Рішення
від 05.02.2025 по справі 916/4244/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2025 р. Справа № 916/4244/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ОДЕСА МАРКЕТ ПЛЮС (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А оф.139/1; код ЄДРПОУ 44424177),

до: Фізичної особи-підприємця Грищенка Максима Олеговича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

про стягнення 1711772,10 грн.

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Бачинська А.Ю., ордер серія АІ №1399755, адвокат Левківський С.В., ордер серія АІ №1727270;

від відповідача адвокат Грубник Д.Л., ордер серія АІ № 1423711.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю ОДЕСА МАРКЕТ ПЛЮС звернулось до Господарського суду Одеської області з позовної заявою до фізичної особи-підприємця Грищенка Максима Олеговича про стягнення 1711772,10 грн заборгованості, з якої: сума основного боргу у розмірі 1420415,33 грн, сума пені у розмірі 47857,11 грн, сума 3 % річних у розмірі 65858,54 грн та сума інфляційних втрат розмірі 177641,17 грн. Судові витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу позивач просить суд стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна № 20/22 від 16.02.2022 в частині сплати орендної плати за користування об`єктом оренди.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024 справу № 916/4244/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 30.09.2024 прийнято позовну заяву ТОВ ОДЕСА МАРКЕТ ПЛЮС до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4244/24. Справу № 916/4244/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 22.10.2024 о 09:40 год.

02 жовтня 2024 року ТОВ ОДЕСА МАРКЕТ ПЛЮС звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , що належить Грищенку Максиму Олеговичу, в межах суми позову - 1711772,10 грн.

Ухвалою суду від 03.10.2024 заяву ТОВ ОДЕСА МАРКЕТ ПЛЮС (вх. 2-1554/24 від 02.10.2022) про забезпечення позову у справі № 916/4244/24 задоволено.

16 жовтня 2024 року до суду від ФОП Грищенка М.О. надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування вказаного відзиву, відповідач зазначає, що ніколи не мав доступу до приміщень, про стягнення орендної плати за користування якими позивач просить суд у своєму позові. Після підписання акта приймання-передачі майна із зазначенням площі, але без можливості ідентифікації об`єкта оренди, у м. Києві (про що зазначено в самому акті) позивач не надав відповідачу фактичний доступ до спірних приміщень, визначити які саме приміщення мали бути передані за спірним договором та актом є неможливим.

В договорі оренди від 16.02.2022 № 20/22 зазначено лише площу приміщень (391 м.кв.) за адресою: АДРЕСА_3 , проте не зазначено жодних даних, які би давали змогу конкретно ідентифікувати об`єкт оренди. У вказаному договорі не тільки відсутні геометричні розмірі об`єкта з прив`язкою до технічної документації, але навіть не зазначено поверх на якому такий об`єкт має бути розташований.

Також відповідач вказує, що позивач приховав від суду наявність спору між ним та ФОП Грищенко М.О. щодо конкретного визначення частини будівлі, яка передана в оренду за договором № 20/22 від 16.02.2022, та щодо вчинення позивачем перешкод у доступі до будівлі.

Предметом договору оренди нерухомого майна не може бути певна кількість абстрактних квадратних метрів нерухомості. Предметом договору оренди нерухомого майна має бути конкретних об`єкт, що має ознаки речі, визначеної індивідуальним, а не родовими ознаками. Зважаючи на те, що сторони договору не дійшли згоди щодо визначення конкретного об`єкту оренди, а лише домовилися про площу такого об`єкта, слід вважати що сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди при досягнення якої такий договір вважається укладеним.

