Рішення

від 06.02.2025 по справі 908/2678/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/198/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2025 Справа № 908/2678/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Литвинюк А.О.

За участю представників сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2678/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю КЕТ ЛОДЖИСТІК (вул. Городоцька, буд. 367А, каб. 83, м. Львів, 79040)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ (пр. Моторобудівників, буд. 15, м. Запоріжжя, 69068)

про стягнення 559 694,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

03.10.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд надійшла позовна заява (вих. № 021024 від 03.10.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю КЕТ ЛОДЖИСТІК до відповідача: Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ про стягнення 463250,00 грн. заборгованості за договором № 18012022-3 від 18.01.2023, 7746,15 грн. 3% річних, 19248,61 грн. інфляційних втрат, 69449,53 грн. пені.

Також просив стягнути 15000,00 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи (витрати на професійну правничу допомогу).

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором № 18012022-3 від 18.01.2023, згідно заявки на перевезення вантажу № 26022024.78.1-2 від 01.03.2024.

Згідно з позовною заявою, за умовами договору № 18012022-3 від 18.01.2023 сторонами було підписано заявку на перевезення вантажу № 26022024.78.1-2 від 01.03.2024, якою обумовлено здійснення перевезення вантажу до м. Праги (Чехія). Узгоджено вартість перевезення в сумі 10900 євро. Позивач виконав умови договору, виставив рахунок № 35 на суму 463250 грн. Відповідач 20.03.2024 надав позивачу лист № ВЛ-26, яким підтвердив рішення про здійснення транспортування за допомогою компанії позивача вартістю 1090 євро, та просив надати знижку в розмірі 3600 євро. Однак перевезення відповідачем оплачено не було. Претензія позивача від 06.06.2024 про сплату заборгованості відповідачем була відхилена. Претензія від 20.08.2024 була залишена без відповіді.

16.12.2024 через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 13.12.2024) надійшла відповідь на відзив. Заперечень відповідача щодо розрахунку вартості перевезення, яка зазначена в підписаній сторонами заявці № 26022024.78.1-2 від 01.03.2024, не надходило. Не надходило також заперечень у ході виконання договору, включаючи строки його виконання. Тобто, відповідач надав товар до перевезення в обумовленому місці в обумовлений строк, після виконання договору перевезення отримав свій товар в обумовленому місці в строк, не маючи при цьому жодних претензій до виконавця. Претензії відповідача виникли вже на стадії розрахунку по виконаному позивачем договору.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

25.10.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив, проти позовних вимог відповідач заперечив. Визнано укладення між сторонами договору № 18012022-3 від 18.01.2023. Між сторонами було укладено заявку № 1368.78.328 від 29.01.2024 на перевезення вантажу за маршрутом: порт Анкара, Туреччина порт Кланг, Малайзія. Як вбачається з заявки № 26022024.78.1-2 від 01.03.2024, дату заявки « 01.03.2024» виправлено рукописним способом без будь-яких засвідчених сторонами приміток щодо виправлення. Цією заявкою сторони не погодили строк виконання договору перевезення, відсутні погоджені сторонами дати завантаження товару й дата митного оформлення товару. Отже, позивач приступив до виконання договору без погодження строку перевезення вантажу (строку виконання договору), тобто без достатніх підстав для здійснення перевезення вантажу. Листом № ВЛ-26 також не вирішується питання погодження істотної умови договору перевезення, а саме: строк виконання договору (строк перевезення вантажу). Відповідачем була розглянута претензія від 20.08.2024 та надана відповідь, яка надіслана на адресу позивача 24.09.2024. Відповідь позивачем на поштовому відділенні місцезнаходження позивача отримана не була, отримана 11.10.2024 в іншому поштовому відділенні. В описі вкладення до листа в найменуванні помилково вказано: «Претензія № 1839/СПЗ від 24.09.2024», замість: «Відповідь на претензію № 1839/СПЗ від 24.09.2024». Норму ч. 2 ст. 530 ЦК України не можна застосовувати до правовідносин учасників спору, оскільки кредитор не виставляв боржнику жодних вимог щодо строків перевезення, ця норма є диспозитивною, тобто пред`явити вимогу виконувати перевезення в певний строк є правом відповідача, а не обов`язком. Основним фактором ціноутворення є строк (термін) надання послуг, отже розмір вартості послуг експедитора/перевізника напряму залежить від строку виконання перевезень вантажу. Враховуючи відсутність погодженого сторонами строку перевезення вантажу, сума 10900 євро пред`являється експедитором до сплати як така, що розрахована або в незрозумілий і необґрунтований спосіб, або визначена з урахуванням строків перевезень, відомих тільки експедитору. Це вказує на визначення вартості перевезення в односторонньому порядку без врахування інтересів та прав клієнта щодо його обізнаності про послугу, строки її надання та справедливості й обґрунтованості визначення ціни на таку послугу. Вартість договору не можна вважати погодженою в зв`язку з тим, що сторони не погодили всі істотні умови договору (заявки на перевезення). Таким чином, підлягає застосування ст. 931 ЦК України. Позивач керувався власним розсудом і на власний ризик вирішив виконувати договір перевезення без погодженого в договорі (заявці) строку для виконання перевезення. Відтак, відповідальність повністю покладається на експедитора, тому відсутні підстави стверджувати про виникнення у відповідача грошового зобов`язання та застосування штрафних санкцій.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 03.10.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2678/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 08.10.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.

