Ухвала

від 12.02.2025 по справі 202/9526/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/9526/24

Провадження № 1-кс/202/1095/2025

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

12 лютого 2025 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 ,за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого СУГУНП вДніпропетровській області ОСОБА_3 ,яке погоджено прокурором Слобожанської окружноїпрокуратури Дніпропетровськоїобласті ОСОБА_5 , про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження №12023040000000834, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.08.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 255-1, ч. 1, ст. 255-2, ч. 1, ст. 255-3, ч. 3 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, яке погоджено з прокурором Слобожанської окружноїпрокуратури Дніпропетровськоїобласті ОСОБА_5 , про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження №12023040000000834, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.08.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 255-1, ч. 1, ст. 255-2, ч. 1, ст. 255-3, ч. 3 ст. 307 КК України.

В обґрунтування свого клопотання слідчий посилається на те, що під час проведення досудового розслідування встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетний громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

05.02.2025 на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами проведення якого у сумці ОСОБА_7 виявлено та вилучено: оригінал заяви про відмову в надані дозволу на перебування з метою тимчасового захисту на ім`я ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Praga19.11.2024); грошові кошти номіналом 100 доларів США в кількості : 47 штук на загальну суму 4700 ( чотири тисячі сімсот) доларів США, та визнані речовим доказом у кримінальному провадженні.

05.02.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у порядку ст. ст. 276-278 КПК України, повідомлено про підозру у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.255-1, ч.1 ст. 255-2 КК України.

Слідчим зазначено, що метою та підставою накладення арешту на грошові кошти є забезпечення заходів кримінального провадження в частини конфіскації майна, передбаченою санкціями інкримінуємих статей, а також з урахуванням специфіки вчиненого кримінального правопорушення є всі підстави вважати, що вони здобуті злочинним шляхом, а оригінал заяви про відмову в надані дозволу на перебування з метою тимчасового захисту на ім`я ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 ) свідчить про те, що останній достовірно знаючи про те, що на території України діє воєнний стан, 06.11.2024 Законом України про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №4024-ІХ від 29.10.2024, продовжено строк до 08.02.2025 до 05 години 30 хвилин, вказує про підшукування можливостей ОСОБА_7 виїзду з території України.

Також зазначав, що арешт на це майно з підстав передбачених п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, а також необхідний для подальшого проведення слідчих дій. Завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час, при цьому забезпечити збереження речових доказів, що і дає достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.

Просив накласти арешт на грошові кошти номіналом 100 доларів США в кількості: 47 штук на загальну суму 4700 ( чотири тисячі сімсот) доларів США, які вилучені 05.02.2025 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , та на оригінал заяви про відмову в надані дозволу на перебування з метою тимчасового захисту на ім`я ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Praga 19.11.2024).

Слідчий підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні клопотання. Надала письмові заперечення в яких зазначала, що зміст підозри та додані до клопотання документи не містять жодної інформації, з яких можливо було встановити, що вилучений під час проведення обшуку документ був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предметом, що був об`єктом кримінально протиправних дій.Клопотання прокурора не містить підстав вважати, що відшукані під час обшуку грошові кошти одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від цього майна. Крім того, 05.02.2025 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , де спільно проживають ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу є дружиною підозрюваного, тобто за цією ж адресою зберігається майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, у тому числі вилучені грошові кошти, які мають законне походження.

Слідчий суддя, заслухавши сторону обвинувачення та захисника підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, приходить до таких висновків.

Положенням ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (визначено ч. 2 ст. 170 КПК України).

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України.

Відповідно до ч. 1ст. 96-1 КК Україниспеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цьогоКодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 1ст. 96-2 КК Українипередбачає випадки застосування спеціальної конфіскації, зокрема, вона застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Перелік майна, яке підлягає конфіскації, наведений у ч. 1 ст. 49 КВК України, згідно з якою конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

У ч. 5 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КПК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно зч.2ст.173КПК Українипривирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати:1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує положення ч. 5 ст. 170 КПК України, відповідно до якої у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Виходячи із нормативного визначення арешту майна, останній можливий шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження ним.

У провадженні СУ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023040000000834, внесеного до ЄРДР 15.08.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 255-1, ч. 1, ст. 255-2, ч. 1, ст. 255-3, ч. 3 ст. 307 КК України.

