Постанова

від 12.02.2025 по справі 921/374/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 921/374/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача - Хмари Ю.О.,

відповідача - Багрія Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САЮЗ"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 (головуючий суддя - Зварич О.В., судді: Матущак О.І., Панова І.Ю.)

у справі №921/374/24

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САЮЗ"

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 15 374 308,82 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи та оскаржуваних судових рішень

2. Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САЮЗ" (далі також ТОВ "САЮЗ") про стягнення штрафних санкцій в розмірі 15 374 308,82 грн.

3. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Державного контракту на виготовлення та поставку товарів в частині своєчасної поставки товару.

4. Господарський суд Тернопільської області рішенням від 11.07.2024 у справі №921/374/24 частково задовольнив позов Міністерства оборони України. Стягнув з ТОВ "САЮЗ" на користь Міністерства оборони України 733 340,21 грн пені, 804 090,67 грн штрафу та 184 491,70 грн судового збору. В решті позову відмовив.

5. Західний апеляційний господарський суд постановою від 25.11.2024 апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнив частково. Рішення господарського суду Тернопільської області від 11.07.2024 у справі №921/374/24 скасував. Справу направив за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

6. Апеляційний суд зазначив, що укладений між Міністерством оборони України та ТОВ "САЮЗ" Державний контракт, який є підставою цього позову та дослідження якого є необхідним для вирішення спору по суті, стосується поставки товарів оборонного призначення. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що у зв`язку з введенням на усій території України воєнного стану, який також триває на момент звернення Міністерства оборони України із заявленими позовними вимогами, беручи до уваги, що матеріали позовної заяви містять інформацію, розголошення якої може призвести до обізнаності країни-агресора про дії Збройних Сил України, що у подальшому негативно вплине на хід виконання завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану, з метою додержання та зберігання державної таємниці, територіальної цілісності держави, доцільно передати справу за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва, що обумовлено приписами частини п`ятої статті 30 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

7. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

8. ТОВ "САЮЗ" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі №921/374/24 скасувати, і залишити в силі рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.07.2024, а також стягнути понесені витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

9. Підставою касаційного оскарження ТОВ "САЮЗ" визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (застосування статті 30 ГПК). Також скаржник вказує на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).

10. Міністерство оборони України подало пояснення, в яких зазначило, що хоча суб`єктний та предметний склад спірних правовідносин пов`язаний зі сферою охорони державної безпеки, однак матеріали справи не містять державну таємницю, встановлену відповідно до Закону України "Про державну таємницю", а тому відсутні підстави для розгляду даної справи Господарським судом міста Києва за виключною підсудністю.

11. Позиція Верховного Суду

12. Відповідно до частини першої, другої статті 27 ГПК позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

13. За змістом частини першої статті 29 ГПК право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

14. Частиною п`ятої статті 30 ГПК встановлено, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

15. Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про інформацію" будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

16. Згідно із частиною першою статті 21 Закону України "Про інформацію" інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

17. Отже, наведена норма свідчить про те, що таємна інформація, є одним із видів інформації з обмеженим доступом.

18. Водночас статтею 1 Закону "Про державну таємницю" визначено, що державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

19. Тобто, державна таємниця є одним з видів таємної інформації, яка набуває спеціального статусу щодо її визначення, поширення та охорони в спеціальному порядку, визначеному Законом України "Про державну таємницю".

20. Статтею 1 Закону України "Про державну таємницю" також встановлено, що віднесення інформації до державної таємниці - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.

21. Відповідно до статті 10 Закону "Про державну таємницю" віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян. Державний експерт з питань таємниць відносить інформацію до державної таємниці з питань, прийняття рішень з яких належить до його компетенції згідно з посадою. У разі, якщо прийняття рішення про віднесення інформації до державної таємниці належить до компетенції кількох державних експертів з питань таємниць, воно за ініціативою державних експертів або за пропозицією Служби безпеки України приймається колегіально та ухвалюється простою більшістю голосів. При цьому кожен експерт має право викласти свою думку. Інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, встановленому цим Законом.

22. Отже, набуття інформацією статусу такої, що є державною таємницею, здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць та після включення такої інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю.

23. Водночас, здійснюючи апеляційний перегляд справи №921/374/24, Західний апеляційний господарський безпідставно ототожнив поняття інформації з обмеженим доступом та інформації, яка містить державну таємницю, та дійшов помилкового висновку про наявність у справі інформації, яка може містити державну таємницю, не встановивши визначених Законом України "Про державну таємницю" підстав набуття такого статусу відповідною інформацією.

24. Колегія суддів зазначає, що установивши, що матеріали позовної заяви містять інформацію, розголошення якої може призвести до обізнаності країни-агресора про дії Збройних Сил України, що у подальшому негативно вплине на хід виконання завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану, апеляційний суд міг здійснювати розгляд справи в закритому судовому засіданні, однак самостійне віднесення судом інформації до такої, що містить державну таємницю, не відповідає положенням Закону України "Про державну таємницю".

25. З огляду на викладене вище колегія суддів вважає, що у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для висновку, що наявна у справі інформація містить державну таємницю, та застосування у зв`язку з цим положень частини п`ятої статті 30 ГПК.

26. Крім того колегія суддів зазначає, що відповідно статті 279 ГПК судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

27. Водночас апеляційна скарга у справі була подана Міністерством оборони України, яке є позивачем та не заявляло про непідсудність справи при її розгляді судом першої інстанції, а також заперечувало наявність підстав для застосування у цій справі частини п`ятої статті 30 ГПК під час апеляційного провадження.

28. Відтак застосування апеляційним судом положень частини п`ятої статті 30 ГПК було здійснено всупереч статті 279 ГПК.

4.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

4.1.Відповідно до статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2.Згідно з частиною шостою статті 310 ГПК підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

4.3.Оскільки апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної постанови, при цьому не розглянув по суті апеляційну скаргу Міністерства оборони України, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскарженої постанови та направлення справи за вказаною апеляційною скаргою для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.

4.4.Водночас, оскільки вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для залишення рішення суду першої інстанції в силі може бути здійснено Верховним Судом виключно після перегляду такого рішення по суті судом апеляційної інстанції, вимоги касаційної скарги про залишення в силі рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.07.2024 колегія суддів вважає передчасними.

4.4.У цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення тому розподіл судових витрат, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК, судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САЮЗ" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 скасувати, а справу №921/374/24 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України передати для продовження розгляду до Західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець