Рішення

від 06.02.2025 по справі 464/3963/23

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/3963/23

пр.№ 2/464/410/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2025 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Мички Б.Р.

секретаря судового засідання Севери Ю.В.

за участі представника відповідача ОСОБА_1

представника відповідача Білашової К.В.

розглянувши увідкритому судовому засіданні вприміщенні залусуду впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовноюзаявою ОСОБА_2 до відповідача ДержаваУкраїна в особіорганів державноївлади:Офісу Генеральногопрокурора України,Державної податковоїслужби України, Бюроекономічної безпекиУкраїни провідшкодування моральноїшкоди,завданої незаконнимидіями органівдізнання,досудового слідства,прокуратури, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Сихівського районного суду із позовною заявою до офісу Генерального прокурора України, Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України, у якій просить стягнути за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_2 483042, 56 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку із незаконним перебуванням під слідством та судом. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 19.11.2015 внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №32015140000000215 із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.3 ст.212 КК України. Таке рішення прийнято заступником начальника 2-го ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Львівській області Бігуном В.Л. Згідно із фабулою обвинувачення: службові особи ТОВ «Радехівський цукор» (ЄДРПОУ 36153189), в порушення вимог п. 135.1, 135.2, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України занизили дохід, що враховується при призначенні об`єкта оподаткування в період серпня-листопада 2014 року на суму 31 795 835,10 грн, за рахунок не включення до складу інших доходів суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої у вказаному періоді від підприємств з ознаками фіктивності ТОВ «Світлоф» (ЄДРПОУ 38862089), ТОВ ТК «Фючер ТВП» (ЄДРПОУ 36185280), що призвело до несплати податку на прибуток до державного бюджету на загальну суму 5 723 250,30 грн, відповідно до матеріалів ОУ ГУ ДФС у Львівській області. 01 лютого 2018 року повідомлено про підозру ОСОБА_2 у скоєнні ним злочинів передбачених ст.ст.27 ч.2, ст.212 ч.3 КК України. 04 липня 2018 року внесено відомості до ЄРДР за №32018100110000059 із правовою кваліфікацією за ч.1 ст.366 КК України. 11 липня 2018 року прокурором відділу Генеральної прокуратури Кіпчарським О.П. винесено постанову про об`єднання матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за №32018100110000059 та за №32015140000000215, надано доручення на здійснення досудового розслідування. 17 липня 2018 року старшим слідчим з ОВС СУ ФР ОВПП ДРС Стринжою Г.Л., за погодженням із прокурором відділу Генеральної прокуратури України Кіпчарським О.П., змінено раніше повідомлену підозру ОСОБА_2 у скоєнні ним злочинів, передбачених ст.ст. ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України, ст.ст. ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України. 12 жовтня 2018 року складено обвинувальний акт, згідно з яким директор з комерції ТОВ «Радехівський цукор» ОСОБА_2 , обвинувачувався в тому, що він, будучи службовою особою підприємства колективної форми власності, виступивши посібником, за попередньою змовою групою осіб, вчинив умисне ухилення від сплати податку на прибуток підприємства, який входить в систему оподаткування, введений у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 та ч.3 ст. 212 КК України. Також, ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він, будучи службовою особою підприємства, вніс в офіційні документи завідомо неправдиві відомості, а також склав та видав завідомо неправдиві офіційні документи, за попередньою змовою групою осіб, тобто, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.28 та ч.1 ст.366 КК України. Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 20 липня 2021 року у справі №464/6127/18 (кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №32015140000000215 від 19.11.2015) визнано невинуватим і виправдано ОСОБА_2 за ч.5 ст.27 ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень. Львівський апеляційний суд ухвалою від 16 листопада 2021 року залишив зазначений виправдувальний вирок щодо ОСОБА_2 без змін. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду виніс постанову від 13 грудня 2022 року, згідно з якою вирок Сихівського районного суду м. Львова від 20 липня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. Верховний суд дійшов висновку та вказав у зазначеній постанові, що суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодилася і апеляційна інстанція, своє рішення про недоведеність вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та їхнє виправдання ухвалив за результатами детального дослідження сукупності всіх зібраних доказів, у тому числі за результатами дослідження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу у взаємозв`язку з іншими доказами у справі. Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні. Таким чином, повідомлення про підозру ОСОБА_2 ґрунтувалось на протиправних висновках Акту документальної позапланової перевірки №4/28-10-48-11/36153189 від 03.05.2017, який на момент вручення позивачу підозри, вже був оскаржений до суду. Тобто, податкове зобов`язання, відповідно до висновків Акта, залишалося неузгодженим. Разом з тим, старший слідчий з ОВС 2-го ВРКП СУ ФР ОВПП ДФС Стринжа Г.Л., діючи навмисно, з використанням службових повноважень, всупереч вимогам процесуального закону, необґрунтовано повідомив позивачу про підозру та вручив йому повідомлення про підозру від 01.02.2018. Протиправність висновків Акту документальної позапланової перевірки №4/28-10-48-11/36153189 від 03.05.2017, згідно з яким ТОВ «Радехівський цукор» донараховано податок на прибуток підприємства за період 2014-2016 років на суму 18567156 грн, був визнаний судом неналежним та недопустимим доказом, оскільки суми грошових нарахувань були скасовані рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.08.2018. Із покликанням на норми ст.56 Конституції України, ст. 1176 ЦК України та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», зазначає, що внаслідок незаконного перебування позивача під слідством та судом, останньому завдано моральної шкоди. Щодо періоду перебування позивача під слідством і судом, вказав, що такий слід обраховувати із 19.11.2015 (внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне провадження №32015140000000) по 16.11.2021 (набрання виправдувальним вироком законної сили), відтак загальний строк незаконного перебування позивача під слідством та судом становить 71 місяць та 28 днів. Позивач зазначає, що за час незаконних дій відносно нього у межах кримінального провадження він зазнав значних душевних та психічних страждань, такі негативні наслідки стали причиною погіршення, а в окремих випадках, повного позбавлення для позивача можливості займатися своїми функціональними обов`язками на підприємстві, звичними життєвими справами, позбавили можливості реалізації своїх звичок і бажань. У нього погіршились відносини із оточуючими людьми, колегами по роботі, керівниками великих підприємств (постачальників сировини, покупців продукції), а також негативно вплинуло перебування під слідством і судом на корпоративні відносини із учасниками Товариства. Позивачу потрібно було постійно доводити перед ними щодо безпідставності усіх публічно висунутих слідчим обвинувачень позивача, як службової особи Товариства. Замість законного проведення досудового розслідування кримінального провадження, на нього здійснювався різного роду тиск, з метою примушування добровільно визнати свою вину у вчиненні злочинів. Душевні та психічні страждання наростали, адже після оголошення підозри, проявилась пряма загроза обмеження свободи. Позивачем надано розрахунок завданої йому моральної шкоди та, із покликанням на норми Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», такий розмір становить 483042,56 грн. З огляду на наведені вище обставини, просив стягнути на його користь відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 року справа надійшла у провадженн судді Горбань О.Ю.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 16.06.2023 року вказану справу передано на розгляд до Радехівського районного суду Львівської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2023 року справа надійшла у провадження судді Семенишин О.З.

