Ухвала

від 14.02.2025 по справі 910/15194/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

14.02.2025Справа № 910/15194/20 (910/1660/25)за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Орізон» (02055, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 13-В; ідентифікаційний код 22919904) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандури Івана Васильовича (03065, м. Київ, б-р Вацвела Гавела, буд. 10, офіс 212; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана-Віта» (02055, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 13-В; ідентифікаційний код 37689127)

про стягнення 396 702,20 грн

Суддя Мандичев Д.В.

Представники: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/15194/20 за заявою Фізичної особи-підприємця Ганчук Григорія Володимировича про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Орізон".

Товариство з обмеженою відповідальністю «Орізон» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандури Івана Васильовича звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана-Віта» про стягнення 396 702,20 грн боргу за Договорами оренди № 1-ОРДВ2022 та № 2-ОРДВ12022 від 25.03.2022.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «Орізон» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандури Івана Васильовича подало до суду заяву про забезпечення позову.

У поданій заяві наголошено, що Договори оренди № 1-ОРДВ2022 та № 2-ОРДВ12022 від 25.03.2022 укладені між заінтересованими особами та місячна орендна плата за договорами оренди є занадто заниженою. У той же час, відповідач у листі № 2-1 від 22.01.2025 фактично відмовився від виконання рішення зборів кредиторів як в частині внесення змін до Договорів оренди, так і сплати коштів на ліквідаційний рахунок та звільнення орендованих приміщень. До того ж, за доводами заявника, укладені Договори оренди носять формальний характер та були укладені виключно з метою затягування процесу провадження у справі про банкрутство, за весь період дії Договорів оренди відповідні оплати за ними не проводилися.

За наведених обставин, позивач наголосив, що внаслідок такої недобросовісної поведінки відповідача останній буде намагатися вчиняти дії для уникнення у майбутньому сплати боргу, що у свою чергу ускладнить виконання судового рішення.

Відтак, позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у межах ціни позову 396 702,20 грн, які знаходяться на всіх банківських та розрахункових рахунках ТОВ «Дана-Віта».

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позов. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 ГПК України).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову, та які би свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Жодні докази, які можуть підтвердити можливість зменшення чи зникнення майна відповідача під час розгляду справи, позивачем до суду не подані.

Таким чином, саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на невиплату боргу та потенційну неможливість повернення відповідачем грошових коштів у розмірі суми заборгованості не може свідчити про утруднення та/або неможливість виконання рішення у справі в разі задоволення позову.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що в разі невжиття відповідних заходів до забезпечення позову виконання рішення суду може бути утруднено чи його виконання у майбутньому взагалі стане неможливим, як і поновлення прав позивача, що дало би змогу визнати доводи заявника обґрунтованими.

До того ж, частинами 1, 2 статті 144 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

У постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18 зазначено, що відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Водночас, звернувшись з проханням накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми грошової вимоги в розмірі 396 702,20 грн. у банківських установах, позивачем не надано інформації про наявність у відповідача банківських рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, а також відомостей щодо наявності в інших осіб грошових коштів, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу.

Суд зауважує, що одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статтею 14 ГПК України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заявлених заходів забезпечення позову в даній справі.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 140, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Орізон» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандури Івана Васильовича про забезпечення позову у справі № 910/15194/20 (910/1660/25) відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Повний текст ухвали підписано: 14.02.2025.

Суддя Д.В. Мандичев