05.02.2025 ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України.

05.02.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1, ч.1 ст. 255-2 КК України.

Санкція ч. 2 ст. 255-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев`яти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Санкція ч.1 ст. 255-2 КК України також передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

05.02.2025 на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами проведення якого у сумці ОСОБА_7 виявлено та вилучено: оригінал заяви про відмову в надані дозволу на перебування з метою тимчасового захисту на ім`я ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Praga19.11.2024); грошові кошти номіналом 100 доларів США в кількості : 47 штук на загальну суму 4700 ( чотири тисячі сімсот) доларів США, та визнані речовим доказом у кримінальному провадженні.

Постановою слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області від 05.02.2025 оригінал заяви про відмову в надані дозволу на перебування з метою тимчасового захисту на ім`я ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 );грошові кошти номіналом 100 доларів США в кількості: 47 штук на загальну суму 4700 ( чотири тисячі сімсот) доларів США визнано речовими доказами, оскільки вони набуті кримінально протиправним шляхом.

Слідчий суддя вважає доведеним стороною обвинувачення необхідність накладання арешт на грошові кошти номіналом 100 доларів США в кількості: 47 штук на загальну суму 4700 доларів США, які вилучені 05.02.2025 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання.

Щодо доводів захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_12 щодо перебування майна (грошових коштів), на яке слідчий просить накласти арешт у спільній сумісній власності.

Згідно з копією свідоцтва про одруження, виданого 24.02.2023, ОСОБА_13 перебуває з 17.02.2023 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14 .

Згідно із ч.1 ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Аналогічні за змістом норми містяться у ч.3 ст. 368 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, сама по собі наявність режиму спільної сумісної власності майна подружжя не викликає повноважень слідчого судді при розгляді клопотання про арешт майна встановлювати, яка саме частина майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя без виділення часток, належить підозрюваному, оскільки це не передбачено нормами кримінального процесуального законодавства України, натомість, має встановлюватися в порядку цивільного судочинства.

При вирішенні питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Слідчий суддя вважає, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Отже, слідчий суддя вважає необхідним клопотання слідчого про накладання арешту на: грошові кошти номіналом 100 доларів США в кількості: 47 штук на загальну суму 4700 доларів США, які вилучені 05.02.2025 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , задовольнити.

Щодо накладення арешту на оригінал заяви про відмову в надані дозволу на перебування з метою тимчасового захисту на ім`я ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Praga 19.11.2024).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Зазначені вище законодавчі вимоги КПК Україниозначають, що клопотання про арешт майна повинне містити відомості про ознаки, властивості речей, які підтверджують відповідність критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України.

Слідчий в обґрунтування клопотання зазначав, що оригінал заяви про відмову в надані дозволу на перебування з метою тимчасового захисту на ім`я ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 ) свідчить про те, що останній достовірно знаючи про те, що на території України діє воєнний стан, 06.11.2024 Законом України про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №4024-ІХ від 29.10.2024, продовжено строк до 08.02.2025 до 05 години 30 хвилин, вказує про підшукування можливостей ОСОБА_7 виїзду з території України.

Стороною обвинувачення не доведено, що оригінал заявимістять ознаки саме доказу у даному кримінальному провадженні та відповідно правову підставу, мету для накладення арешту на оригінал заяви про відмову в надані дозволу на перебування з метою тимчасового захисту на ім`я ОСОБА_8 , передбачену п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України, у зв`язку із чим клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СУГУНП вДніпропетровській області ОСОБА_15 ,яке погоджено прокурором Слобожанської окружноїпрокуратури Дніпропетровськоїобласті ОСОБА_5 , про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження №12023040000000834, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.08.2023, за ознаками кримінальних правопорушень,передбачених ч.2,ч.3ст.255-1,ч.1,ст.255-2,ч.1,ст.255-3,ч.3ст.307 ККУкраїни задовольнити частково.

Накласти арешт на: грошові кошти номіналом 100 доларів США в кількості: 47 штук на загальну суму 4700 ( чотири тисячі сімсот) доларів США, які вилучені 05.02.2025 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .

Роз`яснити, що відповідно до частини 1 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_1