09.10.2024 до суду від позивача через систему Електронний суд надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.10.2024 позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., відкрито провадження у справі № 908/2678/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Копія ухвали суду від 11.10.2024 була надіслана сторонам 11.10.2024 в їх зареєстровані електронні кабінети відповідно до ст. 6 ГПК України та вручена (доставлена до їх електронних кабінетів) 11.10.2024 о 14:15 год., що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали), сформованими в системі Діловодство спеціалізованого суду.

Ухвалою суду від 06.12.2024, враховуючи необхідність витребування у позивача доказів, здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/2678/24 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 07.01.2025. Зобов`язано позивача надати (витребувано): у строк до 16.12.2024 копію перекладеної на українську мову авіавантажної накладної (Air Waybill) 235-5011 5030; копію Звіту про доставку вантажу за заявкою № 26022024.78.1-2. Встановлено позивачу строк до 13.12.2024 включно для надання відповіді на відзив.

16.12.2024 через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 13.12.2024) на виконання ухвали суду від 06.12.2024 надійшло клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи, яке судом задоволено.

Ухвалою суду від 07.01.2025 підготовче провадження в справі закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 06.02.2025.

У судове засідання 06.02.2025 представники сторін не з`явилися.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

05.02.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про здійснення судового розгляду по суті справи без участі представника позивача в зв`язку з тим, що останній буде перебувати в дорозі, де інтернет з`єднання є недостатнім для забезпечення участі в судовому засіданні в режимі відеоконферензв`язку. Зазначено про підтримання позовних вимог позивачем у повному обсязі, позовні вимоги просив задовольнити.

Клопотання судом задоволено.

06.02.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки представник АТ МОТОР СІЧ адвокат Фофанов Я.Л. перебуває на лікарняному.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача в зв`язку з його процесуальною необґрунтованістю, оскільки юридична особа АТ МОТОР СІЧ мала забезпечити явку в судове засідання іншого уповноваженого представника або приймати участь у порядку самопредставництва.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи встановлені строки розгляду справи по суті, суд позбавлений можливості відкладення розгляду справи по суті.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Враховуючи належне повідомлення сторін про призначення судового засідання з розгляду справи по суті, що підтверджується довідками про доставку електронного листа ухвали від 07.01.2025 до зареєстрованих електронних кабінетів сторін, сплив строку для розгляду справи по суті, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 06.02.2025 судом справу розглянуто по суті, підписано вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

18.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю КЕТ ЛОДЖИСТІК (експедитор, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством МОТОР СІЧ (клієнт, відповідач у справі) укладений договір № 18012022-3 про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному і внутрішньому сполученні.

Відповідно до п. 1.1 договору, експедитор, відповідно до заявок, підписаних з клієнтом, надає послуги транспортного експедирування вантажів (надалі «послуги»), що включають: перевезення, супроводження, експедирування вантажів автомобільним транспортом по території України та міжнародним напрямкам. Заявки клієнта оформлюються письмово, з зазначенням виду та строків надання послуг та за умови підпису уповноваженими представниками клієнта, становлять невід`ємну частину договору.

За умовами п. 1.3, заявка має пріоритет перед договором в частині істотних умов і вважається прийнятою до виконання лише після досягнення згоди по всіх викладених в ній обов`язкових пунктах (точна дата і час надання ТЗ під завантаження, адреса місць завантаження і розвантаження, маршрут перевезення і строки доставки, характеристика вантажу (назва, розмір, вага), розмір та умови оплати) шляхом письмового підтвердження сторонами.

Розділом 2 договору сторони визначили порядок замовлення послуг за договором. Згідно п. 2.1, клієнт повідомляє про кількість автотранспортних засобів (даті «ТЗ»), необхідних для перевезення, із зазначенням маршрутів перевезення вантажів, часу прибуття ТЗ до вантажовідправників згідно графіку подачі автомобілів на завантаження та дати і часу доставки продукції до вантажоодержувача.

Відповідно п. 2.2, заявка повинна бути передана клієнтом експедитору не пізніше ніж за 48 годин до запланованої клієнтом дати початку перевезення, якщо інші строки не обумовлені заявкою. Заявки передаються експедитору за допомогою електронної пошти. Електронний лист повинен містити: місце та дата завантаження та розвантаження; місце та дата митного оформлення та очищення; прикордонний перехід; назва вантажу, вагу, об`єм та вид завантаження; додаткові умови (обов`язково дані про оформлення спеціальних дозволів, якщо вантаж потребує такого дозволу в країні перевезення). Оригінал заявки з підписом і печаткою експедитора передається представнику клієнта при прийманні послуг, якщо оригінал заявки не було передано раніше.

За умовами п. 3.1 договору, розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунку клієнта на банківський рахунок експедитора за курсом НБУ (якщо іншого не обумовлено в письмовій формі) на дату розвантаження.

Відповідно п.п. 3.2, 3.3, експедитор надає клієнту комплект документів для здійснення оплати наданих послуг: рахунок із зазначенням найменування та вартості послуг, 1 екз.; акт приймання наданих послуг 2 екз.; CMR 1 екз.; заявка перевезення з печаткою та підписом експедитора 2 екз. Клієнт здійснює розрахунки з експедитором згідно рахунків-фактур, виставлених експедитором згідно заявки на перевезення.

Послуги експедитора, надані за цим договором, вважаються прийнятими клієнтом з моменту підписання акту приймання наданих послуг. Якщо клієнт необґрунтовано ухиляється від підписання зазначеного акту, акт вважається прийнятим клієнтом без зауважень через 2 календарних дні з моменту надіслання експедитором акту на електронну адресу клієнта. Клієнт зобов`язується оплатити послуги, надані експедитором, протягом 3 календарних днів з моменту прийняття наданих послуг (пункт 3.4).

Відповідно п. 3.5, загальна вартість послуг, які можуть бути надані по цьому договору, складається з послуг, вартість яких зазначена у відповідних рахунках.

За умовами п. 6.6, у випадку прострочення платежів за цим договором, винна в простроченні сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно п. 6.10, сторони можуть відмовитися від виконання перевезення згідно підтвердженої заявки без сплати штрафних санкцій за даним договором, у разі своєчасного погодження відмови від перевезення обома сторонами в письмовому вигляді (електронна пошта).

Відповідно п.п. 10.2, 10.9, сторони домовились, що будь-які зміни та доповнення до даного договору набувають чинності виключено в разі оформлення їх в письмовому вигляді за підписами уповноважених представників сторін та скріплення печатками. Весь документообіг буде здійснюватись виключно в електронному вигляді сканованих копій за допомогою засобів електронного документообігу, включаючи електронну пошту та месенджери. Оригіналом документу сторони домовились вважати документ, підписаний уповноваженими представниками сторін з відбитком печатки та підпису.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 18.01.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами умов цього договору. Під повним виконанням сторонами цього договору розуміється належне і своєчасне виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 9.1).

Між ТОВ КЕТ ЛОДЖИСТІК та АТ МОТОР СІЧ підписано «Заявку № 26022024.78.1-2 на перевезення вантажу від 12.12.2023 (дата « 12.12.2023», що виконана друкованим способом, перекреслена ручкою та вписано: « 01.03.2024») згідно договору № 18012022-3 від 18.01.2022 р».

