Рішення від 21.01.2025 по справі 400/10263/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 р. № 400/10263/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарнавської О.О., представників позивача Чернієнка С.А., Беркана М.А., представника відповідача Радченка Р.М. за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди у розмірі 203 270,85 грн,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (далі В/ч або позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь В/ч у солідарному порядку 167 969,82 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої неналежним виконанням посадових обов`язків, що призвело до безпідставних нарахування та виплати додаткової винагороди за окремі періоди березня, квітня та травня 2022 року військовослужбовцям автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_3 , солдату ОСОБА_4 , солдату ОСОБА_5 , солдату ОСОБА_6 , солдату ОСОБА_7 , солдату ОСОБА_8 , солдату ОСОБА_9 , солдату ОСОБА_10 , старшому солдату ОСОБА_11 , старшому лейтенанту ОСОБА_12 та сержанту ОСОБА_13 ;

стягнути з ОСОБА_1 на користь В/ч НОМЕР_2 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої неналежним виконанням посадових обов`язків командира автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 , що призвело до безпідставних нарахування та виплати додаткової винагороди за окремі періоди квітня та травня 2022 року військовослужбовцям автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_14 , солдату ОСОБА_15 , солдату ОСОБА_16 , солдату ОСОБА_17 , старшому солдату ОСОБА_9 , солдату ОСОБА_5 та солдату ОСОБА_7 .

На обґрунтування позовних вимог В/ч, зокрема, вказала, що відповідач ОСОБА_1 , який обіймав посаду командира автомобільної роти В/ч, при складанні рапортів, передбачених абзацом п`ятим пункту 3 рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 25.03.2022 № 248/1298, за березень, квітень та травень 2022 року включив до цих рапортів окремих військовослужбовців автомобільної роти В/ч як таких, що брали участь у бойових діях чи у виконанні бойових (спеціальних) завдань кожного дня у ці місяці, хоча вони у певні дні цих місяців перебували у відряджених, не пов`язаних із участю у бойових діях чи з виконанням бойових (спеціальних) завдань, а також на лікарняних, тому не мали права на отримання за відповідні дні додаткової винагороди (передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168), збільшеної до 100 000 грн. Це, на думку позивача, є свідченням несумлінного ставлення ОСОБА_1 до виконання службових обов`язків.

ОСОБА_2 , який обіймав посаду начальника стройової частини відділення персоналу штабу управління В/ч, був відповідальним за підготовку проєктів наказів для здійснення відповідних виплат. При підготовці та погодженні проєктів наказів ОСОБА_2 , як вказав позивач, був зобов`язаний перевірити достовірність поданих ОСОБА_1 рапортів та мав встановити ті фактичні обставини, що виключали нарахування окремим військовослужбовцям за певні дні березня, квітня і травня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Несумлінне ставлення відповідачів до виконання службових обов`язків призвело до безпідставних виплат в сумі 167 969,82 грн.

Також позивач вказав, що мало місце подання ОСОБА_1 рапортів (квітень і травень 2022 року), на підставі яких було видано відповідні накази про виплату додаткової винагороди, при тому, що військовослужбовці, за даними операторів мобільного зв`язку, знаходилися за межами розташування В/ч протягом доби без залучення до безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони. Факту неналежного виконання ОСОБА_2 посадових обов`язків, що призвело до безпідставної виплати 35 301,03 грн, позивач не встановив, тому позовні вимоги в цій частині пред`явив тільки до ОСОБА_1 .

В/ч зазначила, що позовні вимоги підтверджуються рапортами, наказами, а також аудиторським звітом 4 територіального управління внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 21.03.2023 № 520/6/8/аз, довідкою за результатами аудиторського дослідження 4 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 20.03.2023 та постановою від 27.05.2024 старшого слідчого в особливо важливих справах Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Поповича С.М. про закриття кримінального провадження № 62022150010000670.

Ухвалою від 04.11.2024 суд поновив позивачу строк звернення до адміністративного суду, відкрив провадження у справі, постановив розглядати її за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

ОСОБА_1 вимоги адміністративного позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві (т. 2, арк. 123-125). Зокрема, ОСОБА_1 вказав, що він не був ознайомлений з аудиторським звітом. Позивач не провів службове розслідування, не встановив вину відповідача. Також ОСОБА_1 зазначив, що при його переведенні до військової частини НОМЕР_3 (червень 2023 року) жодних вимог В/ч до нього не висунула.

ОСОБА_2 вимоги адміністративного позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві (т. 2, арк. 90-102). Зокрема, ОСОБА_2 вказав, що він не був ознайомлений з аудиторським звітом. Позивач не провів службове розслідування, не встановив вину відповідача. Також ОСОБА_2 заперечив твердження позивача про те, що причиною надлишкових стало неналежне виконання відповідачем посадових обов`язків. Крім того, ОСОБА_2 вказав на некоректність розрахунків та зауважив, що при визначенні суми шкоди позивач не врахував факти часткового повернення військовослужбовцями сум отриманої додаткової винагороди.

Правом подати відповіді на відзиви позивач не скористався.

Ухвалою від 12.12.2024 суд закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представники позивача вимоги адміністративного позову підтримали, представник ОСОБА_1 просив у задоволенні позову відмовити. Правом участі в судовому засіданні ОСОБА_2 не скористався.

Як встановлено судом, з 12.03.2022 до 12.06.2023 ОСОБА_1 проходив військову службу у В/ч, що підтверджується наказами (т. 1, арк. 129, 130). Новим місцем служби ОСОБА_1 у наказі В/ч від 12.06.2023 № 165 вказано військову частину НОМЕР_3 . У підготовчому засіданні позивач підтвердив проходження ним військової служби.