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 12.07.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального провадження із призначенням підготовчого провадження у справі.

01.08.2023 Офісом Генерального прокурора подано до суду відзив на позовну заяву в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування вказаного покликаються на те, що судовими рішеннями не встановлено фактів незаконності дій органу досудового розслідування, прокуратури. Вказали, що доводи позивача в частині розрахунку періоду перебування його під слідчтвом і судом, починаючи з моменту внесення відомстей до ЄРДР про кримінальне правопорушення №32015140000000215 з 19.11.2015 до 01.02.2018 є безпідставними. Крім цього, позивачем не надано доказів, як того вимагає закон, яких саме додаткових зусиль для організації свого життя ним здійснено, та яким чином змінилось його життя, в чому саме полягали життєві зміни у звязку з перебуванням його під слідством та судом. Вказали, що субєктом відповідальності є Держава, а не конкретний орган прокуратури.

15.08.2023 представником Державної податкової служби України - Кіх О.Г. подано до суду відзив на позовну заяву у якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування вказаного покликається на те, що за відсутності компетеційного правонаступництва повноважень податкової міліції, відповідно відсутні правові підстави для процесуального правонаступництва ДПС у справах, повязаних з реалізацією підрозділами податкової міліції та її посадових осіб повноважень прав та обовязків, що покладалися на такі підрозділи. За відсутністю компетеційного правонаступництва ДПС України є неналежним відповідачем, який не повинен відповідати по пред`явленому позові.

15.08.2023 представником Державної казначейської служби України - Стегній А. подано до суду відзив на позовну заяву у якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування вказаного покликається на те, що відповідчем у справі є держава, а не Державної казначейської служби України, яке може бути залучене до справи в якості третьої особи. Зазначають, що позивач повинен був обгрунтувати, чим підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний звязок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою, однак вказані вимоги позивачеи не виконані.

22.08.2023 року, 14.09.2023 року представником позивача Сміхура В.Р. подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у яких просили задовольнити позовні вимоги, покликались на необгрунтованість заперечень представників відповідачів.

14.09.2023 року представником позивача подано до суду клопотання про залучення співвідповідачем Бюро економічної безпеки України.

18.09.2023 представником Бюро економічної безпеки України - Божинським В.В. подано до суду заперечення на клопотання про залучення їх до участі у справі, просили відмовити у задоволенні таких.

25.09.2023 року представником позивача подано до суду клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Ухвалою Радехівського районного суду м. Львова від 25.09.2023 року замінено у справі первісних відповідачів офіс Генерального прокурора України, Державної податкової служби України, на належних відповідачів 1 Держава Україна в особі органів державної влади: Офісу Генерального прокурора України, Державної податкової служби України, Бюро економічної безпеки України та відповідача 2 Державна казначейська служба України.

18.10.2023 року представником Бюро економічної безпеки України - Білашовою К.В. подано до суду відзив на позовну заяву, у яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування вказаного покликаються на те, що позов подано до неналежного відповідача.

06.12.2023 року представник позивача подав до суду клопотання про передачу справи за підсудністю до суду який розглядав кримінальну справу у суді першої інстанції, а саме Сихівського районного суду м. Львова. Відтак, ухвалою Радехівського районного суду м. Львова від 06.12.2023 року вказану цивільну справу передано за підсудністю до Сихівського районного суду м. Львова.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2023 року справа надійшла у провадження судді Мички Б.Р.

Ухвалою Сихівськогорайонного судум.Львова від21.02.2024року задоволеноклопотання представникапозивача та позов ОСОБА_2 до відповідача1-Держава Україна вособі органівдержавної влади:Офісу Генеральногопрокурора України,Державної податковоїслужби України, Бюроекономічної безпекиУкраїни,відповідач 2-Державної казначейськоїслужби Українипро відшкодуванняморальної шкоди,завданої незаконнимидіями органівдізнання,досудового слідства,прокуратури в частині позовних вимог до Державної казначейськоїслужби України залишено без розгляду.

22.03.2024 представником Бюро економічної безпеки України подано до суду додаткові пояснення відповідно до яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

09.04.2024 року представником Офісу Генерального прокурора подано до суду додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 12.04.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.

17.07.2024, 06.09.2024 року представником Бюро економічної безпеки України подано до суду додаткові пояснення у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 06.02.2025 року позовні вимоги підтримав з підстав, що наведені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Бюро економічної безпеки України Білашова К.В., яка брала участь в справі в режимі відеоконференції, в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, надала пояснення, які відповідають змісту її відзиву на позовну заяву.