Як вказано в цій Заявці, відповідно до Заявки замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов`язання з доставки вантажу авіаперевезенням відповідно наступного: вантажовідправник - АТ МОТОР СІЧ; місце та дата навантаження м. Прага аеропорт, Чехія (Маршрут: АТ МОТОР СІЧ м. Запоріжжя (Україна) Прага (Чехія) Ankara (Turkey); вантажоодержувач TUSAS Turk Havacilik ve Uzay Sanayli A.S.; місце та дата розвантаження - TUSAS Turk Havacilik ve Uzay Sanayli A.S.; назва вантажу маслобаки 6 шт. і двигуни 2 шт.; вид необхідного транспорту авіаперевезення; вартість перевезення, умови оплати авіа фрахт Прага (Чехія) - Ankara (Turkey); загальна вартість доставки: попередня без урахування дод. затрат зберігання, пакетування 10900 EUR по комерційному курсу оплата в день вивантаження.

За умовами п.п. 2.1, 2.2 Заявки, замовник зобов`язується: забезпечити своєчасні митні процедури, навантаження/вивантаження автотранспорту, повноту і правильність оформлених документів, необхідних для перевезення вантажу; здійснити оплату повної вартості обумовленого фрахту.

Позивачем надано до матеріалів справи авіавантажну накладну (Air Waybill) 235-5011 5030, згідно якої вантажовідправником зазначено ТОВ КЕТ ЛОДЖИСТІК, товар видано аеропортом Стамбула, Туреччина; товар завантажений 01.03.2024 у м. Прага (Чехія); відвантаження доставлено 11.03.2024 11:50:00-ESB-8 штук/1524 кг.

Згідно Звіту про доставку, товар отриманий без втрат та пошкоджень представником вантажоодержувача: TUSAS-Turk Havacilik ve Uzay Sanayli A.S. 12.03.2024, що підтверджується підписом представника в звіті про доставку, який скріплений круглою печаткою.

Позивачем складено акт № 68 від 12.03.2024 надання послуг з міжнародних транспортних перевезень вантажів: Прага (Чехія) - Ankara (Turkey) на суму 463260,00 грн. та виписано відповідачу рахунок № 35 від 12.03.2024 на суму 463260,00 грн.

Вказані документи були надіслані 13.03.2024 відповідачу електронною поштою на його електронну адресу, вказану в заявці № 26022024.78.1-2, що підтверджується матеріалами справи.

Акт з боку відповідача залишився не підписаним.

Відповідач звернувся до позивача з листом від 20.03.2024 № ВЛ-26, в якому зазначив, що в зв`язку з неможливістю терміново доставити автотранспортом позивача двох двигунів та шести маслоблоків замовнику в Туреччину, Анкара, терміново було прийнято рішення подальше транспортування вантажу здійснювати авіатранспортом, задіяним компанією позивача згідно заявки № 26022024.78.1-2 від 01.03.2024 на суму 10900 EUR за маршрутом Прага-Анкара. Після отримання пропозицій від інших перевізників по аналогічній доставці прийшли до висновку, що вартість послуги позивача значно завищена, мінімум на 3600 EUR, порівняно з ними. Просив переглянути вартість 10900 EUR доставки його продукції до Туреччини, та надати знижку в розмірі 3600 EUR.

Відповідь позивача на цей лист в матеріалах справи відсутній та сторонами не зазначено про наявність такої відповіді.

Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 14 від 06.06.2024, згідно якої просив сплатити заборгованість за виконані послуги з перевезення вантажу в сумі 463250,00 грн. та пеню.

У відповіді від 25.06.2024 № СПЗ-6276 на цю претензію відповідач зазначив про укладення між сторонами договору № 18012022-3 від 18.01.2023 та заявки № 26022024.78.1-2 від 01.03.2024. Зазначив, що вказана заявка не відповідає законодавчим вимогам, а саме: заявкою не погоджено кількість транспортних засобів і дата завантаження вантажу, митного оформлення та очищення, держ. номер авто, П.І.Б. водія (контакти). Отже, сторонами не погоджено низки істотних умов договору. Загальна вартість доставки вважається погодженою лише при умові погодження всіх істотних умов договору перевезення, у тому числі строку перевезення, який відсутній. Отже, на думку відповідача, вартість договору не можна вважати погодженою в зв`язку з тим, що сторони не погодили всі істотні умови договору (заявки на перевезення). Заявив, що наданий акт приймання наданих послуг складено в порушення умов договору, відображені в ньому дані не відповідають фактичним обставинам, загальна вартість наданих послуг, що складена згідно, нібито, погодженої заявки, визначена не правильно, оскільки заявка, як і загальна вартість перевезення по договору, клієнтом не погоджена. Таким чином, претензія відхиляється в повному обсязі.

Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 2008/1 від 20.08.2024, згідно якої просив сплатити заборгованість за виконані послуги з перевезення вантажу в сумі 463250,00 грн. та штрафні санкції. Відхилив заперечення відповідача, викладені у відповіді на претензію від 25.06.2024 № СПЗ-6276.

У відповіді від 24.09.2024 № 1839/СПЗ на цю претензію відповідач її відхилив.

Поштове відправлення з відповіддю від 24.09.2024 № 1839/СПЗ було отримано позивачем 11.10.2024, що підтверджується матеріалами справи.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно ст. 311 ГК України, плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

За приписами ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Сторонами в справі визнано обставини укладення договору від 18.01.2023 № 18012022-3 про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному і внутрішньому сполученні та підписання Заявки № 26022024.78.1-2 на перевезення вантажу.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як встановлено судом, між ТОВ КЕТ ЛОДЖИСТІК та АТ МОТОР СІЧ підписано «Заявку № 26022024.78.1-2 на перевезення вантажу від 12.12.2023 (дата « 12.12.2023», що виконана друкованим способом, перекреслена ручкою та вписано: « 01.03.2024») згідно договору № 18012022-3 від 18.01.2022 р».

Зроблене виправлення в даті Заявки не обумовлено надписом "виправлено" та не підтверджено підписами осіб, що підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення.

Разом із тим, сторонами в справі не заперечується підписання саме Заявки за номером: 26022024.78.1-2 у рамках договору від 18.01.2023 № 18012022-3. Також, у листуванні між сторонами вказана дата заявки № 26022024.78.1-2: « 01.03.2024».

Таким чином, суд приймає до уваги підписану та укладену сторонами Заявку за номером: 26022024.78.1-2 у рамках договору від 18.01.2023 № 18012022-3, які покладені в підставу позову.

Заявкою № 26022024.78.1-2 визначена загальна вартість доставки: попередня без урахування дод. затрат зберігання, пакетування 10900 EUR по комерційному курсу оплата в день вивантаження.

Заявка підписана представниками сторін, підписи яких скріплені круглою печаткою підприємств.

Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами, вантаж, визначений Заявкою № 26022024.78.1-2, був переданий відповідачем позивачу та доставлений вантажоодержувачу в Туречинні 12.03.2024.

До моменту передачі товару та відправлення, його доставки вантажоодержувачу будь-якого листування з приводу строків доставки вантажу чи загальної вартості послуг, визначеної у вказаній Заявці, до матеріалів справи сторонами не надано.

Після отримання вантажу вантажоодержувачем, відповідач звернувся до позивача з листом від 20.03.2024 № ВЛ-26, в якому зазначив, що в зв`язку з неможливістю терміново доставити автотранспортом позивача двох двигунів та шести маслоблоків замовнику в Туреччину, Анкара, терміново було прийнято рішення подальше транспортування вантажу здійснювати авіатранспортом, задіяним компанією позивача згідно заявки № 26022024.78.1-2 від 01.03.2024 на суму 10900 EUR за маршрутом Прага-Анкара. Після отримання пропозицій від інших перевізників по аналогічній доставці прийшли до висновку, що вартість послуги позивача значно завищена, мінімум на 3600 EUR, порівняно з ними. Просив переглянути вартість 10900 EUR доставки його продукції до Туреччини, та надати знижку в розмірі 3600 EUR.

Відповідно ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно приписів ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Доказів внесення змін до Заявки № 26022024.78.1-2 щодо загальної вартості послуг матеріали справи не містять.

Крім того, у листі від 20.03.2024 № ВЛ-26 відповідач заявив про обізнаність з сумою послуг позивача - 10900 EUR та просив надати знижку в розмірі 3600 EUR.