Крім того, між сторонами велися перемовини щодо внесення змін у договір оренди та в результаті перемовин, що тривали у 2022 році сторони погодили зменшення орендної плати до символічної суми 100 грн на місяць, про що ними було підписано відповідні акти та позивачем складено лист від 26.12.2022 № 2301/23 Щодо договору оренди нерухомого майна № 20/22 від 16.02.2022". Сторони домовились, що після сплати вказаних грошових коштів будуть внесені відповідні зміни до договору оренди та визначено сам об`єкт, а не тільки його загальна площа, після чого буде підписаний акт приймання-передачі та розпочнеться нарахування орендної плати. ФОП Грищенко М.О. свою частину домовленості виконав та здійснив оплату в сумі 21876,60 грн. Позивач зі свого боку домовленості не дотримався, приміщення яке передане за договором оренди № 20/22 від 16.02.202 до цього часу не ідентифіковано, додаткову угоду до договору з візуальною та іншою інформацією, яка дозволяла би визначити на якому поверсі будівлі розташовані орендовані позивачем 391 кв.м. приміщення, які його геометричні розмірі, не підписано.

Вказаний відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

21 жовтня 2024 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

22 жовтня 2024 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представники сторін у підготовче засідання 22.10.2024 не з`явились.

Ухвалою суд від 22.10.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 10:00 год. 26.11.2024.

24 жовтня 2024 року до суду від ТОВ ОДЕСА МАРКЕТ ПЛЮС надійшла відповідь на відзив. В обґрунтування вказаної відповіді на відзив позивач зазначає, що в Акті приймання-передачі від 16.02.2022 сторони підтвердили, що об`єкт оренди знаходиться у задовільному стані та потребує проведення ремонтно-будівельних (опоряджувальних) робіт, необхідних орендарю для використання об`єкту оренди у відповідності до мети орендного користування, визначеної Договором оренди. Зазначене свідчить про те, що об`єкт оренди був визначений сторонами та оглянутий орендарем ФОП Грищенком М.О.

В подальшому 16.02.2022 ФОП Грищенко М.О. уклав з ТОВ «ОМЕГА» та ТОВ ОДЕСА МАРКЕТ ПЛЮС договір суборенди № 211299 нерухомого майна, відповідно до якого орендар (ФОП Грищенко М.О.) передає, а суборендар (ТОВ «ОМЕГА») приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 391 кв.м., розміщені на другому поверсі нежитлової будівлі, що розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 122/1А. Відповідно до п. 1.3. Договору № 211299 суборенди план-схема та межі об`єкта суборенди відповідно до технічного паспорту на будівлю наведено в Додатку № 1 до Договору.

З викладеного слідує, що сторони в процесі укладання договору вибрали та погодили, площу, поверх та які саме конкретні приміщення зі складу всієї будівлі передаються в оренду. Подальша передача приміщень в суборенду також свідчить про те, що на момент підписання Договору суборенди у відповідача було абсолютно чітке розуміння, які саме приміщення, передані йому в користування і які він передає в користування за договором суборенди.

Крім того, протягом всього часу існування спірних правовідносин (а це більше 2-х років), ФОП Грищенко М.О. жодного разу не звертався до позивача з приводу того, що йому не зрозуміло, які саме приміщення йому передані в оренду. Також протягом всієї дії договору оренди відповідач не звертався до позивача з заявами щодо неможливості користуватися предметом оренди чи з позовом про усунення перешкоди в користуванні орендованим майном до суду. Належних та допустимих доказів того, що з незалежних від відповідача причин використання об`єкта оренди було неможливим протягом періоду, за який позивач просить стягнути орендну плату, відповідачем не надано.

Щодо доводів про зменшення орендної плати до 100 грн на місяць, позивач вказує, що у зв`язку з несплатою відповідачем орендної плати, за результатами тривалих переговорів, останньому було запропоновано розірвати договір оренди за згодою сторін. Умовою розірвання договорів в добровільному порядку відповідач висунув зменшення орендної плати за 2022 рік до 100 грн в місяць, з якими позивач погодився за умови добровільного розірвання відповідачем Договору оренди та Договору суборенди. Домовленість про зменшення орендної плати мала бути оформлена в письмову, посвідчену нотаріально угоду одночасно із розірванням Договору оренди та Договору суборенди. Проте відповідач ухилився від підписання угоди про розірвання Договору оренди та Договору суборенди чи надання довіреності з правом розірвання вказаних договорів, а тому і угода про зменшення орендної плати до 100 грн в місяць підписана не була. Таким чином, надані відповідачем акти надання послуг до договору оренди в простій письмовій формі, навіть за умови, що вони підписані обома сторонами, є нікчемними і правових наслідків не створюють.

