Рішення

від 12.02.2025 по справі 910/3465/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2025Справа № 910/3465/24Господарський суд міста Києва у складі судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» (08700, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Малишка, 9-В, ідентифікаційний код 36549406) до за участю проАкціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50, ідентифікаційний код 14360506) стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 164 817 грн. 89 коп.

Представники:

від Позивача: Денисенко Т.М. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: Васійчук Л.Ф. (представник на підставі довіреності);

від Третьої особи: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія «Спецзапчасть» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (надалі також - «Відповідач») про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 164 817 грн. 89 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, за договором про закупівлю товарів № 2111000089 від 22.11.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 відкрито провадження у справі № 910/3465/24 та призначено до розгляду на 17.05.2024.

18.04.2024 відділом діловодства суду від відповідача отримано клопотання про закриття провадження у справі.

25.04.2024 відділом діловодства суду від відповідача отримано відзив на позовну заяву.

01.05.2024 відділом діловодства суду від позивача отримано заперечення.

03.05.2024 відділом діловодства суду від позивача отримано відповідь на відзив.

09.05.2024 відділом діловодства суду від відповідача отримано заперечення на відповідь на відзив.

В судове засіданні 17.05.2024 представник позивача з?явився, надав свої усні пояснення по суті спору.

В судове засіданні 17.05.2024 представник відповідача з?явився, надав свої усні пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 відкладено розгляд справи на 28.06.2024.

13.06.2024 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано пояснення у справі.

27.06.2024 відділом діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача отримано заяву про розгляд справи без участі.

В судове засідання 28.06.2024 представник позивача не з`явився.

В судове засідання 28.06.2024 представник відповідача з`явився, просив суд задовольнити клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 року закрито провадження у справі № 910/3465/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 164817,89 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 року скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 року, справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/3465/24 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 року відкрито провадження у справі № 910/7848/24, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.07.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 року прийнято справу №910/3465/24 до свого провадження, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін зі стадії підготовчого провадження, залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Акціонерне товариство "Банк Альянс", встановлено Третій особі строк до п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали для подання письмових пояснень щодо позову або відзиву, розгляд справи призначено на 15.01.2025 року.

27.12.2024 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, якою просив суд стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» інфляційні втрати за весь час прострочення у розмірі 29 137,73 грн., а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 10 593,72 грн.

27.12.2024 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

09.01.2025 року через систему "Електронний суд" від Третьої особи надійшли пояснення по справі.

14.01.2025 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відкладено судове засідання на 12.02.2025 року.

В судовому засіданні 12 лютого 2025 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник Третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 15.01.2025 року.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Третя особа про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Приймаючи до уваги, що Третя особа була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Третьої особи не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 12 лютого 2025 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2021 року між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» в особі філії БМФ «Укргазпромбуд» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» (Постачальник) було укладено Договір про закупівлю товарів №2111000089, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця Товари, зазначені в Специфікації, яка зазначена у додатку 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари. (т.1 а.с.35-51)

Загальна сума цього Договору становить 3296357,88 грн (п. 3.1 Договору)

Згідно з п.5.1 Договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

Відповідно до підпунктів 6.3.1, 6.3.6, 6.3.7 пункту 6.3 договору, постачальник зобов`язався забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; негайно письмово інформувати покупця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов`язань за цим договором або про наявність обставин, що впливають на якість товарів, строки поставки товарів; належним чином виконувати інші обов`язки, передбачені чинним законодавством України та цим договором, а також іншими діючими договорами, у разі їх укладення з покупцем.

Згідно з п.7.8 Договору відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі, зазначеної в п. 7.5. цього Договору, Постачальник зобов`язується надати Покупцю не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 164817,89 грн, що становить 5% (відсотків) ціни цього Договору.

Відповідно до п.8.1 Договору обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 10-и календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі (п. 8.2 Договору)

Згідно з п.8.3 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема документ (сертифікат) Торгово-промислової палати України. Строк надання відповідних документів - протягом 30-ти календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.

У випадку невиконання вимог пунктів 8.2, 8.3 Договору Сторона, що їх не виконала, позбавляється права посилатися на обставину непереборної сили (форс-мажорну обставину), як на таку, що виключає її відповідальність (п. 8.4 Договору)

У п.8.5 Договору у разі, коли строк дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) продовжується більше ніж 60-ти календарних днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір.

Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами, і діє в частині поставки Товарів по 30 вересня 2022 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 13.1 Договору)

Відповідно до Специфікації (додатку № 1) до Договору про закупівлю товарів №2111000089 від 22.11.2021 року строк поставки зазначених у ній Товарів складає 120 календарних днів з дати підписання Договору. Тобто, останнім днем поставки Товарів, визначених в даній Специфікації, є 22.03.2022.

04.11.2021 року між Акціонерним товариством «Банк Альянс» (Гарант/Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» (Принципал) було укладено Договір про надання гарантії № 14197-21, згідно з яким гарантія це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого Гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед Бенефіціаром сплатити кошти в разі одержання Гарантом вимоги Бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії, що свідчить про порушення Принципалом ТОВ Торгова компанія Спецзапчасть базових відносин. Вказаним договором встановлено обов`язок Принципала на письмову вимогу Гаранта перерахувати йому кошти в сумі, необхідній для виконання вимоги Бенефіціара на оплату за гарантією. (т.1 а.с. 31-33)

05.11.2021 року Акціонерне товариство «Банк Альянс» видало Банківську гарантію №14197-21, за якою Гарант цим надає Бенефіціару безвідкличну та безумовну гарантію, (надалі - Гарантію) та приймає на себе безвідкличне і безумовне зобов?язання сплатити Бенефіціару будь-яку суму, в розмірі 164 817,89 гривень протягом п?яти банківських днів після одержання письмової вимоги Бенефіціара (надалі - Вимога), без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою Вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім Вимоги, або виконання будь-яких інших умов. (т.1 а.с.34)

Вимога Бенефіціара про здійснення Виплати має бути виписана на бланку Бенфіціара та має містити:

посилання на номер і дату цієї Гарантії;

повідомлення про невиконання/неналежне виконання Принципалом зобов?язань за Договором. забезпечених цією Гарантією: підписи уповноважених осіб Бенефіціара та відбиток печатки Бенефіціара, посилання на номер та дату цієї Гарантії; платіжні реквізити для перерахування суми, що вимагається за Гарантією.

Виплата здійснюється шляхом перерахування Суми Гарантії на розрахунковий рахунок Бенефіціара, зазначений у Вимозі.

Сума Гарантії залишається незмінною до моменту виплати Гарантом за Вимогою Бенефіціара Суми Гарантії.

Ця гарантія набуває чинності з дати її видачі Гарантом.

Строк дії Гарантії - до « 31» жовтня 2022 року включно, і будь-яка Вимога за Гарантією має бути отримана Гарантом не пізніше 7:00 годин за Київським часом цієї дати. Після 17:00 год. « 31» жовтня 2022 року Гарантія припиняє дію.

Вимога надається бенефіціаром на поштову адресу гаранта та повинна бути отримана ним протягом строку дії гарантії. Вимога повинна супроводжуватися копіями документів, засвідчених бенефіціаром та скріплених печаткою бенефіціара (у разі наявності), що підтверджують повноваження особи (осіб), що підписала(и) вимогу.

Вимога може бути передана через банк бенефіціара (ПУБЛІЧНЕ. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» (АБ «УКРГАЗБАНК») юридична адреса: Україна, 03087. м. Київ, вул. Єреванська. 1 поштова адреса: Україна, 01030, м. Киї, вул. Б. Хмельницького, буд. 16-22 SWIFT-код: UGASUAUK), який підтвердить автентичним S WIFT-повідомленням на SWIPT-адресу гаранта достовірність підписів та печатки бенефіціара (у разі наявності) на вимозі та повноваження особи (осіб), що підписала(и) вимогу.

Ця Гарантія забезпечує виконання Принципалом Договору.

Ця Гарантія видана на користь Бенефіціара і права вимоги по ній не можуть бути передані третій особі без попередньої письмової згоди Гаранта.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю товарів №2111000089 від 22.11.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» поставило товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-03127 від 03.12.2021 року на суму в розмірі 2 256 361 грн. 20 коп. (т.1 а.с.54)

28.10.2022 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» надійшов лист №21.3.1/2975 від Гаранта з повідомленням про отримання останнім вимоги Бенефіціара щодо сплати грошових коштів за банківською гарантією від 05.11.2021 №14197-21 (т.1, а.с. 81). У вказаному листі банк просив Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» у відповідності до умов договору про надання гарантії № 14197-21 від 04.11.2021 перерахувати кошти для покриття можливих витрат за гарантією у сумі 164817,89 грн.