Доказів визнання Заявки № 26022024.78.1-2 недійсною чи доказів її розірвання суду не надано.

Відтак, суд приходить до висновку, що сторонами узгоджено загальну вартість доставки в розмірі 10900 EUR по комерційному курсу оплати в день вивантаження.

Щодо не зазначення в Заявці строків доставки суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарським кодексом України у статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору. Так, за приписами частин першої, третьої, четвертої й сьомої цієї статті, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до частини першої статті 919 ЦК України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Як встановлено судом, та не заперечувалося сторонами, перевезення за Заявкою було виконано позивачем.

Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Фактичне виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів частини восьмої статті 181 ГК України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладення господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 зі справи № 922/189/18.

Як визначено в пункті 2.1 договору № 18012022-3 від 18.01.2023, клієнт повідомляє про кількість автотранспортних засобів (даті «ТЗ»), необхідних для перевезення, із зазначенням маршрутів перевезення вантажів, часу прибуття ТЗ до вантажовідправників згідно графіку подачі автомобілів на завантаження та дати і часу доставки продукції до вантажоодержувача.

Відповідно п. 2.2, заявка повинна бути передана клієнтом експедитору не пізніше ніж за 48 годин до запланованої клієнтом дати початку перевезення, якщо інші строки не обумовлені заявкою.

Відтак, зазначення в заявці строку доставки покладається саме на клієнта (на відповідача).

Позивач розрахував суму основного боргу (за послуги перевезення) таким чином. 12.03.2024 позивачем було виставлено рахунок на оплату № 35 на суму 463250 грн. (10900 EUR * 42,50 грн. (комерційний курс гривні на день виконання перевезення).

Відповідач контррозрахунку боргу та доказів оплати не надав, зокрема не заперечив визначення комерційного курсу гривні на день виконання перевезення: 42,50 грн. за 1 EUR.

За умовами пункту 3.4 договору, послуги експедитора, надані за цим договором, вважаються прийнятими клієнтом з моменту підписання акту приймання наданих послуг. Якщо клієнт необґрунтовано ухиляється від підписання зазначеного акту, акт вважається прийнятим клієнтом без зауважень через 2 календарних дні з моменту надіслання експедитором акту на електронну адресу клієнта. Клієнт зобов`язується оплатити послуги, надані експедитором, протягом 3 календарних днів з моменту прийняття наданих послуг.

Як встановлено судом, акт надання послуг № 68 від 12.03.2024 на суму 463260,00 грн. та рахунок № 35 від 12.03.2024 на суму 463260,00 грн. були надіслані 13.03.2024 відповідачу електронною поштою на його електронну адресу, вказану в Заявці № 26022024.78.1-2.

Заперечень щодо послуг, зазначених у цьому акті, чи суми наданих послуг відповідач невідкладно чи протягом 2 календарних днів після отримання акту не висловив. Протилежного матеріали справи не містять.

Відтак, враховуючи положення договору (пункт 3.4), акт вважається прийнятим клієнтом (відповідачем), та відповідно послуги прийняті без зауважень 18.03.2024 (через 2 календарних дні з моменту надіслання експедитором акту на електронну адресу клієнта).

У даному випадку не можна вважати послуги прийнятими з дати складення акту 12.03.2024, оскільки цей акт підписаний лише однією з сторін, а в пункті 3.4 договору не визначено, що послуги експедитора вважаються прийнятими клієнтом з моменту одностороннього підписання акту приймання наданих послуг.

Крім того, відповідач, як сторона договору, мала право висловити свої заперечення щодо даних, зазначених в акті.

Акт приймання наданих послуг є первинним бухгалтерським документом, що посвідчує господарську операцію (послуги перевезення).

Суд враховує приписи ст. 253 ЦК України, згідно яких перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Оскільки 3-й день після надіслання акту (13.03.2024) припадає на вихідний день: суботу (16.03.2024), 17.03.2024 було також вихідним днем (неділя), акт вважається прийнятим 18.03.2024.

Таким чином, зобов`язання відповідача з оплати послуги, наданої позивачем наступило 21.03.2024 (протягом 3 календарних днів з моменту прийняття наданих послуг).