Вказану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

25 листопада 2024 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про залучення до участі у справі ТОВ "Омега", в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 26.11.2024 суд протокольною ухвалою відмовив відповідачу у задоволені клопотання (вх. № 42414/24 від 25.11.2024) в частині залучення до участі у справі третьої особи.

Щодо клопотання відповідача про залучення третьої особи, суд зазначає, що відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Суд вважає, що у клопотанні відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача не наведено достатніх та належних обґрунтувань того, як рішення у даній справі може вплинути на права або обов`язки третьої особи та не зазначено на які саме права чи обов`язки такої особи воно може вплинути.

Враховуючи предмет спору у даній справі та у зв`язку з тим, що у разі прийняття судового рішення ТОВ "ОМЕГА" не буде наділено новими правами чи покладено нових обов`язків щодо однієї із сторін, або змінено наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, суд протокольно ухвалив про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залучення ТОВ "ОМЕГА" до участі у справі в якості третьої особи.

Ухвалою суду від 26.11.2024 закрито підготовче провадження у справі № 916/4244/24. Постановлено здійснити розгляд справи № 916/4244/24 по суті впродовж розумного строку. Призначено справу до судового розгляду по суті на 14.01.2025 о 14:10 год. Повідомлено учасників справи, що у судове засідання призначене на 14.01.2025 о 14:10 год.

13 січня 2025 року до суду від представника ФОП Грищенка М.О. надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.01.2025 суд протокольною ухвалою відмовив відповідачу у задоволенні клопотання (вх. №1149/25 від 13.01.2025) про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, то суд дійшов висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки явка представника відповідача у судове засідання 14.01.2025 не була визнана судом обов`язковою, тим більше відповідач у підготовчому засіданні 26.11.2024 погодився на призначення справи до судового розгляду по суті на 14.01.2025, а завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні доказів. З огляду на наявність у справі відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті спору без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 14.01.2025 судом було оголошено перерву в засіданні суду до 16:00 год. 23.01.2025.

Ухвалою суду від 14.01.2025 повідомлено ФОП Грищенка М.О., що наступне судове засідання з розгляду справи по суті призначене на 23.01.2025 о 16:00 год.

22 січня 2025 року до суду від представника ФОП Грищенка М.О. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 916/4244/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/79/25. Так, за твердженням ФОП Грищенка М.О. підставою для подання позову у справі № 916/79/25 є фактична відсутність передачі спірних приміщень у користування орендаря що робить неможливою його фактичного повернення орендодавцю. Результати розгляду цієї справи матимуть безпосередній вплив на вирішення спору у справі № 916/4244/24, оскільки задоволення позовних вимог у справі № 916/79/25 унеможливить задоволення позовних вимог у справі № 916/4244/24.

У судовому засіданні 23.01.2025 суд протокольною ухвалою відмовив відповідачу у задоволенні клопотання (вх. № 2269/25 від 22.01.2025) про зупинення провадження у справі.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 916/4244/24, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 27.06.2000 у справі "Фридлендер проти Франції", рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 916/79/25, звідси відсутня будь-яка об`єктивна обставина щодо задоволення заявленого клопотання. Тим більше наявні у справі № 916/4244/24 докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Таким чином, розгляд справи № 916/79/25 не є перешкодою для перевірки суттєвих обставин, які можуть бути встановлені судом у даній справі, а конкретні обставини даної справи надають можливість розглянути даний спір без очікування рішення у справі № 916/79/25.

05 лютого 2025 року до суду від представника ФОП Грищенка М.О. надійшло клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні 05.02.2025 суд протокольною ухвалою залишив без розгляду клопотання відповідача (вх. № 4056/25 від 05.02.2025) про долучення доказів, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд звертає увагу, що відповідачем у клопотанні не наведено жодних пояснень щодо поважності причин пропуску строку подання такого клопотання, а також і не заявлено про поновлення пропущеного процесуального строку на подання такого клопотання.