З 13.01.2022 до 28.02.2023 ОСОБА_2 проходив військову службу у В/ч, що підтверджується наказами (т. 1, арк. 131, 132). Новим місцем служби ОСОБА_2 у наказі В/ч від 28.02.2023 № 61 вказано військову частину НОМЕР_4 . У відзиві ОСОБА_2 повідомив, що проходить службу у військовій частині НОМЕР_4 .

З 06.10.2022 до 29.12.2022 та з 15.03.2023 до 20.03.2022 посадові особи 4 територіального управління внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України провели позаплановий внутрішній аудит діяльності В/ч щодо використання за період з 01.03.2022 до 31.05.2022 бюджетних коштів на виплату додаткової винагороди військовослужбовцям окремих підрозділів (автомобільної роти). Результати проведеного аудиту наведені в аудиторському звіті (від 21.02.2023 № 520/6/Є8/аз, далі Звіт, т. 1, арк. 14-109).

У Звіті вказано, що «… аудиторське дослідження проводилось на підставі звернення ТУ ДБР від 17.08.2022 №16-04-11517-22 щодо порядку нарахування та виплату додаткової винагороди військовослужбовцям автомобільно роти військової частини НОМЕР_1 . Так, в рамках кримінального провадження №62022150010000151 від 31.05.2022 та на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду представниками ТУ ДБР вилучені накази та частково документи, які були підставою для виплати додаткової винагороди …».

До позову додана копія вказаного звернення (т. 1, арк. 41-42).

У висновках Звіту (розділ ІІІ) зазначено: «… під час аудиту встановлені порушення, що призвели до втрат на загальну суму 215,92 тис. грн., у т.ч.: незаконні витрати ресурсів на загальну суму 215,92 тис. грн. (унаслідок виплати додаткової винагороди за час перебування військовослужбовців на лікуванні та відрядженні 180,62 тис. грн., виплати додаткової винагороди за час перебування військовослужбовців поза межами військової частини без фактичної участі у бойових діях або виконання бойових (спеціальних) завдань) 35,3 тис. грн.), Рішення по відшкодуванню не прийняте …».

Представник В/ч у засіданні пояснив, що суму 180,62 тис. грн було зменшено (підстави для зменшення не зазначені), тому у позові йдеться про стягнення 167 969,82 грн.

У розділі IV Звіту містяться пропозиції, у тому числі «… відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» провести службове розслідування та прийняти відповідні рішення щодо відшкодування безпідставних виплат додаткової винагороди на загальну суму 215 915,05 грн …».

У заяві про поновлення строку звернення до суду В/ч зазначила, що право на звернення до суду в неї виникло з 28.05.2024 наступний день після прийняття 27.05.2024 старшим слідчим в особливо важливих справах Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві постанови про закриття кримінального провадження № 62022150010000670 від 27.10.2022 (далі- Постанова, т. 1, арк. 126-128). Так, позивач зазначив, що «… з огляду на положення частини 5 статті 10 Закону України «Про матеріальну відповідальності військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» військова частина вважає, що право звернутися до адміністративного суду із позовом про відшкодування … шкоди, виникло після прийняття слідчим рішення про закриття кримінального провадження … предметом якого були обставини завдання цієї шкоди, оскільки у разі повідомлення будь-яким особам про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у ході досудового розслідування цих обставин, військова частина, відповідно до зазначених вище положень закону, мала звертатися із цивільним позовом про її відшкодування у кримінальному …».

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків, визначені Законом України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі Закон № 160).

За термінологією Закону № 160, матеріальна відповідальність вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Прямою дійсною шкодою (далі шкода) є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання військової служби або службових обов`язків.

У частинах першій та другій статті 3 Закону № 160 вказано, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1)наявність шкоди;

2)протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3)причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4)вина особи в завданні шкоди.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 6 Закону № 160, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі, у тому числі, здійснення надлишкових виплат грошових коштів. Розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку (частина перша статті 7 Закону № 160).

Згідно з частиною другою статті 8 Закону № 160, у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб, письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Суд зауважив, що ані у Звіті, ані у Постанові причини завдання шкоди та винні особи не встановлені. У Постанові навіть вказано, що «… проведеним аудитом не підтверджено неправомірність нарахування та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 за період з 01.03.є2022 по 31.05.2022 …».

Частинами шостою-восьмою статті 8 Закону № 160 встановлено, що за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, не розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) на пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк, із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 160, відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Порядок відшкодування шкоди в разі переведення особи до іншого місця служби чи перебування в розпорядженні відповідного командира (начальника) визначений статтею 11 Закону № 160.

Так, у разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданою нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.

Якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п`ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п`ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.

Законом № 160 встановлені випадки, коли відшкодування шкоди здійснюється не на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи:

відшкодування шкоди, завданої військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов`язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування (частина третя статті 10);

відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону (шкода, завдана у зв`язку з виплатами військовослужбовцю, що були здійснені у зв`язку з його незаконним звільненням чи незаконним переміщенням військовослужбовця), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу у разі відмови особи від її добровільного відшкодування) частина четверта статті 10);

у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред`явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом (частина п`ята статті 10);

у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (стаття 12).

Оскільки наявність будь-якої з перелічених вище обставин (підстава для відшкодування в судовому порядку) позивачем не доведена, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати (сплачена В/ч сума судового збору) покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_5 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна

Дата складання повного тексту рішення - 14.02.2025.