Разом із вказаним повідомленням Гарантом надано копію письмової вимоги №1001ВИХ-22-3763 від 24.10.2022, що надійшла до банку від АТ Укртрансгаз. (т.1 а.с.82) Відповідно до вказаної вимоги, підставою для її направлення стало порушення Принципалом (ТОВ Торгова компанія Спецзапчасть) умов Договору, а саме, строків поставки товару, визначених у Додатку № 1 до Договору про закупівлю.

03.11.2022 року Акціонерне товариство «Банк Альянс» перерахувало на користь Бенефіціара - Акціонерного товариства «Укртрансгаз» грошові кошти у розмірі 164 817 грн. 89 коп., що підтверджується платіжним дорученням №28406 від 03.11.2022 року із зазначенням призначення платежу: «спл гр коштів за вим №1001ВИХ-22-3763 від 24.10.2022 згідно з договором про надання гарантії № 14197-21 від 04.11.2021». (т.1 а.с.282)

В свою чергу 03.11.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» перерахувало на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» грошові кошти у розмірі 164 817 грн. 89 коп., що підтверджується платіжним дорученням №13277 від 03.11.2022 року. (т.1 а.с.84)

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 року у справі №917/1593/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" задоволено. Розірвано договір № 2111000089 від 22.11.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" та Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд", з 27.09.2022. У задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 у справі № 917/1593/22 в частині задоволення первісного позову про розірвання договору, а справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області. В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 у справі № 917/1593/22 залишено без змін.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що поставка іншої частини Товарів, визначених у Специфікації, на суму 1 039 996,68 грн. стала фактично неможливою у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в даному випадку встановлена в рамках справи № 917/1593/22. Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду погодилась із висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України позивач, як постачальник за договором, який порушив зобов`язання зі своєчасної поставки товарів, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки він довів, що це порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили. За таких підстав, просить Суд стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» безпідставно сплачені кошти в сумі 164 817 грн. 89 коп. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, з урахуванням Заяви про збільшення розміру позовних вимог від 27.12.2024 року, яка прийнята судом до розгляду, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 10 593 грн. 72 коп. та інфляційні у розмірі 29 137 грн. 73 коп.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що в порушення умов Договору постачальник не повідомив покупця у встановлений строк про форс-мажорні обставини, у зв`язку з чим втратив право посилатися на вказані обставини. Крім того, Відповідач отримав грошові кошти від Гаранта, тому набув їх на підставі одностороннього правочину, вчиненого Гарантом, а тому відсутні підстави для стягнення вказаних коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання гарантії № 14197-21 від 04.11.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2021 року Акціонерне товариство «Банк Альянс» видало Банківську гарантію №14197-21, за якою Гарант цим надає Бенефіціару безвідкличну та безумовну гарантію, (надалі - Гарантію) та приймає на себе безвідкличне і безумовне зобов?язання сплатити Бенефіціару будь-яку суму, в розмірі 164 817,89 гривень протягом п?яти банківських днів після одержання письмової вимоги Бенефіціара (надалі - Вимога), без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою Вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім Вимоги, або виконання будь-яких інших умов. (т.1 а.с.34)

Вимога Бенефіціара про здійснення Виплати має бути виписана на бланку Бенфіціара та має містити:

посилання на номер і дату цієї Гарантії;

повідомлення про невиконання/неналежне виконання Принципалом зобов?язань за Договором. забезпечених цією Гарантією: підписи уповноважених осіб Бенефіціара та відбиток печатки Бенефіціара, посилання на номер та дату цієї Гарантії; платіжні реквізити для перерахування суми, що вимагається за Гарантією.

Виплата здійснюється шляхом перерахування Суми Гарантії на розрахунковий рахунок Бенефіціара, зазначений у Вимозі.

Сума Гарантії залишається незмінною до моменту виплати Гарантом за Вимогою Бенефіціара Суми Гарантії.

Ця гарантія набуває чинності з дати її видачі Гарантом.

Строк дії Гарантії - до « 31» жовтня 2022 року включно, і будь-яка Вимога за Гарантією має бути отримана Гарантом не пізніше 7:00 годин за Київським часом цієї дати. Після 17:00 год. « 31» жовтня 2022 року Гарантія припиняє дію.