З урахуванням викладеного, клопотання про долучення доказів залишено судом без розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні 05.02.2025 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.02.2025 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 05.02.2025 після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 16 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОДЕСА МАРКЕТ ПЛЮС (надалі орендодавець або позивач) і фізичною особою-підприємцем Грищенком Максимом Олеговичем (надалі орендар або відповідач) був укладений Договір оренди нерухомого майна № 20/22 (надалі Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину нежитлових приміщень, площею 391,00 кв.м., (загальна площа 2087,2 кв.м.), яке розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Добровольського 122/1А (далі за текстом - майно, що передається у Оренду).

Орендар сплачує орендну плату за користування майном, що передається у оренду (п. 3.1. Договору).

Розмір орендної плати за місяць оренди становить 54740 грн за місяць (п. 3.2. Договору).

Відповідно до умов п. 3.3. Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності на рахунок орендодавця не пізніше п`ятого числа місяця, за який здійснюється оплата.

За прострочення платежу орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п. 3.4. Договору).

Згідно умов п. 3.5. Договору орендна плата обчислюється з дати підписання Акту-приймання передачі нерухомого майна.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 лютого 2029 року. Термін оренди обчислюється з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п. 8.1. Договору).

16 лютого 2022 року між ТОВ Одеса Маркет Плюс (Орендодавець) і ФОП Грищенко М.О. (Орендар) підписаний Акт приймання-передачі до договору оренди нерухомого майна № 20/22, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у користування (оренду) за плату та на строк зазначений у Договорі, окреме визначене нерухоме майно - частину нежитлових приміщень, площею 391,00 кв.м., (загальна площа 2087,2 кв.м.), яке розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Добровольського 122/1А (в подальшому - Об`єкт Оренди). Об`єкт Оренди знаходиться у задовільному стані та потребує проведення ремонтно-будівельних (опоряджувальних) робіт, необхідних Орендарю для використання Об`єкту оренди у відповідності до мети орендного користування, визначеної Договором оренди нерухомого майна № 20/22 від 16.02.2022 року. Підписанням цього Акту Орендодавець надає згоду Орендарю на проведення ремонтно-будівельних (опоряджувальних) робіт в Об`єкті оренди.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі № 916/2218/23 розірвано договір оренди нерухомого майна № 20/22 від 16.02.2022, укладений між ТОВ "ОДЕСА МАРКЕТ ПЛЮС" та ФОП Грищенком Максимом Олеговичем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А., зареєстрований в реєстрі за № 537. Розірвано договір суборенди нерухомого майна № 211299 від 16.02.2022, укладений між ТОВ "ОДЕСА МАРКЕТ ПЛЮС", фізичною особою-підприємцем Грищенком Максимом Олеговичем та ТОВ "ОМЕГА", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А, зареєстрований в реєстрі за № 536. Припинено в Державному реєстрі речових прав право оренди нерухомого майна частини нежитлових приміщень площею 391 кв.м (загальна площа 2087,2 кв.м), яке розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, пр. Добровольського, 122/1А, за фізичною особою-підприємцем Грищенком Максимом Олеговичем. Припинено в Державному реєстрі речових прав право суборенди нерухомого майна частини нежитлових приміщень площею 391 кв.м (загальна площа 2087,2 кв.м), яке розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, пр. Добровольського, 122/1А, за ТОВ "ОМЕГА".

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі №916/2218/23 залишено без змін.

Позивач зазначає, що за весь період дії Договору відповідачем було сплачено орендну плату лише в розмірі 21876,60 грн.

Позивач також зазначає, що сторони не вносили зміни в установленому законом порядку до Договору в частині зміни орендної плати чи звільнення орендаря від її сплати.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за період: лютий 2022 травень 2023, який підписаний лише директором ТОВ Одеса Маркет Плюс, станом на 30.04.2023 заборгованість ФОП Грищенко М.О. за Договором становить 940508,60 грн.

За твердженням позивача, сума орендної плати, що підлягає сплаті відповідачем за період з 16.02.2022 по 29.04.2024 становить 1442291,93 грн.