Інші учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Заслухавши поясненняпредставника позивача, представника відповідача,дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19.11.2015 внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №32015140000000215 із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.3 ст.212 КК України.

01 лютого 2018 року повідомлено про підозру ОСОБА_2 у скоєнні ним злочинів передбачених ст.ст. 27 ч.2, ст. 212 ч.3 КК України. 04 липня 2018 року внесено відомості до ЄРДР за №32018100110000059 із правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 366 КК України.

11 липня 2018 року прокурором відділу Генеральної прокуратури Кіпчарським О.П. винесено постанову про об`єднання матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за №32018100110000059 та за №32015140000000215, надано доручення на здійснення досудового розслідування.

17 липня 2018 року старшим слідчим з ОВС СУ ФР ОВПП ДРС Стринжою Г.Л., за погодженням із прокурором відділу Генеральної прокуратури України Кіпчарським О.П., змінено раніше повідомлену підозру ОСОБА_2 у скоєнні ним злочинів, передбачених ст.ст. ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України, ст.ст. ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.

Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 20 липня 2021 року у справі №464/6127/18 (кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №32015140000000215 від 19.11.2015) визнано невинуватим і виправдано ОСОБА_2 за ч.5 ст.27 ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 16 листопада 2021 року залишив зазначений виправдувальний вирок щодо ОСОБА_2 без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду виніс постанову від 13 грудня 2022 року, згідно з якою вирок Сихівського районного суду м. Львова від 20 липня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з положеннями ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Зазначена шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Пунктом 2 ст. 2 Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом виникає у випадках, зокрема закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Частинами 5, 6 статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ст.13 цього Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Зазначена норма Закону не зобов`язує суд визначити розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 18 серпня 2021 року у справі №591/6891/18.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у Постанові від 20.09.2018 року справа № 686/23731/15-ц, провадження № 14-298цс18 розмір мінімальної зарплати визначається згідно розміру на час звернення із заявою про відшкодування: «суди попередніх інстанцій правильно керувалися тим, що на підставі положень Закону № 266/94-ВР позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили. Разом з тим суди не врахували, що законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.»

Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру відшкодування моральної шкоди віднесено до компетенції суду. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

З огляду на наведене, не заслуговують на увагу покликання сторони позивача на те, що позивач перебував під слідством та судом з 19.11.2015 (внесення відомостей до ЄРДР) по 16.11.2021 (набрання виправдувальним вироком законної сили), оскільки кримінальне переслідування відносно ОСОБА_2 тривало з 01.02.2018 (оголошення підозри) до 16.11.2021 (набрання виправдувальним вироком законної сили), а всього 45 місяців 14 днів.

Здійснення зазначеного вище кримінального провадження відносно ОСОБА_2 , а саме притягнення його до кримінальної відповідальності та в подальшому виправдання у зв`язку з недоведеністю його винуватості, свідчить про незаконні дії посадових осіб органів державної влади, зокрема органів досудового слідства та прокуратури, які ініціювали вказане провадження.

Загалом кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 тривало більше трьох років, протягом цього часу проводились слідчі дії, судовий розгляд вказаного кримінального провадження у судах першої та апеляційної інстанції, що негативно вплинуло на його життя. Таким чином, були порушені нормальні життєві зв`язки ОСОБА_2 , останній змушений був доводити свою невинуватість, що вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, складові елементи для цивільно-правової відповідальності у виді шкоди, протиправних діянь осіб, які завдали шкоди, причинного зв`язку між ними, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду даної справи.

Разом з тим, не заслуговують на увагу покликання представника Офісу Генерального прокурора у відзиві на те, що при обчисленні компенсації моральної шкоди необхідно виходити із положень частини другоїстатті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600 грн, який є не змінний станом на 2025 рік з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону України «Про оплату праці»розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об`єднань профспілок і спільного представницького органу об`єднань організацій роботодавців на національному рівні.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025рік»установлено з 1 січня 2025 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі, зокрема з 1 січня 8000 гривень. Визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600 гривень.

Разом з тим, Бюджетним кодексом України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці» та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено можливість запровадження законом України про Державний бюджет України на відповідний рік окремого виду мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду.

Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 неодноразово наголосив на тому, що предмет регулюванняБюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другоїстатті 92 Основного Закону України, а тому вказаними актами законодавства не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, а скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті6, частині другій статті19, статті130 Конституції України.

Таким чином, ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»в частині визначення розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн, не підлягає застосуванню при вирішенні спору у цій справі.

З огляду на наведене, враховуючи термін перебування позивача під слідством та судом, що становить 45 місяців і 14 днів, мінімальний розмір моральної шкоди не може бути меншим, ніж 8000 грн х 45,5 місяців = 364000 грн.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини даної справи, характер незаконних дій працівників органу прокуратури, ступінь негативного впливу на життя та позивача, факт безпідставного кримінального переслідування, тривалість кримінального провадження з 01.02.2018 по 16.11.2021 (45 місяців і 14 днів), вимоги розумності, справедливості, а також співмірності, та дійшов висновку, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди слід визначити в сумі 364000 грн, що буде достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призвести до збагачення позивача за рахунок держави.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19 дійшов висновку, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» реорганізовано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби шляхом його приєднання до Офісу великих платників податків Державної податкової служби.

18 грудня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1200 «Про утворення Державної податкової служби та Державної митної служби України» якою, відповідно, утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Установлено, що Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної податкової служби» від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим, запис про припинення Офісу ВПП ДФС у Єдиному державну реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент вирішення судом цієї справи відсутній.

За правилами частин першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

05.08.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію рішення засновників (учасників) Офісу великих платників Державної фіскальної служби щодо припинення такого як юридичної особи в результаті реорганізації.

Як вбачається із матеріалів справи, Бюро економічної безпеки України та Державної податкової служби України, які не є правонаступниками Офісу великих платників податків ДФС у частині виконання правоохоронної функції, тому у частині позовних вимог до них слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з держави України в особі органу державної влади Офісу Генерального прокурора України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди в розмірі 364000 грн.

Право на професійну правничу допомогу гарантованостаттею 59 Конституції України.

ПоложеннямиКримінального процесуального кодексу Українивизначено, що юридична допомога в кримінальному провадженні (кримінальній справі) включає дії адвоката як на стадії досудового розслідування, так і судового провадження.

Частинами 1, 5 та 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Однак, позивачем не надано доказів, що підтверджують понесені ним витратина юридичну допомогу у період його перебування під слідством у кримінальномупровадженні,внесеному доЄРДР за №32015140000000215, а також з таких неможливо встановити які саме послуги були надані адвокатом в межах такого кримінального провадження.

Отже, правові підстави для стягнення на користь позивача суми витрат на юридичну допомогу без надання доказів їх дійсного понесення відсутні, відтак у цій частині позовних вимог позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Згідно частин 1, 6статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 13 ч. 2ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Враховуючи наведене, оскільки позивач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору, а відповідачем є орган державної влади, позов до якого задоволено частково, в силу вимогстатті 141 ЦПК України, судовий збір слід компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 265 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з держави України в особі органу державної влади Офісу Генерального прокурора України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди 364000 грн.

У задоволенніпозовних вимог ОСОБА_2 до держава України в особі органів державної влади: Державної податкової служби України, Бюро економічної безпеки України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Держава Україна в особі органу державної влади Офісу Генерального прокурора України, код ЄДРПОУ 00034051, адреса м. Київ, вул. Різницька, 13/15.

Відповідач: Держава Україна в особі органу державної влади Державної податкової служби України, код ЄДРПОУ 43005393, адреса м. Київ, пл. Львівська, 8.

Відповідач: Держава Україна вособі органудержавної влади Бюро економічної безпеки України, код ЄДРПОУ 44168316, адреса м. Київ, вул. Шолуденка, 31.

Повний текст рішення складено 14.02.2025 року.

Головуючий Б.Р. Мичка