Доказів сплати суми 463250,00 грн. сторонами не надано. Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 463250,00 грн. заборгованості визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивач нарахував 3% річних за період з 13.03.2024 до 02.10.2024, зазначаючи про визначення початку перебігу розрахунку - з наступного дня після виконання перевезення та надання рахунку на оплату відповідачу.

Суд не погоджується з таким твердженням позивача, оскільки як встановлено судом, останнім днем оплати наданих послуг відповідачем було 21.03.2024.

Відтак, 3% річних слід нараховувати з 22.03.2024.

Зробивши перерахунок 3% річних за період з 22.03.2024 до 02.10.2024 судом встановлено, що сума 3% річних за цей період становить 7404,41 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача. У стягненні 341,74 грн. 3% річних судом відмовляється в зв`язку з недоведеністю позову в цій частині.

Позивач нарахував інфляційні втрати за період з березня по серпень 2024, що є неправильним. Інфляційні втрати слід нараховувати з квітня 2024.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок: сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зробивши перерахунок інфляційних втрат за період з квітня по серпень 2024 судом встановлено, що сума інфляційних втрат за цей період становить 16848,12 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача. У стягненні 2400,49 грн. інфляційних втрат судом відмовляється в зв`язку з недоведеністю позову в цій частині.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Сторонами в пункті 6.6 укладеного договору № 18012022-3 передбачено, що у випадку прострочення платежів за цим договором, винна в простроченні сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Тобто, сторонами в договорі не визначено більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відтак, нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пеня за період з 22.03.2024 до 02.10.2024 за перерахунком суду складає 66120,71 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача. У стягненні 3328,82 грн. пені судом відмовляється в зв`язку з недоведеністю позову в цій частині.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом частково.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії).

У справі Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland, заява № 49684/99; від 27 вересня 2001, пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994; пункт 29).

Суд вважає, що ним у достатній мірі було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

6. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 6643,48 грн. стягується з відповідача на користь позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 8395,41 грн. згідно з платіжною інструкцією № 112480 від 30.09.2024.

Позовна заява подана в системі Електронний суд.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, позивачем мав бути сплачений судовий збір у розмірі 6716,33 грн.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено в Законі України Про судовий збір, переплата судового збору в сумі 1679,08 грн. буде повернута позивачу ухвалою суду в разі звернення позивача до суду з відповідним клопотанням.

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

З дотриманням вказаних приписів законодавства, позивачем до позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого витрати на професійну правову допомогу складають 15000,00 грн.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

На підтвердження стягнення суми 15000,00 грн. судових витрат позивачем подано копію договору про надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг) № 2609 від 26.09.2024, укладеного між ФОП Івановським Ю.О. (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю КЕТ ЛОДЖИСТІК (замовник/клієнт), предметом якого є надання адвокатом правової (правничої) допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, та зобов`язання замовника оплатити замовлення.

За умовами п. 3.1 договору, за правову (адвокатську) допомогу замовник сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 15000,00 грн. Вартість послуг включає повний юридичний супровід ведення справи по стягненню заборгованості з АТ «МОТОР СІЧ», включаючи складання та подання позовної заяви, супровідних документів.

Підписання даного договору є підставою для проведення розрахунків з адвокатом (п. 3.3).

Сума гонорару в розмірі 15000,00 грн. була перерахована ТОВ КЕТ ЛОДЖИСТІК на рахунок ФОП Івановського Ю.О., що підтверджується платіжною інструкцією від 30.09.2024 № 112477.

02.10.2024 між ТОВ КЕТ ЛОДЖИСТІК та адвокатом Івановським Ю.О. підписано акт виконаних робіт до договору про надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг) № 2609 від 26.09.2024. Згідно акту, адвокатом надані послуги, які прийняті клієнтом: спілкування з клієнтом з метою з`ясування обставин справи; правовий аналіз наданих клієнтом документів; складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат; правовий аналіз позовної заяви; правовий аналіз доказів, які надаються позивачем у справі; підготовка позовної заяви; направлення позовної заяви з додатками учаснику судового процесу; подання позовної заяви до господарського суду. Зазначено, що вартість наданих послуг є обумовленою сторонами і складає 15000,00 грн.; сторони не мають претензій одна до одної.