Також за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендної плити у розмірі 1442291,93 грн, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 47857,11 грн, 3 % річних у розмірі 65858,54 грн та інфляційні втрати у розмірі 177641,17 грн.

Оскільки відповідачем свої зобов`язання в частині здійснення оплати за користування об`єктом оренди не виконано, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ОДЕСА МАРКЕТ ПЛЮС підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 16.02.2022 між сторонами у справі було укладено Договір оренди нерухомого майна № 20/22. Відповідно до Акт приймання-передачі до договору оренди нерухомого майна №20/22 ТОВ ОДЕСА МАРКЕТ ПЛЮС було передано у користування ФОП Грищенко М.О. нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі № 916/2218/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024, розірвано договір оренди нерухомого майна № 20/22 від 16.02.2022.

Таким чином, Договір оренди нерухомого майна № 20/22 від 16.02.2022 припинився 29.04.2024.

Наявні у справі докази свідчать, що договірні зобов`язання зі сплати орендних платежів за період з 16.02.2022 по 29.04.2024 відповідачем виконані повністю не були. Доказів сплати або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 1420415,33 грн, відповідачем суду не надано.

Отже, з урахуванням умов п. 3.2., п. 3.3. Договору та приписів ч.1 ст. 530 ЦК України відповідач зобов`язаний був здійснити розрахунок за користування майном у визначені Договором строки, проте відповідачем не було виконано вказаних вимог Договору та Закону.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Таким чином, враховуючи викладені вище норми права, узгоджені сторонами умови Договору, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів сплати орендної плати у розмірі 1420415,33 грн, що зумовлює наявність у відповідача відповідної заборгованості, суд, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за даним Договором, погоджується з позивачем щодо обґрунтованості позовних вимог останнього про стягнення з відповідача заборгованості за цим договором у розмірі 1420415,33 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1420415,33 грн є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 177641,17 грн, суми 3% річних у розмірі 65858,54 грн та суми пені у розмірі 47857,11 грн, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Крім того, відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України встановлено, що в разі якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право на нарахування пені сторони узгодили в п. 3.4. Договору, яким визначено, що за прострочення платежу орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат, (т.1 а.с. 37-39), та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 177641,17 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків сум 3% річних та пені за період з 17.02.2022 по 17.09.2024 (т. 1, а.с. 39-42), та встановлено наявність помилок у здійснених позивачем розрахунках, які призвели до зайвого нарахування сум 3% річних та пені.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності на рахунок орендодавця не пізніше п`ятого числа місяця, за який здійснюється оплата (п. 3.3. Договору).

Вказані помилки виразились в тому, що позивач в порушення приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України неправомірно почав рахувати з шостого числа визначеного судом місяця початок періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання на суму боргу 54740,00 грн, а саме за такі періоди:

- з 06.03.2022, замість з 08.03.2022, оскільки 05.03.2022 був вихідним днем (субота);

- з 06.06.2022, замість з 07.06.2022, оскільки 05.06.2022 був вихідним днем (неділя);

- з 06.11.2022, замість з 08.11.2022, оскільки 05.11.2022 був вихідним днем (субота);

- з 06.02.2023, замість з 07.02.2023, оскільки 05.02.2023 був вихідним днем (неділя);

- з 06.03.2023, замість з 07.03.2023, оскільки 05.02.2023 був вихідним днем (неділя);

- з 06.08.2023, замість з 08.08.2023, оскільки 05.08.2023 був вихідним днем (субота);

- з 06.11.2023, замість з 07.08.2023, оскільки 05.11.2023 був вихідним днем (неділя);

- з 06.05.2024, замість з 07.05.2024, оскільки 05.05.2024 був вихідним днем (неділя).

Інші періоди нарахування позивачем 3% річних розраховані вірно.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок суми 3% річних за спірні періоди на суму боргу 54740,00 грн, який має наступний вигляд:

Сума 3% = С x 3 x Д:365:100,

С - сума заборгованості за період,

Д - кількість днів прострочення.

Період з 08/03/2022 до 31/12/2023

54740,00 x 3 % x 664 : 365 : 100

Сума 2987,45 грн.

з 01/01/2024 до 17/09/2024