Вимога надається бенефіціаром на поштову адресу гаранта та повинна бути отримана ним протягом строку дії гарантії. Вимога повинна супроводжуватися копіями документів, засвідчених бенефіціаром та скріплених печаткою бенефіціара (у разі наявності), що підтверджують повноваження особи (осіб), що підписала(и) вимогу.

Вимога може бути передана через банк бенефіціара (ПУБЛІЧНЕ. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» (АБ «УКРГАЗБАНК») юридична адреса: Україна, 03087. м. Київ, вул. Єреванська. 1 поштова адреса: Україна, 01030, м. Киї, вул. Б. Хмельницького, буд. 16-22 SWIFT-код: UGASUAUK), який підтвердить автентичним S WIFT-повідомленням на SWIPT-адресу гаранта достовірність підписів та печатки бенефіціара (у разі наявності) на вимозі та повноваження особи (осіб), що підписала(и) вимогу.

Ця Гарантія забезпечує виконання Принципалом Договору.

Ця Гарантія видана на користь Бенефіціара і права вимоги по ній не можуть бути передані третій особі без попередньої письмової згоди Гаранта.

Відповідно до частин 1, 2 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано (частини 1, 2, 3, 4 статті 563 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфеціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфеціаром.

Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Статтею 564 Цивільного кодексу України унормовано, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч.1 ст.565 Цивільного кодексу України).

Виходячи з Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, видачі гарантії передує укладення договору між гарантом та боржником про надання фінансових послуг з видачі гарантії. Вказаний договір виступає зв`язуючим ланцюгом між основним договором принципала і беніфеціара, оскільки у договорі про видачу гарантії вказується, що гарантія видається на прохання принципала у зв`язку з його обов`язком перед беніфеціаром за основним договором, та гарантією, видача якої є основним обов`язком гаранта за цим договором.

Відповідно до розділу І Положення гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії. Гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов`язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов`язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Так, Судом встановлено, що 22.11.2021 року між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» в особі філії БМФ «Укргазпромбуд» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» (Постачальник) було укладено Договір про закупівлю товарів №2111000089, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця Товари, зазначені в Специфікації, яка зазначена у додатку 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари. (т.1 а.с.35-51)

Загальна сума цього Договору становить 3296357,88 грн (п. 3.1 Договору)

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Відповідно до Специфікації (додатку № 1) до Договору про закупівлю товарів №2111000089 від 22.11.2021 року строк поставки зазначених у ній Товарів складає 120 календарних днів з дати підписання Договору. Тобто, останнім днем поставки Товарів, визначених в даній Специфікації, є 22.03.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю товарів №2111000089 від 22.11.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» поставило товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-03127 від 03.12.2021 року на суму в розмірі 2 256 361 грн. 20 коп. (т.1 а.с.54)

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи умови Договору про закупівлю товарів №2111000089 від 22.11.2021 року, граничний строк поставки товару на загальну суму в розмірі 3296357 грн. 88 коп. Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» - 22.03.2022 року.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Враховуючи викладене Суд приходить до висновку, що в порушення умов Договору про закупівлю товарів №2111000089 від 22.11.2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» не здійснило поставку товару на загальну суму в розмірі 3296357 грн. 88 коп. у строк по 22.03.2022 року, тобто не виконало свої зобов`язання належним чином.

28.10.2022 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» надійшов лист №21.3.1/2975 від Гаранта з повідомленням про отримання останнім вимоги Бенефіціара щодо сплати грошових коштів за банківською гарантією від 05.11.2021 №14197-21 (т.1 а.с. 81). У вказаному листі банк просив Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» у відповідності до умов договору про надання гарантії № 14197-21 від 04.11.2021 перерахувати кошти для покриття можливих витрат за гарантією у сумі 164817,89 грн.

Разом із вказаним повідомленням Гарантом надано копію письмової вимоги №1001ВИХ-22-3763 від 24.10.2022, що надійшла до банку від АТ Укртрансгаз. (т.1 а.с.82) Відповідно до вказаної вимоги, підставою для її направлення стало порушення Принципалом (ТОВ Торгова компанія Спецзапчасть) умов Договору, а саме, строків поставки товару, визначених у Додатку № 1 до Договору про закупівлю.