У матеріалах справи наявна копія ордеру серії АЕ № 1321508, виданого 30.09.2024 за договором № 2609 від 26.09.2024 адвокатом Івановським Ю.О. на надання правничої (правової) допомоги ТОВ КЕТ ЛОДЖИСТІК; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Івановським Ю.О.

Як встановлено судом, позовна заява, заява про усунення недоліків, клопотання про приєднання доказів, відповідь на відзив у цій справі підписані представником ТОВ КЕТ ЛОДЖИСТІК - адвокатом Івановським Ю.О.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п`ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідач у відзиві заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Зазначив, що жоден з представлених представником позивача документів не посвідчений належним чином, оскільки відсутні відмітки про посвідчення наданих копій. Адреса робочого місця адвоката, вказана в ордері, не відповідає адресі, вказаній у заяві про усунення недоліків позову, договорі про надання правової (правничої) допомоги та акті виконаних робіт. Види робіт, вказані в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, повністю співпадають з виконаними роботами, вказаними в акті від 02.10.2024. На думку відповідача, здається неможливим і непослідовним робо бити правовий аналіз документа (позовної заяви), який ще не складено. У преамбулі договору вказано «ФОП Івановський Ю.О.», тоді як в акті виконаних робіт статус ФОП не зазначено. У договорі сторони не погодили строк оплати адвокатських послуг, що є порушенням ст. 903 ЦК України. У матеріалах справи відсутні документи на підтвердження факту отримання адвокатом винагороди. У попередньому розрахунку та акті виконаних робіт зазначено загальну суму послуг без визначення ціни окремого виду/етапу робіт, відсутня інформація про витрачений час, складність справи, тощо.

Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited" проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно європейських стандартів, зокрема, пункту 14 Рекомендацій № R(81)7 Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя (on measures facilitating access to justice), передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, у тому числі, гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Також, у пункті 4 цих Рекомендацій зазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката.

Згідно ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.01.2029 у справі № 922/445/19).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Відповідачем у відзиві заперечено взагалі стягнення правових витрат, викладені зауваження до укладеного між позивачем та адвокатом договору, заперечено сплату позивачем послуг адвоката, надання належних копій.

При цьому, відповідачем не зазначено про недотримання позивачем вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи адвоката та її обсягом.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідного для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, визначивши, що учасник справи повинен деталізувати опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінюванні такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо

Суд зазначає, що сторонами в договорі від 26.09.2024 визначено розмір гонорару за надання правничої допомоги в фіксованій сумі 15000,00 грн.; між сторонами цього договору підписаний акт виконаних робіт, в якому вказані послуги, надані адвокатом позивачу з метою представлення його інтересів у господарському суді.

Судом не встановлено надання адвокатом послуг чи вчинення дій, які призвели до затягування розгляду справи, подання явно необґрунтованих заяв і клопотань.

Щодо подання позивачем незавірених копій документів суд зазначає таке.

Позовна заява (вих. № 021024 від 03.10.2024) разом із доданими до неї документами надійшла через систему Електронний суд.

Як зазначив у постанові від 11 вересня 2024 року Верховний Суд по справі № 591/6212/23, звернення учасників справи до суду з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет є альтернативою звернення до суду з паперовими документами та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником. Усі документи, що надійшли до суду через підсистему Електронний суд, вважаються такими, що подані з використанням власного електронного підпису.

Відтак, усі копії документів, що надійшли до суду разом із позовної заявою, є такими, що подані в належним чином завірених копіях.

Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14837,29 грн. за рахунок відповідача, враховуючи часткове задоволення позову (пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Суд враховує, що цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Відповідачем не доведено неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ (пр. Моторобудівників, буд. 15, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 14307794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КЕТ ЛОДЖИСТІК (вул. Городоцька, буд. 367А, каб. 83, м. Львів, 79040, код ЄДРПОУ 44168651) 463250 (чотириста шістдесят три тисячі двісті п`ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості за договором № 18012022-3 від 18.01.2023, 7404 (сім тисяч чотириста чотири) грн. 41 коп. 3% річних, 16848 (шістнадцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 12 коп. інфляційних втрат, 66120 (шістдесят шість тисяч сто двадцять) грн. 71 коп. пені, 6643 (шість тисяч шістсот сорок три) грн. 48 коп. судового збору, 14837 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 29 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 14 лютого 2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко