{6}, а{7}, а{8}, а{9}, вхід у підвал літ. а{10}, сходи літ. а{1}, а{3}, а{5}; альтанки літ. Б, В, Г, Д, Е, Ж, а також індивідуально визначене майно згідно з додатком 1 до договору купівлі-продажу нерухомого майна АТ "Укрзалізниця" з умовою збереження цільового призначення об`єкта №94 від 27.01.2022, а саме: огорожу (№1-4) 278,75 пог. м; мостіння (І) 2548,00 кв.м; зовнішні мережі водопроводу 83,40 пог.м; теплові мережі дитячого садка 60 пог.м; мережі зовнішньої каналізації 83 пог.м, що розташоване на вул. Мудрого Ярослава князя, 12 у м. Дніпро.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВЕС" (код ЄДРПОУ 40493852, вул. Казимира Малевича, 24, м. Київ, 03038) на користь Офісу Генерального прокурора (01011, м.Київ, вул.Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) судовий збір у розмірі 630000,00 грн за подання позову до суду та 1514,00 грн за подання заяви про забезпечення позову.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 ГПК України).

Згідно з частиною 2 статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 14.02.2025

Суддя Н.Б. Кеся