03.11.2022 року Акціонерне товариство «Банк Альянс» перерахувало на користь Бенефіціара - Акціонерного товариства «Укртрансгаз» грошові кошти у розмірі 164 817 грн. 89 коп., що підтверджується платіжним дорученням №28406 від 03.11.2022 року із зазначенням призначення платежу: «спл гр коштів за вим №1001ВИХ-22-3763 від 24.10.2022 згідно з договором про надання гарантії № 14197-21 від 04.11.2021». (т.1 а.с.282)

В свою чергу 03.11.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» перерахувало на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» грошові кошти у розмірі 164 817 грн. 89 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 13277 від 03.11.2022 року. (т.1 а.с.84)

В той же час, Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 року у справі №917/1593/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" задоволено. Розірвано договір №2111000089 від 22.11.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" та Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд", з 27.09.2022. У задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 у справі № 917/1593/22 в частині задоволення первісного позову про розірвання договору, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області. В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 у справі № 917/1593/22 залишено без змін.

У вказаній постанові суду касаційної інстанції, досліджуючи доводи та докази щодо настання для нього форс-мажорних обставин, що є предметом зустрічного позову, зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть", станом на 24.02.2022, було зареєстровано та фактично знаходилось за адресою: 71601, Запорізька область, місто Василівка, вулиця Лікарняна, 1А;

- місто Василівка з 26.02.2022 по цей день перебуває під окупацією, що є загальновідомим фактом, а також підтверджено Наказом від 22.12.2022 №309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004. Згідно із вказаним наказом Василівська територіальна громада (до якої входить місто Василівка) за кодом UA23040030000061166 є Тимчасово окупованою російською федерацією територією України;

- окупація міста Василівка мала наслідком окупацію не тільки складських приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть", а й усіх виробничих та трудових ресурсів підприємства;

- відповідно до специфікації (додатку № 1 до договору) останнім днем поставки товарів, визначених в специфікації, є 22.03.2022 включно;

- за обставин, які склалися, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" не мало змоги повідомити відповідача про настання форс-мажорних обставин протягом 10-и календарних днів з моменту їх виникнення у письмовій формі, як це передбачено пунктом 8.2 договору. Разом з тим, позивач листом №1403/8 від 14.03.2022 повідомив відповідача про настання форс-мажорних обставин єдиним доступним йому на той час способом, а саме шляхом направлення електронних листів на відомі електронні поштові скриньки відповідача;

- розуміння настання факту форс-мажорних обставин було підтверджено покупцем принаймні до 18.07.2022 включно, що підтверджено матеріалами справи;

- 18.07.2022 на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно - монтажна фірма "Укргазпромбуд" надійшов лист № 3101ВИХ-22-444 від 18.07.2022, щодо можливості подальшої поставки товарів згідно із умовами договору про закупівлю товарів № 2111000089 від 22.11.2021. Так, зокрема, покупцем в даному листі висловлено прохання щодо повідомлення про можливість подальшої поставки товарів та запропонування еквівалентних замінників на товари, що недопоставлені та країна походження яких є росія. Також в листі висловлена пропозиція щодо укладання додаткової угоди про внесення змін в специфікацію або зменшення обсягів закупівлі у випадку відсутності еквівалентних товарів;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть", листами № 1807/11 від 18.07.2022 та № 1108/4 від 11.08.2022, надало перелік товарів та запропоновано Акціонерному товариству "Укртрансгаз" еквівалентні замінники, які можливо відвантажити по договору № 2111000089 від 22.11.2021 зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть", що сформований на підконтрольній Україні території, а для товарів, які неможливо відвантажити, надано по кожній позиції причини неможливості їхнього постачання. Враховуючи вищенаведені результати аналізу можливості постачання товарів, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" також запропоновано Акціонерному товариству "Укртрансгаз" розглянути можливість укладання додаткової угоди;

- жодної відповіді на надані пропозиції щодо допоставки товарів за договором № 2111000089 від 22.11.2021 та укладення відповідної додаткової угоди від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" не надійшло.

При цьому, відхиляючи аргументи Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про можливість здійснення поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть", суди зазначили, що Акціонерне товариство "Укртрансгаз" не зазначило підстави ненадання ним відповіді на листи позивача за первісним позовом. Водночас, враховуючи події, що відбувалися та відбуваються в країні, що має наслідком переміщення багатьма підприємствами своїх складських приміщень до більш безпечних районів, у постачальника було відсутнє розуміння коли та куди він мав поставити товар.

Отже, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо доведеності факту виникнення обставин непереборної сили при виконанні позивачем умов договору про закупівлю товарів №2111000089 від 22.11.2021 щодо своєчасної поставки товарів.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України позивач, як постачальник за договором, який порушив зобов`язання зі своєчасної поставки товарів, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки він довів, що це порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили. Відтак суди дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Суд звертає увагу, що рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 року у справі №917/1593/22, залишене без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 року та Верховного Суду від 05 грудня 2023 року, в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" про стягнення пені у розмірі 191359,39 грн та штрафу у розмірі 103999,67 грн. набрало законної сили, оскільки постановою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 у справі № 917/1593/22 в частині задоволення первісного позову про розірвання договору, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Таким чином, судове рішення у справі №917/1593/22 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт виникнення обставин непереборної сили при виконанні Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" умов договору про закупівлю товарів №2111000089 від 22.11.2021 щодо своєчасної поставки товарів підтверджено постановою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року у справі № 917/1593/22, яка набрала законної сили.

Отже, враховуючи встановлені вище обставини, Суд приходить до висновку про відсутність встановленого порушення (неналежне виконання) зобов`язання Позивача за Договором, що, в свою чергу свідчить про те, що у Відповідача, як бенефіціара за Гарантією та покупця за Договором, були відсутні підстави для звернення до гаранта (Акціонерного товариства «Банк Альянс») для виплати суми за Банківською гарантією №14197-21 від 05.11.2021 року, проте Відповідачем такі кошти були отримані від гаранта, а Позивачем останньому відшкодовані.

Таким чином, Відповідачем в результаті здійснення платежу за банківською гарантією були отримані грошові кошти за відсутності настання гарантійного випадку, тобто такі кошти є такими, що набуті безпідставно.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається у позовній заяві, передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Таким чином, перерахування гарантом грошових коштів в сумі 164 817 грн. 89 коп. на користь бенефіціара (відповідача) відбулось у зв`язку з Договором та Банківською гарантією №14197-21 від 05.11.2021 року, однак не на їх виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочинами (гарантійний випадок не настав, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин). При цьому, інших способів повернення коштів закон та Договір не передбачають.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо стягнення з АТ «Укртрансгаз» банківської гарантії, від 14.11.2020 у справі №906/192/18, від 18.08.2021 у справі №910/1798/20, від 20.10.2020 у справі №910/13503/19 щодо застосування у подібних правовідносинах ст.. 1212 ЦК України.

За таких підстав, позовні вимоги Позивача про стягнення з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» безпідставно сплачених коштів в сумі 164 817 грн. 89 коп. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 04.11.2024 р. по 25.12.2024 р. у розмірі 10 593 грн. 72 коп. та інфляційні у розмірі 29 137 грн. 73 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Відповідно до статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року по справі №910/10156/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 зазначено, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача. Зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або коли підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що грошові кошти були отримані Відповідачем саме 03.11.2022 року, що підтверджується відповідною платіжним дорученням, а обов`язок Відповідача повернути вказані кошти пов`язується саме з факту набуття ним майна (коштів) без достатньої правової підстави, Суд зазначає, що прострочення Відповідача розпочалось саме з 04.11.2022 року.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати заборгованості за загальний період прострочки з 04.11.2024 р. по 25.12.2024 р. у розмірі 10 593 грн. 72 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 04.11.2024 р. по 25.12.2024 р. у розмірі 29 137 грн. 73 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія «Спецзапчасть» до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 164 817 грн. 89 коп., 3% річних у розмірі 10 593 грн. 72 коп. та інфляційних у розмірі 29 137 грн. 73 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, місто Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 9/1, ідентифікаційний код юридичної особи 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» (08700, Київська обл., Обухівський р-н, місто Обухів, вул.Малишка, будинок 9-В, ідентифікаційний код юридичної особи 36549406) безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 164 817 (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот сімнадцять) грн. 89 коп., 3% річних у розмірі 10 593 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн. 72 коп., інфляційні у розмірі 29 137 (двадцять дев`ять тисяч сто тридцять сім) грн. 73 коп. та судовий збір у розмірі 2 454 (дві тисячі чотириста п`ятдесят чотири) грн. 59 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення: 14 лютого 2025 року.

Суддя О.В. Чинчин